Я слухав тишу стоголосу

<< вірші

Я слухав тишу стоголосу

Я вітер пив і вітром був

Лежав в ріллі зернятком проса

Був голосом, що світ забув

Я був ніким і був собою

Водночас жив і помирав

Розлюченою був юрбою

І був жуком посеред трав

Цей досвід неможливо в слово

Стотонним пресом запихнути

А лиш самому "випадково",

У пошуках себе здобути.