Якось я випік пиріг із гімна

Я давно будував плани нагодувати когось говном - а тут до батьків вирішило понаїхати рідні з ОУНС, де батько в молодості на вахті вичепив мою мамку, що вчепилася в нього своєю пиздою як кліщ - З ВЕЛИКОГО МІСТА Ж ПРИЇХАВ так вона зі своїх єбенів і звалила, принагідно народжувавши йому личинок. У мене два старші брати і молодша сестра, яка тільки говорити навчилася. Брати як виросли - поїхали в ОУНС до рідні, мабуть тому що ніхуя не вміють і мізками пішли до маминої рідні. Так там і живуть, крутять коровам хвости, бухають якусь західну бормотуху і єбут троюрідну тітку на сінах - бо в тих місцях всі один одному родичі.

І ось одного разу мамка повідомляє радісну звістку - ДО НАС ЇДЕ БЛЯДСЬКА ПСИХЛІКАРНЯ, НАША РОДНЯ! Це Гвард з Владом, Волл Плот із Вациком та Миколою, Тапок Німця з двома причепами та мої брати, та інші

Ось тут я і зрозумів, що настала моя зоряна година. Поки батьки з'їбали в АТБ закуповуватись тонної жратви для такого кагалу, я приступив до операції "Солодкий Пиріг". Для початку я віддзвонився предкам і сказав, що хочу до приїзду рідні заєбашити чудовий пиріг. Батьки надзвичайно зраділи, бо норм пироги стоять дохуя, а на всю низку - так і Порошенко розорився б. Взявши бабло на інгредієнти, я збігав у магаз і почав дійство.

Спочатку я посрав. Багато. Саме багато - оскільки пиріг мав бути великим. Потім я почав замішувати тісто. Займався я всім цим на балконі з відчиненими вікнами, і намертво зачиненими дверима, бо запах гівна у квартирі нікому не потрібен. Я замісив тісто за китайським принципом – борошно-вода-сіль, жодних дріжджів – і додав туди гівна. Тісто почало розріджуватися - довелося досипати муки - і тут мене почало рвати жовчю прямо в миску з тістом. Тому що амбре було, шиз, це був пиздець. Ні - ПИЗДЕЦЬ. було відчуття, що я поринув в анус Нургла.

Сходивши у ванну та взявши медичну маску, потім натерши її милом. Мене почало відпускати. На кухні я захопив ваніль, корицю та шоколадну крихту і все це всипав у тісто. Ще я заебашив туди очеретяного цукру і якийсь глутаматово-конфітюрової хуйні, щоб запах говна так сильно не виділявся.

Коли тісто стало рівномірно-тягучим, я почав його розкачувати. Ось тут я похвалив батю, який купив норм такий міксер, а не хуїту за півтори тисячі в Ашані - цей розвафлив тісто так, що не було ні натяку на різнорідність, ні гростку говна. Нахуячивши десять млинців, я почав викладати ягоди - чорниці, трохи журавлини, виноград - рецепт я підглянув у якійсь ебанутій ранковій передачі, яку маман дивиться перш, ніж піти просиджувати свою цементну сраку у місцевому магазині - так, за майже двадцять років, як вона з'їхала зі свої Єбенів, вона не змогла нічого кращого, ніж тицяти пальцями калькулятор, відпускаючи товар і впускаючи між ніг господаря магазину.

Коли балкон остаточно провітрився, я переніс це все на кухню і поставив розігріватися духовку, змащуючи верхній млинець жовтком, а лист вершковим маслом. Тут якраз прийшли батьки і – БЛЯДЬ – я згадав, що контейнер, у якому я ніс гівно, досі лежить на балконі серед решти брудного посуду. Я метнувся, мовляв, звільню балкон, але в останній момент маман забрала у мене брудний посуд зі словами "Сина-кондитер, ти й так упрацював, мабуть, краще відпочинь, мемдвіж полистай". Батя тим часом багатозначно поцікавився, чи з хуяли я на балконі робив пиріг, а не на кухні. Я щось промявлив - і з того часу він був певен, що я курю.

