Подяка Адольфу Гітлеру за визволення України

Святочна Академія в Жовкві

Попередньої неділі 20.ѴІІ. Українці Жовкви переживали один з кращих моментів в житті свого міста. На 16 годину назначено провести в салі Повітового дому Святочну Академію, з метою вираження подяки Фірерові Німецького Народу та Німецькій Армії за визволення ЗУЗ. В гарно прикрашеній килимами, портретами українських поетів та образами з української історії салі на почесному місці повис між німецьким і українським прапором трохи нижче від гербу України портрет Фірера. Серед маси зібраних українців вирізнялись присутній командант міста Оберлейтнант Лінк, німецькі офіцери та воїни. Точно о 16 годині розпочав Академію О. Шамбелян Погорецький короткою промовою на українській та німецькій мовах:

«Жиєво в дуже важних історичних часах. На наших очах зміняються кордони і повстають нові держави. Надійшла хвиля, що і наш край зміняє дотеперішніх ворожих нам господарів, звільняється від своїх ворогів, переймає правління в свої руки і творить нову епоху свого існування. Після дволітньої неволі і більшовицького терору, ми сьогодні свобідно і безпечно зійшлись знову тут в своїй рідній хаті, щоби звеличати академією нашу вільність, український уряд i українські установи. Я, як господар цього українського повітового дому, вітаю знову Вас всіх тут присутніх! Тішимося всі з того, бо в своїй хаті миліше – «а й своя правда і сила і воля! Своя рідна хата тулить всіх до себе, тішить, обнімає і гріє!» Свою вільність завдячуємо славній хоробрій німецькій армії і їх провідникам. Тому перш за все ми сьогодні віддаємо честь німецькій армії і вітаємо присутнього тут її репрезентанта. Пане Оберлейтнант! (цю частину виголошено в німецькій мові).

«Бажання висловити свої почування вдячності за визволення нашого краю і народу від пазурів комуністів та більшовицького пекла, що його ці розбійники називали раєм, спровадило нас, українців, міста Жовкви і округа ось в це місце. Наші найглибші почування вдячності для Фірера німецької держави Адольфа Гітлера і його побідоносної Армії може тільки цей зрозуміти, хто мусів сам довший час пережити під комуністичним режімом. Два роки жили ми надією, що прийде день, в якому Німеччина для добра нашого і світу висвободить світ від комуністичної загрози. Це вже майже склалось – ми є вільні. Весь народ радіє і просить у Бога благословенства для Німецької Армії і її Фірера. Ми бажаємо Німецьким Збройним Силам великих успіхів на всіх фронтах та віримо в остаточну перемогу Фірера. Ми маємо надію, що новий німецький лад в Европі принесе для українців право бути господарем на власній землі. Повні надії, з сльозами радості та льояльної вдячності кличемо:

«Слава Гітлєрові!»

З черги командант міста п. Оберлейтнант Лінк в німецькій мові звернувся до українських громадян з такою мовою:

"Христіяни Вашого Українського Краю – поздоровляю Вас найсердечніше і тішуся, що Ви так численно зібралися, щоби подякувати Німецькій Армії за освободження вашого Краю. Дякую Вашим провідникам міста за зібрання всіх національних сил до співпраці при відбудові Вашого Краю. Коли ми тут разом з Вами, на фронтах в найкращих літніх вмирають молоді німецькі вояки за Вашу свободу. Встаньте з місць і згадайте, що вони вмирають за Вас. Українці будьте тепер тої думки, що властиву подяку Ви дасте своєю працею, коли наладнаєте своє господарське життя. Ваша праця і дисципліна зробить Вас вільними. Ви будете вільні, якими були Ваші предки. Німеччина під своїм геніяльним проводом вкаже Вам Вашу будучність.З Німеччиною до добробуту мира в Европі. Долю Вашого народу можете сміло залишити Фірерові.

Гайль Гітлер!»

Після промови команданта міста між виступами хору, яким диригувала п. Е. Отриско та деклямаціями промовляли п. Дорота, який, навязуючи до наших визвольних змагань з 18 року відмітив, що брак згоди серед тодішнього українського громадянства, був причиною нашої історичної катастрофи, та п. Галапацова О., яка говорила про завдання української жінки в відбудові української держави.

Гарним моментом цієї Академії була хвиля, коли малі діти передали командантові міста п. Оберлейтнантові Лінкові китицю квітів.

Відспіванням державного німецького і українського національного гимнів закінчено Академію. Бадьорий настрій, густі оплески та оклики, які супроводили кожну промову та виступи хору, були найкращим виявом почувань, які криються в серцях українців.

— Газета «Жовківські вісті», 25 липня 1941 року