Водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні ресурси Хмельницької області - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні ресурси Хмельницької області

Типи ландшафтів та основні райони Хмельницької області. Підземні та мінеральні води. Проблеми використання та збереження біологічних ресурсів. Радіаційний та температурний режими. Циркуляція атмосфери, вітер та опади. Агрокліматичне районування області.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні ресурси Хмельницької області
Природні ресурси - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання - на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні) і невичерпні та ін.
До природніх ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Основний напрям освоєння природних ресурсів - їх комплексне використання.
В умовах сталого розвитку для раціонального використання природних ресурсів належить аналіз та оцінка клімату і погоди певних регіонів для нормальної діяльності людини.
Водні ресурси - це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Загалом, водні ресурси вважаються фізично невичерпними, але в своєму розміщенні та режимі стоку вони витримують прямий та опосередкований вплив інших компонентів природного комплексу та антропогенний тиск, в наслідок чого відрізняються значними коливаннями та нерівномірністю розподілу, а також по своїм якісним характеристикам.
До біологічних (біотичних) ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світів. Рослинні ресурси представлені на територіях та акваторіях вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, що використовуються або можуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси.
Усі види живих істот у сукупності називаються біотою. Найважливішою її властивістю є здатність до самовідновлення на основі обміну речовин.
Характер ландшафтної структури території і властивості ландшафтних комплексів завжди відбивають вплив зональних факторів ландшафтоутворення, проте прояв ландшафтоутворення значною мірою видозмінюється місцевими геолого-геоморфологічними, гідрогеологічними, гідрологічними факторами.
Актуальність теми курсової роботи полягає у визначення структури природно-ресурсного потенціалу Хмельницької області, особливо кліматичних, водних, біологічних та ландшафтних ресурсів; аналізі тенденцій використання населенням природних ресурсів Хмельниччини. В свою чергу, встановлення стану природних ресурсів під впливом людської діяльності.
Об`єкт курсової роботи: природні ресурси Хмельницької області: водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні.
Предмет курсової роботи: основні риси кліматичних ресурсів та їх вплив на природні умови регіону; закономірності та особливості розміщення водних, біологічних та ландшафтних ресурсів Хмельниччини; особливості використання природніх ресурсів та їх стан.
Мета курсової роботи: охарактеризувати природні (водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні) ресурси Хмельницької області; з`ясувати особливості використання природних (кліматичних, водних, ландшафтних та біологічних) ресурсів Хмельницької області; з`ясувати антропогенний вплив на природні ресурси Хмельниччини.
1. Розглянути властивості кліматичних умов Хмельниччини.
2. Ознайомитися із водними ресурсами Хмельницької області.
3. З`ясувати особливості використання водних ресурсів області населенням.
4. Визначити екологічний стан водних ресурсів області.
5. Охарактеризувати біологічні ресурси Хмельницької області.
6. Ознайомитися із основними типами ландшафтів Хмельницької області.
7. Визначити антропогенний вплив на ландшафти Хмельниччини.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел. Зміст курсової роботи викладено на 46 сторінках комп`ютерного тексту. Список використаних джерел включає 16 наіменувань, кількість дадатків - 8.
Розділ І. Теоретичні та методичні основи дослідження природних (водних, кліматичних, ландшафтних та біологічних) ресурсів
Як складовий елемент національного багатства природні ресурси потребують докладного аналізу. Розвиток науки і техніки зумовлює зростаючий вплив людини на природу. Ураховуючи те, що такий вплив має переважно негативний і невиправданий характер, це спонукає дбайливіше ставитися до навколишнього середовища.
Взаємостосунки людини і природи мають будуватися на засадах раціонального природокористування. Масштаби освоєння людською діяльністю природних ресурсів не повинні перевищувати швидкості їх оновлення, а засвоєння природних комплексів має враховувати стійкість їх внутрішньої структури. Відходи, що виникають у виробництві, мають нейтралізуватися або ліквідуватися так, аби не забруднювати середовище, а також необхідно використовувати корисні компоненти, що є у відходах. Отже, раціоналізація природокористування передбачає розгляд природних процесів і виробничої діяльності як єдиної біоекономічної системи [15].
