Відображення процесів становлення української літературної мови в "Щоденнику" Євгена Чикаленка - Иностранные языки и языкознание реферат

Главная

Иностранные языки и языкознание
Відображення процесів становлення української літературної мови в "Щоденнику" Євгена Чикаленка

Ознайомлення із основними етапами історичного розвитку української літературної мови. Визначення лексичного складу мови у "Щоденнику" Євгена Чикаленка. Вивчення особливостей правопису, введеного автором. Погляди Чикаленка на розвиток літературної мови.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Відображення процесів с тановлення української літературної мови в " Щоденнику " Євгена Чикаленка
Вступ. Основні етапи історичного розвитку української літературної мови
Розділ 1. Лексичний склад мови Є. Чикаленка
Розділ 2. Правописні характеристики "Щоденника" Є. Чикаленка
Розділ 3. Погляди Євгена Чикаленка на розвиток української літературної мови
Тема Відображення процесів становлення української літературної мови в "Щоденнику" Євгена Чикаленка
Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Масенко Л.Т.
Метою роботи було дослідження формування української літературної мови на прикладі "Щоденника" Євгена Чикаленка. Виявлено основні групи лексики, вживаної в "Щоденнику", зокрема поєднання в мові Є.Чикаленка західноукраїнських та східноукраїнських лексичних елементів, народно розмовної лексики й іншомовних запозичень. В роботі висвітлено й правописні особливості, відображені в епістолярному стилі Є.Чикаленка.
ВСТУП. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь,
Саме цими словами П.Тичини можна охарактеризувати нашу багатостраждальну мову, що пройшла крізь вогонь і пекло, але здобула своє гідне місце в українському суспільстві і трансформувалася у повнозначну, повнокровну літературну мову. Різними способами її намагалися пригнобити, зрусифікувати, полонізувати, але вона вистояла. Безперечно, протягом свого становлення вона зазнала різноманітних впливів, та варто підкреслити, що українську мову розбудовували найкращі поети, письменники та суспільні діячі нашої країни, віддані та щирі українці. Серед них можна згадати і Котляревського, і Шевченка, Франка, Лесю Українку, Марка Вовчка, Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Грушевського, а також Євгена Чикаленка та багатьох інших.
Сучасна українська літературна мова не постала з нічого, вона пройшла свій довгий віковічний шлях формування. Літературна мова в Україні у своєму історичному розвитку пройшла кілька досить виразно відмежованих періодів: давня доба охоплює 10 -- 13 ст., середня -- 14 -- 18 і нова 19 -- 20 ст. Досить кардинальні зміни в типі літературної мови на межах періодів зумовлені змінами в політичній і культурній історії України. В Україні-Русі першою, однофункціональною мовою була старослов'янська. Це була створена за зразком старогрецької мови солунськими братами Кирилом і Мефодієм мова, сперта на південнослов'янські корені, з яких кувалися нові слова, що передавали наявні в Святому письмі складні абстрактні поняття. Цією мовою користувалися у сфері церковній. Але також на Русі за зразком старослов'янської мови і значною мірою на її основі, але з активним використанням місцевих лексичних і граматичних елементів, виробляється діловий стиль літературної мови, або, як його ще називають, давньоруська літературна мова. Обидва стилі активно між собою взаємодіють, що особливо чітко відбилося в давньоруському літописанні. Серед перекладних пам'яток перекладного письма варто назвати Остромирове євангеліє, Архангельське євангеліє, Турівське євангеліє, Савину книгу, Синайський патерик та ін. До ораторської літератури зараховуємо "Слово про закон і благодать", до агіографічної - житія Бориса і Гліба та Феодосія Печерського, паломницьку літературу представляє "Житія і ходіння.." ігумена Данила, юридично-ділова література представлена насамперед "Руською правдою". Ці пам'ятки дають нам можливість дістати певну інформацію про особливості літературної мови 10-13 століття. Наступний період у розвитку української літературної мови ми визначаємо як післямонгольська доба (друга половина 13-16 ст.). Нашестя Батия великою міроюзагальмувало, але не перервало остаточно традицію роботи над церковнослов'янськими книгами. Після татаро-монгольського погрому руське культурне життя переміщується поступово на захід - у галицькі і волинські землі. Тут продовжувалась робота над літописами. Головним репрезентантом української мови 14 - першої половини 16 ст. стають юридичні документи: дарчі і купчі грамоти, заповіти і т. д. Їхня мова - це колишній "низький" стиль літератури Київської Русі. Проте ця мова, як губка, вбирала в себе місцеві українські і засвоєні іншомовні елементи, все далі відходячи від церковнослов'янської традиції. Лексика українських грамот, звичайно, специфічна. Вона значно бідніша, ніж лексика літературних творів попереднього періоду, особливо високого стилю, на якому позначився візантійсько-болгарський вплив. Але в одному аспекті ця лексика все ж багатша - на власне українські і на запозичені із західних мов слова.
