Харківський обласний центр культури та мистецтва запрошує вас переглянути виставку арт-проєкту «Сад мистецьких пісень», присвячену 300-річчю від дня народження видатного українського філософа Григорія Сковороди.
Основна ідея проєкту – актуалізувати багатоаспектну спадщину українського філософа за допомогою мистецтва. Свою назву виставка отримала не випадково: це пряме відсилання до відомої збірки філософських віршів Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», що стала своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, роздуми та поетичний настрій філософа.
До виставки ввійшли роботи образотворчого, декоративно-прикладного та сучасного мистецтва, створені авторами з різних міст України. Основою робіт стали філософські думки мислителя, які повністю відбивають дух і аспекти творчості кожного митця. Який він, цей Сад мистецьких пісень? Відповідь на запитання пропонуємо знайти, переглянувши роботи з виставки.
«Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську».
«Світ ловив мене, та не спіймав»
Бджола та шершень Філософська думка: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться.
«Ось Вам сонце, Ось дорога! Що людині іще потрібно для щастя?»
«О діброва! О зелена! Моя матінко свята!»
«Гей, поля, поля зелені, Зелом-квітом оздоблені!»
«Що полюбив, в те й перетворився»
«Замало, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло у голові твоїй затьмарене»
«Нема нічого небезпечнішого за підступного ворога, та немає нічого отруйнішого за удаваного друга».
«Збери всередині себе свої думки та в собі самому шукай справжніх благ.»
«Зникнути нічого не може, тільки тінь свою втрачає»
«Світ ловив мене, та не спіймав»
«Що вподобав, на те й перетворився»
«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.»
«Гей, поля, поля зелені, Зелом-квітом оздоблені! Гей, долини, і балки, І могили, й пагорки!
Гей ви, вод потоки чисті! Береги річок трависті! Гей же, кучері які у дібров сих і гайків!
Жайворонок над полями, Соловейко над садами,- Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить.
А коли зійшла денниця, То прокинулася птиця. Музика звучить навкруг, у повітрі шум і рух!
Тільки сонце визирає - Вівчар вівці виганяє, На сопілочку свою котить трелі по гаю.
Пропадайте, думи трудні І міста багатолюдні!» Я й на хлібові сухім житиму в раю такім.»
«Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.»
Ольга Тараненко «Муравським шляхом до Сковороди»
«Орієнтир – і небо, й зерна поту. Він також тут ходив. Ось тут! Ходив. У світ виходив, наче на роботу. У полі сонях. Жайвір вибира прозорий день, сотворюючи пісню. А люд у дні цім, неначе той баран, йому без глупства світу якось пісно. Шлях шкарубкий, потрісканий, він – битий. Правічний, речений тобі в роду. На нім себе знайти чи загубити? А то вже так: чи стрів Сковороду.»
«Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике»
«Не пойду в город богатый. Я буду на полях жить, Буду вЂк мой коротати, гдЂ тихо время бЂжит. О дуброва! О зелена! О мати моя родна! В тебЂ жизнь увеселенна, в тебЂ покой, тишина!»
«Оставь земны печали и суетность мірских дЂл! Будь чист, хоть на час малый, дабы ты выспрь возлетЂл, ГдЂ Іаковль господь, гдЂ невечерня заря, ГдЂ весь ангелскій род лице его выну зрят.»
«Сядем себЂ, брате мой, сядем для бесЂды. Сладок твой глагол живой, чистит мнЂ всЂ бЂды. О щастіе, мой свЂт ясный! О щастіе, мой цвЂт красный! Ты — мати и дом, днесь тя вижу, днесь тя слышу.»
«Все минає, але любов після всього зостається.»
«Духовна людина - вільна. У висоту, в глибину, в широту літає безмежно»
«Щастя твоє і світ твій, і рай твій, і Бог твій всередині тебе є»
«Збережи всередині себе свої думки, і в собі самому шукай справжніх благ»
«Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує»
«Щастя, а де ти живеш? Горлиці скажіте!»
«О світе, світе прикрашений»
«Гей, печале, геть відсіль! Біжи собі в болота»
«Увесь світ складається з двох натур: одна — видима; друга — невидима. Видима натура називається творінням, а невидима — Бог. Ця невидима натура, або Бог, все творене пронизує і утримує; всюди завжди був, є і буде.»
«Все минає, але любов після всього зостається»
«Не той щасливий, хто багато має, а хто задоволений тим, що має»
«Не шукай щастя за морем»
«Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?»
«О, солодкий шлях життя, коли совість чиста»
«…Не живу я, але живе в мені свобода.»
«Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру»
«Чи може говорити про біле той, кому не відомо, що таке чорне?»
«Хліб є їжа тіла, а квіти-їжа душі»
«Хіба не Любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?"."Все минає, але Любов після всього зостається»
«Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце. Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися»
«Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру. З усіх утрат, втрата часу найтяжча. Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тінь»
«Той ворог найнебезпечніший, який прикидається твоїм другом»
На створення роботи надихнув вірш Григорія Сковороди "De Libertate". Робота зображує ціну, яку ми платимо за нашу свободу.
«Ми сотворим світ получшій, созиждем день веселейший»
«Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений»
«Бери вершину і матимеш середину»
«Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя»
«Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?»
Біля рисунка джерела Г. Сковороди є цитата: «Не равноє всєм равность. Льются из разных трубок разные токи в разные…». На цьому цитата закінчується. Але є продовження «…сосуды, что стоят вокруг фонтана. Меньшему сосуду меньше попадает, но в том он равный с большим, что оба одинаково полные».
Поблизу цього ставка був похований Григорій Сковорода, потім його прах перенесли за яр у Сковородинівці.
«Григорій Сковорода був похований у яблуневому саду. На цьому місці до цього часу є яблуневий сад, який потребує оновлення молодими саджанцями.»
«Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську»
