Вплив перегляду мультиплікаційних фільмів на психологічний розвиток дошкільника - Психология курсовая работа

Главная

Психология
Вплив перегляду мультиплікаційних фільмів на психологічний розвиток дошкільника

Вікові особливості сприйняття дитячих мультиплікаційних фільмів. Психолого-педагогічні вимоги до змісту мультфільмів. Вплив перегляду мультфільмів, а також телепередач на розвиток психічних процесів та формування особистісних рис дитини дошкільного віку.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Вікові особливості сприйняття дитячих мультиплікаційних фільмів та телепрограм
2. Психолого-педагогічні вимоги до змісту мультфільмів
3. Вплив перегляду мультфільмів та телепередач на розвиток психічних процесів та формування особистісних рис дитини дошкільного віку
Актуальність теми. Формування особистості людини починається у ранньому дитинстві, основним засобом впливу на розвиток дітей раннього віку,в теперішній час, є - мультфільм. Останніми роками на телебаченні з'являється багато різноманітних мультфільмів, як вітчизняного,так і закордонного, переважно американського, виробництва. Засилля іноземних мультфільмів вітчизняним телебаченням, викликає роздуми щодо їхнього впливу на розвиток і становлення психіки підростаючого покоління. Викликають багато запитань нові технології створення мультфільмів (комп'ютерна графіка, різні спецефекти тощо.). Якщо старі лялькові і мальовані мультфільми, були природні, як у способі виробництва, і зі сприйняття і не завдавали шкоди не усталеної психіці дитини, сучасні мультфільми часто вже не несуть добра, світоспоглядання і порядності. Динамічна картинка, різноманітні шоу, фільми та переживання героїв можуть тримати увагу людини впродовж дня. У багатьох сім`ях є кабельне або супутникове телебачення, що задовольняє потреби будь-якої аудиторії і виливає на нас тони інформації, здебільшого некорисної і навіть шкідливої для дітей до 16 років.
Телебачення визначає характер культури, соціальних норм, впливає на свiдомiсть кожної людини, змінюючи при цьому способи сприймання iнформацiї. Взаємодія людини з засобами масової інформації є реальністю сучасного життя. Так, телебачення, змінюючи при цьому способи інформаційного тиску,впливає на свідомість абсолютної більшості людей. Зараз воно є не випадковим чинником психічного та особистісного розвитку дитини, а одним із постійних значущих чинників впливу на різні аспекти внутрішнього світу. ЗМІ, нерідко замінюючи батьків, дають результати, які не завжди легко вдається передбачити або виправити. Наприклад, фахівці підрахували, що дошкільнята дивляться телевізор у середньому по чотири години на день. За всі шкільні роки молоді люди проводять у екрану 15 тисяч годин, а на уроках близько 11 тисяч годин, тобто значно менше часу, ніж перед екранами телевізорів. За цей час вони бачать приблизно 13 тисяч випадків насильницької смерті.
Все більшу популярність серед дітей та їх батьків набувають канали, що постійно транслюють іноземні мультсеріали. Адже дуже зручно, включивши одну програму, зайняти малюка на дві-три години. Але наскільки добре таке проведення часу, і чому все частіше звучать фрази про зростання негативного підтексту в багатьох серіалах і мультфільмах, особливо іноземного виробництва? Провідні психологи після детального аналізу більшості продуктів зарубіжної та вітчизняної мультіндустріі прийшли до висновку, що закордонні картини несуть багато явного та прихованого негативного смислового навантаження.