Оскільки окремі види природних ресурсів значно відрізняться між собою як за натуральною формою, так і рівнем та напрямками залучення до народногосподарського обороту, статистичні показники, необхідні для їх оцінки та характеристики, є вузькоспеціалізованими. Єдиної загальноприйнятої класифікації природних ресурсів у статистиці не існує. Нині вони вивчаються в розрізі укрупнених груп:
Водні ресурси - це запаси поверхневих та підземних вод, а також інших водних об'єктів. Державний фонд водних ресурсів країни включає ріки, озера, водосховища, ставки, канали, підземні води.
Статистика водних ресурсів має забезпечити урядові органи, органи управління та планування необхідною інформацією, що відбиває водозабезпеченість окремих районів країни, водоспоживання (забір води), використання води в розподілі за галузями, призначенням, видами водних об'єктів, характеризувати обсяг скинутих стоків за водокористувачами і рівень забрудненості стоків, а також заходи щодо захисту водних ресурсів від забрудненості й ефективність цих заходів. Інакше кажучи, статистика водних ресурсів за допомогою системи показників має характеризувати наявність і використання водних ресурсів, а також зміну їх стану, що виникає під впливом господарської діяльності людини і заходів щодо охорони водних ресурсів [7].
Показники, що характеризують водозабезпеченість конкретної території і якість води, обчислюються на підставі даних спеціальних обстежень. Головні серед них такі:
· запас води, тис. м3, усього та за видами поверхневих стоків рік;
· запас води в розрахунку на одну особу, на 1 км2 території.
Критерій чистоти поверхневої води встановлюється за сумою якісних показників, що використовуються для оцінки придатності її для різних водокористувачів.
Для характеристики водоспоживання встановлюють загальний забір води та її використання за напрямами використання, а також втрати. Обсяг стоків розраховується за якістю очищення, а також кількістю забруднювачів (у тоннах), за окремими інгредієнтами в стоках. Провадиться також облік кількості, потужності та ефективності роботи очисних споруд. Статистичні дані розробляються як у територіальному, так і галузевому розрізах. При цьому широко використовується метод угруповань [15].
Значення лісів велике і багатогранне. Як найважливіший планетарний акумулятор живої речовини ліси підтримують вуглеводневий та кисневий баланс землі, впливають на біологічний кругообіг ряду хімічних елементів. Ліси значно впливають на кліматичні умови різних географічних зон, на циркуляцію тепла в атмосфері, на запас вологи в ґрунті, води в ріках та озерах. Лісові насадження значною мірою не дають змоги розширюватись водній та вітровій ерозії.
Ліси мають велике санітарно-гігієнічне значення: крони дерев не тільки затримують тверді пильові частинки, а й детоксують різні газоподібні інгредієнти. Зі зростанням урбанізації підвищується культурно-естетичне значення лісів: вони все більшою мірою стають місцем відпочинку та туризму, а позитивний вплив лісу на здоров'я та зростання працездатності людини загальновідомий. У лісі багато ягід, лікарських рослин, горіхів, він є місцем проживання цінних промислових тварин та птахів [12].
Статистика лісового господарства, котра має інформацію про наявність, кількісний та якісний стан лісових ресурсів і їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний ресурс. На підставі показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лісової промисловості, організують лісогосподарське виробництво і лісоексплуатацію. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лісів проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лісів .
До першої групи належать ліси, що мають водоохоронне, захисне, санітарно-гігієнічне та оздоровче значення. До другої групи належать ліси районів з розвиненою мережею транспорту, великою кількістю населення, тобто ті, що мають обмежене експлуатаційне значення. Третя група об'єднує ліси багатолісових районів.
Для лісів різних груп установлено різний режим користування. Так, у лісах першої групи вирубування насаджень обмежене, а ліси третьої групи здебільшого мають задовольняти потреби народного господарства щодо деревини без втрат захисних якостей лісів.
На базі цих показників можуть бути розроблені важливі узагальнюючі характеристики території та лісу:
· лісистість території: відношення площі лісу до площі регіону;
· лісові насадження на душу населення, м3;
· вкрита лісом площа зеленої зони на одну особу, га;
· загальний середній приріст лісу -- усього, у тому числі за групами порід, тис. м3;
· середній приріст на 1 га вкритої лісом площі, м3/га.
