Вищі водні рослини в системі рослинного світу - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Вищі водні рослини в системі рослинного світу

На основі вивчених еколого-біологічних властивостей рослин водних та прибережно-водних біоценозів проведення визначення стану їхніх ценозів русла річки Сіверський Донець. Визначення видів біоіндикаторів водного середовища, екологічні особливості видів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В наш час оцінка впливу абіотичних, біотичних та антропогенних чинників на живі організми за допомогою біологічних об'єктів набуває все більшого значення у зв'язку з тим, що їх чутливість до змін, що відбуваються у ряді випадків значно вища ніж існуючих фізичних та хімічних методів. організми-біоіндикатори реагують не тільки на малі дози екологічних факторів, але й дають змогу виявити синергізм, потенціювання, інгибування впливових чинників.
Найбільш розповсюдженою є біоіндикація стану довкілля за зміною видового складу флористичних та фауністичних комплексів. Водні рослини у зв'язку з особливостями морфології та анатомії можуть бути біоіндикаторами стану водойм та слугувати об'єктами глобального моніторингу водних екосистем взагалі.
Актуальність теми : У зв'язку з підвищеним антропогенним впливом на природні комплекси в останній час, стає актуальною розробка та апробація методик, що дозволяють оцінювати екологічний стан природних, природно-антропогенних ландшафтів. Так як всі компоненти природи тісно та нерозривно взаємопов'язані між собою, то порушення одного компоненту викликає зміну стану всіх інших. Тому, оцінюючи стан одного, можна прогнозувати зміни інших компонентів. Останнім часом має місце значний антропогенний вплив на поверхневі водойми. Це і різноманітні викиди промислових та побутових вод, і шумове забруднення, і порушення структури водойм при механічному перемішуванні шарів води, а також порушення термічного режиму. Всі ці фактори призводять до різноманітних змін у водних екосистемах, що відображується на загальному стані природи та на людському суспільстві. На жаль, не завжди є можливість проводити комплексні наукові дослідження, які потребують значних матеріальних затрат та спеціального обладнання. В таких випадках можна використовувати метод біоіндикації, що отримав останнім часом широке визнання та розповсюдженість.
Мета : На основі вивчених еколого-біологічних властивостей рослин водних та прибережно-водних біоценозів провести визначення стану їхніх ценозів русла річки Сіверський Донець. Визначити види біоіндикатори водного середовища.
· Опрацювати наукову та методичну літературу з питань біоіндикації водного середовища за допомогою рослин;
· Дослідити видовий склад водних біоценозів русла р. Сіверський Донець, проаналізувати еколого-біологічні властивості виявлених видів;
· Проаналізувати екологічні особливості виявлених видів, щодо можливості їх використання в біоіндикації стану водойм
· Визначити наявність рослин біоіндикаторів в водному фітоценозі р. Сіверський Донець;
· За зміною флористичного складу водних комплексів проаналізувати екологічний стан об'єктів, що вивчаються.
Методи: геоботанічні, лабораторні, екологічні.
Знання, які були отримані в ході написання роботи та результати досліджень можна використовувати при роботі у школі вчителем біології. Наприклад, під час екскурсій на заплавні луки до річки дітям необхідно показувати рослини біоіндикатори, та яким чином вони можуть нам вказувати на стан навколишнього середовища. Вчитель повинен показати дітям значущість рослин водного біоценозу та необхідність їх охорони та охорони природи в цілому.