Занепад Київської, а пізніше Галицько-Волинської держави і входження українських земель, крім Галичини й Закарпаття, до Великого Князівства Литовського переривають традицію літературної мови давньої доби. Зокрема, стається розрив між церковною і урядовою мовою. Розвиток літературної мови в церковних жанрах і стилях характеризується в кін. 14 -- 15 ст. поновною церковнослов'янізацією її (т. зв. друга хвиля церковнослов'янських впливів). Але це не стара церковно-слов'янська мова, а зреформована в Болгарії патріархом Євтимієм у дусі часом штучної архаїзації, наближення синтаксису й письма до грецької мови, плекання риторичного стилю. Тим часом урядова мова розвивається в напрямі зближення з живою мовою, вбираючи в себе також впливи мови центрально-європейських канцелярій (латинські, нім., чес., поль.). Політичний розрив українських земель між Польщею й Литвою спричинив до того, що ця мова виступала в двох відмінах -- галицькій і волинсько-поліській. Галицька відбивала фонетику й морфологію південно-західних говірок і мала більше полонізмів, волинсько-поліська з центром у Луцьку відбивала фонетику й морфологію північноукраїнських говірок, а в дальшому розвитку, ставши основою офіційної мови Литовської держави, вбирала в себе чимраз більше білоруських рис, здебільшого орієнтуючись на спільні північноукраїнські та південнобілоруські риси.
У 16 ст. домінувала "руська мова". А у мовно-функціональному відношенні на літературному рівні сімнадцяте століття відрізняється від шістнадцятого як подальшим розвитком староукраїнської літературної мови, так і великою увагою до священної церковнослов'янської мови.
Розвиток міст, становлення українського міщанства і впливи Реформації спричиняють наближення мови інших жанрів до канцелярійної й розмовної мови. Однак цей рух був загальмований т. зв. третьою хвилею церковної слов'янізації. Головною причиною її було те, що після Люблінської унії, в умовах польської культурної, політичної й економічної експансії підривалася фактична можливість оформлення української літературної мови на основі живої мови, бо шляхта полонізувалася, а українські міста втрачали своє значення й спроможність бути центрами національного культурно-політичного життя. З другого боку, ідеологічний провід українського спротиву перейшов у руки духівництва, що підносило саме церковнослов'янську мову як носія старої, ще греко-візантійської традиції.
Та навіть у сфері писемного й офіційного вживання не пощастило втримати чистоту цієї мови хоч би в межах приписів M. Смотрицького, і в неї продирається багато елементів живої мови і західних впливів, насамперед латинських і польських. Так витворюється на церковнослов'янській основі такого типу літературна мова козацької держави 17 -- поч. 18 ст., чий строкатий склад відповідав панівному стилеві доби -- бароко. Ця мова культивується в проповіді, науковій літературі, красному письменстві (драма, вірші, повість), із значно зменшеним церковнослов'янським елементом і в діловій мові, і в приватному листуванні.
