Вплив сімейного виховання на лідерські якості дитини - Психология дипломная работа

Главная

Психология
Вплив сімейного виховання на лідерські якості дитини

Психологічні дослідження підліткового віку. Тенденції у вивченні отроцтва в концепціях. Лідер і група у психологічному вимірі. Розробка та реалізація констатуючого і емпіричного експерименту. Планування та розробка тренінгу і контрольний експеримент.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


МАКІЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
ТЕМА: “ВПЛИВ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА
РОЗДІЛ 1. Аналітичний огляд дослідження
1.1 Аналіз дослідження проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі
1.2 Психологічні дослідження підліткового віку
1.3 Тенденції у вивченні отроцтва в концепціях Л.С. Виготського,Д.Б. Ельконіна, Л. І. Божович
1.4.1 Підходи до вивчення лідерства
1.5 Зміст поняття лідерства в навчальних закладах
1.7 Лідер і група у психологічному вимірі
1.8 Сім'я як репрезентант психологічного здоров'я дитини
РОЗДІЛ 2. Розробка та реалізація констатуючого експерименту емпіричного дослідження
2.1 Планування емпіричного дослідження
2.2 Особливості проведення констатуючого експерименту
РОЗДІЛ 3. Розробка та проведення корекційної програми
3.1 Планування та розробка програми тренінгу «Розвиток лідерських здібностей та особистісної цілеспрямованості
3.2 Особливості впровадження корекційного тренінгу «Розвиток лідерських здібностей та особистісної цілеспрямованості
3.3 Організація та проведення контрольного експерименту
На сучасному етапі розвитку системи освіти та в зв'язку з її реформуванням дуже важливим є вивчення лідерських якостей у школярів.
Інтерес до лідерства виник ще в глибокій старовині. Феномен лідерства протягом століть хвилював свідомість багатьох дослідників.
На початку двадцятого сторіччя почалося вивчення управління. Керівництво і лідерство став об'єктом дослідження. В 30 - 50 роках був зроблений ряд великомасштабних досліджень на системній основі. Починаючи з 70- х років інтерес до вивчення лідерства почав рости ще більше, про що свідчить поява робіт
Дж. Мак-Грегора Бернса, Р.Такера, Б.Келлермана, Дж. Пейджа. До недавнього часу в нашій країні не було умов для формування лідерів і попиту на них, а отже, не було дослідження проблем, пов'язаних з лідерством. У зв'язку з цим більшість робіт в області дослідження лідерства належить західним ученим. Проте в даний час з'являються праці російських учених, проблеми лідерства, що зачіпають.
Поняття лідерства широко поширено в соціології, політології, психології і ряді інших наук про людину і суспільство. Цьому феноменові присвячені обширні теоретичні і емпирічні дослідження. Вивчення лідерства має безпосередню прагматичну спрямованість.
Лідер (від англ..Leader - ведучий) - особа, здатна впливати на інших в цілях інтеграції спільної діяльності, направленої на задоволення інтересів даного співтовариства.
Лідер - це особа, за якою вся решта членів групи визнає право брати на себе найвідповідальніші рішення, що зачіпають їх інтереси і визначає напрямок та характер діяльності всієї групи. Лідер не тільки направляє і веде своїх послідовників, але і хоче вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за лідером, але й хочуть іти за ним.[]
Лідерство можна назвати одним з унікальних феноменів політичного і суспільного життя, пов'язаним із здійсненням владних функцій. Воно є неминучим у будь-якому цивілізованому суспільстві і пронизує всі сфери життєдіяльності.
Актуальність проблематики обумовлена наступними чинниками:
- наявністю досить скупих досліджень у сфері лідерства;
- вимогам практики роботи психолога при формуванні дитячого колективу.
Спираючись на вищевикладені теоретичні висновки темою нашого дослідження визначаємо наступне: «Вплив сімейного виховання на лідерські якості дитини»
Об'єкт: система взаємовідносин дитина-дорослий
Предмет: Вплив сімейного виховання на лідерські якості дитини
Проблема: зв'язок типів сімейного виховання з лідерськими якостями дитини.
