Як СБУ закриває очі на російський бізнес в Україні: беззаперечні факти

9 січня Служба безпеки України оприлюднила дані щодо результатів своєї роботи у 2018 році, зокрема в сфері інформаційної безпеки. Так, за інформацією СБУ, в минулому році було виявлено та заблоковано близько 360 кіберінцидентів. 49 адміністраторів соціальних мереж притягнуті до відповідальності за антиукраїнську пропаганду, 29 особам оголошено про підозру, 20 вироків суду набрали чинності. Крім того, СБУ викрила 71 людину, причетну до розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб на території України.

Серед зазначеного є і операція СБУ із викриттям підконтрольної РФ фірми, яка за допомогою забороненого в Україні програмного забезпечення “Парус” та “Афіна” заволоділа базами даних та масивами інформації державних установ, військових підрозділів і підприємств на Львівщині. Втім хизуючись своїми досягненнями, СБУ свідомо промовчала про інший аспект цієї операції. Зокрема, жодного слова не було сказано про те, що за результатами її проведення були викриті факти свідомого невиконання (ігнорування) державними посадовцями указів президента та рішень РНБО України, і це в умовах війни з РФ, а також сприяння ними розвитку російського бізнесу в Україні.

У нашому випадку мова йде про Указ Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року “Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Конкретно пунктів 457-458 додатку 2, в яких вказано на заборону державним установам України здійснювати супровід та впровадження складових комп'ютерних програм “Комплексна система автоматизації фінансово-економічної діяльності бюджетної установи Парус – Бюджет, версія – 7 (версія – 8)”.

Для інформації, попри задеклароване виробниками нібито українське походження, програмні продукти ГК “Парус” продовжують мати в своїй основі російське походження, оскільки базуються на розроблених у свій час в ЗС РФ програмах. Оновлення їх до сьогодні здійснюється через російські сервери. Саме тому, відповідні програми забезпечують ворогові ефективний збір і передачу розвідувальної інформації щодо діяльності державних установ, частин і підрозділів Збройних Сил України, витрат на військові замовлення тощо.

Як засвідчили попередні результати аналізу державних закупівель відповідний Указ порушувався та продовжує ігноруватися. Для того, щоб переконатися в цьому, потрібно лише зайти на електронний майданчик “Держзакупівлі.Онлайн” в системі ProZorro і знайти відповідну інформацію.

Ось тут і постає запитання - чому всупереч Указу Президента та рішення РНБО України державні підприємства, зокрема підконтрольні Міністерству оборони України частини, використовують заборонені російські програмні продукти і діють на власний розсуд, порушуючи закон? Зокрема, статтею 10 Закону України Про Раду національної безпеки і оборони України всі рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

За яких поважних причин до сьогодні не запропоновано альтернативних ”Парусу” надійних вітчизняних програмних продуктів?

Розуміючи, що відповіді чекати ні від кого, спробуємо розібратися в цьому самостійно.

Бізнес чи захист національних інтересів

Відомо, що до травня 2018 року супровід та впровадження складових комп’ютерних програм “Комплексна система автоматизації фінансово-економічної діяльності бюджетної установи Парус – Бюджет, версія-7” (версія-8), які використовувалися державними установами, зокрема, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України та підпорядкованих їм структурами, у переважній більшості здійснювали нібито окремі, а насправді підконтрольні ГК “Парус” ТОВ (сформована на базі спільного російсько-українського підприємства): “Ай Ті Сервіс Україна” (ЄДРПОУ 38473451) та “Система облік” (ЄДРПОУ 35757687, до 26 червня 2017 р. ТОВ “Парус-Облік”).

Саме ці фірми до внесення програмних продуктів ГК “Парус” (під авторством Морозова Дмитра Ігоровича та Федоренко Тетяни Василівни) до санкційного списку РНБО України володіли майновими правами на їх комерційне використання. Для інформації Морозов та Федоренко, окрім співавторства програмних продуктів є ще засновниками та директорами шести ТОВ ГК “Парус”, що потрапили до санкційного списку РНБО, а саме:

1. ТОВ “Парус-Спецпроект” (код ЄДРПОУ 30860922) – засновник Морозов Дмитро Ігорович (50% статутного капіталу).

2. ТОВ “Парус – 2” (код ЄДРПОУ 31238956) – директор Морозов Дмитро Ігорович.

3. ТОВ “Парус-Україна” (ЄДРПОУ – 25201366) - Федоренко Тетяна Василівна засновник (50% статутного капіталу) та виконувач обов’язків генерального директора товариства, а Морозов Дмитро Ігорович - засновник (50% статутного капіталу).

4. ТОВ “Парус-Прикарпаття” (код ЄДРПОУ 35022945) - Федоренко Тетяна Василівна засновник (80% статутного капіталу).

5. ТОВ “Парус-Тернопіль” (код ЄДРПОУ 35883106) - Федоренко Тетяна Василівна засновник (80% статутного капіталу).

6. ТОВ “Парус-Харків” (код ЄДРПОУ 23464191) - Федоренко Тетяна Василівна засновник (100% статутного капіталу), керівник підприємства.

19 липня 2018 року, майже через півтора місяця після набрання чинності Указу Президента України 126/2018 та всупереч п.457-459 дод. 2 цього документу (зокрема, забороняють передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності), виключні права на комерційне використання санкційних програмних продуктів ГК “Парус” отримала Центральна філія Державного підприємства “Інфотех”. Саме ця компанія на сьогодні здійснює оновлення програмного забезпечення “Парус” в державних установах, насамперед в Міністерстві внутрішніх справ, Національній гвардії та Національній поліції України.