1. Загальні відомості про вищі водні росл и ни та їх положення в системі ро с линного світу
1.1 Вищі водні рослини в системі рослинного світ у
В ході еволюції поворотним моментом було виникнення фотосинтезуючих організмів. Появу хлорофілу можна віднести імовірно до архейського періоду, а в палеозої, починаючи з кембрію, зустрічаються вже перші синьо-зелені водорості (марполія, гірванелла, эпіфітон і ін.). Суша в кембрії, була позбавлена рослинності. У атмосфері в цей час нагромаджувався надлишок вуглекислоти і мала кількість кисню. У силурі світ рослин представлений вже багатше: з'являється флора псилофітів, що відрізняється великою різноманітністю форм, - це перші знайдені вищі зелені рослини суші. У девоні рослини продовжують завойовувати сушу: крім псилофітів, витиснених до кінця періоду, з'являються перші папороті, каламофіти, клинолисти, лепідодендрони, кордаїти. Остання група - перші представники класу хвойних рослин. По берегах озер росли хвощі, папороті, сигілярії. У карбоні девонська флора розвивається найширше. До кінця кам'яновугільного періоду вона зменшується, і на її місце виходять нові типи глоссоптерієвої флори і голонасінних. Посилення процесів що утворюють ґрунти приводить до різноманітності кругообігу речовин, дає поштовх до подальшої еволюції. У пермській системі, в пізніших відкладеннях палеозою, подальший розвиток одержують насінні папороті (роди Леслейя, гангамоптерис, тинифельдія і ін.) і голонінні рослини, почали з'являтися саговники і гінкгові. У мезозої найбільша різноманітність форм наголошується починаючи з юрського періоду. Рослинність юри абсолютно не схожа на карбон. Саговники, беннеттити, гінкго, байеры, араукарії переважають в лісах юрської епохи, у водоймищах крупні хвощі - неокаламіти. Незбалансованість процесів утворення і руйнування органічної речовини, що привела до накопичення вуглецю у вигляді горючих копалин у верхньому девоні і карбоні, поступово вирівнюється, збільшується кількість кисню в атмосфері. В кінці мезозою, в крейдяний період, створилися кліматичні умови для виникнення квіткових рослин, що мало величезний вплив на весь подальший хід еволюції органічного світу планети. У верхньокрейдяних шарах Аляски нагромаджуються такі водні рослини, як німфеї або латаття. До цього часу відноситься масова поява квіткових рослин, що утворили характерні асоціації і що захопили найрізноманітніші біотоп: рівнини, степи, напівпустелі, гори і водоймища. У кайнозої рослинність розвивається дуже рясно, проте сильне похолодання в другій половині ери, починаючи з міоцену, значно змінило кількість і склад рослин. У середині третинного періоду в Західній Європі зустрічаються вже латаття, рогіз, очерет, осока (міоцен). На Україні в цей час з'явилися рогіз, очерет, рдесник, роголисник, сальвінія.
Квіткові водні рослини, почавши свій розвиток у верхньому крейдовому періоді, в ході процесу еволюції придбали всі ті особливості, які дозволили їм пережити суворі заледеніння кайнозою в умовах водного середовища. Отже, більшість родин вищих водних рослин з'являються в кінці мезозою, починаючи з верхньої крейди; і відноситься до епохи розквіту квіткових рослин при зниженні розвитку голонасінних і вже значному зменшенні спорових рослин. В цей час відбувається поступовий розвиток і формування сучасної флори. У четвертинному періоді до часу настання льодовиків в Європі вже були поширені більшість сучасних видів рослин. Проте значні заледеніння Європи знищили рослинність на величезних територіях, так що деякі види рослин значно скоротили свій природний ареал або зникли повністю. Загальна схема еволюційного шляху водних рослин: море - прісні води - суша - прісні води - море. З цієї причини сучасну вищу водну рослинність, що мешкає в прісних, солонуватих і в значно меншій мірі морських водоймищах, прийнято називати вторинноводною [3].
1.2 Особливості організації вищих водних рослин , як біоіндикат о рів навколишнього середовища
Відносна однорідність водного середовища привела до ряду пристосувань самого різного ступеня. Багато видів водних рослин мають здатність розвиватися на суші, що виражається в явищі диморфізму. Потрапивши у водне середовище, ці види здатні розвиватися у воді. [2].
Відзначимо деякі основні пристосування вищих рослин до водного середовища існування.
1. Порівняно низька температура води викликає пригноблення статевого процесу, переважає вегетативне розмноження.
2. Посилене зростання в порівнянні з наземними рослинами.
3. Недорозвинення або відсутність деревини в судинних пучках, пов'язана з тим, що рослина, підтримувана водою, не потребує такою мірою опорних елементів, як наземне. Розвиток системи повітряних порожнин (аеренхіма) сприяє поліпшенню газообміну і підтримці рослини в плаваючому стані.
4. Редукція кореневої системи або зміна її функції.
5. Великий розвиток поверхні тіла по відношенню до маси, що виражається в наявності перистого, розітнутого листя, тонких, довгих стебел або ж широкого, але дуже тонкого листя.
6. Листя занурених водних рослин позбавлені сочовичок, зате їх поверхня проникна для газів і весь газообмін йде через неї. Кількість сочовичок в порівнянні з наземними видами збільшена.
7. У деяких видів серед клітин епідермісу є та інші, звані гідропорами, що мають більшу проникність води. У лататтєвих, крім того, є особливі клітки - гаусторії, розташовані на нижній стороні листа, здатні інтенсивно поглинати живильні речовини і запасати масло.
8. Гетерофілія, різнолисність, це явище, коли на одній рослині розвиваються як типово підводне листя, так і типово повітряні з рядом переходів (настурція, стрілолист, вех).
9. Виділення слизу особливими залозками перешкоджає вилуговуванню з рослин живильних речовин, а також є захистом при тимчасовому пересиханні водоймищ.
