Відьма

Глянь уперед,

До силуету в дзеркалі

Моїх егоїстичних очей.

Вона страждає

Між мурів цього жахливого місця.

Я не можу тебе зоставити,

У міцних обіймах

Я прагну з тобою піти.

Не бійтеся, пані, візьміть мою руку,

Дозвольте повести вас уперед, дозвольте моє бажання бачити вас поруч.

Ідіть за мною, 

Не дивіться додолу.

Хочете здійнятися? 

До точки, де й час спить,

До вершини цього тихого саду.

Ніхто не почує й звуку

На незнайомій, підготовленій для нас двох сцені,

Під сяйвом місяця лиш ти і я… Було б прекрасно, чи не так? 

Не змити мені багряного з рук,

Та не мати мені прощення бодай од когось.

Проте хіба не можеш ти здійснити моє останнє бажання?

Повернути серце стрілкою годинника аж у ті часи,

Де триматиму я твою руку, де спостерігатиму за твоїм кроком, де на рахунок три понесемося в танець ми.

Не бійся, любко, візьми мою руку,

Дозволь повести тебе вперед, дозволь моє бажання бачити тебе поруч.

Іди за мною, 

Не дивися додолу.

Хочеш здійнятися? 

До точки, де й час спить,

До вершини цього тихого саду.

Ніхто не почує й звуку

На незнайомій, підготовленій для нас двох сцені,

Під сяйвом місяця лиш ти і я… Було б прекрасно, чи не так? 

Усіма обожнювана?

Навіть Бог іноді помиляється.

Принаймні на шляху, котрий ми перетнули разом, 

Нехай анемони квітнуть багряним.

Іди за мною, 

Не дивися додолу.

Хочеш здійнятися? 

До точки, де й час спить,

До вершини цього тихого саду.

Ніхто не почує й звуку

На незнайомій, підготовленій для нас двох сцені,

Під сяйвом місяця лиш ти і я… Було б прекрасно, чи не так?