В умовах складних соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві в останні 15 - 20 років, помітно зменшилися виховні функції сім'ї та школи. Спілкування з дітьми йде у батьків на другий план. Звідси - зростаючий вплив засобів масової інформації на процес соціалізації та формування світогляду підростаючого покоління. Якщо дорослий ще може критично оцінювати всю цю телепродукцію і відокремлювати віртуальну реальність від дійсності, то діти, з-за відсутності у них повної свідомості кордонів реальності, всі події, які відбуваються перед їх очима, сприймають як справжні. Вбивство і насильство не викликають у них почуття страху чи відрази, тому що в результаті звикання до таких телевізійних передач побачене на екрані стає для дітей не тільки реальним, але і природним. Дитина часто ці телевізійні схеми сприймає як план для наслідування у реальному житті і у нього поступово формується кримінальний стиль мислення. Якщо тебе образили - ти повинен дати здачі і знищити кривдника, якщо ти розумієш, що не можеш досягти того, до чого прагнеш законними методами, то не страшно в чомусь переступити кордон, якщо ти багатий і сильний - закон для тебе не писаний. У результаті маємо звикання до цих сцен, формування уявлень, що основний шлях вирішення більшості проблем - насильницький, та формування вельми дивних ідеалів чи зразків для наслідування. Дані соціологічного дослідження канд. псих. наук О.Ю. Дроздова (Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України) показують що 58% молоді прагне копіювати поведінку телегероїв, більшою частиною з іноземних фільмів, а 37,3% молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, копіюючи телегероїв.
Особливо небезпечно показувати фільми зі сценами насильства або розпусти і агресивні мультфільми маленьким дітям. Наприклад, коли двохлітнім дітям показали «Том і Джеррі», то після мультфільму вони почали битися маленькими табуретами, які були в кімнаті, копіюючи героїв. А деякі діти можуть взяти молоток або ніж, як герої цих мультиків і вдарити іншу дитину або дорослого. Дослідники з'ясували, що діти, які здійснили злочин, покалічивши інших дітей під час гри, взагалі не розуміють, що таке біль живої істоти і співпереживання, так як вони не можуть поставити себе на місце тієї дитини, якій вони завдали шкоди, так як батьки їх цьому не навчили, а мультфільми навпаки показували, як «прикольно» наносити біль іншій істоті або людині, як це показано у «Том і Джеррі». На жаль значна частина зарубіжних мультфільмів наповнені агресивними або аморальними сценами: різноманітні покемони і кіборги, які постійно знищують один одного. Тому подібні мультфільми дітям не можна показувати ні в якому разі, а в нас вони транслюються щоденно, є навіть спеціальні канали, здебільшого наповнені подібною продукцією.
Результати можна спостерігати в реальному житті.
Барселона. Троє підлітків вирішили повторити трюк, який вони побачили по телебаченню і пізно ввечері натягнули через вулицю пластиковий шнур і спостерігали як він перерізав горло мотоциклістові.
Лондон. Двоє шестирічних хлопчики повністю зруйнували будинок своїх сусідів, щоб повторити телепередачу і заслужити премію. У дитячий передачі пропонувалося самим оригінальним способом зруйнувати збудований у телестудії будинок.
Осло. Група 5-6 річних дітей гралася в черепашки - ніндзя і на смерть забила одну з дівчаток.
Валенсія. 20-річний юнак, переодягнувшись черепашкою-ніндзя заліз у сусідній будинок і зарізав подружжя і їх дочку.
Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що в наші дні вплив телебачення на вчинки iндивiда i соціальних груп настільки вагомий, що воно певним чином управляє соцiальним, полiтичним та економiчним життям суспiльства. Тому,важливо не лише вивчити можливостi телебачення, але й умови, що сприяють позитивному його впливу на моральний розвиток дитини. Для висвітлення даної проблеми велике значения мають дослiдження, присвяченi вивченню рiзних аспектiв моральної свiдомостi. Теоретичнi та прикладнi проблеми морального розвитку дітей дослiджували С. Максименко, М. Боришевський, І. Булах, М. Савчин, Р. Павелків та ін. Конкретно, телебачення як засіб всебічного впливу на моральний розвиток особистості вивчали Дж. Донакю, Ю. Купер, М. Маклюен, У. Олаєн та ін. Психологічні особливості сприйняття дітьми кіно- і телевізійної продукції аналізуються у працях Л. Баженової,Є. Захарової, Б. Степанцева. Прикладні аспекти застосування мультиплікаційного мистецтва у роботі з дітьми описано у спільних дослідженнях Ю. Красного і Л. Курдюкової.
Проте, питання впливу екранних мистецтв загалом та мультиплікаційних фільмів зокрема на розвиток підростаючої особистості у психологічній науці залишається відкритим.
Мета : вивчення впливу мультфільмів на розвиток особистості дитини.