10. Переважна більшість вищих водних рослин - багаторічники. При зимуванні частина видів цілком опускається на дно водоймища, більшість зимує у вигляді кореневищ, бульб або зимуючих бруньок (турионів).
Наявність стійкого механізму гомеостазу дозволяє вищим водним рослинам захоплювати значні території і мати широке географічне розповсюдження. Такі види створюють популяції, пристосовані до крайніх умов ареалу, до значних коливань світла, температури і ін. [7].
Серед морфоанатомічних особливостей водних рослин, які можна враховувати при визначенні стану біоценозу виділити такі:
v Оскільки гідатофіт и занурені у воду, то вони одержують не всю кількість сонячного проміння, бо частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно гідатофіти тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У зв'язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню у гідатофітів утруднений газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газообміну. Гідатофіти мають дуже спрощену анатомічну будову, у них судини слабко розвинені або зовсім немає, воду сприймають всією поверхнею тіла. На поверхні епідерми кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до клітин.
v Гідрофіти звичайно ростуть по берегах водойм, напівзанурені у воду. Підземна частина рослин (кореневища і корені), а також більша частина стебла занурені у воду. Гідрофіти, як і гідатофіти, мають систему добре розвинених міжклітинних проміжків, крізь які здійснюється постачання кисню до органів, які знаходяться у воді і ґрунті водойми.
v Гігрофіти - це рослини, що пристосовані до росту в умовах надмірного зволоження, переважно атмосферного. Листки їх вкриті тонким шаром кутикули, продихи розташовані на рівні основних клітин епідерми, наявність тонкостінних живих розсіяних волосків, а також широких міжклітинників - забезпечує досить активну поверхню випаровування [13].
Отже, всі ці анатомо-морфологічні характеристики забезпечують рослинам оптимальне існування саме в цих умовах довкілля, дає нам змогу виокремлювати водних та прибережно-водних рослин в окрему екологічну групу і робити висновок щодо можливості застосування даної групи рослин як біоіндикаторів навколишнього середовища
1.3 Поняття біоіндикації та використання вищих водних рослин як бі о індикаторів стану навколишнього середовища
В ході еволюції живі організми адаптувались до дії природних факторів середовища, які впливають на них протягом всього життя. Що стосується дії антропогенних факторів, то в зв'язку з коротким історичним часом їх дії такої адаптації не відбулося. Саме тому їх стресорна дія більш відчутна і небезпечна для життя, так як їх концентрація перевищує допустимі норми. Саме ця особливість покладена у необхідність застосування рослин як біоіндикаторів.
Біоіндикація - це метод виявлення і оцінки впливу абіотичних, біотичних і антропогенних факторів на живі організми за допомогою біологічних об'єктів.
Застосування біоіндикаторів дозволяє:
· знаходити місця скупчень в екологічних системах різного роду засмічень;
· прослідити динаміку змін в оточуючому середовищі;
· визначити ступінь шкідливості тих чи інших речовин для живої природи та конкретно для людини;
· скласти прогноз подальшого розвитку екосистеми.
Основні принципи застосування біоіндикації
Для біоіндикації придатні в основному два методи - пасивний і активний моніторинг. У першому випадку у вільноживучих організмів спостерігають за видимими або непомітними пошкодженнями або відхиленнями від норми, що є ознаками стресового впливу. При активному моніторингу спостерігають за тими самим відхиленнями на тест-організмах, що знаходяться в стандартних умовах на досліджуваній території.
Живі організми в тій чи іншій мірі реагують на зміни навколишнього середовища. Їх чутливість до змін, що відбувається в ряді випадків значно вища ніж існуючих фізичних або хімічних методів. Чутливі організми біоіндикатори реагують не тільки на малі дози екологічних факторів, але й дають змогу виявити синергізм, потенціювання, інгибірування впливових чинників.
Виділяють наступні рівні біоіндикації:
1. За зміною біохімічних і фізіологічних реакцій, що супроводжується накопиченням токсикантів в органах або тканинах;
2. За характером анатомічних, морфологічних, біоритмічних і поведінкових реакцій;
3. За зміною видового складу флористичних та фауністичних комплексів.
На першому рівні досліджують видимі або непомітні пошкодження та відхилення від норми, які свідчать про несприятливі впливи.
На другому (активному) використовують відповідні реакції найбільш чутливих до даного фактору організмів (біотестування).
