Волейбол структурою, або життя і смерть Авгурії

Авгурія, давнішній проект тоді ще першої Республіканської партії, була об'єктом обговорення ще до початку гетьманських виборів від 11 квітня 2021 року, коли Лейбористська Партія засуджувала ідею її створення. Врешті, Авгурія проіснувала обидві каденції Теона Некраса, але після обрання Тимофія Бідончука була знищена. Виникає логічне питання: що ж за цей час зробила ця державна структура і чому їй було суджено померти? Наша редакція спробує знайти відповідь на це.

Свій початок Авгурія бере ще з передвиборчої компанії кандидата від Республіканської Партії Теона Некраса, коли він висловив думку про необхідність створення нової державної структури, що матиме за мету проведення різноманітних ігрових заходів. Під час гетьманських дебатів кандидат від Лейбористської Партії Август Муссоліні заявляв, що Авгурія буде зайвою і не працюватиме, але є ефектною передвиборчою обіцянкою. Врешті, через 2 місяці після виборів на яких переміг Теон Некрас, Авгурія взяла свій початок.

На наступний день очільником Авгурії, або ж Сенекою, став Таразикум Тарнавський, який виконуватиме свої обов'язки до кінця фактичної діяльності Авгурії. Через два тижні після свого призначення новообраний голова структури вирішив провести налагодження роботи апарату, призначивши Аннеями вищезгаданого Тимофія Бідончука, а також Петра Шухевича. Пізніше вони відіграють важливу роль в діяльності Авгурії.

Згодом Авгурія дала свої перші плоди у вигляді турніру з шахів, організованого і проведеного Петром Шухевичем. Це була не перша організація турніру в Українській Державі, проте це стало важливим кроком для новоствореної структури. Оголошення про реєстрацію на турнір у Мовнику мало такий зміст:

Турнір пройшов спокійно та без затримок, як і було заплановано. На наступний день після закінчення були оголошені результати:

Трохи потому тодішній Гетьман Української Держави Теон (Лежимо) Некрас висловив ініціативу щодо фінансування апарату Авгурії у розмірі 4 250 карбованців на організацію турнірів. Цю ініціативу підтримав Сенат, і було прийнято рішення виділити з Державної казни ці кошти.

Справжнім успіхом Авгурії став турнір із саперу, що був організований і проведений Тимофієм Бідончуком, який привернув до себе увагу спільноти. Турніри з саперу, однієї з найулюбленіших ігор в Українській державі, були довгожданою подією і гарною нагодою отримати винагороду, яка порівнюється з ціною лику. Зазвичай турніри з цієї гри приурочувались до великих свят і подій, як річниця створення Української Держави або Новий рік. Незважаючи на досвід минулого, цей турнір не був приурочений до жодного зі свят, тому став несподіванкою. Текст оголошення в Мовнику про набір людей для участі в ньому містив такий зміст:

Цей турнір став подією, яку обговорювали всюди. За боротьбою слідкували майже всі активні громадяни Української Держави. Участь же взяло понад 20 учасників, що навіть спродукувало кадрову проблему, тому Аннею допомагали небайдужі громадяни. Після двох етапів змагань і двох днів запеклої боротьби були оголошені результати:

Після такого приголомшливого удару противникам Авгурії, їй було пророковано гарне майбутнє. Проте замість цього в роботі апарату почалася тиша, що протримається майже до кінця існування структури.

Періодично змінювалися Аннеї, було найнято третього співробітника, створено розподіл на підрозділи, але це ніяк не змінило становище Авгурії. Останньою ознакою її життя стала Постанова Сенеки №11, яка мала на увазі створення Державного Кінотеатру, що фактично був продовженням вже мертвої установи "Кінотеатр Некрасів".

Одразу ж після цього Авгурія перестала виявляти ознаки життя. Паралельно з цими подіями відбувалася підготовка до виборів Гетьмана 15 серпня. На них були представлені два кандидати ― Артем Некрас, прихильник продовження курсу свого попередника, та Тимофій Бідончук, однією з передвиборних обіцянок якого була ліквідація Авгурії як структури, що довела свою неефективність і перевтілення її у додатковий відділ Державного Новинного Видання (далі - ДНВ). На цих виборах перемогу здобув Тимофій Бідончук, що одразу ж після інавгурації почав здійснювати "Остаточне рішення щодо питання Авгурії". 18 серпня вийшов Указ Гетьмана №141 про скасування Указу №135, який започаткував її. Це стало початком "волейболу Авгурією".

На це Сенат, фактично контрольований Імперською партією, відповів скасуванням Указу Гетьмана №141 і був не згоден з таким рішенням:

Після цього новообраний Гетьман разом зі своєю невісткою Вуднессою Бідончук поставили крапку в цій історії, паралізувавши роботу Авгурії за чотири кроки:

Як наслідок, вона більше не могла працювати через контроль Гетьмана над нею і відсутність працівників як таких. Після годин дебатів у Сенаті було все ж вирішено ліквідувати Авгурію і перевести її до ДНВ як додатковий підрозділ, що стало її фактичним кінцем. У відповідь на це, Гетьманом був опублікований Указ №145:

Під кінець, ми би хотіли запропонувати взяти участь у наступному інтерактиві - як вважаєте, чи справедливим було рішення Гетьмана, чи у Авгурії був потенціал? Чекаємо Вас у коментарях під постом Мовника!