Як свідоме вживання жіночого роду як роду за замовчанням може сприяти гендерній рівності?

Як свідоме вживання жіночого роду як роду за замовчанням може сприяти гендерній рівності?

Ужиток фемінітивів продовжує спричиняти суперечки навіть попри те, що для української мови це явище абсолютно питоме і природне. Їхнє закріплення в правописі було одним з кроків до усунення російського впливу, десятиліттями насаджуваного владою окупантів. Авжеж, позбавлення від застарілих звичок і наративів — процес тривалий і нелінійний, та дискусії надзвичайно ефективні для його прискорення.

Як аргумент на противагу фемінітивам нерідко звучить, що чоловічий рід насправді є загальним, тоді як фемінітив акцентує зайву увагу на гендерній ідентичності. Та чи може бути така увага дійсно зайвою, коли йдеться про половину населення планети та їхню приналежність до професій, соціальних ролей та верств, століттями закритих для жінок? Чи все ж “зайвість” такої уваги спричинена додатковим забарвленням, якого патріярхат надавав жіночій діяльності та природі? І чи не в цьому криється суть образ на асоційованість з жінкою як від противників, так і деяких противниць фемінітивів?

Як часто ви, безвідносно до власної ґендерної ідентичності, чули на свою адресу, що робите щось “як жінка”? Наскільки часто це використовувалося як негативна оцінка вашої поведінки чи думки? Чи сприймали ви самі в той момент таке порівняння як образливе? 

Уявімо ситуацію і з іншого боку — оцінка професіоналізму, фізичної форми, кмітливості, сміливості, витривалості нерідко супроводжуються порівнянням з чоловіками, вчергове закріплюючи ці риси за маскулінністю.

Патріархальний устрій, подібно колонізаторському, вперто продовжував стирати жіноцтво зі сторінок історії, забороняючи освіту, певні професії, змушуючи жінок підписуватися чоловічими іменами в науковій та культурній діяльності. Упереджене ставлення до жінки залишається актуальним і досі, ставлячи під загрозу можливості для більш як половини людства. І хоча може здатися, що боротьба за ці можливості триває лише на законодавчому рівні, для кожної з нас знайдеться посильний внесок у зміни такого порядку.

На жаль, попри тривалу роботу над поширенням феміністичних цінностей та наданням рівних можливостей, ми досі не завжди усвідомлюємо власне повсякденне мовлення. А що краще за нього здатне відобразити нашу думку та ставлення?

Подібним чином ведеться комунікація від посадових та публічних осіб, майже уся реклама та навіть звертання в робочих чатах і товариському спілкуванні. Шановні клієнти, дорогі українці, любі друзі — ці та інші звернення не враховують жінок, причому нерідко навіть в тих випадках, коли частка жінок в такій групі складає більшість. І тут саме повсякденне, неформальне мовлення грає не менш важливу роль за професійне. Адже справжні цінності та переконання не “вимикаються” в неробочий час та проявляються незалежно від суспільного контролю чи осуду. 

Авжеж, приклади чутливої мови трапляються нам все частіше. Усвідомлена комунікація брендів, організацій, та навіть владних структур, поступово змінюється на краще. Та що як наблизити ці зміни, збалансовуючи власне мовлення шляхом використання жіночого роду як роду за замовчанням?

Можна назвати це соціальним експериментом, формою протесту чи демонстрацією феміністичної позиції. Втім, якщо ви вже призвичаїлися до вжитку фемінітивів в повсякденному житті, ймовірно, ви вже чули це на свою адресу не раз.

Спробуйте наступного разу, коли не будете впевнені в гендерному співвідношенні групи, чи статі людини, про яку йдеться, вжити жіночий рід. В жодному разі не йдеться про місґендеринг чи висловлення оцінювальних суджень через гендерні ознаки! 

Частіший вжиток жіночого роду як роду за замовчанням сприяє видимості жінок, наголошує на їх присутності там, де звично згадують лише про чоловіків. І хоча, безумовно, така практика не змінює світ миттєво, та ефективність мовлення як інструменту поступових змін в сприйнятті та мисленні годі заперечити. Не варто також дивуватися запереченням і навіть образам у відповідь на такий слововжиток. Нехай це буде нагодою запитати, що ж так ображає, коли тебе називають жінкою?