Влада і вплив у менеджменті персоналу (за матеріалами ВАТ Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич") - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Влада і вплив у менеджменті персоналу (за матеріалами ВАТ Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич")

Визначення влади і впливу, як основних категорій організаційного управління. Заохочення працівників. Порушення трудової дисципліни. Сумісність членів колективу. Лідерство, як невід’ємна складова влади. Управління дисципліною на обраному підприємстві.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
на тему: « Влада і вплив у менеджменті персоналу»
(за матеріалами ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич"»)
1. Влада і вплив як основні категорії організаційного управління
1.1 Визначення влади і впливу як основні категорії організаційного управління
1.3 Заохочення працівників. Порушення трудової дисципліни підлеглими
2. Види влади і впливу , їх характеристика і взаємозв'язок
3. Лідерство як невід'ємна складова влади
4.1 ВАТ «Київський пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»»
4.2 Управління дисципліною на Київському пиво-безалкогольному комбінаті «Славутич»
Влада досліджувалася в XX столітті переважно соціологами, політиками і філософами. В контексті лідерства і менеджменту учені уникали цієї проблеми. Проте кожна організація може бути розглянута як система влади. Без влади не можуть взаємодіяти елементи лідерства.
Актуальність дослідження полягає у тому, що обов'язковим компонентом сучасного менеджменту є влада та вплив, вміле використання яких є важливою передумовою досягнення поставлених цілей в діяльності організації. Ще Нікколо Маккіавелі назвав владу і маніпулювання нею важелями управління державою.
На додаток до формальних повноважень, керівнику потрібна влада, оскільки він залежить від людей як в межах свого кола команд, так і зовні його. Керівникам необхідно розвивати владу, по-перше, тому що керівники завжди залежать від деяких людей, які їм не підлеглі, і по-друге, тому що практично ніхто в сучасних організаціях не сприйме і повністю не підкорятиметься безперервному потоку його або її наказів тільки тому, що він або вона - начальник. У всіх організаціях для досягнення ефективного функціонування необхідне належне вживання влади.
Предметом даного дослідження є взаємозв'язок між владою та впливом.
У практичному менеджменті влада часто асоціюється з правами і повноваженнями, але влада -- це реальна можливість їх використовувати, це здатність і можливість впливати на людей незалежно від їх згоди. Влада конкретизована її носієм і обставинами, тому вона має відносний характер. Наприклад, менеджер, який володіє великою владою втрачає її, сідаючи в крісло дантиста.
Мета дослідження полягає у розгляді методологічних основ та практичних аспектів. Для досягнення даної мети поставлено наступні завдання:
Ш Визначити основні категорії влади та впливу.
Ш Визначити та охарактеризувати види влади та впливу.
Ш З'ясувати взаємозв'язок між владою та лідерством.
У вступній частині визначена актуальність дослідження, його завдання, мета та предмет.
У першому розділі розкрита суть понять “влада”, “вплив”, “сила”, “повноваження”, “відповідальність”, визначені концепції та джерела влади.
У другому розділі охарактеризовані види влади та впливу, визначені їх характеристики і взаємозв'язок.
У третьому розділі визначено теоретичні підходи до розуміння лідерства та висвітлено взаємозв'язок між лідерством та владою.
В заключній частині підведено підсумок про значущість влади та впливу в організаціях.
1. Влада і вплив як основні категорії організаційного управління
1.1 Визначення влади і впливу як основні категорії організаційного управління
Влада -- це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів -- волі, авторитету, права, насильства. Існує пряма влада, що спрямовується на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення і т. п. ) і зворотна влада, яка направлена на те, щоб стримувати (влада заборони).
У більш широкому розумінні, влада -- це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів і ін.
Визначення влади організаційного процесу припускає, що:
влада - це потенціал, який має її користувач, тобто вона існує не тільки тоді, коли вона застосовується;
між тим, хто застосовує владу, і тим, до на кого вона спрямована, існує взаємозвязок.
той, до кого застосовується влада має деяку свободу дій.
Влада ніколи не була властивістю або відношенням лише однієї дійової особи. Влада завжди двостороннє, асиметричне, з домінуванням волі володаря взаємодія її суб'єкта і об'єкта. Вона неможлива без підпорядкування об'єкта. Якщо такого підпорядкування немає, то немає і влади, не дивлячись на те, що прагнучий до неї суб'єкт володіє яскраво вираженою волею владарювання і навіть могутніми засобами примушення.
Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний розподіл ресурсів влади. Сам цей термін вживається як в широкому, так і у вузькому розумінні. В широкому розумінні ресурси влади є всім тим, що індивід або група можуть використовувати для впливу на інших. Таке розуміння влади достатнє у загальних рисах і не дозволяє диференціюватирізні елементи влади: її суб'єкт, об'єкт, засоби, оскільки в цьому випадку ресурси влади включають всі чинники, які так чи інакше здатні вплинути на владу:
а власні якості суб'єкта (компетентність, організованість і т.п.)
а деякі властивості об'єкту ( звичку підкорятися і ін.)
а сприятливу для суб'єкта ситуацію (економічний підйом і т.п.)
При широкому розумінні ресурсів втрачається їх специфіка як щодо самостійної, звичайно матеріалізованої ланки, наступної взаємодії видів влади і службовця найважливішим соціальним чинником підпорядкування і панування.
Тому для вивчення ресурсів влади і її структури переважно використовують вужче трактування ресурсів влади, їх розуміння як всіх тих засобів, використовування яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно до цілей суб'єкта. Ресурси є або важливими для об'єкта цінностями (гроші, предмети споживання і т.д.), або засобами, здатними вплинути на внутрішній світ, мотивацією людини , або інструментами, за допомогою яких можна позбавити людину тих або інших цінностей, вищим з яких звичайно вважається життя .
Ресурси, разом з суб'єктом і об'єктом, виступають одним з найважливіших підстав влади, хоча іноді ресурси і підстави влади ототожнюються. Вони можуть використовуватися для заохочення, покарання або переконання.
Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлюється відповідно до діючої структури управління. Не менш важливим є також врахування особистих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.
Зазвичай керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в таких питаннях, як:
Проте в деяких ситуаціях підлеглі мають владу над керівником, оскільки останній залежить від них в таких питаннях, як:
ь необхідна для ухвалення рішень інформація;
ь неформальні контакти з людьми в інших підрозділах, чиє сприяння необхідне для керівника;
ь вплив, який підлеглі можуть спрямувати на своїх колег, і здатність підлеглих виконувати завдання.
Керівник повинен усвідомлювати, що оскільки підлеглі часто теж володіють владою, використовування ним своєї влади в односторонньому порядку в повному об'ємі може викликати у підлеглих таку реакцію, при якій вони схочуть продемонструвати свою власну владу. А це, у свою чергу, може привести до марної витрати зусиль і понизити рівень досягнення цілей. Тому ефективний керівник прагне підтримувати розумний баланс влади: достатньої для забезпечення досягненні цілей, але не зухвалої, яка викликає у підлеглих відчуття знедоленості а, звідси -- непокірності.
Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, включаючи статути, положення, стандарти, інструкції тощо.
Необхідно розрізняти поняття "влада" і "сила". Влада задається метою і вбудовується в структуру організації. Ця влада є законною і називається "правом останнього слова". Сила, навпаки, -- не завжди законна, оскільки вона опирається не на право, а на спроможність. Вона може бути виділена як спроможність заставляти явища, події відбуватися за заданим сценарієм. Сила співіснує із владою, якщо остання є в наявності.
Сила менеджера залежить від тих самих факторів, що і влада. Проте сила здійснюється через контроль над ресурсами, грошима, інформацією і знаннями. Сила має примусовий характер.
Менеджери для досягнення цілей органiзaцiї використовують поєднання сили і влади в залежності від вимог ситуації і стилю керівництва. Але зайве використання методу сили означає, що підлеглі довго не будуть підтримувати дії менеджера і його організація має ознаки "нездоров'я".
У процесі функціонування системи менеджменту виникають проблеми влади, що зумовлюються силами, які діють на менеджера, на підлеглих і на ситуацію.
· власні цінності менеджера, обумовлені самим суспільством;
· влада обмежується затратами і надаваними пільгами;
· прийняття влади включає і відповідальність, але не всі менеджери бажають мати які-небудь обов'язки.