Граючи в голові мелодію з фільму "Місія нездійсненна", я, зловивши момент, спиздів контейнер з розмазаним по стінках говном і сховав його у своїй кімнаті.

Пропущу ту годину, поки пропікався пиріг - гівцем трохи пованювало, але в нас у хаті хом'як і дві кішки, тож ніхто нічого не помітив. Особливо коли приїхала вся ця орава, що віддає провінційним навозом, наче вони там купаються, а батя з дідом почали курити прямо на кухні.

Потім було велике застілля з великим вживанням Балтики дев'ятки, імпортного пива БояринЪ та дешевого самогону, незмінне олів'є з тухлим м'ясом, сало куплене у баби-сраки в переході під Автовокзалом (я зараз пишу і думаю що пиріг із гімном вписувався в це блюдо), якась чесночна намазка, мабуть покликана забивати якусь іншу тухлятину у складі однієї великої поебені, нарешті, баранина, яку готував Ілля з Волл Плотом - і це був пиздець, я потім кілька років баранину їсти не міг, бо вони зробили якийсь шматок протухлого. жиру з каучуковими грудками – і, нарешті, чай ЛОВАРЕ (відчуття було, що заварювали його теплою водою у банці з-під бичків у томаті) ВІД ГАЛИЧАНИНА З ЧОРНОМОРСЬКА. Ось під цей самий чай на великому підносі нарізочній дошці внесли мій ПИРІГ.

І тут я зрозумів весь прікол цього банкету, мені ж доведеться їсти цей пиріг

Від цієї думки мені стало погано. Натільки, що жир із каучуковими грудками стрімко почав рух по кишечнику у бік, відмінний від бажаного руху. Я різко схопився і побіг до туалету, звідки кілька наступних хвилин долинали несамовиті звуки людини, яка наїлася хуєвої жратви і при тому уявляє, що зараз доведеться жерти власне гівно. Це було колесо Сансари - мій шлунок очистився, і я зрозумів, що тепер хочу їсти, а на столі тільки пиріг, який зараз доведеться точити - і блював від цього ще сильніше, а пробившись знову уявляв собі пиріг.

Через деякий час мій шлунок заспокоївся, я вмився і вийшов до кімнати. На мене співчутливо і з жалем дивилося з десяток пар очей. Усі шкодували мене, тапок німця говорила, що я напевно наївся сирого тіста, поки готував (тут я мало не побіг знову блювати), Гвард нарікав на оселедець під шубою, від якого "був дивний запашок" , а Галичанин підійшов і сумно написав в чат(бо в нього немає голосових зв'язок): "Павло, ти поки блював, ми твій шматок пирога з'їли, бо думали, ти не будеш".

Отут мене відпустило. Поки всі продовжували бухати і нахвалювати мій пиріг (Прямо як тітка Настьон, та як БК випек - це, напевно, адмінський рецепт!), я зайшов на кухню, заваривши ліптона та зварганив пару бутерів з сиром і нормально захрючив все це з парою помидорів.

І знаєш, шиз, я з тих пір з'їхав від родичів. Та ось, коли в мені щось приуниває, я йду на кухню, завариваю собі ліптон і в соло хрючу пару бутеров з сиром. Та думаю, - блядь, ну, вот ну як у мене вийшло вирватись з цієї сраки? Вони ж ебануті, ебануті! Вони жерли пиріг з говном, нахвалювали, заливали в себе тонну алкоголю, а потім ще вирушили ГУЛЯТИ (тоді Галичанин кінцево добив свої голосові зв'язки)- так само прийнято, так? І зрідка мені сниться сон, що я досі живу з ними, що заходжу в ОУНС, що місцеві реднеки мене штовхають у світ расології, а всі сміються і кажуть, мовляв "Вставай, не правий штоле?". А потім я знаходжу собі собутильницю, а вона сміється і питає, невже я думаю, що вона буде поряд з людиною з ОУНС? І мені доводиться йти і бухати з потомками Грищука, які схожі на суміш ляльки Чаки і Вовкулаки (і я про перса із Відьмака). І живу всю решту життя, ховаючи власне гівно.

А потім я прокидаюся. І мені нема на що скаржитися.