Як читати "Ім'я рози" Умберто Еко?

Прізвище Еко є абревіатурою латинського “ex caelis oblatus” – дарунок з небес, а не привід пожартувати про еко-торбинки, як пропонувала наша кураторка.  Прародич Умберто Еко отримав таке ім’я від п’ємонтських урядовців, коли до них принесли покинутого малюка. Зрештою, для сучасної італійської літератури романи письменника – дійсно дарунки вищих сил.  Розбираємось, як читати між рядків один з найвідоміших детективів "Ім'я рози" і допомагаємо не заблукати серед колорелігійних термінів і вчень.

Про автора

Умберто Еко, уродженець невеликого італійського міста, нині відомий як автор десятків наукових праць з семіотики (науки про знаки як способи передачі інформації), теорії літератури й моралі. Крім того, викладав у кількох найпрестижніших університетах Європи , був філософом і літературним критиком. 

Та світову славу йому приніс саме роман “Ім’я рози”, який був опублікований у 1980 році. 

В "Імені рози" переплітаються усі види діяльності письменника. Наприклад, від Еко-медієвіста тут детальне зображення історичних подій Середньовіччя, від філософа – алюзії на сьогодення, від професора семіотики – незліченна кількість символів.

Час і місце в романі

Попри великий обсяг книжки, події в романі розгортаються впродовж тижня. Вологий листопад 1327 року зустрічає в монастирі північно-західної Італії двох подорожніх: монаха-францисканця Вільгельма Баскервільського і його поплічника Адсона. Тут вони мають організувати переговори між двома конфесіями – делегацією від Папи Римського й головою Ордена Францисканців. Однак, стається низка загадкових смертей серед монахів, і подорожні починають власне розслідування. Недарма головний герой має прізвище Баскервільський, що наштовхує читача на спогади про конан-дойлівську "Собаку Баскервілів", а ім'я його учня – співзвучне до лікаря Ватсона.

Ще до прологу автор підкидає читачеві історію появи ідеї твору. Не нудьгуйте – це не казкова оповідь про природу натхнення. Ці сторінки роз’яснюють, хто такий Адсон, від імені якого ведеться оповідь. До того ж, тут є розклад Бенедиктинців, які не орієнтуються на астрономічний час, а живуть, спираючись на години служб і роботи при монастирі. Саме ці часи використовуватимуться далі. Корисні вони й для тих, хто  збирається косплеїти середньовічні будні наступного Геловіну.

Теологія

Абатству, де відбуваються події, випала честь приймати переговори монахів-францисканців і послів Папи Римського, між якими доволі напружені стосунки. Хоча обидві конфесії належать до католицизму, у них постійні конфлікти через гроші. Ісус був бідним чи мав статки? Довкола цього, нібито ненаріжного питання, крутяться перемовини. І річ не лише у різниці між вченнями. Ідеться про політику й церкву як важливу для середньовіччя її частину: чи мають храми бути багатими і як їм використовувати кошти й пожертвування міст.

Крім того, тут є багато посилань на Дольчиніанів – секти в сучасному розумінні, яка проповідувала ідеї звільнення від мирських прив’язаностей (а, отже, прославляння бідності), і рівноправ’я між статями (і це в середні віки!)

Символи

Найпоширеніше запитання на літературних форумах стосовно цього роману – значення назви. У чому ж сакральна таємниця найменування рослини?

Спочатку Умберто хотів назвати книгу “Абатство злочинів”, однак це підкреслювало цінність книги лише як детектива. “Ім’я рози” ж спало на гадку авторові випадково. Жодна інша квітка не мала стільки тлумачень у світовій культурі, як троянда: символ мовчання у Стародавньому Римі, знак Богоматері у середні віки, пристрасті й любови у поезіях ХХ століття. Така кількість значень, розмірковує Еко-семіотик, призвела до того, що ці сенси майже нічого й не вартують.

Інакший важливий для роману символ – Слово. Для Умберто важливим є те, в який спосіб його герої використовують мову: виголошують церковні догми, записують власні спогади, пропускають почуте через власну логіку. Слово у романі – зв'язок, який поєднує не лише співбесідників, а й встановлює контакт між поколіннями й культурами.

Кому і навіщо читати?

Роман пасуватиме тим, хто в душі такий само мідієвіст чи семіотик як Еко. Навіть, якщо вам нецікаво поринути у брудне середньовіччя й пізнати секрети порядних монахів або шукати у всьому знаки Всевишнього, не переймайтеся. Завдяки вдало закрученому сюжету книга тримає в напрузі. І хоча детективна основа є другорядною, у романі вона присутня чи то, аби спокусити до прочитання, чи то, щоб підкреслити, що всі ми не святі, навіть ті, хто тісно пов'язаний з релігією.