1. Вікові особливості сприйняття дитячих мультиплікаційних філь мів та телепрограм
Вже більш ніж півстоліття мультфільми органічно увійшли у наше життя і мисляться невід'ємною складовою дитинства. Мультиплікаційний фільм у рамках буденної свідомості пересічного глядача сприймається як виключно продукт для дітей, покликаний розважати та повчати дитячу глядацьку аудиторію. Скарбниця світової мультиплікації невпинно поповнюється новими яскравими стрічками з використанням сучасних засобів та можливостей комп'ютерної анімації.
В усі часи вплив казок, мультиплікаційних фільмів та дитячих передач на формування особистості дитини був дуже великий. Сьогодні, коли спостерігається своєрідний процес заміни прочитаних або переказаних книг і історій на анімовані картини, такий вплив тільки зростає. Саме в ранньому віці, особливо в дошкільному та молодшому шкільному періоді розвитку, діти не усвідомлено копіюють і таким чином формують свої неповторні манери поведінки в різноманітних ситуаціях, риси характеру, особливості мислення.
За даними досліджень зарубіжних дослідників факторами, що зумовлюють реагування глядача на кінопродукцію та становлення моральних якостей і властивостей особистості, є: об'єктивні характеристики екранного продукту,ситуація перегляду, вік і стать. Серед особистісних характеристик: це емпатійність, рівень агресивності, прагнення до переживання гострих відчуттів, тривожність. Такі характеристики телебачення, як звук, зображення сприймаються дошкільниками одночасно органами відчуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язані з емоційною сферою дитини, тому є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на психіку особистості, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, моральної свідомості [1]. Дослідження показують, що в дошкільному віці діти сприймають зміст програми за сюжетними блоками. Як правило, їх захоплює масштабність, швидка зміна темпу, гучна музика, дитячі голоси, тощо і часто це спрямовує їхню увагу повз повільні сцени, в яких демонструються повчальні діалоги. Через це вони здебільшого не здатні відтворити причинно-наслідковий зв'язок подій, що розгортаються від початку історії до її завершення.
Психіка дитини раннього дошкільного і шкільного віку сприймає інформацію буквально. Тобто, якщо дитина переглядає мультфільм, де постійно лупцюють та шкодять, насміхаються та зневажають, а ми - дорослі - це схвалюємо, то все побачене сприймається як нормальне явище, яке дозволено впроваджувати в життя. Але згодом батьки шоковані поведінкою своєї дитини і шукають відповідь на питання, чому раптом дитина під час гри виявляє агресію, дозволяє собі речі, які не є характерними з огляду на виховання в сім`ї. Важливо зауважити, що механізми роботи сучасного телебачення часто є такими, що враховуючи інтереси та потреби аудиторії, використовуючи різноманітні художні засоби, пропонують такий продукт, який не вміщує моральної інстанції. Головне питання, яке постає при аналізі мультфільмів з психологічної точки зору, полягає у тому, чи відповідають ті чи інші мультиплікаційні продукти реальним віковим можливостям сприйняття, потребам та запитам наймолодших глядачів. У тому числі мова йде і про психологічну безпеку трансляції дітям різноманітних мультиплікаційних образів та сюжетів. Таке питання і визначає необхідність виокремлення провідних психологічних особливостей та вимог, що повинні пред'являтися до мультиплікаційного фільму як продукту саме для дитячої глядацької аудиторії.
За даними експериментальних досліджень українська дитина просиджує щодня перед телевізором в середньому чотири години. Одночасно досить багато часу дошкільники безконтрольно переглядають програми, адресовані дорослій аудиторії. Статистика засвідчує, що якщо дитина протягом 3-4 годин на добу дивитиметься телевізор, то ще до закінчення початкової школи вона побачить приблизно 8 000 убивств.
Дитина сприймає гримучу суміш з рекламних ідеалів краси і престижу, динаміки пригодницьких сюжетів і химерних форм у дусі фентезі. До них телебачення додає чимало фобій. Маленька дитина, яка, наче губка, поглинає в себе усе, що бачить, розвиваючись, приміряє на себе систему цінностей і вад дорослого життя. За допомогою телебачення у свідомості дитини створюється образ реальності, виробляється стиль і лінія поведінки, формується ставлення до життя.
