Основне про УЗРГМ-2 і його розбір

Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) – (уніфікований запал ручної гранати модернізований) призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається з ударного механізму і власне запалу. Для розуміння усього подальшого тексту важливо знати його будову:

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІД АДМІНА: далі в тексті будуть описані в тому числі небезпечні експеременти з УЗРГМ-2, текст написаний людиною яка розбирається (все описане перевірено автором особисто), але якщо не до кінця зрозуміли як воно правильно робиться, бракує впевненості, боїтесь експерементувати - краще не ризикуйте. Вся подана інформація більше для розуміння що як працює, а намагатись відтворити те що тут описано варто лише тоді коли впевнені що мета виправдовує ризики і впевнені що все правильно зрозуміли. НАЙМЕНША ПОМИЛКА ПРИ БУДЬ-ЯКИХ СПРОБАХ ЩОСЬ ЗРОБИТИ З УЗРГМ БУДЕ КОШТУВАТИ ВІД 3Х ПАЛЬЦІВ ДО КИСТІ РУК.

Маєм запал і власне корпус гранати. Пам'ятаєм що запал підходить до ф-1 оборонної гранати, так і до РДГ-5. Штатно гранату Ф-1 можна використати на розтяжку. Але можливості корпусів гранат різні. Гранатою Ф-1 підкладеною під ТМ--62 здетонувати міну не вдасться. Заводить міну лише РДГ-5. Оскільки має тоньший корпус і 110 г тротилу. Ф-1 має погане нестабільне осколкове поле через відстійну якість матеріалу корпусу. А от корпуси РДГ-5 мають і хорошу ударну хвилю і стабільне осколкове поле. Що збільшує її ефективність в радіусі 5-7 метрів порівняно з хваленою Ф-1. Яка може розколотись навпіл або розлетітися в пил. А своїми 65г тротилу ніякої ударної хвилі не буде. Але не забуваємо також що на відкритій місцевості все ж ефективніше Ф-1, а РДГ-5 краще для міських боїв і штурму будівель.

Запал УЗРГМ-2 складається з ударного механізму та запалу. Запал складається з капсуля спалахувача накольного типу далі сповільнювач скоріш за все порохова м'якоть із флегматизатором та стабілізатором для стабільного горіння витриманий час. А саме штатно після наколу капсуля спалахувача (капсуль-спалахувач знаходиться в верхній частині запала, яка вкручена в ударний механізм) запалюються піротехнічний склад і горить від 3,2 секунди до 4,2 сек. Після чого догораючи передає форс вогню через вікно в нижній частині корпуса сповільнювача на власне детонатор. Який детонує і передає детонацію на бризантну вибухову речовину в корпусі гранати.

Навчальна граната з бойової

Це робиться якщо вам потрібно потренуватись в полі з бойовою гранатою, і при цьому зрозуміти - працює ваша теорія чи ні.

Вам знадобляться ніж, пласкогубці 2 шт, та ізолента.

Покрокова інструкція (якщо наважитесь робіть все максимально обережно):

1) Візьміть запал за ударну частину;

2) зіскребіть лак яким залита різьба між запалом та ударною частиною. Це місце якраз під різьбовою втулкою ударної частини. (Різьбова втулка це та штука, яка служить для з'єднання запала в зборі з корпусом гранати)

3) та намотайте ізоленту на власне запал під саму різьбову втулку ударної частини проте не налазьте на неї. 2/3 витки буде достатньо.

4) одними плоскогумцями візьміть зручно за край різьбової втулки, найбільше по діаметру місце втулки де немає різьби. А іншими пласкогубцями за запал в місці де намотана ізолента. різьба звичайна права. Проверніть впевненим рухом на пів оберта і подивіться чи пішов запал?

Саме під ізолентою знаходиться товстостінний корпус зі сповільнювачем нечутливим до стискання.

5) Якщо запал провернувся, далі запал можна сміливо викрутити з ударної частини і відкласти в сторону.

Для тренування з гранатою вам потрібна ударна частина запалу та корпус гранати. (Тротил видаляти необов'язково, якщо ви не плануєте везти гранату в зборі додому. Така граната без запалу становить небезпеку лише як твердий тупий важкий об'єкт або якщо вона потрапить з ударною частиною або транспортною пробкою в багаття піч або інше джерело сильного нагрівання чи відкритого вогню.

Граната бойова без запалу може використовуватись для тренування ставити на кільце на землю як безчиковка (про це буде окремий допис), та всі інші вам відомі способи, і можна відпускати скобу, при відпусканні скоби і видаленні чеки ударник зірветься з лапок скоби і з характерним звуком влетить в корпус гранати. Все. Граната "спрацювала".

Для переспорядження такої гранати в навчально зведений стан:

Потрібно взяти шомпол автомата, відділити ударну частину від корпусу, та приготувавши попередньо скобу і чеку за штовхнути шомполом ударник з пружиною в верхнє положення ударної частини. Піймати шляпку ударника скобою та притиснути скобу до ударної частини, вставити чеку. Граната готова до тренувань.

Від'єднання детонатора

Детонатор узргм потужніший за детонатор КД-8. Тому заводить всі пластити і пресований тротил.

Тому є сенс в деяких випадках від'єднати запал від ударної частини.

Від'єднання детонатора від сповільнювача проводиться в окулярах чи забралі. Людиною яка розуміє і працювала раніше з детонаторами.

Попередньо обговоримо що власне запали бувають двох типів. Один чисто циліндричний по всій довжині. Інший з опресовкою тоншого діаметру ніж основний діаметр запалу.

Другий тип розбирати не рекомендується! Фігурна обжимка не дає можливості зтягнути детонатор зі сповільнювача. Рекомендується дані запали використовувати штатно. Надто великий ризик само підриву під час розбирання. Легше відпиляти. Але висота стінок до заповненого ІВР детонатора критично мала (близько 2мм), тож і цього краще не робити.

Будь який тиск удар на корпус детонатора це вибух, спроба видути соринку в бік вікна прийому форсу вогню це вибух.

Вибух це мінус три пальці. І поганий настрій.

Перший тип розбирається наступним чином:

Беремо власне запал в одну руку і ножем підчищаємо лак в місці з'єднання сповільнювача і детонатора.

Берем впевнено одними пласкогубцями за сповільнювач там де була ізолента. А іншими пласкогубцями з губами шириною до 6 мм зразу за край детонатора впритул до місця де щойно зачищали лак. Якщо візьметесь ближче до низу детонатора - може статися вибух.

Прокручуєте декілька разів туди сюди не відпускаючи пласкогубці, відкладаєте пласкогубці якими тримались за детонатор і рукою! Зтягуєте детонатор зі сповільнювача.

Все перед вами сповільнювач з вікном форсу передачі вогню та детонатор з порожниною десь 8 мм. Після чого в середині видно вікно прийому форсу вогню. Далі з детонатором поводимось так само ТБ як з КД-8

Детонатор в жодному разі не можна впускати або вдаряти об щось оскільки від цього він теж може вибухнути

Тепер ви розумієте, що ви брались не за сам детонатор а за стінки детонатора якими він був обжатий і посаджений на лак навкруги сповільнювача.

Для тих хто практично хоче розділити детонатор і сповільнювач наполегливо рекомендую ознайомитись із розділом "ініціюючі вибухові речовини" та будовою детонатора КД-8

По можливості в наступних дописах буде про те, де ці знання застосувати. Однак вкотре нагадую що важливо дотримуватись техніки безпеки і бути дуже уважним