Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів. Курсовая работа (т). Педагогика.
👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Курсова робота на тему:
«Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів»
Розділ І. Специфіка психологічного становлення учнів
молодшого шкільного віку
.1 Ціннісні орієнтації та ідеали особистості
.2 Особливості психологічного розвитку молодших школярів
.3 Особливості виховання моральних цінностей молодших
школярів
Розділ 2. Практичне дослідження ідеалів випускників
початкової школи
.1 Методи та організація дослідження
.2 Результати, їх аналіз та інтерпретація
.3 Рекомендації зі сприяння формуванню ідеалів молодших
школярів
В умовах радикальних змін, що відбуваються в сучасному
суспільстві, пов'язаних з розпадом звичного укладу життя, соціальною
нестабільністю, відмовою від колишніх норм та ідеалів, у підростаючого
покоління виникає необхідність самостійного вибору своїх ціннісних орієнтирів,
ідеалів. Відсутність здатності здійснювати вибір справжніх ідеалів призводить
до ціннісної дезорієнтації дітей, підлітків, молоді, яка обирає в якості
життєвих підстав уявні, утилітарні цінності. Звідси, найважливішою складовою
шкільної освіти має бути моральний розвиток особистості учнів.
Перед сучасним українським суспільством стоїть мета виховання
особистості, вільної, здатної до активної, творчої, трудової діяльності. Для
цього необхідно вивчення психолого-педагогічних особливостей особистості,
пізнання законів формування особистості дитини ще в молодшому шкільному віці,
коли починається активне психологічний розвиток за рахунок включення в світ
дитини нових інститутів соціалізації.
Ідеали - основа духовного життя особистості. Наявність
ідеалів у світогляді характеризує його як випереджаюче відображення, як силу,
дозволяє не тільки відображати дійсність, а й орієнтує особистість на зміну,
розвиток.
Виходячи із вищезазначеного, темою нашої курсової
роботи було обрано «Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів».
Проблема вивчення ідеалів, цінностей, особистісної
спрямованості в цілому привертає увагу багатьох психологів. Різними аспектами
цієї проблеми займалися такі психологи і педагоги, як П.М. Єршов, А.Г.
Здравомислов, Е.В. Золотухіна-Аболина, М. Рокич, В. Франкл, В.А. Ядов, А. А.
Бодальов, П. П. Блонський, Р. М. Рогова, Т. А. Стефановська, А. Маслоу, К.
Роджерс та інші. Можна з упевненістю зазначити, що дана проблема є актуальною і
має перспективи дослідження.
Моральне виховання - виховна діяльність школи, сім'ї з
формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок,
умінь, відповідної поведінки. Морально-етичне виховання розпочинається в сім'ї,
продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають
загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами
взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм - гуманізм і демократизм, що
відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної
гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає
формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості,
справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших,
шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.
Моральне-етичне виховання характеризують поняття: мораль,
моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття
та якості.
Мораль - система ідей, принципів, законів, норм і правил
поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.
Мораль виконує пізнавальну, оціночну, виховну функції, а її
складовими є моральна свідомість, моральна діяльність, моральні відносини.
Норми і принципи моралі, моральні ідеали та почуття становлять систему моралі,
яка складає основу, життєву позицію особистості.
Моральний ідеал - образ, що втілює в собі найвищі моральні
якості, є взірцем, до якого слід прагнути. Це той взірець моральної
досконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтований
виховний процес.
Моральна норма - вимога, яка визначає обов'язки людини щодо
навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають
змогу оцінювати й контролювати її.
Возведена в систему сукупність моральних норм утворює
моральний кодекс.
Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло,
то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами
(«голосом совісті») постає як моральність.
Моральність - втілення у практичній діяльності людей
моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів. Моральні
переконання - стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи,
ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше.
Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її
вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших
людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості -
типові риси поведінки особистості.
Актуальність даної теми полягає в тому, що із змінами у соціальному
оточенні дитини відбувається зміна ідеалів, на які орієнтується нова юна
особистість.
Об’єкт дослідження - молодші школярі та їхній психологічний розвиток.
Предмет дослідження - формування ідеалів у молодших школярів.
Мета дослідження - визначити специфіку формування ідеалів в учнів
молодшого шкільного віку.