· деякі з підлеглих можуть розходитися із суспільством з ідеологічних міркувань;
· підлеглі підкоряються владі менеджерів через свої інтереси, які залежать від мотивації;
· люди сприймають владу інших тільки до якої-небудь межі;
· влада може застосовуватися просто тому, що деякі аспекти ситуації здаються нездійсненими, або точно не оціненими;
· влада може застосовуватися через те, то підлеглі не досить сильні, щоб змінити становище.
· влада може застосовуватися в період довготривалих історичних конфліктів;
· економічні умови, особливо перспективи зайнятості, можуть зробити застосування влади більш-менш спокійним.
Влада знаходиться у безпосередньому зв'язку із відповідальністю. В сучасному менеджменті роль відповідальності підвищується, оскільки постійно зростає вартість використовуваних у виробництві ресурсів і збільшується сума витрат, якщо приймаються безвідповідальні, непродумані рішення, пов'язані із використанням матеріальних, фінансових ресурсів і робочої сили.
Відповідальність здійснюється у різних формах контролю над діяльністю суб'єкта з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил, а також вирішення конкретних задач.
Відповідальність також означає і зобов'язання відповідати за свої дії і вчинки, приймати па себе вину за їх можливі негативні наслідки. Відповідальність керівників особлива: вони відповідають не лише за власну діяльність (бездіяльнiсть), але й за вчинки і провини підлеглих.
Відповідальність особистості перед суспільством характеризується свідомим дотриманням моральних принципів і правових норм, що відображають суспільну необхідність.
Відповідальність як риса особистості формується в процесі спільної діяльності в результаті інтеріоризації соціальних цінностей, норм і правил. Управління повинно будуватися таким чином, щоб 6ула завжди високою відповідальність керівника і колективу за успіх чи невдачу підприємства.
Відповідальність можна розглядати у двох аспектах: як відповідальність за минуле (ретроспективний аспект) і відповiдальнiсть за майбутню поведінку людей (перспективний аспект). Якщо у першому випадку відповідальність має організаційно-правове регламентування, то в основі відповiдaльності за майбутнє лежать внутрішні регулятори поведінки людини, самоконтроль, почуття обов'язку і зобов'язання.
В практиці управління підприємствами знаходить більш широке застосування моральна, дисциплінарна, а іноді адміністративна і кримінальна відповідальність У той же час порівняно рідко мають місце еквівалентно-відшкодувальні відносини, коли службова особа своєю діяльнiстю (бездіяльнiстю) спричиняє майнові витрати для підприємства.
Відповідальність в менеджменті повинна визначатися за кінцевими показниками, що найбільш повно віддзеркалюють результати виробничо-фінансової і маркетингової діяльності підприємств.
У сфері менеджменту відповідальність безпосередньо пов'язана із повноваженнями, які виступають обов'язковою умовою ефективної роботи персоналу управління.
Повноваження -- це посадові (службові) права і можливості менеджера приймати рішення, що впливають на дії підлеглих. Повноваження діляться на лінійні (управління виробництвом, продажем, а в багатьох випадках -- фінансами, в основі яких лежить скалярний принцип - пряме і безпосереднє підпорядкування) і штабні (функціональні, консультативні) повноваження, що допомагають лінійним менеджерам в досягненні поставлених цілей управління закупками, обліком, персоналом, контроль.
Ефектніший менеджмент досягається за умов, коли встановлюється певний баланс між обов'язками, повноваженнями і відповідальністю. Кожен керівник і спеціалiст повинен наділятися достатнiми повноваженнями, щоб успішно виконувані обов'язки, передбачені посадовими інструкціями чи розпорядчим актом безпосередньою керівника.
Вплив - це поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншого працівника (підлеглого).
Діапазон впливу має місце від прохання - до "приставленого до горла ножа", погрози звільнення.
Можливий вплив за допомогою ідей. Як приклад: Карл Маркс - мав вплив ніколи не маючи ніяких офіційних повноважень.
Щоб вплив був ефективним, застосовується влада.
З набуттям формальних повноважень керівник отримує певну владу. Він повинен усвідомлювати, що масштаб влади визначається не лише рівнем його формальних повноважень, а й мірою залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на підлеглу особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.