Занепад козацької держави після Полтавського бою 1709 р. підірвав нормальний розвиток цієї мови. Під впливом заходів російського уряду (укази 1721, 1727, 1728, 1735, 1766, 1772 років про цензурування мови українських друків, русифікація освіти), а почасти з бажання певних прошарків козацької старшини й вищого православного духовенства ствердити своє становище в Російській Імперії, в обставинах занепаду стилю бароко й секуляризації культурного життя твори, писані літературною мовою 17 ст., перестають з'являтися друком. Літературною мовою України під російською окупацією в другій пол. 18 ст. фактично стає російська мова (пізні козацькі хроніки, Сковорода, Капніст, "Історія Русов"). Народна мова в літературі в цей період допускалася в творах сатирично-гумористичного, рідше романсово-ліричного жанру, у згоді з теорією низького стилю в класицизмі. Твори такого типу не підносилися до формування літературної мови, а фіксували різні говірки (північні у Некрашевича, полтавську у Котляревського, харківську в Квітки-Основ'яненка тощо).
Поширення науки й освіти наприкінці 18 - на початку 19 ст. пробуджує інтерес у місцевої української і білоруської еліти - значною мірою уже зрусифікованої - до минулого своїх країн, до тих історичних подій, які спричинили втрату ними національної самосвідомості, до народної мови, до історичної пам'яті, яку несе в собі фольклор. Це зумовило розвиток нових літературних мов, спершу української, згодом білоруської. Спершись на народне джерело, нова українська літературна мова одразу ж дихнула на повні груди. Але все ж дещо заважало у цьому розвитку - для української мови не було місця у публіцистиці, науці, юриспруденції. Ці сфери заполонила російська мова. Та все ж могутній геній Тарас Шевченко розбудив багато талановитих душ для відродження української мови та культури. Це й Марко Вовчок, і Панас Мирний, Л.Глібов, С.Руданський, А.Свидницький, І.Нечуй-Левицький, М.Коцюбинський, І.Франко, Леся Українка. Тарас Шевченко почав формувати високий стиль української літературної мови.
Наприкінці 19 ст. існувало 2 варіанти української мови - східноукраїнський та західноукраїнський варіанти. Після революції 1905 року в царській Росії були частково скасовані репресивні заходи щодо української мови. Злити воєдино дві літературні традиції - східноукраїнську і західноукраїнську, витворивши при цьому одну багатофункціональну літературну мову, - це було обопільне бажання східноукраїнських і західноукраїнських діячів культури. Та це було нелегко. Шляхом взаємних компромісів переважно в 20-ті роки 20 ст. кістяк єдиної літературної мови в основному зі спільною науковою термінологією склався. Та настали тяжкі 30-ті, а за ними ще тяжчі 40-ві. Українська мова не вмерла, але й не жила нормальним життям. У наш час українська мова знову піднімається на власні ноги й поступово продовжує розвиватися. Та маємо пам'ятати про той тернистий шлях, що вона пройшла для того, щоб ми нею зараз користувалися. І мусимо завдячувати тим видатним особистостям, що зробили так багато для її розвитку та поступу.
Одним з таких діячів був Євген Чикаленко, власник часопису "Рада". Як ми знаємо, публіцистичний стиль на початку 20 ст. базувався в основному на російській мові. Для української ж мови залишалося дуже мало простору. Із "Щоденника" Чикаленка ми дізнаємося, як важко було вистояти в умовах конкуренції з російськомовними газетами, як важко було утримати свого читача (а це в основному були селяни). І це все відбувалося за обставин загрози закриття газети. Євген Чикаленко жертвував усім, чим тільки можна було, аби утримати газету на плаву, шукав гроші скрізь, робив величезні борги, закладав будинок, але газета мусила жити, бо тоді б жила українська літературна мова.
Отож, нашу увагу приділимо у цьому дослідженні розвитку української літературної мови в "Щоденнику" Євгена Чикаленка, що, як нам видається, є безцінною пам'яткою для лексичного аналізу мови. Спробуємо визначити та проаналізувати такі основні питання:
- лексичний склад мови Чикаленка та тогочасної української інтелігенції;
- основні правописні традиції того часу на прикладі "Щоденника";
- розглянемо погляди самого Чикаленка на розвиток та становлення української літературної мови на початку 20 століття та перспективи українського національного руху.
Найбільше нас цікавитиме поєднання у його мові західноукраїнських та східноукраїнських лексем, бо, як відомо, сучасна українська мова містить у собі величезну кількість як перших, так і других елементів. І тут варто підкреслити величезне значення західних лексем, адже сьогодні вони міцно вкорінені в літературну мову, хоч їх і важко вирізнити, і більшість з нас гадає, що то питомо українські слова або ж і наддніпрянські. З цього приводу дуже влучно висловився Юрій Шевельов: "Питома вага галицьких мовних елементів у сучасній літературній мові мусить бути немала, ця літературна мова, власне, сміливо може бути названа мішаною щодо діялектної основи, і, отже, традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії, то принаймні додатку: з великим галицьким нашаруванням. Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській мові і так органічно в неї всотані, що виділити їх з усієї системи сучасної літературної мови -- річ взагалі цілком неможлива. І схід, і захід України складали свої внески в літературну мову, не оглядаючися й не ощаджуючи. Ці внески так переплелися, що дуже часто найуважніший дослідник не може розплутати їхнього коріння. І тільки уважна аналіза мовознавця або свідчення сучасників, коли дане мовне явище сприймалося ще гостро як новина, можуть стати нам у пригоді, щоб виявити походження того чи того мовного елементу" [2, с.94-95].
Важливо, що наприкінці 19 та на початку 20 століття Схід майже повністю був паралізований у плані розвитку української мови. Там лише торував собі дорогу художній стиль. Російська влада повністю окупувала усі сфери життя підлеглого населення, і мовна сфера була під пильним наглядом російських зверхників. А ось на Заході такий тиск з боку влади, себто Австро-Угорського уряду, не був таким сильним, тому і Галичина, і вся Західна Україна зробили величезний внесок у розбудову української літературної мови. Приміром, завдяки зусиллям західників мова стала багатшою на абстрактну лексику, відбувався швидкий розвій в усіх стилях літературної мови.
В умовах такого пригноблення та занедбання української мови на під- російській території Чикаленко видавав свій часопис і писав свій щоденник. Тому нам дуже важливо поглянути, яка у нього мова, які її визначальні особливості, які є західні впливи або ж російські впливи. Ці останні мають, на жаль, визначальну роль. Це можна пояснити тим, що він працював на підросійській території України і, безперечно, не зазнати впливів з боку і російської мови, що панувала скрізь, і з боку російського уряду, який намагався обмежити використання української, було неможливо. І отже, залучення російських слів або зросійщених українських слів було неминучим, тому ми розглянемо це явище як своєрідну сходинку у становленні української літературної мови. До того ж варто підкреслити надзвичайну різнобарвність та різноманітність лексики у "Щоденнику" Чикаленка. Тут ми натрапимо і на, як вже було згадано, західноукраїнські та східноукраїнські варіанти, і на розмовні слова та слова, використовувані у діловому мовленні, книжні елементи, і діалектизми. Також привертає увагу питомо українська лексика і тодішні запозичення з польської, німецької, румунської та російської мов. Адже це останнє явище спричинено поділом України між двома державами та відповідним впливом кожної на культурний та мовний розвиток підвладної країни. "Наявність кальок з польської та німецької мов засвідчувала природний перехідний етап розвитку мови, коли брак власних засобів для позначення тих чи інших понять суспільного життя надолужувався калькуванням та запозиченням чужомовних елементів" - твердить Людмила Ткач про становище української мови в Західній Україні наприкінці XIX - на початку XX століття [3, с. 10].