Для досягнення мети нашого дослідження перед нами були поставлені
наступні завдання :
- визначити цінносні орієнтації та ідеали особистості;
- дослідити особливості психологічного розвитку
молодших школярів;
проаналізувати особливості виховання моральних
цінностей молодших школярів;
на практиці дослідити ідеали випускників початкової
школи;
дати практичні рекомендації зі сприяння формуванню
ідеалів молодших школярів.
Практична цінність даної роботи полягає в тому, що на основі проведеного
аналізу отриманих результатів нами були розроблені рекомендації з формування
особистісної спрямованості, ціннісних орієнтирів та ідеалів молодших школярів.
Дані рекомендації призначені як для педагогів, так і для батьків. На основі
отриманих даних можна також розробити корекційні, тренінгові програми як з
розвитку в дітей позитивного ціннісно-морального світогляду в цілому, так і
щодо формування окремих його складових, наприклад, ідеалів, цінностей.
Необхідно відзначити, що в психологічній літературі поняття
«ідеал» пов'язане з поняттям «цінність»: цінності формуються як ідеали, тобто
як якісь моделі належного.
У світовій психології існує величезна кількість робіт,
присвячених ціннісним орієнтаціям та ідеалам. Соціально-філософські основи
розвитку проблеми цінностей та ціннісних орієнтацій висвітлені ще в працях
учених епохи Відродження, навчаннях І. Канта, М. Вебера, а також знайшли своє
відображення у філософських концепціях В.І. Вернадського, В.С. Соловйова, Н.Л.
Бердяєва, які розкривають духовно-моральне вдосконалення людини, у працях О.Г.
Дробницкого і В.П. Тугаринова, що відображають фундаментальні проблеми
аксіології, пов'язані з питаннями теорії цінностей [10, c. 29]. Ряд важливих теоретичних
висновків з питань структури та змісту систем суспільних і особистісних
цінностей, ціннісних орієнтації містять роботи П.М. Єршова, А.Г. Здравомислова,
Е.В. Золотухіної-Аболиної, М. Рокича, В. Франкла, В.А. Ядова. Проблема
формування гуманістичних цінностей відображена в поглядах психологів і
педагогів А.І. Адамського, Н.П. Анікєєва, А.А. Бодальова, П.П. Блонського, З.І.
Васильєвої, О.С. Газмана, В.А. Караковського, З.А. Малькова, Л. І. Новікова,
Р.М. Рогова, Т.А. Стефановської, А. Маслоу, К. Роджерса.
У науковій психології є такі поняття, як особистісні
цінності, і є цінність як суспільний ідеал; моральні цінності, які визначив В.
Франкл, утворилися в результаті суспільного досвіду смисловими універсалами
[10, c. 30]. Що ж таке цінність?
Існує безліч визначень поняття «цінність».
Поняття «цінність» застосовується для позначення предметів,
явищ, категорій та ідей, еталоном якості та ідеалом згідно громадським
пріоритетам певного етапу розвитку культури. Поняття «цінність» і «ціннісна
орієнтація» зустрічаються в таких дисциплінах, як філософія, соціологія,
психологія, педагогіка.
Цінності та ціннісні орієнтації вивчає аксіологія (від грец.
Axia - «цінність») - галузь філософського знання. Ціннісні орієнтації, як
структурний елемент особистості, ієрархія цінностей і орієнтація особистості в
них вивчає психологія. Формуванням особистісно-ціннісного підходу, тобто
управлінням процесом орієнтації особистості в цінностях, вивченням питань
формування ціннісних орієнтацій займається така наука, як педагогіка [3].
Поняття «цінність» введено в науковий обіг І. Кантом [6, c. 43]. В «Критиці практичного розуму» він показав відмінність уявлень про
належне, про цінності та норми, з одного боку, і представлення про насущне,
світ речей, того, що є, з іншого боку.
У радянські часи вивченням явища цінності займався філософ
Н.А. Бердяєв, який стверджує, що «цінність не є властивістю будь-якої речі,
будь-якого об’єкту, а сутністю і водночас умовою повноцінного буття об'єкта.
Цінність є якість» [12, с.
43].
Детальна характеристика дається у «Філософському словнику»
під редакцією І.Т. Фролова: «Цінності - специфічно соціальні визначення
об'єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення
для людини і суспільства (благо, добро і зло, прекрасне і потворне, укладені в
явищах суспільного життя і природи). Зовні цінності виступають як властивості
предмета чи явища, однак вони притаманні йому не від природи, не просто в силу
внутрішньої структури об'єкту самого по собі, а тому, що він залучений до сфери
суспільного буття людини і став носієм певних соціальних відносин »[25, с. 62].