Біоіндикація може проводитись на рівні макромолекул, організму, популяції, співтовариств та екосистем. Існує біоіндикація специфічна (реакція тільки на один фактор) і неспецифічна (одна і таж реакція на декілька факторів). Методи біоіндикації повинні відповідати наступним вимогам: відносна швидкість проведення біоіндикації, достатня точність і стабільність результатів, доступність видів-індикаторів у необхідній кількості.
Серед організмів-біоіндикаторів неможна не відмітити внесок вищої водної рослинності в процес індикації важких металів. Здатність до акумуляції важких металів серед водної рослинності проявляє сальвінія плаваюча, рдесник пронизанолисний, рдесник блискучий, рдесник вузлуватий, багатокорінник звичайний та ін. Водні рослини також є індикаторами органічного забруднення та евтрофікації водних об'єктів.
На підвищення рівня концентрації Cu та Ni, солей важких металів та інших негативних чинників швидко реагують такі рослини як елодея канадська, валіснерія спіральна та різуха гваделупська, у яких погано розвинені покривні тканини.
1.4 Біоіндикація якості водного середовища з використанням вищих в о дних р о слин
Для виявлення антропогенного забруднення поряд з хіміко-аналітичними, широко застосовують методи біоіндикації. Біотестування для виявлення токсикантів у воді в наш час набуває все більшого використання, так як дає змогу виявити токсикант по характеру його дії на тест-об'єкт (стан, функцію, поведінку). Ефект може бути визначений як при оцінці приватних, так і інтегральних функцій. До приватних функцій належать біохімічні показники, певні системи (ферментна, дихальна). До інтегральних характеристик відносять характеристики, що дають уяву про сумарний ефект впливу на стан системи.
Методи біотестування з використанням вищих рослин є економічно кращими, бо вони потребують мінімальних витрат.
При проведенні робіт по біотестуванню стану водного середовища слід враховувати слідуючи обставини:
1) швидкість відповіді тест-об'єкту на дію агента (токсиканта) пов'язана з концентрацією речовини.
2) збільшення концентрації скорочує час настання відповідної реакції.
З точки зору технічного оснащення найбільш доступні досліди, засновані на реєстрації загально-біологічних характеристик гідробіонтів. Необхідно враховувати, що тест-об'єкт і тест-реакції мають специфічність відповідей на дію токсиканту. Рослини, наприклад, можуть бути найбільш чутливими в присутності у воді гербіцидів. Крім того, тест-реакція може виявити токсикант по його функції-мішені, якщо він має вибіркову дію на певні функції організму.
Вищі водні рослини застосовуються при розробці токсикологічних нормативів. Відносно тривалий строк отримання відповіді обмежує застосування вищих рослин для контролю токсичності стічних вод, особливо при низькій концентрації токсиканту [14].
Болота, озера, береги річок, ставки.
В повільно текучих або стоячих водах та озерах.
У стоячих та повільно текучих водах.
Прісноводні, замкнуті та малопроточні водойми, на глибині 50-200 см, при пересиханні - утворює наземну флору.
Кушир занурений Ceratophyllum demersum L.
Прісноводні замкнуті малопроточні та проточні водойми, на глибині 50-100 см
Заплавні луки, болота, береги водойм.
Болота, мокрі та заболочені луки, торф'яники.
Береги річок, озер і стариць, заплавні луки, болота.
Заплавні луки, чагарники, галявини, коло водойм.
В стоячих та повільно текучих водах
Береги та мілководдя прісноводних, замкнутих і малопроточних водойм.
Долини річок, вологі ліси, заплавні луки.
Незабудка болотна Miosotis pa l ustris L .
Болота, вологі луки, береги водойм.
Береги річок, озер, чагарників, вологих місць.
Замкнуті та малопроточні, пріноводні водойми, на глибині (25) 50-100 см.
Заплавні луки, береги річок, в чагарниках.
Береги водойм та в воді на ілуватих грунтах.
Вздовж доріг, каналів, береги водойм, городах, садках.
Береги, озер, краям боліт, заплавні луки.
Заплавні луки, береги річок, чагарники.
Високотравні, осоково-гіпнові болота, береги водойм.
Береги та мілководдя водойм, на глибині 20-50 см
Береги, озер, краям боліт, заплавні луки.
Водойми з повільною течією та стоячою водою по берегам.
Прісноводні, замкнуті або малопроточні водойми, на глибині 50-150 см.
Прісноводні або слабкомінералізовані, проточні або малопроточні води.
Прісноводні та слабкомінералізовані, замкнуті та малопроточні, евтрофні водойми, на глибині 25-150 см.
Прісноводні, рідше слабкомінералізовані, проточні чи замкнуті водойми, на глибині 50-200 см.
Мілководдя прісноводних та мінералізованих водойм, на глибині 20-50 см.