Для інформації, ДП “Інфотекс” засноване на державній власності та належить до сфери управління МВС України, та виникло у результаті зміни 14 квітня 2018 року назви “профільного у сфері інформаційних технологій” ДП МВС України “Будинок фізичної культури та спорту”. Цікавим є і те, що його формування “Інфотекс” здійснювалось саме в період погодження основних положень (додатків) Указу в зацікавлених міністерствах і відомствах і було завершено рівно за місяць до набрання чинності цього документа.

Крім того, керівником цього підприємства став Тимошенко Андрій Валерійович – чинний керівник ТОВ “Парус-спецпроект”, що входить до санкційного списку РНБО України. Тимошенко є також власником і керівником ще чотирьох фірм, що входять до складу ГК “Парус”.

Зауважмо, що це не єдиний Указ Президента України, виконання якого спецслужби та інші відповідальні міністерства і відомства частково ігнорують, чи виконують за принципом “І вовки ситі, і вівці цілі”. Зокрема мова йде про Указ Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Так, згідно з п.371 додатку 1 цього документа стосовно Бородкіна Сергія Анатолійовича - 24 червня 1967 р.н., уродженця Казахстану, громадянина РФ, зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 18, кв. 53, до 2014 р. – члена партії “Единая Россия”, члена т.зв. “комітету з промислової політики, транспорту і паливно-енергетичного комплексу Державної Ради Республіки Крим” та бізнеспартнера сім'ї Аксьонових (дружини С.Аксьонова — Олени через співвісність в ООО “Стэлс-Юг” та ООО “Галс”), вжито ряд обмежувальних заходів, а саме: на три роки заблоковано його активи в Україні (тимчасово обмежено право на користуватися та розпоряджатися належним йому майном), заборонено здійснювати виведення капіталу за межі України, тощо.

Незважаючи на все це, такі компанії Бородкіна такі, як приватне підприємство “Кредо компані”, ТОВ “Меріва ЛТД” продовжують працювати в Україні і сприяти фінансуванню російської агресії проти нашої держави. Решта фірм (ТОВ “Проект Аурум”, ПП “Южанін”, ПП “УкрКримГаздобича”, ПП “УкрКримНафтапродукти”, ТОВ “Білий Носоріг”) безперешкодно діють в окупованому РФ Криму, маючи при цьому українську реєстрацію. Зокрема в АРК діє однойменна ПП “Кредо компані” фірма Бородкіна, але зареєстрована вже за російським законодавством.

Ось вам і відповідь на запитання щодо справжньої мети заборони на використання в Україні російських програмних продуктів та діяльності юридичних і фізичних осіб. Як бачимо, популістські ствердження про захист національних інтересів стали лише прикриттям для реалізації меркантильних інтересів окремих чиновників. Не виключно, та більш імовірно, що це лише чергова вдала операція путінських посіпак в Україні.

Саме це і повинні були викрити співробітники СБУ, розкрити систему роботи російської агентурної мережі в органах державної влади в Україні, а не кричати на всю країну про неймовірну операцію із затриманням жменьки російських шпигунів.

Відсутність контролю та системи належних покарань в органах державної влади України

Зрозуміло, що впровадження будь-якої інформаційної системи (програмного забезпечення), міграція з одного програмного продукту на інший потребує багато часу. У нашому випадку перехід державних установ з російського “Парусу” на інше програмне забезпечення не є винятком. Однак, відповідне питання не повинно було залишатись без контролю, насамперед зі сторони РНБО України, оскільки саме на цю установу покладено відповідальність за виконання Указу Президента № 126/2018.

Основною причиною цього є невідповідність окремих високопосадовців займаним посадам в РНБО України. Не секрет, що вже тривалий час РНБО використовувалася державними мужами виключно як трамплін у кар'єрному зростанні власних дітей, родичів та знайомих. Не змінила цю ситуацію навіть агресія РФ проти нашої держави. На сьогодні керівний склад основних служб РНБО є досить молодим за віком, але з небагатим практичним досвідом у сфері національної безпеки. З практикою знайома лише виконавча ланка структури, а це державний експерт чи службовець, які до роботи в РНБО проходили службу на різних керівних посадах в Міністерстві оборони, головному управлінні розвідки чи Служби безпеки України. Тому більшість керівників в апараті РНБО, як і в інших відомствах лише відсиджуються на теплих посадах під час перебування у складі тієї чи іншої провладної команди.

Іншими причинами, що призвели до невиконання вищезазначеного та багатьох інших рішень РНБО, є нерозуміння окремими державними мужами статті 10 Закону України про РНБО, а також відсутності в нашій державі системи покарання високопосадовців за невиконані чи порушені ними закони, норми та правила.

Прикладом тому т.зв. “бурштинова справа”, Іловайська трагедія, оборона Донецького аеропорту, Дебальцеве. Максимум, що можна згадати, то це оголошення догани чи позбавлення грошової премії. І це в переважній більшості стосувалося безпосередніх виконавців. Певним винятком, і то з великим натягом, можна вважати справу Ю. Тимошенко.

В цьому контексті хочеться звернути увагу на досвід США в покаранні винних через порушення ними американських санкцій. Останнім яскравим прикладом цьому можна вважати арешт 1 грудня 2018 року у Ванкувері на вимогу США заступниці голови компанії “Хуавей” Мен Ваньчжоу (дочка засновника компанії) за підозрою у причетності до порушень санкцій США проти Ірану та сприяння нею введенню в оману американських фінансових інститутів. За відповідні злочини в США їй загрожує до 30 років ув'язнення.

Єдине, що стає на заваді набуття та впровадження нашою державою такого досвіду, – це принцип “рука руку миє”.