Я одвічний Творець

/митарства сущого вдерлись

у безодню душі.

я винен пекельнику послугу.

німими благаннями ріжу свідомість.

запізно.

час братись за діло./

шість бляклих небог огорнули обідрані мрякою стіни.

уїдливо блимають.

стинають повітря.

сокира в охлялих руках,

нитки загубились у голках химерними петлями болю.

звичні девʼять кіл насолоди затягують горло.

раз,два,три…

клаптики готові.

чотири,пʼять,шість…

насічки зшиті.

сім,вісім,девʼять…

суджена аспида дарує оспалу усмішку.

мертвенні руки здіймаються з подихом протягу.

граційними рухами тягнеться у обійми нечистого.

Я отримав довічне пристанище

солодкого болю і мук.

/схиляйтесь до ніг.

Я породив ідеал.

Я ходив між орбітами розуму.

Я одвічний Творець,

не нікчема. /

уїдливий вітер хапає зморені руки,

торсає в спину тривким подихом

назустріч кривавим маковим голівкам.

огрядні боги тягнуть свідомість

у сонні марення темряви.

                поштовх.

занепад.

                відродження.

снодійні меридіани огортають Моє місто

запахом скону.

спокусливий замисел нахабно вдирається

у притомність.

солодкі хвилі ейфорії збуджують свідомість.

вікна хиткого будинку відбивають сяйво місяця,

що не дає насолодитися дійством всередині.

сім сторопілих офір чатують Смерть.

Я постав перед вами.

/схиляйтесь до ніг.

Я приніс жертву богам.

Я ходив між орбітами сну.

Я одвічний Слуга,

не нікчема. /