Отже, статистика лісових ресурсів дозволяє характеризувати наявність, склад, стан, рух, відтворення і використання лісового фонду [14].
При існуючому стані справ територіальний аспект має суттєві проблеми: територія розглядається в галузевих відомчих аспектах, за відомчою приналежністю земель. Але територія є цілісною і, відповідно, територіальне проектування має бути комплексним. Інакше може вийти, що земля буде мати низьку вартість для одного цільового використання та виключно високу для іншого. Наприклад, низьку для сільськогосподарського або лісового і високу для рекреаційного використання.
Необхідна розробка системи ландшафтного проектування, причому саме на місцях, в районах, в муніципалітетах. При цьому ландшафтний план повинен мати нормативно-правовий статус.
Представляється розумним включення в методику кадастрової зйомки земель ландшафтної основи з метою обліку:
· поліфункціональності місця, території, землі;
· позиціонування (сусідство, положення ділянки, території в ландшафті);
· умов проживання як комплексної функції ландшафту;
· реакції на антропогенний вплив (наприклад, будівництва) з комплексних ландшафтних позицій [16].
На практиці незважаючи на відсутність законодавчої бази спостерігається тенденція формування інформаційних центрів з ландшафтним планом тереторії, характеристиками стану ландшафту, функціональним поділом території. На рівні місцевого самоврядування є перспективним використання таких принципів управління: забезпечення права місцевих жителів на екологічно і естетично сприятливий і традиційний ландшафт; забезпечення збереження звичного образу ландшафту, місця; залучення органів місцевого самоврядування та громадських організацій у вирішенні завдання; регулювання навантажень на ландшафт через їх територіальний перерозподіл [13].
Дослідження рослинного світу являє собою систему спостережень оцінки стану об'єктів рослинного світу з метою їх вивчення, охорони, відтворення та сталого використання.
Дослідження тваринного світу являє собою систему спостережень, оцінки і прогнозу стану і динаміки об'єктів тваринного світу з метою державного управління в галузі охорони, відтворення і використання тваринного світу та збереження біологічного різноманіття. Дані дослідження тваринного світу узагальнюються в Державному кадастрі тваринного світу.
Узагальнуючими показниками в статистиці природних ресурсів можуть бути тільки вартісні показники. Даючи економічну оцінку природних ресурсів, застосовують два методи: затратний (оцінювання в ресурсі результатів праці) та рентний (оцінювання можливих доходів від ресурсу), а також різні їх комбінації.
Основи трудового (затратного) методу закладені були С. Т. Струміліним, хоча він і обмежився лише встановленням розміру витрат на первинне освоєння ресурсів без урахування витрат на підтримання їх відтворення в процесі експлуатації. Тобто обчислювалась сукупність затрат праці на освоєння природного ресурсу. При використанні цього методу зберігається єдність підходу до оцінювання всіх елементів національного багатства як споживчих вартостей, що беруть участь у відтворенні. Але водночас вони не дістають вартісного вираження, необхідного для обміну на ринку. Найважливішими джерелами інформації про прямі та непрямі затрати праці є міжгалузеві баланси [11].
Сутність рентного методу полягає в установленні доходів від природного ресурсу на базі розробки диференційованої ренти. Цей метод почав застосовуватися ще в 30-ті роки для оцінювання сільськогосподарських угідь та інших природних ресурсів у балансі народного господарства колишнього СРСР за 1923--1924 рр. Розрахунки виконувались розкладанням приросту національного доходу з виділенням доходів від цих природних ресурсів. На цих самих принципах виконано більшість повоєнних переоцінок, які дозволили оцінити роль природного фактора в реальних фінансових операціях. Тут на допомогу прийшла інформація кадастрів ресурсів, про які йшлося раніше. Але й перший, і другий методи оцінювання природних ресурсів потребують у нашій країні подальшого розвитку та докладної розробки.
Єдина державна система дослідження навколишнього середовища та природних ресурсів - багатоцільова інформаційна система, що включає спостереження за станом навколишнього середовища та природних ресурсів, а також аналіз даних про їх фактичний стан для прийняття управлінських і господарських рішень з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони, відтворення і раціонального використання природних ресурсів, а також санітарно-епідеміологічного благополуччя населення [9].
циркуляція атмосфера вітер ландшафт
Розділ ІІ. Кліматичні ресурси Хмельницької області.
Клімат Хмельницької області зумовлений її географічним положенням в центральній частині Правобережної України та впливом Волино-Подільської височини. Загалом клімат помірно-континентальний з м'якою зимою та досить теплим вологим літом. Значна протяжність області з півночі на південь зумовлює деякі відмінності клімату між північними та південними районами, особливо щодо теплозабезпеченості [8].
2.1 Радіаційний та температурний режими
Радіаційний баланс - це різниця між сумарною сонячною радіацією, поглинутою земною поверхнею, та ефективним випромінюванням цієї поверхні. У цілому за рік він становить 43,3 ккал/см2. Тільки у грудні та січні при найменшій тривалості дня радіаційний баланс від'ємний. Найвищих значень він досягає у червні та липні. У цілому з травня по серпень на земну поверхню поступає 3/4 річної суми тепла.
Температура повітря зумовлюється як радіаційним балансом, так і атмосферною циркуляцією (фізичними властивостями повітряних мас, баричними системами та напрямом вітру в них). На температуру приземного шару повітря певний впливає поверхня: рельєф, рослинність, водоймища. Наприклад, циклони з повітрям морського походження в холодну пору року зумовлюють підвищення температури, інколи відлиги, значну хмарність, тумани. Влітку, навпаки, з ними пов'язані не тільки опади, але й зниження температури. Антициклони та східні вітри влітку зумовлюють суху ясну погоду, зростання температури, повітря, а зимою - зниження.
Внаслідок зростання швидкості вітру, більшої активізації атмосферних процесів взимку міждобова зміна температури у 1,5 рази вища, ніж влітку. У зв'язку зі значною меридіональною протяжністю області найбільше температури змінюються з півночі на південь, особливо весною та восени, коли вони досягають 1,5оС [1].
У кінці весни та на початку осені майже щорічно бувають приморозки. Останній приморозок в середньому спостерігається 20 - 28 квітня, причому його закінчення залежить не тільки від широти, але й характеру рельєфу: на півночі області та в замкнутих улоговинах приморозки більш тривалі та інтенсивні. Перший приморозок в середньому настає у кінці вересня або в першій декаді жовтня. Але в окремі роки він може бути в середині вересня або лише в середині листопада. Таким чином, середня тривалість безморозного періоду становить від 152 (Ямпіль) до 176 (Кам'янець-Подільський) днів.
Річний хід температури повітря на території області найбільше змінюється від березня до квітня (зростає на 7°С), від вересня до жовтня у північній половині області (знижується на 5,5...6,0°С), від жовтня до листопада на південній половині (знижується на 6,1...6,2°С).
Найменше змінюється температура повітря в періоди січень - лютий та липень - серпень - від 0,7оС до 1,2°С. Річна амплітуда температури повітря збільшується з північного заходу на південь і схід від 23,6°С (Ямпіль) до 24,5°С (Кам'янець-Подільський, Вовковинці), що свідчить про зростання континентальності клімату на південний схід. У добовому ході найменші коливання температури зимою. Максимум їх звичайно припадає на 14 год., а мінімум -- перед сходом сонця [8].
2.2 Циркуляція атмосфери. Вітер та опади
Протягом року на території області переважає західно-східний перенос. Інтенсивно відбувається трансформація атлантичного повітря в континентальне.
Циклони, що надходять з північної Атлантики, захоплюють територію області своєю південною периферією. У холодну пору року збільшується вплив циклонів середземноморського походження. Циклони зумовлюють значну хмарність та опади, зниження температури влітку та підвищення її взимку. Зі Скандинавії у тилу атлантичних циклонів надходить холодне повітря, що викликає приморозки у перехідні пори [3].
Напрям вітру визначається розподілом тиску повітря та характером атмосферної циркуляції. На території області у перехідні пори року найчастіше повторюються південно-східні вітри (20...30% усіх напрямків), трохи рідше (на 5% менше) -- північно-західні вітри, які влітку стають переважаючими (30...40%), а на друге місце виходяті, західні вітри. Разом північно-західні та західні вітри у липні становлять 50... 55% усіх вітрів.
У січні повторюваність південно-східних і північно-західних вітрів майже однакова -- в середньому по 20%. Влітку порівняно з зимою майже у півтора рази збільшується кількість днів з тихою погодою.
Північно-західні та південно-східні вітри протягом року мають і найбільшу швидкість. Особливо це підтверджують спостереження у Кам'янці-Подільському.
Збільшення швидкості вітру в холодну пору року пов'язане з ростом баричних і термічних градієнтів як між Атлантичним океаном та Європою, так і між екватором та Північним полюсом.
Протягом доби найбільша швидкість вітру о 13 год., найменша -- вночі. Особливо помітна ця різниця влітку, коли серед дня швидкість вітру не менше ніж у два рази перевищує швидкість о 1 год. ночі [4].
У теплу пору року переважають купчасті хмари, в холодну -- шаруваті.
Річний хід абсолютної вологості повітря характеризується максимумом у липні (15,0...15,5 мб), коли найбільше випаровування, і мінімумом у січні (3,7...4,0 мб).
Відносна вологість порівняно з абсолютною температурою повітря має зворотний хід. Максимум її в листопаді грудні (86...88%), а мінімум звичайно у травні (6,6...70%). Особливо чітко виражений добовий хід відносної вологості влітку - серед дня близько 50%, а вночі понад 80%.
Від кількості опадів значною мірою залежить зволоження території. У той же час кількість опадів може досить сильно коливатись у часі. Найчастіше вони пов'язані з проходженням атмосферних фронтів циклонів, які пересуваються з Атлантики на схід по центральних і північних районах Європи. Збільшення опадів влітку зумовлено розвитком конвекції, особливо в умовах складного рельєфу [3].
У холодну пору року на території області випадає від 125 до 175 мм опадів. З північного заходу на південний схід кількість опадів знижується. У теплу пору року (з квітня до жовтня включно) інтенсивність опадів збільшується в середньому и три рази і становить від 370 мм на південному сході до 468 мм на північному заході, тобто змінюється майже на 100 мм.
Залежно від кількості опадів у теплу пору року їх річний розподіл по території від 500 мм на південному сході до 600 мм у північній частині області.
Сніговий покрив на території області з'являється в середньому у другій половині листопада на початку грудня. Стійкий сніговий покрив встановлюється на місяць пізніше - у другій половині грудня. На початку березня сніговий покрив починає руйнуватись, а його третій декаді сходить. Таким чином, загальна кількість днів зі сніговим покривом становить в середньому до 95 на півночі, зменшуючись на півдні до 75. На півдні майже в 1/4 усіх зим сніговий покрив нестійкий, а на півночі зим з нестійким сніговим покривом трохи менше. Це зумовлено значним зростанням кількості відлиг на півдні області.
Найбільшої висоти сніговий покрив досягає у другій декаді лютого (10...16 см), зменшуючись на південь Однак висота снігового покриву значною мірою залежить під рельєфу, рослинності, переносу його вітром у більш захищені місця [1].
2.3 Агрокліматичне районування області
За забезпеченістю теплом, кількістю днів з сніговим покривом, опадами, зволоженням і тривалістю сонячного сяйва територію області умовно можна поділити на три агрокліматичні райони:
· північний помірний займає приблизно третину території області на північ від Волино-Подільської височини (Славутський район, частина Шепетівського і Полонського районів). Сума активних температур до 2450°С, кількість днів з опадами більше 160 за рік, підвищена вологість повітря, тривалість сонячного сяйва менше 1800 год за рік, зі сніговим покривом від 90 до 95 днів.
· помірно-теплий охоплює більшу частину території області, яка розташована на Верхньобузькій та Случ-Хоморській височинах. Сума активних температур від 2450оС до 2700°С. Кількість опадів у деяких місцях найбільша в області.
· південний теплий займає райони, які прилягають до Дністра. Сума активних температур за вегетаційний період тут становить не менше 2700°. Кількість опадів і зволоження найменші в області, хоча здебільшого вони оптимальні для розвитку рослин. Сніговий покрив лежить 75 днів, а тривалість сонячного сяйва - близько 1900 год. за рік. Особливо теплий клімат у долині Дністра, гирлових ділянках долин його лівих приток. Тут вирощують баштанні культури, абрикоси, персики, виноград, кращі ґатунки тютюну тощо [8].
Розділ ІІІ. Водні ресурси Хмельницької області
Водні ресурси -- це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво).
Водні ресурси Хмельницької області складаються з поверхневого стоку(в середньому 2.1 млрд.м3/рік) і запасів підземних вод (прогнозні - 720 тис. м3/рік, затверджені - 160 млн. м3/рік). Водозабезпеченість місцевим поверхневим стоком одного жителя області становить 1,5 тис.м3 при середній по державі 1,1 тис.м3, проте води нерівномірно розподіляються як по території, так і по сезонам року, але в основному всі галузі забезпечені необхідною кількістю води, хоча якість не завжди відповідає вимогам [2].
3.1 Гідрологічна сітка Хмельницької області
Хмельницька область має досить густу сітку річок, ставків і водосховищ, але природних озер на її території дуже мало. Тут налічується 3733річок загальною довжиною 12880км. Переважають річки з довжиною менше 10 км., тому що на території області лежать переважно верхів'я річок Південного Бугу або притоки ще більших річок - Дністра та Горині.
Річок довжиною більше 10 км - 211 шт., загальною довжиною 4872 км, у тому числі дві великі річки: Південний Буг (довжина в межах області 140 км), Дністер (довжина в межах області 152 км); три середні річки: Збруч, Случ, Горинь ( відповідно довжина в межах області 247, 119 та 150км), а також 206 малих річок загальною довжиною 4064 км [5].
Річки області відносяться до басейну Дністра, Південного Бугу та Дніпра і відзначаються дуже характерними планами: ріки басейну Дністра всі течуть на південь, причому строго паралельно одна до одної; ріки центральної частини області (Південний Буг, його притоки та Случ і Хомора) течуть на схід, а ріки північної частини (Горинь, Корчик) - на північ.
Такий план річкових систем території тісно залежить від її орографії і тектонічної будови. Вододільною смугою області є її центральна гіпсометричне найвища частина з абсолютними висотами 340... 350 м (максимально 384 м), на якій лежать витоки майже усіх річок області (Південного Бугу, Случі, Хомори, Збруча, Смотрича, Ушиці тощо). Річки південної, східної і північної частин області вирізняються не лише напрямками, але будовою і формою долин. Річки південного напрямку - дністровського басейну - на більшій частині течій виробили глибокі каньйопоподібні долини, річки східного напрямку мають неглибокі долини з положистими схилами і дуже розгалуженою мережею балок, а річки північних напрямків течуть по молодих невироблених долинах майже без придолинних схилів [3].
До басейну Дніпра належить 40% території області, до Південного Бугу 22,4%, решта територія 37,6% - до басейну Дністра.
Озер в області дуже мало і вони невеликі за розмірами та розташовані в основному в лісових масивах на землях Держлісфонду. На півночі області у басейні Горині знаходяться найбільші озера Святе та Теребіж, площа водного дзеркала яких відповідно 4,2 і 2,6 га.
Голубою перлиною подільського краю називають озеро Святе, яке славиться своєю мальовничістю та чистою, прозорою водою. Середня глибина озера близько 4 м, найбільша біля 9 м, у центрі озера розташований острів, а навколо озера ліс [4].
Стік річок характеризується нерівномірністю на протязі року. Для вирішення питання водозабезпечення різних галузей господарства необхідно регулювання стоку шляхом будівництва штучних водойм. Інтенсивне будівництво ставків і водосховищ в області велось у 60-80х роках минулого століття.
Уся річкова система області зарегульована великою кількістю водосховищ та ставків. На території області нараховується 54 водосховища загальною площею 116,245 км? і об'ємом 267,8 млн. м3, кількість ставків змінюється і в 2009 році склала 2428 при загальній площі 19900 га. Площа під штучними каналами, колекторами, канавами складає 5637 га.
Більшість водосховищ мають об'єм менше 10 млн.м3 і лише два з них Щедрівське і водойма-охолоджувач Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС) мають відповідно повний об'єм 30 і 120 млн.м3. Частина водосховищ мають об'єм трохи більше 1 млн.м3. За час експлуатації водосховищ частина об'єму замулилось, верхів'я їх позаростало водною рослинністю і тому площі водного дзеркала і об'єми зменшилися [16].
В даний час в області рахується 55 водосховищ. Більшість водойм сезонного регулювання, за винятком водосховища ХАЕС, яке є водосховищем багаторічного регулювання та водосховищ малих ГЕС, які здійснюють добове регулювання стоку. Об'єм води зарегульований водоймами (без водосховища ХАЕС) складає біля 14% від середнього річного стоку річок області. Існуючі ставки і водосховища сезонного регулювання значно не впливають на хід внутрішньо річного розподілу стоку, так як більша частина їх не спрацьовується в літньо-осінній період і лише деякі із них випорожнюється на зиму.
Значна частина зрегульованого стоку (близько 81%) акумулюється в водосховищах і ставках площею більше 10 га і лише 19 % - в ставках площею менше 10 га [2].
3.2 Підземні та мінеральні води Хмельниччини
Територія Хмельницької області розташована у межах двох гідрогеологічних областей: Українського кристалічного щита та Волино-Подільського артезіанського басейну. Підземні води характеризуються тут специфічними умовами формування і особливостями хімічного складу.
Підземні води Українського кристалічного щита
У зоні щита є декілька горизонтів підземних вод:
1) підземні води у зоні тріщинуватості докембрійських метаморфічних і магматичних порід;
2) підземні води у продуктах вивітрювання давніх кристалічних порід щита;
3) підземні води у молодих морських і континентальних осадочних утвореннях, які покривають щит.
Підземні води зони розвитку тріщин вивітрювання кристалічних порід найбільш поширені у межах щита. У північно-східній та східній частинах області вони є основним джерелом водопостачання населення. Здебільшого глибина зон залягання вод становить 60...80 м, хоч місцями вона 100...150 м і більше. Вивчення підземних вод у зонах розломів заслуговує на увагу не лише з точки зору водопостачання, але й використання цих вод для лікувальних потреб.
Підземні води у продуктах вивітрювання кристалічних порід щита гідравлічно зв'язані з водами тріщинної зони. Водовмісні товщі характеризуються значною непостійністю. Мінералізація підземних вод продуктів руйнування кристалічних порід щита невисока. Води задовільної якості, їх можна використовувати для водопостачання.
Підземні води у молодих осадових породах, які перекривають щит, приурочені до палеогенових, неогенових та четвертинних утворень. Особливо високу водоносність цих відкладів виявлено у районі міста Шепетівка. Якість вод задовільна. Найменш водоносними є леси та лесоподібні суглинки. Води часто забруднені, тому не завжди придатні для використання.
Підземні води Волино-Подільського артезіанського басейну
Волино-Подільський артезіанський басейн займає велику територію, яка включає західний схил Українського кристалічного щита і Львівський крайовий прогин. У Хмельницькій області лише східна периферійна
Водні, кліматичні, ландшафтні та біологічні ресурси Хмельницької області курсовая работа. География и экономическая география.
Реферат по теме Расчет на прочность при напряжениях, циклически изменяющихся во времени
Реферат: Применение атомной энергетики в народном хозяйстве
Готовый Дневник По Производственной Практике Фармацевта
Курсовая работа: Анализ финансовых результатов деятельности предприятия. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Развитие парковых зон в Москве и их спортивное применение
Реферат по теме Творческий подход к организации досуга молодежи
Реферат: Мировоззрение декабристов
Курсовая работа по теме Проектирование схем севооборотов
Контрольная Работа В Форме Огэ
Контрольная работа по теме Управление дошкольным образованием
Курсовая работа по теме Оборудование для газовой сварки
Реферат: Корпоративный сайт как инструмент формирования и развития организационной культуры. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа: Проблемы миграции и ее современное состояние
Курсовая работа: Япония от раздробленности к становлению государства
Диссертация Волггту 2022 Монохлоруксусная
Государственная Политика В Области Правовой Информатизации Реферат
Контрольная работа: Самооценка учащегося и уровень его притязаний
Написать Сочинение Про Церковь
Дипломная работа: Организация работы отдела по связям с общественностью на примере ОАО Синарский трубный завод
Информационные Технологии В Музейном Деле Курсовая
Современные представления о происхождении человека - Биология и естествознание дипломная работа
Учет инвестиционных расходов в основной капитал (на примере РСУП "Совхоз Лидский") - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Аудит финансовых результатов на предприятии - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа