Як не з’їм, то понадкушую

ДТЕК ухвалив неординарне, суперечливе, для когось радісне, для когось сумне, але типово національне рішення. Компанія вирішила обмежувати в електропостачанні тих мешканців Києва, які знаходились на одних мережах із об’єктами критичної інфраструктури та практично не страждали від обмежень електропостачання. Із цією метою ДТЕК зумисне провів технічні роботи (витратив кошти) на лініях для того, щоб примусово відключати електроенергію. Я би розцінив таке рішення більше як політичне, ніж соціальне чи економічне. ДТЕК фактично підтримав намагання влади урівняти усіх у ситуації примусових обмежень електроенергії.

Безумовно, що більшість населення переживало негативні емоції із приводу того, що «сусідній будинок не відключали взагалі, а наш щодня по 12 годин відключають». І це – логічні і обґрунтовані емоції. Людина – істота із своїми слабостями і не всі можуть контролювати свій гнів, ненависть чи злість.

Але і тих людей, які не переживали значних відключень електроенергії,- не варто критикувати чи засуджувати або ж тим паче бажати «щоб у сусіда дві корови здохло». Так історично і технічно сталося. І рішення ДТЕК зробити таким споживачам «боляче» - це більше нагадує відомі українські національні приказки по типу найвідомішої «як не з’їм, то понадкушую». Саме тому це рішення типово національне.

Чому ДТЕК вирішив підтримати, по великому рахунку, таке не дуже моральне рішення? Зробити погано меншості, щоб більшість отримала моральну сатисфакцію. Адже електроенергії не стало особливо більше у тих, хто її отримував по графіку. Так і по графіку (у кращому випадку) і живуть.

Проте, дно іще є. Усього було 1497 будинків, де електроенергію особливо не обмежували. 750 будинків ДТЕК відключив. Ну, але вже так зробили – то зробили. Проте, є ще 747 будинків, які ДТЕК відключити не може! І соціальна та економічна трагікомічність ситуації у тому, що ДТЕК не здається і планує інших 747 споживачів також «надкусити»: «Ми продовжуємо спільну роботу з міською владою, ЖБК, УК та ОСББ міста для застосування стабілізаційних чи екстрених відключень до цих будинків».

Зрештою, вина ДТЕК у цій ситуації не є повною. Компанія банально відреагувала на так званий «суспільний запит» усіх урівняти, а також підтримала в цілому політичну лінію неприпустимості, щоб хтось вирізнявся. Гірше - може бути. Краще - ні.

Цікаво було би почути у такій критичній та надзвичайній ситуацій голос Рината Ахметова, який як завжди бере на себе, своє прізвище і статус найбільше негативу. Чи правильно так вчиняти? Чи це об’єктивно вимушене рішення? Інакше скільки би біг-бордів із обличчями своїх працівників не розвішував ДТЕК, але всі все одно будуть думати про Ахметова. І те, що населення набагато менше знає абревіатуру СКМ (материнську компанію ДТЕК) – це жодним чином не впливає на шкоду для репутації в цілому.

У будь-якому випадку важкі часи іще не завершились. Війна і воєнний стан тривають. І це розуміють мешканці тих 1497 будинків – із світлом чи без світла.