Мета: виявити зв'язок між лідерськими якостями та типами сімейного виховання.
Гіпотеза: на лідерські якості дитини впливає певний склад сімейних відносин
1. Провести теоретичний аналіз наукової літератури за темою.
2. Підібрати психодіагностичні методи та методики дослідження проблеми.
3. Проведення констатуючого експерименту емпіричного дослідження.
4. Розробка та проведення корекційної програми, проведення контрольного експерименту.
5. Зробити аналіз отриманих результатів та розробити відповідні рекомендації.
Метод спостереження використовувався з метою отримання первісних даних про особливості між особистих відносин у класному колективі, під час учбового процесу.
Бесіда використовувалася з метою узагальнення первісних даних.
Тестування використовувалося з метою отримання достовірних і об'єктивних даних щодо виявлення між особистих відносин у класному колективі, батьківських відносин до дитини.
Методи первісної та вторинної обробки даних використовувалися з метою об'єктивного аналізу та інтерпретації результатів дослідження.
РОЗДІЛ І Аналітичний огляд дослідження
1.1. Аналіз дослідження проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі
Підлітковий вік звичайно характеризують як перехідний, критичний, але частіше як вік статевого дозрівання. Л.С. Виготський розрізняв три види дозрівання: органічну, статеву і соціальну. У шимпанзе види органічного і статевого дозрівання співпадають, воно наступає приблизно в 5 років, коли у цих людиноподібних мавп закінчується дитинство. В історії розвитку суспільства види статевого і соціального розвитку у людини співпадали, і це відмічалось обрядом ініціації, тоді як органічне дозрівання наступало звичайно ще через декілька років. У сучасної дитини всі лінії розвитку розійшлися. Тепер ми спостерігаємо спочатку статеве дозрівання, потім органічне, і через деякий час - соціальне. Ця розбіжність і зумовило виникнення підліткового віку.
Французький етнограф і історик Ф. Ариес говорив , що підлітковий вік виник в XIX столітті, коли контроль батьків за розвитком дитини продовжувався аж до браку. В даний час в розвинутих країнах світу цей період життя має тенденцію до поступового збільшення. За сучасними даними, він охоплює майже десятиріччя - від 11 до 20 років. Але ще в 30-х роках нашого століття П.П. Блонський писав, що російським дітям ще належить завоювати підлітковий період. Він був переконаний, що це пізніше, «майже на очах історії придбання людства», що відбулося. Л.С.Виготський також підходив до підліткового періоду як до історичної освіти. Як і П.П.Блонський, він вважав, що особливості протікання і тривалість підліткового віку помітно варіюються залежно від рівня загального розвитку , згідно поглядам Л.С.Виготського, підлітковий вік - це самий нестійкий і мінливий період, який відсутній у дикунів і за несприятливих умов «має тенденцію дещо скорочуватися, складає часто ледве прикметну смужку між закінченням статевого дозрівання і настанням остаточної зрілості». [21,ст.338]
В 20-30-ті роки в Росії був зібраний і проаналізований великий фактичний матеріал, що характеризує отроцтво в різних соціальних шарах і групах (серед робітників, селян, інтелігенції, службовців, кустарів), у підлітків різних національностей , у безпритульних. Багато цікавого міститься в роботах Н.А. Рибнікова, В.Е. Смірнова, И.А. Арямова і ін. Узагальнюючи ці роботи, Л.С. Виготський прийшов до висновку про те, що в підлітковому віці структура вікових потреб і інтересів визначається в основному соціально-класовою приналежністю підлітка. Він писав: «Ніколи вплив середовища на розвиток мислення не має такого великого значення, як саме в перехідному віці. Тепер по рівню розвитку інтелекту все сильніше і сильніше відрізняються місто і село, хлопчик і дівчинка, діти різних соціальних і класових шарів».[21,ст.339]
В другій половині XX століття французький психолог Б.Заззо також вивчала підлітків з різних соціально-економічних шарів суспільства, щоб виявити їх особисті уявлення про тривалість підліткового віку Б.Заззо показала, що початок отроцтва майже всі вони відносять до 14 років, пов'язуючи його з статевим дозріванням. Проте уявлення про терміни його закінчення розходяться. Робітники і низько кваліфіковані службовці вважають, що їх отроцтво закінчилось в 19 років, інженерно-технічні працівники відсовують цей термін до 20 років, підприємці і особи вільних професій - до 21 року. Таким чином, суб'єктивна середня тривалість отроцтва коливається залежно від соціального положення і тривалості освіти в цілому від 4 до 7 років. В Росії за короткий історичний період йшли глибокі зміни в різних сферах життя, які зробили вплив на особу, що розвивається. В результаті на очах одного покоління виявлялися значні зміни загальної спрямованості особи підлітка. Це було добре показано в роботі Н.Н. Толстих яка вивчала відношення підлітків до майбутнього. Зіставляючи свої дані, отримані в результаті обстеження школярів з третього по восьмий клас, з результатами досліджень Л.І. Божович і Н.І.Крилова також присвячених вивченню відношення до майбутнього у дітей різних віків, Н.М. Толстих простежила цікавий факт, що стосується теж підліткового віку. В дослідженнях Л.І. Божович, які проводилися в середині 50-х років переломний момент в уявленні про майбутнє спостерігався у учнів восьмого і дев'ятого класів, що вчаться, тобто в 15 років. Дослідження Н.І. Крилова показали, що професійна спрямованість школярів, вибір майбутньої професії стає актуальним для хлопців і дівчат тільки в 16-17 років. На початку 80-х Н.Н. Толстих відзначає час яскравого перелому у відношеннях до майбутнього на рубежі шостого і восьмого класів, що приблизно відповідає віку 13 років. Таку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації, розвитку поколінь. Це ще раз підтверджує історичну і соціальну обумовленість розвитку особи і відсутність стабільних меж підліткового віку.
1.2 Психологічні дослідження підліткового віку
Існує безліч фундаментальних досліджень , гіпотез і теорій підліткового віку. Багато хто з розглянутих раніше концепцій дитячого розвитку знов приходить в зіткнення і проявляє себе в області психології підлітка. Оскільки межі отроцтва та юності, по визнанню самих дослідників, не виявлені, повне і розгорнене протікання цього періоду розвитку можна спостерігати тільки у дітей освітчених шарів суспільства та найяскравіші психологічні концепції підліткового віку будувалися на основі вивчення буржуазного підлітка початку століття -«підлітка в ідеалі». Розглянемо їх. Це дозволить обмалювати коло питань , які мають безпосереднє відношення до цього віку, його симптоматику, побачити стабільне і історично мінливе в психології підлітка, розрізнити феномени і їх інтерпретацію в різних наукових концепціях краще з'ясувати підхід до проблеми підліткового віку, який намічається в руслі культурно-історичної теорії Л.С. Виготського.
Відповідно до теорії рекапітуляції Ст. Холл вважав, що підліткова стадія в розвитку особи відповідає епоха романтизму в історії людства. Це проміжна стадія між дитинством - епохою полювання і збирача - і дорослим станом - епохою розвинутої цивілізації. На думку Ст. Холла, цей період відтворює епоху хаосу, коли тваринні, антропоїдні тенденції напівварварства стикаються з вимогами соціального життя. Його уявлення про «бунтуюче отроцтво», насичене стресами і конфліктами, в якому домінують нестабільність, ентузіазм, сум'яття, і царює закон контрастів, глибоко пішло в психологію. Ст. Холл вперше описав амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка, виділивши ряд основних суперечностей, властивих цьому віку. У підлітків надмірна активність може привести до виснаження, божевільна веселість зміняється смутком упевненість в собі переходить в соромливість і боязкість, егоїзм чередується з альтруїстською, високі етичні прагнення зміняються низькими спонуками, пристрасть до спілкування зміняється - замкнутістю, тонка чуттєвість переходить в апатію жива допитливість - в розумову байдужість, пристрасть до читання - у відразу до нього, прагнення до реформаторства - в любов до рутини, захоплення спостереженнями - у нескінченне міркування. Ст. Холл по праву назвав це періодом «бурі і натиску». Зміст підліткового періоду Ст. Холл описує як кризу самосвідомості, подолавши який, людина придбаває «відчуття індивідуальності». Ст. Холлу вперше запропонував концепцію пояснюючу дане явище, і обкреслив круг проблем, пов'язаних з цим віком. Уявлення Ст. Холла про перехідність даного періоду розвитку, про кризові, негативні аспекти цього віку і сьогодні складають ядро психології підліткового віку. . Інший крупний дослідник підліткового віку, німецький філософ і психолог Е.Шпрангер в своєму труді «Психологія юнацького віку» розглядав підлітковий вік усередині юнацького, межі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-21 роками у хлопців. Перша фаза цього віку - власне підліткова - обмежується 14-17 роками. Вона характеризується кризисом, змістом якого є звільнення від дитячої залежності. . Е. Шпрангер розробив культурно-психологічну концепцію підліткового віку. Підлітковий вік, за Е.. Шпрангером, - це вік „вростання” в культуру. Він писав, що психічний розвиток є вростання індивідуальної психіки в об'єктивний і нормативний дух даної епохи [21,ст.343]. Обговорюючи питання про те, чи завжди підлітковий вік є періодом «бурі і натиску», Е. Шпрангер описав три типи розвитку отроцтва. Перший тип характеризується різкою, бурхливою, кризисною течією, коли отроцтво переживає як друге народження, у результаті якого виникає нове «Я». Другий тип розвитку - плавний, повільний, поступове зростання, коли підліток залучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зсувів у власній особі. Третій тип є таким процесом розвитку, коли підліток сам активно і свідомо формує і виховує себе долаючи зусиллям волі внутрішні тривоги і кризи. Цей тип характерний для підлітків з високим рівнем самоконтролю і самодисципліни. Головні новоутворення цього віку, за Е. Шпрангером, - відкриття «Я», виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Виходячи з уявлення про те, що головною задачею психології є пізнання внутрішнього світу особи тісно пов'язаного з культурою і історією, Е. Шпрангер поклав початок систематичному дослідженню самосвідомості, ціносних орієнтації, світогляді підлітків [21,ст.343].
Е. Шпрангер спробував зрозуміти одне з самих глибоких переживань в житті людини - любов і її прояви в підлітковому і юнацькому віці. Він дав психологічний опис двох сторін любові - еротики і сексуальності , які як переживання глибоко відрізняються один від одного і, за Е. Шпрангером, належать різним шарам психіки. Спочатку естетична любов, або еротика, вважає Е. Шпрангер, - це єднання з іншою психікою, відчуття в неї, здійснюване через її видимого виявлення в зовнішньому тілесному образі. Е.Шпрангер виділяє три ступені еротичних переживань. Перша - відчуття, коли юна людина в міру свого дозрівання научається сприймати внутрішню, натхненну красу. Друга - психічне розуміння «сприймання іншого як духовну освіту, як певну осмислену форму». І третя - розуміюча симпатія - «співзвуччя душ, що покоїться на естетичному відношенні, але базується також і на сумісному переживанні глибоких цінностей»[21,ст.344]. Для підлітка віра в ідеал є віра в улюблену людину. «Джерелом сили юнацького ероса, - пише Шпрангер - у всіх його формах є в більшій мірі власне внутрішнє життя, ніж реальна особа, на яку він направлений»[20,ст.344]. Сексуальність, за Е. Шпрангером, означає комплекс психічних і тілесних переживань і потягів, які характеризуються специфічною плотською насолодою. Перша поява сексуально забарвлених переживань пов'язано, як відзначає Шпрангер, з відчуттям жахсу, страху перед чимось таємним і незнайомим. Сюди ж домішується відчуття сорому, пов'язане з переживанням хоча і не зовсім ясних, але заборонених речей. Дискомфорт і відчуття неповноцінності підлітка викликані цими переживаннями, можуть проявиться «не тільки в страху перед світом (відчуття світової скорботи і меланхолія є його пом'якшеним формами), але і в глибокому страху, що укоріняється, перед людьми, аж до справжньої ворожості до людей (її пом'якшена форма - боязкість і соромливість)»[20,ст.345]. Джерелом страху, на думку Е. Шпрангера, треба шукати в тому, як впливають сексуально забарвлені переживання на духовну сферу. Він відзначає: «Те, що створює кризу, а саме гарячкове спекотне збудження, виходить не від фізичної сторони, а від супроводжуючи її фантазії». Допомогти підлітку справитися зі всіма страхами і кризовими станами може, як відмічає Е. Шпрангер, лише велика чиста любов та сила ідеальних прагнень. Узгодженість цих двох моментів (еротики і сексуальності) «в одному великому переживані і пов'язаному з ним акті запліднення» Е. Шпрангер вважає «симптомом зрілості».
Пошук біологічного значення пубертатного періоду, представлений в роботах Ш. Бюлер. Підлітковий вік визначається нею на основі поняття „пубертатності”. Пубертатний період - це період дозрівання, це стадія, в якій людина стає статевозрілою, хоча після цього фізичне зростання у людини продовжується ще на деякий час. Період до початку пубертатности Ш. Бюлер називає дитинством людини, а заключну частину пубертатного періоду - юністю. Фаза пубертатности дозрівання виявляється у людини в особливих психічних явищах, які Ш. Бюлер називає психічною пубертатністю, яка з'являється ще до фізичного дозрівання як його передвісник і продовжується довгий час після нього. Саме в цьому життєвому явищі і лежать, на її думку, корені тих переживань, які характерні для підліткового віку. Зовнішні та внутрішні збудження, якими супроводжується дозрівання, повинне вивести підлітка із стану самозадоволення і спокою, спонукати його до пошуків і зближення з істотою іншої підлоги. Явища, які супроводжують дозрівання повинні зробити людину шукаючою, незадоволеним в своїй замкненості, і його «Я» повинно бути розкрито для зустрічі з «Ти». Ш. Бюлер відрізняє психічну пубертатність від тілесної. На її думку ,із зростанням культури відбувається подовження періоду психічної пубертатности, що і є причиною багатьох труднощів, пов'язаних з цим періодом життя.
Фізична пубертатність протікає у хлопчиків в середньому між 14-16 роками, у дівчаток - між 13 і 15 роками. Існують відмінності між містом і селом, між окремими країнами, великий вплив надає клімат. Нижньою межею нормального початку пубертатності слід вважати 10-11 років, верхню - 18 років. При більш ранньому або більш пізньому початку дозрівання, підкреслювала Ш. Бюлер, ми маємо справу з патологічними випадками. Середня норма лежить посередині.
Психічні симптоми перехідного віку починаються, як правило, значно раніше. Окремі «психічні симптоми» з'являються вже в 11-12 років: підлітки забіякуваті, ігри більш старших підлітків їм ще незрозумілі , а для дитячих ігор вони вважають себе дуже великим. Пройнявся особистою самолюбністю та високими ідеалами вони ще не можуть, і в той же час у них немає дитячого підкорення авторитету. Ця фаза є, за Ш. Бюлером, прелюдією до періоду психічної пубертатності. За цією фазою слідують дві головні фази, які Ш. Бюлер називає пубертатною стадією і юністю. Межа між ними проходить в 17 років. Перетворення підлітка в юнака виявляється в зміні основної установки по відношенню до навколишнього світу: за життєзапереченням, властивим пубертатній стадії, слідує життєствердження, характеризуючи юнацьку.
Основні риси негативної фази, відзначені Ш. Бюлер, - це «підвищена чутливість і роздратування, неспокійний та легко збуджуваний стан», а також «фізичне і душевне нездужання», яке знаходить свій вираз в забіякуватості і капризах. Підлітки незадоволені собою, їх незадоволеність переноситься на оточуючий світ. Ш. Бюлер пише: «Вони відчувають, що їх стан безрадісний, що їх поведінка погана, що їх вимоги та безсердечні вчинки не виправдовуються обставинами, вони хочуть стати іншими, але їх тіло, їх істота не підкоряється їм». «Вони повинні кричати, насміхатися, хвалитися і сердитися, якщо вони самі помічають дивність і непривабливість своєї поведінки». Безрадісним називає Ш. Бюлер цей час для зріючої людини.
Ш. Бюлер відзначає , що ненависть до себе і ворожість до навколишнього світу можуть бути присутності, одночасно, знаходячись в зв'язку один з іншим, а можуть чергуватися , приводячи підлітка до думки про самогубство. До цього приєднується ще і ряд нових внутрішніх потягів «до таємного, забороненого, незвичайного, до того, що виходить за межі звичного і впорядкованого повсякденного життя» [21,ст.348]. Неслухняність заняття забороненими справами володіють в цей період особливою привабливою силою. Підліток відчуває себе одиноким, чужим і незрозумілим в оточуючому його житті дорослих і однолітків. До цього додаються ро зачарування. «Усюди сприймається перш за все негативне», вказує Ш. Бюлер. Як надзвичайніші способи поведінки вона описує «пасивну меланхолію» і «агресивний самозахист». Всі ці явища - загальне зниження працездатності, ізоляція від оточуючих, або активне вороже ставлення до них і різного роду асоціальні вчинки. Все це наголошується на початку фази. Загальна тривалість негативної фази у дівчаток від 11 до 13 років, у хлопчиків від 14 до 16 років. Закінчення негативної фази характеризується завершенням тілесного дозрівання. Правда, загальна турбота ще залишається, але це вже «не стільки турбота відчаю, що виникає окрім і навіть проти волі і віднімаю сили , скільки радість потужності, душевної і тілесної творчої енергії, що росте, радість юності і зростання». І тут починається друга фаза - позитивна.
Позитивний період приходить поступово і починається з того, що перед підлітком відкриваються нові джерела радості, до яких він донині не був сприйнятливий. На перше місце Ш. Бюлер ставить «переживання природи» свідоме переживання як чогось прекрасного. За сприятливих умов джерелами радості служать мистецтво і наука. «Широкий світ цінностей, допоміжних для дорослої людини є джерелом високого щастя розкривається вперше на порозі юності» [21,ст.348]. До всього цьому приєднується любов, тепер уже свідомо направлена на доповнювання «Ти». «Любов дає вихід найважчому напруженню», - відзначає Ш.Бюлер. Звичайно, не можна говорити про те, що в негативній фазі присутні виключно похмурі сторони, а в позитивній - виключно позитивні. Ш. Бюлер пише: «Прагнення до діяльності , мрійливе обожнювання і сексуально неусвідомлені любовні пориви є надзвичайно характерними позитивними проявами першої стадії і навпаки - радісне життєвідчування юності часто вже захмарилося розчаруваннями, повсякденними обов'язками, думками про професію і світогляд, пристрастями і турботами про шматок хліба»[21,ст.349].
Кажучи про верхню межу юнацького віку, Ш. Бюлер відзначає, що вона відноситься до 21 або 24 рокам, оскільки в цей час спостерігається відносна стабілізація характеру і певних рис зрілості.
Вона писала: «Перший період бурі і натиску в цей час вже відзвучав, став ясним загальний напрямок майбутнього життя, вибрана певна точка опори, і інтенсивність перших зусиль і шукань, пов'язаних із світоглядом, професією і формуванням власної особи, слабшає, поступаючись місцем більш, спокійному темпу прогресу. Перші могутні переживання любові, природи, мистецтва, творчості вже випробувані, перше загальне соціальне оформлення вже відбулося. Найбурхливіший період життєвого розвитку людини лежить позаду» [21,ст.349].
У роботах Ш. Бюлер була зроблена спроба розглянути пубертатний вік в єдності органічного дозрівання і психічного розвитку.
Дослідження Г. Гецер містить цікаві дані, пов'язані з переходом від негативної фази пубертатного періоду до позитивної.
Першою ознакою спадання негативної фази Г. Гецер вважає підвищення продуктивності, відзначаючи, що у 70% дівчаток «першою продуктивною роботою була літературна робота”. Потрібне сказати, що у дівчаток, які до негативної фази займались літературною творчістю, в період негативної фази ця творчість уривалася. Посилаючись на Ш. Бюлер, Г. Гецер пише про те, що на закінчення негативної фази наступає так звана стадія мрійливості, яка знаходиться в тимчасовому проміжку від 13 до 16 років. Розглядаючи перебіг негативної фази у хлопчиків, Г. Гецер відзначає, що під час негативної фази у хлопчиків виникає «туга по другові», але вона, ще пасивна. До кінця негативної фази підліток активно шукає друга і знаходить його (суб'єктивно), хоча згодом їх дружні відносини можуть і не зберегтися. Отже, потреба в друзях і знаходження їх є ще одна межа, що характеризує момент переходу від негативної стадії до позитивної. Е. Штерн розглядав підлітковий вік, як один з етапів формування особи. Центральною проблемою всякої психології, на його думку, повинна бути проблема людської особи, а для формування особи вирішальну роль грає те, яка цінність переживається людиною як щонайвища, визначаюча життя. Вслід за Е. Шпрангером, Е. Штерн намагався змінити стару приказку («Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу тобі, хто ти»), надавши їй інше значення: «Скажи мені, що для тебе цінно, що ти переживає як щонайвищу цінність твого життя, і я скажу тобі, хто ти». Залежно від того, яка цінність переживається як щонайвище, визначаюче життя, абсолютно по-різному формується особа. Цінності, які переживають, обумовлюють тип людської особи. Е. Штерн описав шість таких типів: теоретичний тип - особистості, всі прагнення якої направлені на активне пізнання дійсності; естетичний тип - особа, для якої об'єктивне пізнання чужо, вона прагне спіткати одиничний випадок і «вичерпати його без залишку зі всіма його індивідуальними особливостями»; економічний тип - життям такої людини управляє ідея користі, прагнення «з якнайменшої затратою сили досягти найбільшого результату»; соціальний - «значення життя складають любов, спілкування і життя для інших людей»; політичний - для такої особистості характерне прагнення до влади, панування впливу; релігійний - така особа співвідносить «всяке одиничне явище із загальним значенням життя та світу». Визначаючи кожного з типів, Е. Штерн зовсім не вважає, що в житті особи існує тільки один напрям цінностей. «Навпаки, - пише він - всі напрями цінностей закладені в кожній індивідуальності. Але яке-небудь одне з цих переживань різних цінностей придбає керівне значення і переважне визначає життя». Як і інші його сучасники, Е. Штерн порівнював період юності у робочої та сучасної молоді. Він вважав, що робоча молодь через те, що їй необхідно дуже рано піклуватися про заробіток, практично не має справжньої юності. Тому робочі підлітки мають переважно політичні та економічні життєві ставлення, на відміну від забезпеченої молоді, яка має нагоду діставати справжню освіту, розвивати своє «Я». За Е. Штерну, перехідний вік характеризує не тільки особлива спрямованість думок і відчуттів, напрямків і ідеалів, але і особливий образ дій. Е. Штерн описує його , як проміжний між дитячою грою і серйозною відповідальною діяльністю дорослого і підбирає для нього нове поняття - «серйозна гра». Підліток, вважає він, дивиться з відомим зневажанням на дитячі ігри; з іграшкою, ще недавно дуже улюбленої, він вже не хоче мати справи. Все, за що він приймається, носить серйозний характер, його наміри також дуже серйозні. Але при цьому все, що він робить, - ще не цілком серйозна справа, а тільки попередня проба.
Згідно поглядам Е. Штерна, людина залишається молодою до тих пір, поки вона до чогось прагне, поки вона має перед собою мету, поки вона знає, що за стадією, яку вона досягла, є інша, вища. Молода людина повинна залишатися вічно шукаючою, знаючою, що вона шукає або повинна шукати. Як спадщина від юності кожна людина повинна перенести в період зрілості вічні прагнення і шукання і в цьому значенні залишатися вічно молодим. Класичні дослідження підліткового віку торкаються розвитку особи в певний історичний період, період першої третини XX століття, коли дитяча психологія формувалася як самостійна наука, залишаючись, як вже наголошувалося під впливом біологізаторських ідей. Особливо яскраво це виявилося в трактуванні одного з найважчих психологічних віків -підліткового. Психологічні зміни, які виникають у розвитку особи підлітка дослідники пов'язали перш за все з процесом статевого дозрівання. В другій половині століття дослідники поглибили розуміння ролі середовища в розвитку підлітка. Так, Е. Еріксон вважав, що підлітковий вік є найважливішим і найважчим періодом людського життя, підкреслював, що психологічна напруженість , яка супроводить формування цілісності особи, залежить не тільки від фізіологічного дозрівання, особистої біографії, але і від духовної атмосфери суспільства, в якому людина живе, від внутрішньої суперечливості суспільної ідеології.
У відомій науковій концепції - концепції Ж. Піаже - у віці від 11-12 років і до 14-15 років здійснюється остання фундаментальна децентрація - дитина звільняється від конкретної прихильності до даних в полі сприйняття об'єктам і починає розглядати світ з погляду того , як його можна змінити. В цьому віці, коли, згідно Ж. Піаже, остаточно формується особа, будується програма життя. Для створення ж програми життя необхідно розвиток гіпотетико-дедуктивного, тобто формального мислення. Будуючи план свого майбутнього життя, підліток приписує собі істотну роль в порятунку людства і організовує свій план життя в залежно від подібної мети. З такими планами і програмами підлітки вступають в суспільство дорослих бажаючи перетворити його. Випробовуючи перешкоди з боку суспільства і залишаючись залежними від нього, підлітки поступово соціалізуються. І лише професійна робота сприяє повному подоланню кризи адаптації і говорить про остаточний перехід до дорослого стану.
1.3 Тенденції у вивченні отроцтва в концепціях Л. С. Виготського Д.Б. Ельконіна, Л.І. Божович
Багатобічний аналіз підліткового віку в європейській і американській психології розвитку, не дивлячись на неадекватну, в основному біологізаторську трактовку цього періоду життя складає необхідний фон для розкриття і розуміння нових тенденцій у вивченні отроцтва, які намічаються в культурно-історичній концепції Л.С. Виготського та його школи.
Л.С. Виготський детально розглядав проблему інтересів в перехідному віці, називаючи її «ключем до всієї проблеми психологічного розвитку підлітка». Він писав, що всі психологічні функції людини на кожному ступені розвитку у тому числі і в підлітковому віці, діють не безсистемно, не автоматично і не випадково, а в певній системі, що направляються конкретними, що відклалися в особі намаганнями, потягами і інтересами. В підлітковому віці підкреслював Л.С. Виготській, має місце період розпаду
Вплив сімейного виховання на лідерські якості дитини дипломная работа. Психология.
Карамзин Реферат По Литературе
Реферат: Система автоматизации на котлоагрегатах
Курсовая работа: Устройство и принцип действия шнекового дозатора
Дипломная работа по теме Многолетние травы на зеленый корм
Реферат: Simply Essay Research Paper PutMath Like ThisSongChorus
Реферат: Моделі корпоративного управління
Эксперт В Высшем Образовании Курсовая
Реферат по теме Хунну и гунны
Реферат Оформить Титульный
Как Писать Сочинение Егэ Клише
Контрольная работа: Процесс маркетинговых исследований. Организационные структуры службы маркетинга. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Тенденции развития ВМФ. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Возможности хеджирования на российском рынке
Дипломная Работа На Тему Лікувальна Фізична Культура В Комплексній Реабілітації При Захворюванні Невриту Лицьового Нерва
Реферат Гост Стандарт
Сочинение: Новаторство драматургии Чехова
Сочинение На Тему Молчалин Вчера Сегодня Завтра
Криминологическая характеристика преступности
Контрольная работа: Конфликты в коллективе
Курсовой Социальное Партнерство В Третьем Секторе
Историко-правовые аспекты деятельности крестьянской общины в период до столыпинской реформы - История и исторические личности курсовая работа
Хмель. Перспективы медицинского использования хмеля - Медицина курсовая работа
Правовое регулирование ценных бумаг - Государство и право дипломная работа