Існують різноманітні джерела влади в організації :
Влада на основі посади носить формальний характер і залежить від положення посади по відношенню до цілей організації. На силу цієї влади впливає те, наскільки посада представляє свободу маневру або яка область ухвалення рішень. Влада особи заснована на її авторитеті і взаємному визнанні осіб. В основі авторитету знаходиться «настройка» якостей людини на вирішувані їм задачі і характеристика відповідної ситуації, а також визнання цих якостей іншими людьми, які причетні до вирішуваних задач.
Загадковішим і менш структурованим джерелом влади є корпоративна культура. Вона розвивається на основі міжособових, часто неформальних комунікацій, завдяки усному спілкуванню, спільності цілей і на основі фірмового стилю лідерства. Вплив культури на владу має тонкі форми, воно засновано на етиці бізнесу і загальноприйнятих цінностях.
Зовнішні джерела влади виникають в результаті діяльності законодавчих і виконавських органів держави. До таких джерел можна віднести і поставки матеріалів, сировини, напівфабрикатів (наприклад, текстильна промисловість залежить від поставок шерсті і виляску).
Наука про владу називається краталогією. Для неї характерне різноманіття концепцій влади:
Поведінкова концепція: влада визначається через відносини між соціальними групами, які дозволяють одній групі змінювати поведінку іншої. Влада тут виступає як засіб регулювання поведінки в суспільстві або організації.
Функціональна концепція: влада визначається через здатність групи акумулювати інтереси організації і впливати на процеси та користь цієї організації. Влада тут виступає як система ресурсів, реалізація яких направлена на досягнення загальних цілей.
Соціально-філософська концепція: влада представляється особливим видом діяльності, який реалізується силами дії на свідомість через формування громадської думки. Громадська думка -- основна сила, з якої виникає панування. Коли думки протилежні, суспільство розколено, така влада не складається, тоді влада породжується грубою силою. Проте істинна влада є прояв духовної сили.
Концепція О. Тоффлера: влада визначається силою, багатством і знаннями, які зв'язані в єдину систему. Сила є інструмент примусу, негативного засобу. Вона позбавлена гнучкості, функціонально обмежена. Якість влади забезпечується матеріальним багатством. Але воно дає як позитивні, так і негативні засоби (інструменти) влади. Вищий рівень якості влади забезпечується знаннями та інформацією. В сучасному управлінні вони підпорядкували силу і багатство. Влада сили зживає себе, оскільки є гроші. Це сучасніший, ніж силовий тиск, інструмент, а перевага капіталу, грошей можлива лише до появи і розвитку інформаційних технологій, реальну владу при яких дає контроль над інформацією.
Всі ці концепції влади будуються на взаємодії людей та груп в організації .
1.2 Механізми та методи управління дисципліною
Управління дисципліною -- це боротьба з неорганізованістю, пасивністю, нечесністю, безвідповідальністю та лінощами.
Ефективне управління дисципліною дозволяє вирішити такі завдання:
· організовувати працю людей, створюючи умови для задоволення їх потреб;
· забезпечити оптимальний розподіл трудових функцій між працівниками;
· вирішувати основні завдання підприємства.
Важливою умовою управління дисципліною та дисциплінарними відносинами є ефективне використання впливу, лідерства та влади.
Вплив - це будь-яка поведінка однієї людини, що вносить зміни у поведінку, стосунки, відносини інших людей.
Лідерство - це здатність впливати на групу людей або окрему людину з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей.
Дисциплінарна влада -- це право, можливість, засновані на законі, давати обов'язкові розпорядження, встановлювати правила поведінки для підлеглих, заохочувати чи наказувати їх.
Ідеальний варіант управління -- це комплексне використання всіх видів влади для підвищення ефективності роботи організації, зміцнення дисципліни. Управління дисципліною здійснюється через систему двох механізмів: прямого і допоміжного.
Прямий механізм включає використання методів, засобів переконань (виховання), заохочень, примусу. Практика використання всіх цих методів нараховує тисячоліття.
Допоміжні механізми складаються із змін умов організації праці, рівня управління, самоуправління, кваліфікації персоналу. Завдання керівництва і працівників служб персоналу - створення працівникам нормальних умов життя, на заміну їх якісної та результативної праці. Суть полягає в тому, щоб не обмежувати людину в заробітку, а сприяти задоволенню престижних матеріальних цінностей. Управління дисципліною здійснюється за допомогою організаційних, економічних, виховних та правових методів. Економічні методи дозволяють створити ситуацію, що дає можливість працівникам задовольнити свої потреби, інтереси, забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості. Економічні методи ґрунтуються на використанні системи матеріального стимулювання через заохочення та винагороди.