Дослідники у сфері дитячої педагогіки і психології виявили кілька стійких вікових особливостей у поведінці дітей і молодших підлітків, що характеризують їхній телеперегляд. Головна особливість: переваги у телевізійному перегляді змінюються відповідно до дорослішання дитини, і такі зміни відбуваються
У теорії педагогіки і дитячої психології існує низка схем вікової періодизації, які майже не відрізняються між собою. Вікова періодизація, на основі якої мала б розроблятись типологія дитячих програм на телебаченні виглядає так:
- дошкільний вік - від 3 до 6 років (іноді до 7 років);
- молодший шкільний вік - від 6 до 9 років;
- молодший підлітковий вік - від 9 до 12 років;
- старший підлітковий вік - від 12 до 15 років;
- ранішня юність - від 15 до 17 років.
Наукові розробки вчених-теоретиків, вітчизняні і зарубіжні соціологічні дослідження говорять про наявність певних вікових груп, які відрізняються своїми перевагами у виборі тих або інших телепрограм [2]. Вимога до дитячого мультиплікаційного продукту передбачає урахування вікових можливостей сприйняття дитини.
Дотримуючись чіткого розподілу телепередач з урахуванням психічного і вікового розвитку дитини, українські телевиробники можуть досягнути високих результатів у створенні якісного дитячого телепродукту. В основі подібної типології мають лежати критерії періодизації віково-психічного розвитку дитини:
- провідний тип діяльності дитини в певний період;
Особливості сприйняття маленьким глядачем сюжету та зображень мультфільму відрізняються відповідно до психофізіологічних можливостей віку. Отже, охарактеризуємо зміни у психології і свідомості дитини віком до 12 років.
Раннє дитинство. Це найменш вивчена вікова група, якій українське телебачення ніколи не приділяло уваги. Провідна діяльність дитини на цьому етапі - наочна, спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дії з предметами. Відбувається інтенсивний розвиток мовлення та інтелекту.
Основне психологічне надбання дитини в цьому віці - можливість порівняти свої дії з діями дорослої людини. В перші тижні життя приглушений звук телевізора лише заколисує дитину, але вже за 2 - 3 місяці він повертає голову до світла екрану, та ще через 2 місяці реагує на знайому заставку. У цьому віці дитина досить чутливо реагує на рекламу.
З шести місяців вона може навчитися правильно, користуватися іграшкою, яку побачила добу тому з екрану телевізора у руках незнайомої людини. Ця дивовижна здібність до імітації з'являється в людей набагато швидше, ніж припускали вчені. У цьому сенсі перегляд телевізора -- певний досвід. Проте перш ніж дитина почне говорити, дивитися телевізор для неї означає - чути і бачити щось, недоступне розумінню. Найбільш відповідають сприйняттю дитини, яка ще не опанувала навички промови, короткі програми, спеціально призначені дітям. Що ж до діснеївських мультфільмів, їх сюжет і словник ще за складний для дітей такого віку.
У півтора-два роки дитина жваво реагує на бурхливу зовнішню дію. Потрібно намагатися не залишати дитину віч-на-віч з включеним телевізором чи відеомагнітофоном. Існує небезпека, що в нього розвинеться не обґрунтоване відчуття страху, чи складуться хибні уявлення про мир,так як у такому віці діти ще не володіють інтелектуальними й емоційнішими засобами, щоб пояснити те, що відбувається на екрані. Дитину , яка дивиться мультфільм, переповнюють емоції, і почуття, але катастрофічно немає слів, щоб їх висловити. Єдиний вихід для батьків - необхідні пояснення давати безпосередньо під час перегляду. Проте, повернутися до сюжету мультфільму після закінчення краще, ніж залишити його цілком без коментарів. Помилково думати, що 2 - 3-річна дитина все розуміє, лише тому,що впізнає того чи іншого персонажа. За умови повторень і коментарів батьків набутий досвід минулого і його контекст запам'ятовуються, і знаходять сенс.
