Як війна відбирає досягнення фемінізму?
МарфаЗараз у суспільстві панують думки про підвищення рівня свідомості в українському суспільстві. Стосується це й актуалізації дискусій щодо мовного питання і загального рівня прогресивності. Причому приклади зміни позиції відомі як в один, так і в інший бік.
Якщо ми звернемо увагу на міжнародний досвід, побачимо різні сторони однієї медалі. Після Сербсько-Хорватської війни, наприклад, обидві країни почали тяжіти до тенденції демократизації. Ба більше, саме в результаті трибуналу після війни в Югославії, зґвалтування кваліфікували як воєнний злочин, хоч культурно (не законодавчо) проблема лишається не розв’язаною.
У Грузії після окупації Абхазії процеси демократизації навпаки сповільнилися, як наслідок тепер у владних структурах бачимо суто проросійських персон.
Заглибмося далі: після Другої світової у багатьох країнах почалися демографічні зростання: "Після Другої світової війни в Північній і Західній Європі до 1965 року спостерігався бебі-бум, за яким у 1970-х слідувало постійне зниження народжуваності, що впало нижче чистого рівня відтворення".
У жодному разі не беремося стверджувати, що саме по собі материнство обов’язково призводить до негативних наслідків у контексті прав та свобод жінок; це абсолютно нормальний процес реабілітації, суспільству було необхідно відтворитися. Однак для заохочення цих процесів використовували методи ідеологічного насадження. Післявоєнні Сполучені Штати просували концепцію Американської мрії: традиційна родина, жінка-домогосподарка, чоловік-білий комірець і діти. Знову-таки цей крок абсолютно зрозумілий, адже демографічну ситуацію треба було виправляти, тут – шляхом консервування (припускаємо, найлегшим з усіх).
Також не слід забувати, що війна згубно впливає на економічну ситуацію: зростає рівень інфляції, виникають проблеми з робочими місцями, порушується грошовий обіг (внаслідок скорочення чисельності населення та виїзду за кордон), руйнується інфраструктура. І тут ми підбираємось до кореляції економічної ситуації та суспільних ролей.
Права жінок – це права людини, а у світі відстежується послідовність: у більш економічно стабільних державах розрив між чоловіками та жінками менший. "Економічні обставини впливають на рівень реалізації багатьох прав людини, таких, що стосуються освіти, належної правової процедури, соціального забезпечення та належного рівня життя".
Наше суспільство переживає нову травму, не впоравшись із наслідками попередньої, нанесеної радянським режимом. Наразі війна – наша головна проблема, однак це не означає, що всі решта – вже нерелевантні. Поява наративу "не на часі", очевидно, є дуже тривожним дзвіночком, оскільки в ньому простежується виключно тенденція до саморуйнації: неможливо уявити собі обставини, за яких неглект власних вад призведе до розвитку. Безумовно, психологічно комфортніше абстрагуватися від зайвих подразників, проте цей тимчасовий спокій не є розв’язком.
Зізнаюся чесно, мене лякає перспектива мілітаристичних настроїв у нашому вже післявоєнному суспільстві. Боляче бачити дітей, котрі граються в блокпост, бо вони адаптувалися до війни.
"Заради поширення своїх ключових ідей, мілітаризатори вдаються до сексистського трюку: мілітаризовану інтерпретацію сучасного світу вони увінчують аурою реалізму. Мовляв, якщо ви мислите світ як місце для співпраці, творчості та людяності – ви живете в хмарах. А бути нереалістичними, з погляду мілітаризаторів, означає бути наївними. У патріархальному суспільстві (а більшість наших суспільств – саме такі) бути нібито наївними – це бути "жіночними", а бути "жіночними" – це, за визначенням, бути ненадійними, не здатними взяти на себе важливі справи та обов’язки".
Як суспільство, ми маємо не допустити відкату, а для цього необхідно рефлексувати та прислуховуватися до себе, працювати зі своєю свідомістю.
Тому в контексті сьогоднішньої теми закликаю вас додатково повернутися до вже не таких свіжих новин про зґвалтування та коментарів щодо цього від розробника кримінального кодексу пана Хавронюка (детальніше див. джерело 3).
1. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12341190/
3. https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c16zzg9ye09o