У працях В.П. Тугаринова міститься наступне визначення
цінностей: «Цінності - це суть предмету, явища і їх властивості, які потрібні
людям певного суспільства або класу і окремої особистості як засоби задоволення
їх потреб та інтересів, а також - ідеї і спонукання як норми, цілі та
ідеали»[25, с. 64].
У наші дні у педагогічній науці В.А. Сластенін розглядає
ціннісну орієнтацію особистості наступним чином: «цінність того чи іншого
об'єкту визначається у процесі його оцінки особистістю, яка виступає засобом
усвідомлення значимості предмету для задоволення її власних потреб» [21, c. 8].
Аналізуючи філософську та психолого-педагогічну літературу, в
якій розглядаються питання, що цікавлять нас, можна зробити висновок, що С.Ф.
Анісімов, О.В. Лармін, В. Момов, В.Н. Сагатовський, В.П. Тугарінов розглядають
специфіку цінностей у формі відображення їх можливості для задоволення потреб
та інтересів, що лежать в основі активності і спрямованості особистості.
У психологічній літературі під цінностями розуміються якісь
значущі для індивіда ментальні утворення, які найбільш повно відповідають його
особистим і соціальним запитам в умовах конкретного суспільства. Дотримуючись
концепцій міждисциплінарного поняття «цінність» і механізму народження
опредмеченої потреби, можна зробити висновок, що цінності - це духовні і
матеріальні феномени, що мають особистісний смисл, який є, мотивом діяльності
людини [18, c. 44-45].
Проаналізувавши безліч різних розумінь та визначень цінностей,
що були запропоновані у філософії, педагогіці і психології, ми прийшли до
висновку про неминучість співвіднесення цього поняття з трьома різними групами
явищ. Можна говорити про три форми існування цінностей, які переходять одна в
іншу 1) в громадських ідеалах - вироблених суспільною свідомістю і присутніх у
ньому узагальнених уявленнях про досконалість в різних сферах суспільного
життя, 2) в предметному втіленні цих ідеалів у діяннях або творах конкретних
людей і 3) в мотиваційних структурах особистості, що спонукають її до
предметного втілення у своїй діяльності громадських ціннісних ідеалів. Ці три
форми існування переходять одна в іншу. Спрощено ці переходи можна уявити собі
таким чином: суспільні ідеали засвоюються особистістю і починають спонукати її
до діяльності, в процесі якої відбувається їх предметне втілення; предметно ж
втілені цінності, у свою чергу, стають основою для формулювання суспільних
ідеалів і т. д., і т. п. по нескінченній спіралі. Психологічна модель будови і
функціонування мотивації людини та її розвитку в процесі соціогенезу
конкретизує розуміння особистісних цінностей як джерел індивідуальної
мотивації, функціонально еквівалентних потребам. Особистісні цінності
формуються в процесі соціогенезу, досить складно взаємодіючи з потребами
людини.
В.П. Тугарінов зазначає, що в окремої людини діапазон його
цінностей, тобто явищ, що його цікавлять, може бути і дуже вузьким, обмеженим.
Обмеженість особистості виражається в обмеженому числі і характері її життєвих
цінностей, життєвих інтересів.
У сучасній науці існує кілька класифікацій цінностей.
Розглянемо деякі з них.
Так, у психологічному словнику йдеться про три форми
існування цінностей:
По-перше, цінності виступають як суспільний ідеал, як те, що
вироблене суспільною свідомістю, абстрактне уявлення про атрибути, притаманні
різним сферам загального життя. Такі цінності виступають як загальнолюдські,
«вічні» (істина, краса, справедливість), так і конкретно-історичні
(патріархальність, рівність, демократія).
По-друге, цінність постає в об'єктивованій формі у вигляді
творів матеріальної і духовної культури або людських вчинків, які є конкретним
предметним втіленням суспільних ціннісних ідеалів (естетичних, етичних,
політичних, правових та ін.), і робить цінності пізнаваними.
По-третє, соціальні цінності, переломлюючись через призму
індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру особистості у
формі особистісних цінностей, що є одним із джерел мотивації її поведінки та
формування її ідеалів.
Абсолютні цінності, які незмінно зберігають для людей
значення (життя, здоров'я, знання, прогрес, справедливість, гуманність, духовну
досконалість людини);
Антицінності або псевдоцінності (невігластво, передчасна
смерть, хвороби, деградація людини і т.д.);
Релятивні (відносні) цінності, які непостійні, змінюються в
залежності від історичних, класових, світоглядних позицій (політичні,
ідеологічні, релігійні, моральні, класові) [2, c. 68].
Болгарський дослідник В. Момов [24, c. 37-38] вважає, що можна
типологізувати цінності як існуючі або наявно актуальні. Можна встановити
наступну їх ієрархію: цінності-цілі, цінності-ідеали, цінності-бажання і
цінності належного. Це відображає об'єктивно-суб'єктивний характер цінностей.
При визначенні поняття «цінність» К. Роджерс [28, c. 18] використовує розрізнення
«дієвих цінностей» (які пізнаються у виборі реальних об'єктів) і "знаних
цінностей" (що виявляються у виборі символічних об'єктів).
Досліджуючи ціннісні орієнтації старших школярів, Є.Ф. Ященко
визначила наступну реальну субординацію цінностей, які вона ділить на дві
великі групи: цілі - сенс життя і якості особистості. До цінностей мети - сенс
життя відносяться:
. Цікава робота, професійне вдосконалення.
До цінностей особистісного порядку (якостей особистості)
належать:
. Цілеспрямованість, працездатність.
. Прагнення до пізнання, професіоналізму.
Б.С. Круглов [17, с. 82] виділяє базові цінності для
емпіричного дослідження, що дозволяють визначити цінності суспільства в період
кризи:
. Життя людини як вища цінність, самоцінність.
. Свобода в сучасному, ліберальному значенні цього терміну як
«свобода для реалізації соціально позитивних потреб і здібностей індивіду».
. Моральність як якість поведінки людини відповідно до
загальнолюдських морально - етичних норм.
. Спілкування в сім'ї, з друзями й іншими людьми,
взаємодопомога.
. Сім'я, особисте щастя, продовження роду.
. Робота як самоцінний сенс життя і як засіб для заробітку.
. Благополуччя - доходи, комфорт, здоров'я.
. Ініціативність, підприємливість, здатність виразити себе,
виділитися.
. Традиційність - повага до традицій, жити як усі, залежність
від оточуючих обставин.
. Незалежність, здатність бути індивідуальністю, жити за своїми
критеріями.
. Самопожертва як готовність допомагати іншим, навіть на
шкоду собі.
. Авторитетність - здатність впливати на інших, мати владу
над ними, конкурувати і домагатися успіху, перемоги.
. Законність як встановлений державний порядок, який забезпечує
безпеку індивідів, рівноправність його відносин з іншими.
. Вільність як архаїчна «свобода від ...» обмежень.
Класифікація цінностей В.Н. Сагатовського [31, с. 33-35]
об'єднує цінності з різних видів діяльності, виокремлюючи
ціннісно-орієнтаційний аспект. На цій основі ми визначаємо такі цінності:
Зазначимо, що моральні цінності (істина, добро, красота,
пізнання) В.Н. Сагатовський виділяє в окрему групу.
В. Мухіна [26, с. 44] вважає, що, виконуючи роль смислів
людського життя, цінності виступають як смислові універсалії і формують три
основні класи, що дозволяють зробити життя людини осмисленим:
Цінності творчості (в тому числі праці);
Цінності переживання (передусім любові);
У педагогічній літературі широко представлені системи
цінностей, які необхідно включити в зміст освіти. Наприклад:
Земля, Батьківщина, сім'я, праця, знання, культура, світ,
людина (В.А. Караковський);
Пізнання, здоров'я, істина і соціальна справедливість, честь
і гідність, свобода і право вибору, природа і культура рідного краю (І.Я.
Лернер, І.К. Журавльов);
Світ, людина, Батьківщина, батьківський дім, навколишня
природа, сім'я, освіта, наука, праця, культура (Р.М. Рогова), та ін.
Джерелом цінностей є світ «десяти тисяч ситуацій» і совість
людини як «смисловий орган», здатний відшукати унікальний сенс у кожній із
ситуацій.
Необхідно відзначити, що при наявності такої значної
кількості цінностей, які формують всі вищезазначені класифікації і є визнаними
всім суспільством, кожній людині властива індивідуальна специфічна ієрархія
цінностей, яка служить сполучною ланкою між духовною культурою суспільства і
духовним світом особистості, між суспільним і індивідуальним буттям.
Інше поняття, пов'язане зі спрямованістю особистості -
ціннісні орієнтації - це система прагнень особистості, а також характер цих
прагнень, вищий рівень уявлень про ідеали, про сенси життя і діяльності, які в сукупності
лежать в основі активності кожної людини і складають внутрішнє джерело його
діяльності, поведінки.
На думку Титаренка А.І. [25, с. 71], «ціннісна орієнтація є,
з одного боку, конкретною інформацією про явища відносин особистості до фактів
дійсності, а з іншого - системою фіксованих установок, що регулюють поведінку в
кожен окремий проміжок часу».
Таким чином, у психології ціннісні орієнтації розглядаються
як основа мотивації поведінки індивіда, його готовності реагувати в даній
ситуації. Ціннісні орієнтації - відображення у свідомості людини цінностей,
визнаних нею в якості стратегічних життєвих цілей і загальних світоглядних
орієнтирів. Ціннісні орієнтації, що входять в структуру особистості, виступають
у формі поведінки, спрямованості, мотивів, принципів, потреб - складових
елементів діяльності. Разом з тим, ціннісні орієнтації стають стрижнем
особистості, забезпечують її стійкість, є чинником її розвитку. Ціннісна
зорієнтованість виступає показником зрілості особистості.
Ціннісні орієнтації, будучи найважливішим компонентом у
структурі особистості, являють собою складне інтегральне утворення; це форма і
різні рівні взаємодії суспільного і індивідуального в особистості; специфічна
форма усвідомлення особистістю навколишнього світу, свого минулого,
теперішнього і майбутнього.
Для педагогів важливо, що ціннісні орієнтації особистості є
її основним структурним компонентом, в якому сходяться її різні психологічні
характеристики. "Саме ціннісні орієнтації визначають особливості і
характер відносин особистості до навколишньої дійсності і до певної міри
детермінують особливості її поведінки" [28, с. 42]. Тому при вивченні
особливостей формування особистості перш за все необхідно враховувати моменти,
що роблять вплив на процес формування її ціннісних орієнтацій.
Таким чином, можна зробити висновок, що в основі ціннісних
орієнтацій особистості лежить певна система цінностей, у тому числі духовних,
що сформувалася в ході виховання. Отже, виховання у людини якостей особистості
слід починати з процесів усвідомлення і прийняття людиною системи існуючих в
суспільстві цінностей.
Ціннісні орієнтації - найважливіша характеристика особистості
людини, оскільки визначає її ставлення до навколишнього світу і поведінку.
Формування ціннісних орієнтацій особистості - тривалий і складний процес. На
нього впливають соціальне оточення в світі, країні, регіоні, засоби масової
інформації, цінності малих груп (сім'я, друзі) і т.д. При цьому важлива роль у
формуванні ціннісних орієнтацій особистості належить освіті.
Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону
спрямованості особистості і становить основу ставлення до навколишнього світу,
до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації, основу
життєвої концепції і стилю життя кожного соціального шару, в свою чергу,
впливає на соціалізацію дітей, підлітків, молоді. Цінності й стиль життя тих чи
інших соціальних верств стають для людей своєрідними еталонами.
Яке значення не надавати потребам та інтересам, очевидно, що
вони не вичерпують мотивів людської поведінки; спрямованість та орієнтованість
особистості не зводяться тільки до них. Ми робимо не тільки те, в чому
відчуваємо безпосередню потребу, і займаємося не тільки тим, що нас цікавить. У
нас є моральні уявлення про борг, про що лежать на нас, обов'язки, які також
регулюють нашу поведінку. Належне, з одного боку, протистоїть індивіду,
оскільки воно усвідомлюється як незалежне від нього - суспільно всеохоплююче,
не підвладне його власній суб'єктивній волі; суспільно значуще стає особистісно
значущим, власним переконанням людини, ідеєю, що оволоділа його почуттями і
волею. Визначаючись світоглядом, людські ідеї та переконання знаходять
узагальнене абстрактне вираження в нормах поведінки, своє конкретне вираження
вони отримують в ідеалах. У найзагальнішому вигляді, ідеал - те, що складає
вищу мету діяльності, прагнень, інше значення - досконале втілення чого-небудь,
наприклад, ідеал доброти і т.п.
Ідеал може виступати як сукупності норм поведінки, іноді це
образ, що втілює найбільш цінні і в цьому сенсі привабливі людські риси, -
образ, який служить зразком. Ідеал людини далеко не завжди являє собою його
ідеалізоване відображення; ідеал може знаходитися навіть в
компенсаторно-антагоністичному відношенні до реального вигляду людини; в ньому
може бути підкреслено те, що людина особливо цінує і чого їй якраз бракує.
Ідеал є не те, чим людина насправді є, а те, чим вона хотіла би бути, не те,
яка вона насправді, а те, якою вона бажала би бути. Але було б неправильно
чисто зовні протиставляти належне і існуюче, те, ким людина є, і те, чого вона
бажає: те, чого людина бажає, теж показово для того, ким вона є, її ідеал
визначає те, що важливо для неї самої. Ідеал людини - це, таким чином, є і те,
ким людина є, і до чого вона прагне. Це передбачення втілення того, ким вона
може стати. Це найкращі тенденції, які, втілившись в образі-зразку, стають
стимулом і регулятором людського розвитку.
Ідеали формуються під безпосереднім громадським впливом. Вони
значною мірою визначаються ідеологією, світоглядом. Кожна історична епоха має
свої ідеали - свій ідеальний образ людини, в якому час і середовище, дух епохи
втілюють найбільш значущі риси. Такий, наприклад, ідеал софіста або філософа в
"століття освіти" в Стародавній Греції, відважного лицаря і
смиренного ченця у феодальну епоху. Капіталізм і створена ним наука мають свій
ідеал: "її справжній ідеал - це аскетична особистість, але яка займається
лихварством, це скнара". Наша епоха створила свій ідеал, втіливши в ньому
риси і властивості, які виковували в боротьбі за соціалістичне суспільство.
Іноді ідеалом служить узагальнений образ, образ як синтез
основних, особливо значущих і шанованих рис. Часто в якості ідеалу виступає
історична особа, в якій ці риси особливо яскраво втілилися. Наявність певного
ідеалу вносить чіткість і єдність в орієнтованість особистості [30, с. 21-22].
У ранньому віці ідеалом більшою мірою служать люди
найближчого оточення - батько, мати, старший брат, хто-небудь з близьких, потім
учитель. Пізніше в якості ідеалу, на який підліток, юнак хотів би бути схожим,
виступає історична особистість, дуже часто - хтось із сучасників.
В якості ще однієї категорії можна виділити ціннісні ідеали.
Поєднання "ціннісні ідеали" на перший погляд нагадує тавтологію,
оскільки при побудові визначення цінності як такої ми спиралися на поняття
"ідеал". Сенс поняття ціннісного ідеалу полягає в тому, що людина є
не пасивним об'єктом власної ціннісної регуляції, а навпаки, є суб'єктом, який
здатний оцінювати власні цінності і проектувати (екстраполювати) в уяві власний
рух до цінностей, що відрізняється від сьогоднішніх. Ціннісні ідеали, ієрархія
яких характеризує цінність для людини самих особистісних цінностей у
відверненні від образу свого "Я", виступають як ідеальні кінцеві
орієнтири розвитку цінностей суб'єкту (у його представленні).
У психологічній літературі виділяються наступні загальні
вікові особливості дітей молодшого шкільного віку.
У молодшому шкільному віці у дитини відзначається найбільше
збільшення мозку - від 90% ваги мозку дорослої людини в 5 років і до 95% в 10
років. Триває вдосконалення нервової системи. Розвиваються нові зв'язки між
нервовими клітинами, посилюється спеціалізація півкуль головного мозку. До 7-8
років нервова тканина, що з'єднує півкулі, стає більш досконалою і забезпечує
їхню кращу взаємодію [27, с. 62-63]. Ці зміни нервової системи закладають
основу для наступного етапу розумового розвитку дитини і доводять тезу, що
виховний вплив на молодшого школяра з боку родини саме в молодшому шкільному
віці дуже впливає на процес формування у дитини особистісних якостей,
особистісних особливостей, затребуваних суспільством.
У цьому віці також відбуваються значні якісні та кількісні
зміни в кістковій і м'язовій системі молодшого школяра. Так що, саме в
молодшому шкільному віці як ніколи важливо прагнути до фізичного розвитку і
вдосконалення організму дитини [23, с. 77]. І в цьому процесі роль впливу сім'ї
на молодшого школяра також велика.
У загальному вигляді можна представити наступні психологічні
особливості:
) Схильність до гри. Під час реалізації ігрових відносин
дитина добровільно залучається до них, освоює нормативну поведінку. В іграх,
більш ніж де-небудь, від дитини вимагається вміння дотримуватися правил. Їхнє
порушення діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно висловлюють
осуд порушнику. Якщо дитина не підкориться думці більшості, то їй доведеться
вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається
рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра
вимагає від її учасників вміння діяти за правилами. «Яка дитина в грі, така
багато в чому вона у роботі, коли виросте» - говорив А.С. Макаренко [20, с.
92].
) Недостатня чіткість моральних уявлень у зв'язку з невеликим
досвідом. Враховуючи вік дітей, норми моральної поведінки можна розбити на
наступні рівні:
Дитина до 5 років засвоює примітивний рівень правил
поведінки, заснований на забороні або запереченні чого-небудь. Наприклад: «Не
розмовляй голосно», «Не перебивай учасників бесіди», «Не чіпай чужу річ», «Не
кидай сміття» і т.д. Якщо дитину привчили до виконання даних елементарних норм,
то оточуючі вважають її вихованою дитиною.
До 10-11-ти років необхідно, щоб дитина вміла враховувати
стан оточуючих людей, і її присутність не тільки не заважало їм, але і була б
приємною.
Розглянемо особливості навчальної діяльності. У молодшому
шкільному віці, констатує В.А. Аверин, особливу роль виконує навчальна
діяльність, відбувається перехід від: «ситуативного» пізнання світу для її
наукового вивчення, починається процес як розширення, а й систематизації і
поглиблення знань. Навчальна діяльність у цьому віці створює умови для
оволодіння учнями прийомами, способами вирішення різних розумових і моральних
завдань, формує на цій основі систему ставлення дітей до навколишнього світу
[1, с. 128].
Молодший школяр у процесі навчання в школі поступово стає не
тільки об'єктом, але і суб'єктом педагогічного впливу, оскільки далеко не
відразу і не у всіх випадках впливом вчителі можуть досягти своєї мети. Дійсним
об'єктом навчання дитина стає тільки тоді, коли педагогічні впливи викликають в
ньому зміни. Це стосується, тих знань, які засвоюються дітьми, у вдосконаленні
умінь, навичок, засвоєнні прийомів, способів діяльності, перебудови відносин
учнів. Природна і необхідна «сходинка» важлива в процесі розвитку дитини в
молодшому шкільному віці.
Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться
діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні
способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер. Все частіше
при вирішенні різних розумових і моральних проблем учні використовують набутий
досвід.
Значимою особливістю суб'єкта діяльності є і усвідомлення ним
своїх можливостей, і вміння (можливість) співвіднести їх і свої прагнення з
умовами об'єктивної дійсності [8, с. 33].
Навчальна діяльність молодшого школяра розвивається так са
Похожие работы на - Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів Курсовая работа (т). Педагогика.
Варианты Контрольных Работ По Математике 6 Класс
Курсовая работа по теме Створення та організація діяльності суб’єкта господарювання на роздрібному ринку паливо-мастильних матеріалів
Эстафетный Бег 4х100 Метров Реферат
Реферат На Тему Математическая Модель Системы В Переменных Пространства Состояний
Реферат: Alice Walker Essay Research Paper Knowing the
Курсовая Работа На Тему Статистика Уровня И Качества Жизни
Курсовая работа по теме Анализ ликвидности и платежеспособности бухгалтерского баланса
Системы Поддержки Принятия Решений
Отчет по практике по теме Организация ветеринарной службы в ООО 'Нижняя Санарка'
Реферат: Стилистические проблемы орфоэпии
Оперативное Управление Производством Курсовая Работа
Курсовая работа по теме Железобетонные конструкции многоэтажного промышленного здания
Истощение Природных Ресурсов Эссе
Реферат по теме Історія літакобудування
Профессиональные Заболевания Органов Зрения Реферат
Реферат: Психология У Джемса функционализм
Курсовая работа по теме Кадровая работа в компании
Реферат: Family Values Essay Research Paper Why were
Реферат: Естественный и искусственный язык
Пособие по теме Методические рекомендации к курсу "Основы журналистики"
Курсовая работа: Системы связи
Сочинение: Сочинение по картине М. В. Нестерова «Видение отроку Варфоломею»
Реферат: Blue Highways Essay Research Paper In his