Як впоратися з тривожністю у зв'язку з останніми подіями в світі?

Самоізоляція, як і будь-яка життєва зміна, вимагає адаптації, яка проходить поетапно: спочатку важко, потім стає легше, виробляються певні практики і ритуали, що допомагають жити.

Але в зв'язку в цим відзначимо і «національну особливість» сприйняття карантинних заходів. За визнанням багатьох знайомих, ситуація в Європі зараз дуже нагадує роман "1984" Джорджа Оруелла, – люди добровільно погоджуються з усіма введеними обмеженнями і не бачать в них нічого страшного. В Україні ж на сьогодні подано більше десятка позовів про визнання неконституційною постанови Кабінету міністрів з введеними карантинними обмеженнями для здорових людей. Особливе обурення викликають відсутність свободи пересувань, заборона на відвідування парків, а також необхідність носити з собою документ, що посвідчує особу. Чесно кажучи, не знаю, чи є зараз схожі позови в Європі.

Хтось адаптується швидко і з задоволенням. Багато інтровертів взагалі вважають, що це ідеальний для них час: вони все одно люблять працювати з дому, без постійного контролю, у вільному режимі. Та й взагалі, до ситуації перебування вдома, коли тобі не потрібно бігати для заробітку, цілком можна адаптуватися: я не вважаю, що це дуже стресогенно. Проблеми виникають у людей в густонаселених квартирах через те, що вони постійно перебувають поруч один з одним у замкнутому просторі.

У ситуації вимушеної ізоляції люди спочатку відчувають полегшення, що вони не зобов'язані терміново щось робити і як зазвичай кудись бігти. Потім звільняється додаткова енергія, і вона поступово переходить в тривожність. Тут виникає розвилка: або паніка, внутрішній хаос і конфлікти з близькими, з якими вони разом живуть, або їхня тривожність перенаправляється в сприйняття (ця ситуація все ж "страшно цікава"), і вони намагаються заздалегідь уважніше придивитися на майбутнє, яке поки ще туманне. Для того, щоб піти другим шляхом, необхідні вольові зусилля щодо структурування часу, який розпливається на наших очах: у цей час я робитиму те, а у інший - те.

Як приклад подібних дивних дій можна пропонувати друзям та знайомим зустрічатися в певний час в скайпі або зумі. (Zoom Video Communications — компанія, яка надає послуги віддаленого конференц-зв'язку. Zoom пропонує комунікаційне програмне забезпечення, яке об'єднує відеоконференції, онлайн-зустрічі, чат і мобільну спільну роботу.) Разом щось обговорити, разом щось зрозуміти, разом про щось домовитися і разом заглянути в нове майбутнє...

У ситуації невизначеності (а ми всі в ній зараз знаходимося) ритуали створюють структуру, а структура знімає зайву тривожність, перенаправляючи її на сприйняття. Старі ритуали, на кшталт поїздок на роботу, поступово перестають діяти, і тому нам треба створювати нові. Дивний світ - найкращий час для дивних дій і нових відкриттів. Хто не побоїться, той буде першим.

Останнім часом доводиться чути, що поряд з епідемією присутня і так звана інфодемія: тривожна інформація в ЗМІ подається так, що сприяє поширенню "вірусу страху".

Багато хто скаржиться на панічні страхи, які починаються після перегляду новин. Тривожним і недовірливим людям потрібен лише якийсь мінімум інформації, який вони самі можуть допустити для себе. Важливе і активне подолання стресу: не просто лежати на дивані, адже від цього з кожною хвилиною стає все страшніше. Прийшла панічна атака – візьміть блокнот і ручку. Календарі, електронні органайзери теж вам допоможуть: плануйте домашні справи, дотримуйтеся домовленостей про зустрічі онлайн або розмови по телефону. Все це нагадує нам про те, що ми включені в соціальні контакти, вони спливають за планом, і ми певною мірою можемо керувати цим процесом.

Виживають у важкі періоди і взагалі довго живуть ті, хто допомагає іншим. Тому добре починати день з питання: «Кому я можу чимось допомогти?» Для цього ж не обов'язково переводити комусь гроші або допомагати фізично: іноді достатньо просто зателефонувати і сказати, що людина вам потрібна і доріга. Зараз, безумовно, не найкращий час для нарощування економічного і навіть соціального ресурсу, але людський ресурс ми можемо дуже здорово наростити, а він, мабуть, взагалі найважливіший. І не треба випускати цей шанс!