Мілководдя прісних та слабкомінералізованих, малопроточних водойм, на глибині 20-100 см.
Eleocharis palustris (L.) Roem. Et Schult
Прибережні мілководдя прісноводних і слабкомінералізованих водойм, заплавні луки.
Береги та мілководдя водойм, на глибині 20-40 см, болотисті луки, низинні осоково-трав'яні болота.
Phragmites austraiis (Cav.) Trin. Ex Steud.
Мілководдя прісноводних та слабкомінералізованих, замкнутих і проточних водойм на глибині 20-100 см, береги річок, озер, ставків, болота, торф'яники, вільшняки.
Заплави річок, заболочені луки, осоково-гімнові та осоково-сфагнові болота.
Заплавні луки, болота, вологі місця.
Phalaroides arundinacea (L) Rausch.
Мілководдя та береги прісноводних, проточних, замкнутих водойм на глибині 10-50 см заболочені луки, болота, вільшняки.
Болотисті луки та болота, затопленнях.
Wolffia arrhiza (L.) Horkel ex Wimmer
Мілководдя прісноводних, замкнутих або мало проточних водойм, які добре прогріваються влітку
Життєві форми водних рослин і їх класифікація. Основні типи водних макрофітів. Значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм, макрофіти як індикатори екологічного стану водойми. Характеристики окремих рідкісних та типових видів водної рослинності. курсовая работа [48,3 K], добавлен 21.09.2010
Видовий склад видів рослин родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини. Визначення поширення та частоти зустрічності представників даної родини. Еколого-ценотичні особливості досліджуваних видів. Практичне значення видів рослин родини Rosaceae. курсовая работа [87,2 K], добавлен 05.11.2010
Поняття та характеристика типів водних макрофітів, їх властивості та біологічні особливості. Макрофіти як індикатори екологічного стану водойми, значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм. Опис окремих рідкісних та типових видів макрофітів. курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.09.2010
Вивчення фіторізноманіття властивостей лікарських видів рослин, що зростають у Харківській області. Еколого-біологічна характеристика та біохімічний склад рослин, які використовуються в косметології. Фармакотерапевтичні властивості дослідженої флори. дипломная работа [138,2 K], добавлен 15.05.2014
Дослідження та визначення головних аспектів розвитку флори на Землі. Різноманіття існуючих нині і живших раніше на Землі рослин як результат еволюційного процесу. Вивчення механізмів зміни, розмноження та реплікації генетичної інформації рослинного світу. реферат [1,1 M], добавлен 12.03.2019
Аналіз екологічних особливостей ампельних рослин та можливостей використання їх у кімнатному дизайні. Характеристика основних видів ампельних рослин: родина страстоцвітні, аралієві, спаржеві, ароїдні, комелінові, акантові, ластовневі, лілійні, геснерієві. курсовая работа [1,4 M], добавлен 21.09.2010
Дослідження декоративних видів рослин з пірамідальними, колоно-подібними та конусоподібними формами крони. Особливості вирощування та ареал походження таксодію, кипарису вічнозеленого, ялівця віргінського. Представники родини соснових та тисових. курсовая работа [7,2 M], добавлен 13.06.2014
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Вищі водні рослини в системі рослинного світу курсовая работа. Биология и естествознание.
Курсовая работа: Производство по делам об административных правонарушениях. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Великая Отечественная война: бои на финском фронте
Отчет по практике по теме Деятельность обогатительной фабрики
Потребительский Рынок Реферат
Сочинение На Тему Школьный Музей 6 Класс
Дипломная работа по теме Управление муниципальными финансами
Обучение Написанию Сочинения 15.3 Огэ
Реферат: Лаки и их химические свойства
Реферат: Лицензирование страховой деятельности 3
Курсовая работа по теме Стан та напрями удосконалення обліку розрахунків з підзвітними особами
Темы Итогового Сочинения 2022 Года Фипи
Сочинение Летний Отдых На Море
Реферат по теме Форма и структура конституции: сравнительный анализ Конституции РФ и конституций стран Европейского Союза
Реферат по теме Конституционное устройство России и зарубежных стран
Реферат: Геноцид племён гереро и нама
Дипломная работа по теме Управление банковскими рисками
Курсовая работа по теме Разработка коллекции моделей одежды по мотивам моды 60-х годов
Реферат: Вопросы маркетинга в управление предприятием
Контрольная Работа 4 По Немецкому Языку
Курсовая работа по теме Газова промисловість України
Системы оповещения и управления эвакуацией людей при пожарах в зданиях и сооружениях - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда статья
Биосфера и ее структура - Биология и естествознание реферат
Форма розподілу праці в цеху - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат