Витрати та прибуток фірми - Экономика и экономическая теория курсовая работа

Поняття витрат виробництва у короткостроковому та довгостроковому періодах. Суть та кваліфікація прибутку. Особливості інвестиційної діяльності фірми. Аналіз прибутковості підприємств України; шляхи підвищення прибутковості українських підприємств.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ
1.1 Поняття витрат та їх класифікація
1.3 Витрати виробництва у короткостроковому та довгостроковому періодах
РОЗДІЛ II. ПРИБУТКИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
2.2 Прибутки довгострокового та короткострокового періоду
РОЗДІЛ 3. ПРИБУТКОВІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1 Аналіз прибутковості підприємств України
3.2 Шляхи підвищення прибутковості українських підприємств
Актуальність теми. Мікроекономічний рівень господарювання - це система відносин діяльності мікроекономічних господарських суб'єктів щодо оптимізації співвідношення попиту та пропозиції.
У ринковій економіці кінцевою метою виробника є отримання прибутку. Його величина безпосередньо залежить від величини витрат виробництва, тому вони завжди знаходяться під його постійним контролем. Витрати виробництва визначаються об'єктивними і суб'єктивними чинниками, вони можуть бути грошовими і негрошовими.
Кожного виробника цікавить питання, скільки товару виробляти і скільки продавати залежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. До таких витрат належать елементи факторів виробництва, які використовуються у виробництві. Це витрати на оплату живої праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвестиції); оплату природних ресурсів (води,корисних копалин, що використовуються як сировина та матеріали) та палива; оплату інших енергоносіїв.
Між суб'єктами виробничих відносин витрати виробництва можуть розподілятися по-різному. Тому немає єдиного універсального і водночас достатньо простого методу визначення витрат і результатів виробництва. Існує декілька підходів до їх визначення.
В процесі виробництва створюється товар, який здатний задовольняти потреби людини. Ціну товару визначають витрати на його виготовлення.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково - технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції. Враховуючи значення прибуту, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймі стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку.
О'бєктом дослідження курсової роботи - є теоретичні основи мікроекономіки.
Предмет дослідження - витрати виробництва і прибуток фірми.
Мета курсової роботи - це дослідження витрат виробництва та прибутку фірми, за допомогою таких завдань:
· Дослідити місце витрат у діяльності фірми;
· Визначити витрати виробництва у коротко- та довгостроковому періодах;
· Зробити загальний аналіз підприємств в Україні.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ
1.1 Поняття витрат та їх класифікація
Для здійснення економічної діяльності кожній фірмі (підприємству) необхідні економічні ресурси, які підприємство використовує в процесі виробництва економічних благ чи надання послуг. Тобто процес виробництва супроводжується витратами.
Тому витрати виробництва - це грошова форма всіх витрат різних видів економічних ресурсів в процесі виробництва, обігу та розподілу, а також витрати майбутніх періодів, на утримання об'єктів невиробничої сфери. Іншими словами витрати підприємства - грошовий вираз використовування факторів виробництва для виробництва та реалізації продукції.
Витрати підприємства можуть виникати внаслідок упровадження звичайної, тобто операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства та надзвичайних подій.
Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не належать до фінансової чи інвестиційної діяльності. Основною визнається діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції; вона класифікується за галузями та видами економічної діяльності.
Фінансова діяльність - це діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (емісія акцій, облігацій, виплата дивідендів, отримання позик та їх погашення).
Інвестиційна діяльність - зумовлена придбанням і реалізацією необоротних активів, короткострокових фінансових інвестицій та продажем основних засобів і нематеріальних активів, придбанням чи продажем довгострокових фінансових інвестицій, наданням позик фізичним чи юридичним особам.
Надзвичайні події виникають внаслідок форс-мажору, тобто стихійного лиха, експропріації активів підприємства тощо.
Відповідно до перелічених видів діяльності підприємства утворюються такі витрати:
- операційні - витрати підприємства виникають у зв'язку з операційною діяльністю підприємства, тобто його основною діяльністю, пов'язаною з виробництвом та реалізацією продукції, яка забезпечує основну частку його доходу (наприклад, витрати на сировину, матеріали, витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу).
- фінансові - витрати утворюються при проведенні фінансової діяльності підприємства; вони можуть виникати не завжди, тому що підприємство може і не здійснювати фінансової діяльності.
- інвестиційні - витрати виникають внаслідок здійснення інвестиційної діяльності підприємства та також можуть не виникати на підприємстві, оскільки не завжди воно проводить інвестиційну діяльність.
- непередбачувані - витрати мають місце взагалі зрідка, тому що виникають внаслідок надзвичайної діяльності підприємства.
Прийнято розрізняти загальні (сукупні) витрати і витрати на одиницю продукції.
Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їх сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції.
Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.
Для обліку витрат на підприємстві та проведена аналізу їх рівня використовується класифікація витрат за певними ознаками.
· За ступенем однорідності витрати поділяються на:
- елементні витрати є однорідними за складом, мають єдиний економічний зміст і кваліфікуються як первинні. До них відносяться: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування та ін.;
- комплексні витрати є різноманітними за складом, охоплюють кілька елементів витрат. їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішньовиробничого економічного управління (наприклад, Загальновиробничі, адміністративні витрати; втрати від браку продукції і т. п.).
· За відношенням до процесів виробництва:
- виробничі - витрати, що використані на ресурси в процесі виробництва продукції;
- позавиробничі (комерційні) - характеризують ресурси, що використані в процесі реалізації і збуту продукції.
· За ступенем залежності від обсягів виробництва:
- змінні витрати - це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виробництва продукції. У свою чергу, в їх складі виділяють витрати пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. До них відносять переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, а також відрядну заробітну плату робітників. Непропорційні витрати не мають прямої пропорційної залежності від обсягу виробництва. Змінні витрати ростуть пропорційно до збільшення обсягів виробництва.
Рис. 1.1. Графіки змінних та середніх змінних витрат
- постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції їх загальна величина (в певних межах) не залежить від кількості виготовленої продукції. До постійних відносяться витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва та управлінські витрати.
Рис. 1.2. Графіки динаміки постійних витрат
· За способом віднесення на собівартість об'єкта:
- прямі витрати - безпосередньо пов'язані з виготовленням певних видів продукції і можуть бути обчислені прямо на її фізичну одиницю. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими;
- непрямі витрати (заробітна плата обслуговуючого управлінського персоналу, утримання і експлуатація засобів праці) можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції.
Успішне просування продукції на ринку можливе при знижені собівартості на її виробництво.
Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).
Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:
* урахування і контроль усіх витрат на випуск і реалізацію продукції;
* є базою для формування цін на продукцію підприємства, розрахунку прибутку і рентабельності;
* економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;
* служить одним із показників ефективності виробництва, у частині спожитих ресурсів;
* визначення оптимального обсягу випуску продукції підприємством;
* використовується при економічному обґрунтуванні прийняття управлінських рішень.
З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає в наступному:
* у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному відтворенні;
* у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
* у поліпшенні фінансового стану підприємства і знижені ступеня ризику банкрутства;
* у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентноздатність продукції і збільшити обсяг продажів.
Собівартість продукції включаються витрати на:
- Дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
- Підготовку і освоєння нової продукції;
- Виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
- Обслуговування виробничого процесу і управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
- Розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів;
- Поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
Слід зауважити, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами на виробництво та собівартістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).
Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).
Залежно від часу розрахунку розрізняють: планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плаїгу; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.
Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість.
Технологічна собівартістьвключає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартістьохоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість -- це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.
За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і серед-ньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньо-галузева -- відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.
Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньо-галузева -- головним чином для ціноутворення.
1.3 Витрати виробництва у короткостроковому та довгостроковому періодах
Всі ресурси у процесі виробництва поділяються на ресурси, які можна змінити швидко і легко (швидкозмінні) та ресурси, які змінюються складно та довго (довгозмінні). У зв'язку з цим періоди розвитку виробництва на:
Короткостроковий період - це період виробництва, протягом якого довгозмінні фактори є незмінними.
Довгостроковий період - це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції. У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів.
Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат:
Вони аналізуються за двома рівнями: перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий - аналізу витрат на одиницю продукції.
Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами (TC). Вони включають постійні витрати (FC) і змінні витрати (VC):
Постійні витрати - це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов'язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо.
Змінні витрати - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників. Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період:
Середні постійні витрати (AFC) - це кількість постійних витрат виробництва (FC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):
Середні змінні витрати (AVC) - це кількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції:
Середні сукупні витрати (ATC) - це кількість сукупних витрат виробництва (ТС), що припадає на одиницю виробленої продукції:
Також середні сукупні витрати можна розрахувати як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:
Граничні витрати (МС) показують на скільки змінюються загальні витрати виробництва при зміні Q на одну одиницю:
Граничні витрати - це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції.
· якщо МС менше ніж АТС, то АТС зменшується;
· якщо МС більше ніж АТС, то АТС збільшується;
· якщо МС=АТС, то АТС приймає мінімальне значення.
Рис. 1.3. Криві короткострокових витрат
Довгострокові ж середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і буде витіснена з ринку, тому мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми.
Рис. 1.4. Криві довгострокових витрат: а) - довгострокові сукупні витрати; б) - довгострокові середні та граничні витрати
Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв'язок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U - подібну форму. Нижня точка кривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва - з малого перетвориться на середнє, а потім - на велике.
Рис. 1.5. Взаємозв'язки між кривими витрат у короткостроковому та довгостроковому періодах: а) - сукупні витрати; б) - середні та граничні витрати
За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними.
РОЗДІЛ II. ПРИБУТКИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
Прибуток - найпростіша і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Він є основною і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним мотивом діяльності підприємств в цій економіці.
Прибуток - це винагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник - заробітну плату, власник грошового капіталу - процент, а підприємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує.
Можна виділити такі характерні риси прибутку:
1) прибуток являє собою форму доходу підприємця, здійснюючого певний вид діяльності;
2) прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху;
3) прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал;
4) прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку усіх пов'язаних з ним основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат і т.п., а також з діючим порядком його податкового регулювання.
Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами в процесі здійснення цієї діяльності.
Значення прибутку полягає в тім, що він є:
1) основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
2) об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків.
Основними функціями прибутку є такі:
а) слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
б) є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства;
в) в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
г) прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
д) прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання;
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Тоді як на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.
По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основних фондів.
По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки.
По-четверте, це діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать:
а) прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
б) невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання;
д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
е) прибуток від завищення цін і тарифів;
є) курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
ж) прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
з) вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.
Згідно до П(С)БО 3 можна виділити такі види прибутку, які наведені у таблиці (2.1).
2. За характером діяльності підприємства
3. За осн. видами господарських операцій підприємства
Прибуток від позареалізаційних операцій
4. За основними видами діяльності підприємства
Прибуток від операційної діяльності
Прибуток від інвестиційної діяльності
5. За складом елементів, що формують прибуток
Прибуток від позареалізаційних операцій.
6. За характером оподаткування прибутку
7. 3а характером інфляційної “очистки” прибутку
1. Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Його можна визначити за формулою 1.
де БП - бухгалтерський прибуток; П - загальний прибуток;
БВ - бухгалтерські (зовнішні, явні) витрати.
2. Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат. Його можна визначити за формулою 2.
3. Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі. Його можна визначити за формулою 3.
де П зд - прибуток від звичайної діяльності;
П од - прибуток від операційної діяльності;
П фд - прибуток від фінансової діяльності;
П ізд - прибуток від іншої звичайної діяльності.
4. Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.
5. Прибуток від реалізації продукції - товарів, робіт, послуг - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Він складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.
6. Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном “доходи від позареалізаційних операцій”, однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами; доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами; доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.
7. Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності. Його можна визначити за формулою 4.
П од = ВП - ОВ + ОД і - ОВ і, (2.4)
де П од - прибуток від операційної діяльності;
8. Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу - основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.
9. Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства.
10. Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат. Його можна визначити за формулою 5.
ЧД од - чистий дохід від операційної діяльності;
11. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукції. Його можна визначити за формулою 6.
де ВП - валовий прибуток; ЧД - чистий дохід; С пр - собівартість продукції.
12. Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок. Його можна визначити за формулою 7.
П зд - прибуток від звичайної діяльності;
13. Номінальний прибуток, тобто номінально одержана за певний період сума прибутку.
14. Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.
Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід і дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка.
15. Низький прибуток характеризує рівень її формування, що нижче рівня нормального прибутку.
16. Високий прибуток характеризує рівень її формування, що вище рівня нормального прибутку вище рівня нормального прибутку.
17. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.
18. Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.
Отже, у зв'язку з тим, що отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства, виділяють декілька видів класифікації прибутку. Кожен вид прибутку має свої характерні особливості та свій метод розрахунку.
2.2 Прибутки довгострокового та короткострокового періоду
Орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, фірма, як правило, розглядає цю задачу не як самоціль, а як засіб вирішення більш загальної задачі - максимізація прибутку. Ця мета є головною для будь-якої фірми, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву її діяльності.
У ряді випадків фірми можуть ставити собі за мету не максимізацію прибутку, а інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і для їх вирішення пожертвувати якоюсь частиною прибутку, задовольнившись її більш скромним рівнем. Така мотивація поведінки фірм носи назва задовільного поведінки. Однак і в цьому випадку не обійтися без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, в довгостроковому періоді, так як тільки прагнення до прибутку дозволить раціонально розподілити ресурси, забезпечити високу ефективність, а отже, отримати можливість успішно реалізувати обрані цілі.
Максимізація прибутку для фірми означає пошуки шляхів отримання найбільшої економічної прибутку, тобто різниці між загальним доходом і загальними витратами.
P m - загальна або чиста економічна прибуток;
TR - загальний дохід , який визначається як добуток кількості проданої продукції на її ціну;
TC - загальні витрати, які включають і прямі, і непрямі.
Можна сформулювати загальне правило максимізації прибутку: Фірма буде збільшувати випуск до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу.
Слід, однак, мати на увазі, що максимум середнього прибутку і максимум загаль
Витрати та прибуток фірми курсовая работа. Экономика и экономическая теория.
Шпаргалка: Шпаргалка по Истории 9
Реферат: 150 Nazi Essay Research Paper 1 Hitler
Курсовая работа по теме Учет расчетов с юридическими и физическими лицами
Сочинение Мой Любимый Телеведущий
Реферат: Сравнительный анализ переходных процессов в литовской республике в 1917-1922 и 1989-1991 гг.
Реферат по теме Анализ русской народной сказки 'Гуси-лебеди'
Дипломная Работа На Тему Особливості Прояву Агресивної І Конфліктної Поведінки В Підлітковому Віці
Реферат: Your Lost Little Girl Essay Research Paper
Реферат: Основные черты административного процесса
Реферат: Фантастика в произведениях Эдгара По
Доклад по теме Мамин-Сибиряк Д.Н.
Курсовая работа: Взаимодействие СМИ и аудитории
Дипломная работа по теме Обучение иноязычной культуре через иностранный язык в условиях общеобразовательной школы
Бухгалтерский Учет Денежных Документов Курсовая
Реферат На Тему Волжская Булгария
Проверка Эссе По Английскому Экспертами
Контрольная работа по теме Анализ внешних факторов в маркетинге персонала
Реферат: QuakerS Friends Meeting Worship Visiting Essay Research
Реферат: Divine Power Vs Societal Law Essay Research
Лесные Пожары В России Реферат
Клиент-серверная система - Программирование, компьютеры и кибернетика курсовая работа
Реконструкция 1 этажа жилого дома в осях 13-19 под размещение филиала "Банк" - Строительство и архитектура курсовая работа
Управління ресурсоспоживанням та ресурсозбереженням в тваринництві - Сельское, лесное хозяйство и землепользование реферат