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД МОВИ Є.ЧИКАЛЕНКА
Отже, розпочнімо розгляд західноукраїнської та східноукраїнської лексики, переглянувши певні словники та довідники. Найперше визначимо західноукраїнську лексику:
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…туди зайшов якийсь добродій і звелів дати собі найліпшого кав'яру." [1, с.15]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Добродій подав свою візитову картку, на якій стояло - граф Шувалов." [1, с.16]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…яке між іншим видало і скілька книжок українською мовою" [1, с.17]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
загубити, втратити, зникнути, пропасти
"Я затрачаю гроші, та й не з прибутків, а продаю землю та вкладаю гроші."[1, с.20]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
засновник доброчинного товариства, який вносить найбільші кошти на його утримання
"Другого дня, коли зійшлись у мене фундатори т-ва Грушевський, Лисенко…"[1, с.25]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
бляга - нахваляння, хвастощі, хвальба; блягер - базіка, бовкало, хвалько; блягузькати - базікати, хвалитися
"Вони тільки блягузькають, а в театр не ходять, навіть на редакційні місця."[1, с.34]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
1) підійняти, піднести, покращити; 2) спорудити
"Перед таким нахабством я тільки плечима здвигнув, а Міхновський перевів розмову на щось інше."[1, с.33]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Я саме був у Кононівні, коли він приїхав і прийшов до мене з візитою."[1, с.45]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…щоб ширше розлилася ця свідомість серед усіх верств, станів, кляс людності"
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…щоб ширше розлилася ця свідомість серед усіх верств, станів, кляс людності"
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Але все-таки свідомість ця шириться так пиняво…"[1, с.48]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Під такий час приїхав на вакації син мій Левко."[1, с.58]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Безперечно, це оказія, якої не бувало і не може бути."[1, с.70]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Поприходили й люди з ріжних міст, що поприїждили до Києва під час Шевченківських свят"[1, с.89]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
Підхлібство - пол. pochlebstwo - підлесливість, улесливість
"Дорошенко та інші відійдуть від газети Грушевського, а налізуть всякі підхлібники"[1, с.114]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"Позичте собі хороший сурдут, бо не можна ж до нього йти у вашій сюртучині"[1, с.150]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…щоб адміністрація зробила пресію на Думу"[1, с.166]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"…щоб вона подавала якомога більше найновіших звісток, освітлювала в статтях біжуче життя"[1, с.209]
Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині
"воно переходить їй в користування доживоття"[1, с.360 ]
"Винниченко, бачачи яке вражіння зробила на присутніх промова Шаповала…"[1, с.381]
Позірний галицизм в авторськй літературі Марка Вовчка, Руданського, Коцюбинського, Лесі Українки; застаріле слово
"Та й з хлопцями він не вживається, раз у раз їх міняє, що й жадного не вишколив собі на помічника"[1, с.22]
Галицизм, але цим варіантом послуговуються і в Сх.Україні; покликання на "Киевскую старину"1882р.
"А ви станьте так, щоб вам було чути, але й згуком не подавайте знаку, що тут хтось є, окрім мене"[1, с.149]
Укра.діалектна лексика. Збірник науковиз праць. Матеріали до словника західно волинських говірок ст..187
"…і вжили всіх заходів, щоб адміністрація зробила пресію на Думу, в результаті тепер Шевченкові відвели місце на Караваєвськім пляцику"[1, с.166]
Гуцульські говірки. Короткий словник
"Я був страшенно здивований і почав її розпитувати, відкіль і хто вона"[1, с.229]
Наразі ми бачимо, що Євген Чикаленко доволі часто послуговується західними лексемами. Тому можемо сказати, що зв'язки між західними землями та східними зміцнювалися, інтерференція та взаємообмін лексичними одиницями був закономірними та, на щастя, неминучими. А також досить багато цих лексем запозичені із польської мови, в чому переконуємося, переглянувши словник Людмили Ткач. Це закономірно з огляду на близьке сусідство територій двох держав (України та Польщі) та їхні віковічні стосунки.
Євген Чикаленко використовує у своїй мові цілий спектр різноманітних діалектизмів. Наводимо деякі з них у наступній таблиці:
"Грушевський поїхав мене проводжати на дверець і дорогою просив помогти порадами його жінці…"[]
Аркушин словник західнополіських елементів
"Він хворий, лікарі посилають його куди-небудь у теплий край на зиму, але він каже, що лучче йому тут умерти"[1, с.76]
Аркушин словник західнополіських говірок
"Україна зробила йому бучний похорон. Здається, ще нікому такого не роблено"[1, с.95]
діал., використ. Кобилянська, Коцюбинський
"Наші дами заснували комітет допомоги, збирали гроші, біллє, одіж і, чим могли, допомагали нещасним"[1, с.344]
діал., використ. Коцюбинський, Руданський
"…вона тоді не могла провадити іншої політики і бештати ї не було за що"[1, с.376]
відкрита літня кухня (піч) у дворі або садку
"Коли у мене на току молотить машина, то під обід сила дітей з села сходиться до кабиці"[1, с.328]
"Він пораяв звернутися у київську транспортну контору Вейе"[1,с.117]
"Укріплення цієї місцевості потрібуватиме багато видатків і віддалить час постановки пам'ятника"[1, с.253]
діал., використ. Коцюбинський, Франко
"…прокинувшись вранці, почув у сумежному купе розмову двох студентів…"[1, с.227]
Аркушин словник західнополіських говірок
"Старші сини мої переховувалися у чужих людей і додому не навідувалися, а тому хвіртка на вулицю майже ніколи не відчинялася"[1, с.388]
Аркушин словник західнополіських говірок
палиця; звід колодязя - стовп з розгалуженням
"Є там і голі русалки, і суворі гайдамаки, і пахар з кацапською сохою: все це герої Тарасових віршів, а на могилі лежить сам Тарас, дуже мізерний і непомітний"[1, с.327]
Розмовні, книжні або елементи ділового мовлення помічаємо у "Щоденнику" досить часто. Коли відбувається становлення літературної мови, то залучення розмовних елементів неминуче. Так само і книжні лексеми становлять вагому частку літературної мови. Розглянемо деякі з таких слів у мові Євгена Чикаленка:
"Він написав мені листа з докором, що "Рада" друкує оповісти якихось шахраїв, що буцімто вигадали спосіб проти глухоти…"[1, с.72]
загальна назва вищих чинів духовенства
"…подали законопроект 33-х про українську мову в школах, але коли їх архієреї настрахали, вони й притихли"[1, с.214]
підвісок, підвіска; предмет, який підвішують для прикрас
"Тут до мене підійшов, з міністерським обличчям, у червоному вбранні з червоним же дармовисом, найстарший швейцар"[1, с.201]
те саме, що гугнявий -який говорить нерозбірливо, в ніс
"… і почав гунявим голосом вихваляти красномовність і талановитість Коковцева"[1, с.202]
"Всі запрохували нас побувати на з'їзді Національно-демократичної партії"[1, с.294]
ззлісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь
"…галичани слову інсинуації не надають того образливого значення, яке воно має у нас"[1, с.297]
план передбачуваних витраті надходжень матеріальних і грошових ресурсів
"…але чомусь досі з Харкова не прислали до "Ради" ні опису проекту, ні фотографії його, ні кошторису"[1, с.274]
"Трьох з них адміністративно посаджено на три місяці, а головного привідцю Шиманського випустили"[1, с.243]
докір, звинувачення, обвинувачення без підстав
"Після того, як київські українці відмовилися через причіпки адміністрації святкувати 50-ліття смерти Шевченка…"[1, с.161]
стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього
"Мату шевський зовсім оплошів і впав у таку прострацію, що рішучо нічого не може робити"[1, с.120]
сукупність предметів, необхідних для певної діяльності, інвентар
"Я вирішив запросити його до себе, щоб він перебув у мене хоч зиму, доглядаючи худоби та реманенту"[1,с.355]
"Жаль, що не зробили сього скорше - неприємне се було вражіння"[1, с.286]
"Він кілька разів бував у мене за справками, коли мені треба було "свідоцтво про благонадійність" для права мати револьвер"[1, с.61]
"Поки не закінчиться слідство, бачитися з ним не можна"[1, с.62]
"…а приватною цидулкою передав головування своєму заступникові"[1, с.383]
Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Літературна мова складається з питомих, незапозичених слів, створених нашими предками і слів, запозичених у різні періоди з інших мов. Власне українська лексика - це слова, які почали виникати ще в процесі формування тих діалектів, що лягли в основу української мови, і творення яких не припиняється досі. Більшість цих слів виникає на лексичному матеріалі, успадкованому від спільноіндоєвропейської та праслов'янської мов, а також давно засвоєних запозичень. Ці слова переважно похідні, вони стосуються всіх сфер життя.