Якщо на екрані американський фільм, де гонитва змінюється на бійку, бійка випадінням з вікна у фонтан, а якщо під час вечері в персонажів починається пожежа, а потім порятунок з полум'я, малюк може дивитися ланцюг кульмінацій так само невідривно, як і дорослий. Тому вже з раннього дитинства діти перетворюються на зосереджених телеглядачів найрізноманітніших авантюрних сюжетів - незалежно від того, до якої вікової аудиторії вони належать. Невипадково велику кількість пригодницьких стрічок інтерпретують одні канали як суто дитячу розвагу, а інші - як більш універсальний фільм. Наприклад, серіал “Альф” транслювався в рамках вечірнього показу для всієї родини на СТБ, хоча в ефірі російського каналу НТВ він демонструвався в години “Дитячого ранку на НТВ”, а на “Домашньому каналі” - в нічному ефірі. Фільм “Сабріна - маленька відьма” виходить на СТС для широкої аудиторії, а мультфільм з тією ж назвою демонстрували для маленьких на ACTV.
Дитяча свідомість у 2-3 роки ще не налаштована на романні форми з фіналом, який відтягується з багатьма зльотами і падіннями героїв. Малюки не готові жити в режимі серіалів і цілу добу чекати, який вихід знайде герой із складної ситуації. Інакше, замість “на добраніч”, почнуться страхи і нібито безпричинний неспокій.
У віці від 3 до 6 років провідним типом діяльності дитини є гра. Крім того, в цей період дитина цікавиться малюванням, елементарною працею, позитивно реагує на казку. У дитини з'являється перший цілісний світогляд, первинні етичні норми, виникає особиста свідомість. Починаючи з трьох років, діти віддають перевагу мультфільмам і ляльковим виставам. В цей період дитина доходить до розуміння різниці між уявлюваним і її реальним. Кінофільми ще сприймаються не зовсім адекватно.
Дитина із задоволенням досліджує світ прекрасних принців, фей і розмовляючих тварин, який підживлює його мрії, фантазії і активно бере участь у іграх. У цьому віці починає проявлятися статево-рольова приналежність. Хлопчики віддають перевагу іграм у солдатики, машинки та іншу техніку, а дівчатка обирають “доньки-матусі”. Сучасні діти дедалі більше ідентифікують себе із вигаданими персонажами і всі рідше - з реальними людьми. Їх уяву більшою мірою захоплено світом телевізійних історій. У дошкільному віці дітям подобаються персонажі-тварини. Проте, варто пам'ятати, що в цьому віці вони ставляться до тварин, як до рівних собі. Діти до 6 років чутливі до дидактики, до нормативних елементів. Для цієї вікової категорії цілодобовий щоденний багатомовний анімаційний канал Cartoon Network (Англія), який вже протягом 14 років демонструє найкращі мультиплікаційні фільми світу. Тільки в Європі його дивляться більше 35 млн сімей. Передачі каналу транслюються на 17 мовах у 145 країнах для більше ніж 158 млн сімей. До речі, в Англії в дитячих програмах введено заборону на рекламу калорійних продуктів, - таке рішення було прийнято Міністерством охорони здоров'я з метою боротьби проти ожиріння серед дітей. Серед продуктів, на які розповсюджено заборону - гамбургери, чизбургери, чіпси, газовані напої і солодощі [4].
У дітей молодшого шкільного віку (6-9 років) домінує учбова діяльність. Діти 6-7 років (першокласники), у яких ще не сформована довільна увага, здатні повноцінно сприймати короткі мультфільми нескладного змісту з динамічним сюжетом. У другому класі (7-8 років) дитина вже здатна більш осмислено обговорювати побачене на екрані, тобто розширюються її можливості у сприйняття змісту та моралі мультфільму. Важливо пам'ятати про зміни у системі соціальних відносин. Поява рефлексії, розвиток пам'яті, волі. Гра зберігає своє значення, але змінює свій характер [5]. Проблематика сприйняття мультфільмів дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку заключається у тому, що маленьким глядачам не вистачає ані художнього, ані життєвого досвіду, щоб сприйняти сюжетну лінію мультфільму. Діти «не бачать тих прихованих смислів, які зазвичай містяться у словах і діях героїв» [9]. Найпривабливіші типи телепоказу - мультфільми, лялькові вистави, цирк, активні ігри з елементами навчання. У цей період на формування дитини позитивно впливає використання групової форми участі дітей у передачі. Ми нерідко спостерігаємо за тим, як дівчата у віці 5-6 років імітують в іграх героїнь відомих серіалів “Не родись вродливою”, “Ксена - принцеса-воїн” - грають у те, що дивляться разом з батьками, хоча раніше діти віддавали перевагу іграм у “доньки-матусі”, лікарів, вчителів, або перукарів. Проте суть гри дівчат з роками майже не змінюється - провідною залишається родинна основа (виховання, лікування, годування ляльки-дитини, гра в купівлю-продаж). Однак значною мірою збільшився мотив, пов'язаний із престижністю речей та їхнім придбанням. Основним джерелом інформації про це є телевізійна реклама.
На відміну від дівчат, у вільних іграх хлопців переважають ситуації агресії - аварії, вбивства, війни [2]. І якщо на дівчат більший вплив має реклама,то на хлопців - мультиплікаційні фільми і бойовики.
Прикладом дитячого мовлення для наступної вікової категорії - дітей молодшого шкільного віку, - є досвід таджицького дитячого каналу “Бахорістон”, що мовить в містах Душанбе, Курган-тюбе, Худжанд протягом восьми годин на добу. Юні телеглядачі мають можливість переглядати дитячі розважальні і виховні передачі, ігрові шоу, концерти за участю юних талантів, циркові та естрадні мініатюри [6].
Діти старшого віку (9-11 років) вже здатні сприймати повнометражні мультфільми, зокрема диснеївські «Бембі», «Русалонька», «Король Лев» та інші. Однак потрібно з обережністю ставитися до показу повнометражних мультфільмів дітям цього віку, адже обговорюваний вище феномен «одорослення» у більшій мірі характерний саме для мультфільмів Уолта Диснея та сучасної американської мультиплікаційної продукції. Головним психологічним надбанням молодших підлітків (діти віком 9-12 років) є відкриття власного “Я”, усвідомлення своєї індивідуальності. У цьому віці діти відрізняються високою активністю, потребою у дії. Це період допитливості, подорожей і пригод. Продовжується інтерес до передач про тварин і природу, що правда з іншими відтінками. Мультфільми як і раніше цікавлять, але тепер частіше з фантастичними героями. З'являється інтерес до розгорненого оповідання. Саме у цьому віці популярними стають художні фільми і серіали. Фактично лише у віці 10-11 років дитина здатна повноцінно сприймати будь-який мультфільм. Хоча, дослідження показують парадоксальну ситуацію: учні четвертих класів уже мало цікавляться мультфільмами, їх більше приваблюють науково-популярні та документальні фільми (у цьому віці загострюється потреба розширення кругозору та загальної ерудиції), телевізійні передачі та мультфільми про ровесників. Виникає великий інтерес до ігрових передач. Позитивно сприймаються командні змагання. Обсяг телеперегляду помітно зростає.
Багатий досвід у створенні освітніх програм для всіх вікових категорій має російський дитячий канал “Школьник ТВ”. Специфіка навчально-освітнього телеканалу полягає в тому, що він функціонує як своєрідна “телевізійна хрестоматія”, яка використовується в учбових, виховних і освітніх цілях.
Навчально-освітній канал “Школьник ТВ” виконує кілька функцій:
? освітню - через розміщення освітніх програм, які можуть використовуватися в процесі додаткової освіти;
? власне навчальну - через розміщення програм, які строго відповідають федеральним навчальним планам середньої загальної освіти;
? виховну - шляхом створення і показу програм, орієнтованих на формування громадянського суспільства і громадянської відповідальності;
? рекреативну - через розміщення в ефірі гуманітарних телевізійних продуктів високої якості;
? методичну - через розміщення програм, орієнтованих на педагогічне товариство [7].
Великий досвід у створенні дитячих програм, розрахованих на різні вікові категорії, має і Франція.
Три державні канали чітко і системно, взаємодіючи один з одним, займаються проблемою дитинства. Всі телеканали поділили зони впливу і працюють на “свою” дитячу аудиторію [8]. “Франс-2” займається підлітками, “Франс-3” створює програми для дітей віком 6-11 років, “Франс-5” у своєму дитячому мовленні опікується дітьми до 6 років. Всі вони франкомовні і франко-ідеологічні в контексті національного менталітету і всіх особливостей Франції. Описані вікові кордони умовні: вдало розроблені передачі можуть захоплювати більший віковий діапазон.
Американські мультфільми, особливо сучасні мультиплікаційні продукти («Льодовиковий період», «Мадагаскар», «Шрек» , мультсеріал «Том і Джеррі» та ін.) привертають увагу молодших підлітків. Однак такі мультиплікаційні продукти мають виключно розважальний характер і спрямовані скоріше на задоволення комерційних потреб їхніх виробників, аніж на розвиток та виховання підростаючої особистості.
2. Психолого-педагогічн і вимоги до змісту мультфільмів
Важливою вимогою, що пред'являється до мультфільмів, призначених для дитячого перегляду, є простота та ясність сюжету. Простота і зрозумілість у жодному разі не означають примітивність сюжету.
Дитячий мультфільм повинен мати високу змістову наповненість, сюжетно-смислову «щільність», адже специфіка мультиплікаційного мистецтва полягає саме у необхідності вкладати значний смисл у короткий за часом екранний продукт. Таку характеристику сюжету мультиплікаційного фільму можна позначити як сконцентрованість або змістова насиченість. Отже, мова йде не про змістову, а про сюжетну простоту мультфільму. Значна кількість сюжетних ліній, складна й заплутана історія навряд чи будуть зрозумілими маленькому глядачеві. Таким чином, відображаючи явища об'єктивної дійсності, почуття й емоції, які відповідають дитячому сприйняттю, «хороші фільми для підростаючого покоління мають відзначатися конкретністю сюжету, чіткістю і рельєфністю форми» [10]. Виходячи з того,що діти часто наслідують улюблених персонажів мультфільмів, відтворюючи таким чином не лише поведінку героїв, а й ті цінності, норми, ідеали та морально-етичні конструкти, які вони транслюють необхідна присутність у структурі мультиплікаційної оповіді міцного морально-ціннісного стрижня. Саме тому герої дитячих мультфільмів представляють виключно один із полюсів континууму «поганий - хороший персонаж», адже вловити усі відтінки ціннісно-морального образу мультиплікаційного героя дитина ще не здатна. Тому якісний дитячий мультиплікаційний продукт прагне якнайповніше представити образи «хорошого» і «поганого» героїв, показати мотиви їх вчинків та риси характеру, якими вони володіють. Модель представлення позитивного/негативного персонажів з акцентом на полюсності цих понять не означає примітивізації мультиплікаційних образів. На екрані дитина повинна бачити якісне різноманіття поведінкових паттернів, розуміючи при цьому, за якими критеріями той чи інший персонаж є позитивним або негативним. До прикладу, на перший погляд дуже «позитивний», мультсеріал «Том і Джері», у якому, домінують одноманітні примітивні рухи персонажів, не дає уявлення маленькому глядачеві, хто з героїв є хорошим, а хто поганим. Вважається, що кіт Том символізує негативного персонажа, а мишеня Джері - позитивного, однак це твердження базується лише на тому, що кіт ганяється за беззахисним мишеням і постійно потрапляє у неприємні ситуації. Фактично дитина засвоює хибний або ж необґрунтований, безпідставний поведінковий стереотип, і в подальшому застосовує подібну модель поведінки у реальному житті. Негативним є і нав'язуване уявлення про те, що за будь-яких несприятливих обставин, зокрема, травмування, недотримання елементарних правил безпеки, норм милосердя і мирного співжиття з героями нічого не трапляється: вони, після падіння з висоти (потрапляння в авіа- і автомобільні катастрофи, вибухи, жорстокі бійки тощо) не відчувають болю ні свого, ні інших, не вмирають, не набираються життєвого досвіду, а піднімаються усміхненими і знову ризикують своїм життям та життям інших. Багато прикладів такого стилю поведінки можна побачити в уже згадуваному мультсеріалі “Том і Джері”. Він дійсно хороший за художнім рішенням, однак, досить небезпечний у контексті соціалізації дітей. В цьому розумінні його та інші мультфільми можна вважати шкідливими для дитячої психіки, оскільки під їх впливом формується як безпечність поведінки дітей, так і нерозвиненість чуттєвої сфери, жорстокість і нездатність до співпереживання і співучасті. В цьому сенсі і в Америці дуже почастішали випадки убивств тварин малолітніми дітьми. Діти б'ють з усією сили молотками та іншими важкими предметами своїх свійських тварин, і потім дивуються, чому їхні улюбленці, після такого поводження не реагують, як герої мультфільмів.