Виховні методи -- це переконання працівників у потребі творчого підходу до роботи, відповідальності за результати власної праці, точності, охайності при виконанні своїх обов'язків і розпоряджень керівників.
Організаційні методи -- це створення нормальних умов праці, її організація.
Правові методи -- це примус, переконання, заохочення.
Людина, як уже відзначалось, впливає на іншу або переконанням, або силою. У більшості випадків ефективним є переконання, оскільки людина, за визначенням І.Канта, єдина істота, яку потрібно виховувати. Дисципліна виводить людину з тваринного світу-- це спосіб позбавлення людиною дикості.
Переконання -- метод виховання, впливу на свідомість працівників з метою спрямування їх на корисну діяльність або гальмування негативних вчинків. Поняття «переконання» має два значення: 1) це процес впливу на людей чи колектив; 2) особливий стан свідомості, впевненості в істині знань, що ґрунтуються на розумінні закономірностей дійсності.
Переконання -- це завжди процес, діалог, а не монолог. Воно ґрунтується на доказах, а не на декларації. Переконання -- це не тільки знання, але й інтелект» Переконання особливо важливі там, де є спірні питання, а коли факт очевидний і однозначний, то про переконання не може бути й мови.
Процес переконань включає такі елементи:
суб'єкт переконань --адміністрація, трудовий колектив, профспілки, кожен працівник підприємства;
об'єкт переконання -- людина, трудовий колектив, адміністрація, яку переконують профспілки, трудовий колектив;
засоби переконань -- реальна поведінка, створення реальної ситуації, умов праці, життя, процес переконання.
Відповідно до Конституції України кожній людині гарантується право свободи думки та слова, забороняється тільки пропаганда, агітація, що викликає соціальну, расову, національну ненависть і ворожнечу. Конституція забороняє примушувати людину висловлювати свої думки чи змінювати свої переконання. Цих правил працівники служб персоналу повинні беззаперечно дотримуватись.
Переконання мають певний вплив на порядок в конкретному підприємстві і суспільстві в цілому, оскільки діє не закон, а людина, яка сприйняла цей закон. «Закон стає законом тільки тоді, коли він стає переконанням людини», писав Гегель. Мета переконань як методу управління дисципліною є формування творчого підходу до праці, трудової і моральної активності, непримиренності до порушників трудової дисципліни і прагнення, щоб переконання людини не розходились з її поведінкою.
Засоби переконань досить різноманітні. Ефективними вони будуть тільки тоді, коли ґрунтуватимуться на справедливості, рівності, свободі, добрі.
Завдання правового переконання - довести справедливість вимог закону, норм права.
Переконання відрізняються від знань тим, що людина впевнена в справедливості і необхідності такої поведінки. Наприклад, людина вважає, що інколи можна порушувати трудову дисципліну, і це є допустимим.
Переконання за психологічним змістом розглядається як вплив людини, групи на особистість. Переконання виступає у формі спілкування, в процесі якого одна людина бажає довести іншій правильність своїх підходів до певного питання, аргументувати свою точку зору, розкрити причинно-наслідкові зв'язки. Процес взаємоспілкування досить складний, оскільки його мета -- змінити погляди, активність особистості, вплинути на її сприйняття конкретної ситуації, на свідомість, самоусвідомлення, самодисципліну і, можливо, змінити її взаємовідносини з іншими людьми. Ефективність переконань, їх дієвість значною мірою залежить від того, як добре керівник знає співрозмовника, підлеглого -- його інтереси, цінності, орієнтації, культурний, інтелектуальний рівень, особливості темпераменту, характеру, емоційної сфери, мотиваційне середовище і т. д., а також від активності об'єкта спілкування, усвідомленості його власних поглядів.
Взаємна активність, залучення співрозмовника в процесі спілкування -- основний фактор, який сприяє досягненню оптимальних результатів. Процес переконання необхідно будувати на диференційованому підході до співрозмовника, тобто враховувати його особливості, що дозволить сформувати в колективі певні групи, наприклад активних працівників, «середняків» і осіб з нестійкими переконаннями, порушників трудової дисципліни.
Переконуючи співрозмовника у правильності своїх поглядів, менеджери одночасно використовують елемент навіювання, не усвідомлюючи цього, що досить ефективно впливає на емоційну сферу особистості. В процесі конректного переконання і використання елементу навіювання керівник може досягти комплексного впливу на особистість.
Ефективність переконання обумовлюється і мовою того, хто переконує, оскільки через мову проходить обмін інформації, розкривається зміст і предмет бесіди.
Таким чином, процес переконання -- це складна система взаємодії людей, у процесі якої в об'єкта спілкування під впливом логічно обґрунтованої аргументації суб'єкта проходить зміна оціночних орієнтацій.
Формами переконання є: діалог, критика, самокритика, політика, дискусія.
Діалог - це форма спілкування, яка вимагає активності від обох сторін. Це постійна зміна суб'єкта й об'єкта в процесі спілкування. Для діалогу потрібна загальна основа і різні погляди на вирішення тієї чи іншої проблеми співрозмовників. Це боротьба ідей, доводів, доказів.
Об'єктом критики і самокритики є негативні явища, оскільки в житті немає нічого, що встановилося назавжди.
Дискусія -- це пошук істини шляхом всебічного зіставлення різних думок, їх мета -- в публічній формі захищати свою точку зору.
Заохочування в системі управління -- це визнання заслуг працівника перед колективом шляхом надання йому переваг, почестей, підвищення його престижу. У кожній людині є потреба у визнанні, на це і спрямовано заохочення. При застосуванні методу заохочення в управлінні слід дотримуватись таких правил:
Ш заохочувати потрібно кожен прояв трудової активності працівника при одержанні позитивних результатів;
Ш заохочення має бути значимим, піднімати престиж добросовісної праці. Кожен працівник повинен знати, що працювати максимально ефективно дуже вигідно, оскільки це забезпечує одержання пільг, переваг;
при застосуванні заохочень потрібно використовувати ритуал, звичаї, традиції.
Звичаї і традиції -- це передача культури від одних людей до інших. Це важлива функція служби персоналу. Німецький просвітитель Йоган Готфрід Гедер писав: «Де існує людина, там існують традиції». Служба персоналу повинна відслідковувати негативні традиції, які є причиною непристойної поведінки, і переконувати в необхідності відмовитись від них (куріння на робочому місці, застілля у робочий час); негативні традиції мають бути витіснені позитивними традиціями, а не наказом; чим коротший період заохочень, тим активніше працює людина. Якщо працівнику обіцяють винагороду через рік, два, або навіть через три, то його активність не буде високою. Надовго відкладати заохочування неефективно; доступність винагород, заохочень.
На підприємстві завжди є різні працівники, яких можна об'єднати в три групи:
а) сильні -- люди, які можуть працювати в максимальному режимі, не знижуючи темпу;
б) середні -- ті, які можуть витримати максимальні навантаження;
в) слабкі -- ті, які швидко втомлюються, більше відпочивають.
У цьому випадку працівники третьої групи отримати винагороду практично не можуть. Тому доцільно для них встановити такі показники, досягнувши яких працівник одержить юридичне право на винагороду.
1.3 Заохочення працівників. Порушення трудової дисципліни підлеглими
Адміністрація з метою мотивації трудової діяльності має право застосовувати заохочення для всіх працівників. Основні види заохочувань -- це матеріальні нагороди, надання пільг, компенсації, переваг, державних відзнак, почесних звань, грамот, знаків і т.д.
Законодавством встановлюється порядок застосування винагород, заохочень. Вибір форми застосування заохочень узгоджується адміністрацією із профспілкою і закріплюється в Правилах внутрішнього розпорядку організації. Управління через систему заохочувань повинно ґрунтуватись на таких принципах:
· тісного взаємозв'язку винагороди з продуктивністю;
· людина має одержати свою частку від підвищення продуктивності праці, а значить від прибутку;
· інтереси працівників не повинні вступати в протиріччя з інтересами організації;
· не заохочувати того, хто цього не заслуговує;
· не допускається невідповідність між декларованою і реальною системою заохочень;
· активно використовувати систему внутрішніх заохочень, які забезпечує самий зміст роботи;
· у працівників має бути можливість заробляти додатковий оклад на своєму робочому місці.
Якщо працівник допускає порушення дисципліни, то адміністрація вправі застосувати до нього міру дисциплінарного впливу або метод примусу. Існує два види порушення трудової дисципліни:
· невиконання обов'язків або неповне і неякісне їх виконання;
· перевищення прав, які порушують права і свободу інших людей.
Причинами порушення трудової дисципліни є: недоліки в організації
праці, умовах праці, які сприяють або примушують працівника порушувати дисципліну, оплаті праці, яка не стимулює до виконання певних обов'язків, відсутність контролю трудового процесу, особиста неорганізованість працівника.
Порушенню дисципліни сприяють і протиріччя між:
1. нормами права і реальними нормами, за якими формуються трудові відносини;
2. кваліфікованою і некваліфікованою працею;
За порушення трудової дисципліни адміністрація може застосувати, згідно із КЗпП, ряд покарань, метою яких є переконати людину відмовитись від порушень трудової дисципліни. Покарання буде ефективним у випадку дотримання таких правил:
- невідворотність покарання. Більшість порушників дисципліни впевнені, що ніякої відповідальності вони не понесуть;
- індивідуальність і справедливість покарання і необхідність врахування міри дисциплінарного проступку, його економічні наслідки, відношення людини до свого вчинку;
- покарання не повинно принижувати честь і гідність людини.
Вданий час найбільшого поширення набули такі покарання: попередження, догана, сувора догана, переведення на нижчу посаду чи звільнення з роботи.
Адміністрація має право передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу, який розглядає справу в термін до 15 днів.
Протягом століть змінюються не самі методи управління дисципліною, а їх зміст і комбінації. Наприклад, змінюються форми покарань, заохочень, переконань, організації праці. На основі знань прийти до змін дійсності. Це система засобів, законів, правил, які використовуються для визначення рівня дисципліни. Отже, управління дисципліною -- це зміна її рівня, тобто процесу виконання обов'язків і використання прав, які забезпечують підприємству ефективну роботу й умови досягнення запланованих цілей.
В процесі управління дисципліною виділяють три напрями: стабільний рівень дисципліни, розвиток її від більш простих до більш складних форм, від примусової дисципліни до самодисципліни.
Деградація - перехід від високого до низького рівня, від самодисципліни до примусової.
Самодисципліна - вищий рівень, досягнення якого є кінцевою метою управління.
У всіх організаціях загальним завданням управління дисципліною є:
- вивчення умов, які впливають на рівень дисципліни, однією з яких є безкарність порушень;
- вивчення поглядів, переконань у колективі;
- розробка і застосування засобів впливу на працівника за кожен проступок;
- винагорода всіх працівників, які проявляють активність до праці і досягають високих результатів;
- створення економічних, організаційних умов для нор
Влада і вплив у менеджменті персоналу (за матеріалами ВАТ Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич") курсовая работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Курсовая На Тему Методы Контроля Технологического Процесса
Статья: Меры предупреждения преступлений среди персонала ОВД Украины: социально-психологический аспект
Контрольная работа по теме Власть и господство как предмет политических конфликтов
Курсовая Работа По Педагогике Рб
Сочинение На Военную Тему 5 Класс
Красная Строка В Курсовой Работе Сколько
Требования К Дипломным Работам Гост
Реферат: Культура: особенности и значение, взгляды и понятия. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: The Color Of WaterProtagonist Essay Research Paper
Реферат На Тему Духовная Музыка
Реферат На Тему Экономическое Развитие Западноукраинских Земель В 20 - 30-Е Годы Xx Столетия
Реферат по теме Анализ освещения распада СССР в американских средствах массовой информации
Реферат: Fascism Essay Research Paper Fascism Philosophy of
Пример Заполнения Отчета По Учебной Практике
Курсовая работа по теме Особенности цивилизации Древнего Рима
Пробное Итоговое Сочинение 2022 Темы По Регионам
Гуманитарная Образованность И Правовая Культура Реферат
Контрольная работа по теме Стиль
Реферат по теме Технология консервирования мяса
Дипломная работа по теме Пенсионное обеспечение работающих по трудовому договору и военнослужащих
Гены идентичности цветковых меристем - Биология и естествознание реферат
Право державної власності - Государство и право курсовая работа
Торговые наценки и скидки - Маркетинг, реклама и торговля контрольная работа