"Цензурний комітет тільки до суду позиває, але суд не такий страшний, як адміністрація"[1, с.38]
"Мату шевський поїхав на суд у Золотоношу, але, на своє диво, дописувача там не застав"[1, с.98]
"Рішили заснувати свій окремий журнальчик і випустили зо скілька чисел, але поки що діло йде дуже пиняво"[1, с.144]
"…сама книгарська справа і поступ її наперед в значній мірі залежить од преси"[1, с.126]
"Тепер ми маємо вже 3500 передплатників, а торік було всього 1800"[1, с.163]
"Я записав оце в свій щоденник про свій відпочинок посеред ягнят та козенят і думаю собі, що коли цей щоденник попаде в руки жандармів, то вони ще подумають, що це якась конспірація"[1, с.223]
"Вернулася депутація і сповістила, що губернатор дозволив гуртом вечеряти, але не дозволив говорити промов"[1, с.242]
"Хоч український народ багато втратив від того, що загубив свою стародавню назву і що безліч його талановитих синів збагачували скарбниці сусідів, а все-таки наближається час, коли український народ таки займе рівне становище поряд з іншими культурними націями світу вже під своєю новою назвою українців"[1, с.257]
"Всі наші три київські книгарні асигнували на це улаштування на виставці своєї крамнички"[1, с.278]
"Галичани страшенно обурилися на Грушевського за те, що він розбиває їхню мрію і взагалі за те, йде впоперек думок усього громадянства"[1, с.291]
"Він викопав собі фотель на березі рипи за садибою і, сидячи в йому цілими днями, писав на великому листі картону, як на столі"[1, с.352]
"Грушевський поїхав мене проводжати на дверець і дорогою просив помогти порадами його жінці"[1, с.362]
"Всі селяни повдягалися у військове вбрання, бо на базарах справді не можна було докупитися ні чобіт, ні краму на одежу"[1, с.372]
"Тільки першого дня большевицький патруль добивався до нашої замкнутої хвіртки, але двірник наш, що тоді був на вулиці, догадався сказати, що це не окремий будинок, а садок суміжного великого будинку, то вони туди й пішли"[1, с.388]
У Є.Чикаленка досить багато іншомовних слів. В основному це терміни, книжні слова, досить багато з них походять із латинської мови. Є лексеми із польської, німецької мов та ін. Для визначення походження слів, скористаємось Етимологічним словником:
"А тепер треба шукати протекції, бо це єдиний шлях паралізувати тайні атестації охранки"[1, с.193]
запозичення з нім. мови, походить від лат. advocatus
"Доручив Синицькому, як адвокатові, обробити цю справу"[1, с.251]
запозичення з французької, походить від лат. vestibulum
"А коли я сказав, що мені треба до члена Державної ради Стаховича, то повели мене у вестибюль"[1, с.201]
запозичене з франц. через посередництво російської
"Не зробила амністія нічого для наших письменників-емігрантів - Винниченка ,Донцова, Дорошенка, Жука, Степанківського та інших"[1, с.268]
"Треба шукати нових джерел, нових платільників дефіциту, щоб протягнути "Раду" до таких часів, коли люди не боятимуться передплачувати українську газету"[1, с.246]
"На катедрі стояв і гучним голосом говорив промову архієпископ Арсеній, грубий, здоровий, "годований чернець" без клобука"[1,с.201]
через польське посередництво запозичене з лат.; зах.
"Я думаю, що конфіската неможлива, бо це був би скандал на всю Європу"[1, с.237]
запозичення із західноєвропейських мов
"Хоч солдати масами тікали з фронту, але робити вони не хотіли, а в більшости провадили комерцію, продаючи селянам чай, цукор, привезені з фронту"[1, с.373]
через російську та польську мови запозичене з французької
установлені норми поведінки в товаристві
"Коли розказали цариці, що Столипін і в себе ввів такий самий етикет, як при царському дворі, то…"[1, с.174]
запозичення з польської мови kosztorys
план передбачуваних витрат та надходжень
"…але чомусь досі з Харкова не прислали до "Ради" ні опису проекту, ні фотографії його, ні кошторису"[1, с.274]
через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови
"Всі ми були певні, що побіда Росії принесе нам ще більший гніт, а розгром її послужить до нашого визволення"[1, с.331]
"Там не було жадної шибки, всі мідяні частини були повідкручувані, а в клозеті забрані всі рурки, крани"[1, с.375]
"За це гаряче вхопилися кавказці, які, як я вже казав, з пієтизмом ставляться до Шевченка за його Кавказ"[1, с.321]
запозичене через польське посередництво із середньолатинської мови
"Можна домагатись, щоб збори просили його взяти свою резиґнацію назад і залишитися головою товариства"[1, с.294]
через польське або німецьке посередництво запозичене з лат. gymnasium
школа фізичних вправ, місце зборів і зібрання філософів
"Другого дня Гасенко мені вже хвалиться, що був у директора гімназії й вирішив готуватися до матури"[1, с.230]
Як бачимо, лексика української мови в той час була досить різнобарвна. Відчувається тісний зв'язок та взаємовплив західних та східних елементів. Західні лексеми все міцніше вкорінюються у літературній мові. Саме з того часу і відбувається форсоване становлення літературної мови, стирається кардинальна відмінність двох варіантів літературної мови, західного та східного, що сформувались у другій половині 19 століття. А вибудовується єдиний варіант, стандарт завдяки спільним зусиллям західних та східних діячів.
Але говорити про дійсно єдиний стабілізований варіант української літературної мови доцільно лише з 50-тих років 20 століття. А допіру зазначимо, що у мові Євге
Відображення процесів становлення української літературної мови в "Щоденнику" Євгена Чикаленка реферат. Иностранные языки и языкознание.
Акт Контрольного Обмера Выполненных Работ
Таможенные режимы как административно-правовой регулятор внешнеэкономической деятельности
Реферат: Бизнес-план фабрики обувной
Дипломная работа по теме Квалификация убийства при превышении пределов необходимой обороны
Реферат: Оценка экологического ущерба
Беларусь Олимпийская Реферат
Полное Собрание Сочинений Льва Николаевича Толстого
Виды Брожения Реферат
Этический аспект культуры сервиса
Реферат: на тему: «Стратегическое управление»
Starlight 8 Контрольная Работа
Эффективность Общения Реферат
Реферат: Essay On Two Poems Of Carol Ann
Реферат по теме Архитектурные памятники Кремля
Сочинение По Тексту Осеева
Курсовая работа по теме Расчет производственной программы по ТО и ТР дорожно-строительных машин
Бывают Ли Хорошие И Плохие Характеры Реферат
Лука И Сатин Сочинение 11 Класс
Реферат: Русская крестьянская колонизация и проблемы регионализма: взгляд в историю
Сочинение Как Сохранить Чистоту Русского Языка
Организация методики учета и контроля незавершенного производства на ПАО "Крымский содовый завод" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Молекулярно-генетический уровень живых структур - Биология и естествознание контрольная работа
Операции с недвижимостью - Государство и право реферат