Бесіди, що проводилися з дітьми старшого дошкільного віку дозволяють скласти перелік мультфільмів, які їм подобаються і які вони найчастіше дивляться. Це м/ф «Шрек», м/ф «Чіп і Дейл», м/ф «Качині історії», «Том і Джері», «Черепашки Нінзя», «Інспектор Гаджер», «Зоомагазинчик», «Пригоди в пласкому світі», «Кіт пес», «Джимі Нейтрон», «Люті бобри», «Скубі Дубіду», «Білосніжка», «Робін Гуд». Коли дітей запитали чому вони дивляться ці мультфільми вони давали приблизно однакові відповіді: «Тому що там постійно нові серії», «Тому що я їх люблю», але про позитивні якості мультика вони не згадували. Коли дітей запитували чому вони не дивляться такі мультфільми як «У пошуках Немо», «Бембі», «Дамбо», «Король лев», а також мультики, на яких виросло покоління їх батьків, такі як «Кіт Леопольд», «Життя в Простоквашино», «Ну постривай», діти відповідали, що вони їх вже багато разів бачили і їм не цікаво, а деяких з них і не бачили взагалі.
Спостереження за дітьми підтверджують припущення про те, що діти інстинктивно правильно сприймають емпатійну інтенцію мультфільму, але вони не можуть без допомоги дорослого усвідомити їх правильність і проаналізувати свої переживання. Більшість опитаних дошкільників досить помітно виявляли почуття милосердя, співчуття, співпереживання. Деякі з них, в процесі бесіди і обговорення мультфільму ,були готові прийти на допомогу герою мультфільму чи ровеснику, який би той потрапив в погану ситуацію. Однак при виявленні і усвідомленні емпатійної інтенції мультфільму дітям було важко зрозуміти емоційні стани інших людей. Тому варто проводити з дітьми бе
Вплив перегляду мультиплікаційних фільмів на психологічний розвиток дошкільника курсовая работа. Психология.
Курсовая работа по теме Создание базы данных магазина по продаже спортивного инвентаря с названием 'Дом спорта'
Курсовая работа по теме Анализ привлекательности рынка детской одежды
Предмет и понятие финансового права
Реферат История Возникновения И Развития Стереометрии
Реферат по теме Ошибка Лоренца
Курсовая Работа На Тему Организация Деятельности
Сочинение по теме Витторио Альфьери. Саул
Реферат На Тему Повреждение Легких При Травме Грудной Клетки
Реферат На Тему Финансовый План И Разработка Проекта По Улучшению Времени Работы Оборудования Оао "Минский Подшипниковый Завод"
Курсовая работа по теме Разработка маркетинговой стратегии позиционирования продукции компании
Титульный Лист Реферата Высшего Учебного Заведения
Контрольная работа по теме Определение скорости полета пули с помощью крутильно-баллистического маятника
Реферат: Научные основания моделей мироздания в концепции современного эволюционизма
Сказки Собственного Сочинения Про Кикимору 8 Класс
Номинальная И Реальная Заработная Плата Реферат
Курсовая работа: Анализ финансово-хозяйственной деятельности ЗАО СибКОТЭС , г.Красноярск
Федоров Н Ф Сочинения
Курсовая работа по теме "Дискретні та неперервні динамічні системи в економіці" в MAPLE 7
Курсовая работа: Административное право
Реферат: Shakespearan Sonnet Essay Research Paper Shakespeare s
Малое и среднее предпринимательство в стагнирующем пространственном развитии Японии - Международные отношения и мировая экономика статья
Планирование и управление проектами в сфере дошкольного образования - Педагогика дипломная работа
Сперанский Михаил Михайлович - русский общественный и государственный деятель - История и исторические личности презентация