Вірш 8

Я все частіше

повертаюсь до лісу

Посидіти коло

спокою-дерева

Цього разу воно посивіло

оптоволоконним плетивом

Я вітаю мурах

та бродячих псів

Вчуся наново дихати

й слухати

Розрізняти пташиний рух чи спів

від польоту fpv між смугами

у пікселі

вечірнього коморебі

Намагаюсь не плутати

дзижчання комарів

із роботою РЕБу

Кожна стежка

здається початком

імпровізованого маршруту

евакуації

Спринтом

між дерев

Імітуючи підбитого зайця

впадаю

глибше

Між коріння й моху

Накладаю

папороть-турнікет

намагаючись спинити

цю невидиму

кровотечу

пам'яті

Чи зможу?

Але ліс не лікує

Стало зайнятий

бо

спокій-дерево

благородно

і трепетно

тримає кругову оборону