Використання розпорядчої документації у відділі кадрів навчального закладу - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Використання розпорядчої документації у відділі кадрів навчального закладу

Вивчення системи розпорядчої документації кадрової служби технікуму та стан інформаційної технології її обробки. Дослідження законодавчої і нормативно-методичної бази кадрового діловодства. Порядок складання та оформлення документів з особового складу.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проводиться аналіз складу розпорядчих документів у кадровому діловодстві. Розглядаються основні етапи виникнення і розвитку наказу. Досліджується законодавча і нормативно-методична база кадрового діловодства та функції відділу кадрів установи. Характеризується порядок складання та оформлення розпорядчих документів з особового складу. Аналізується розпорядча документація, що циркулює у відділі кадрів технікуму та стан інформаційної технології її обробки. Подаються рекомендації щодо вдосконалення опрацювання розпорядчих документів кадрової служби технікуму.
АВТОМАТИЗАЦІЯ, ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА, КАДРИ, КАДРОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ, ЛОКАЛЬНА МЕРЕЖА, НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, НАКАЗ, НАКАЗ З ОСОБОВОГО СКЛАДУ, ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, РОЗПОРЯДЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ
У наш час на навчальні заклади покладено дуже важливі соціальні функції: освіти і виховання молоді, її соціальна адаптація та професійна орієнтація. Саме освічена і вихована молодь становить потенційний запас кадрів соціуму і є запорукою успішності будь-якої країни. Тож держава має відповідально ставитися до фінансування таких закладів, аби створити сприятливі умови ефективної роботи навчальних закладів, а значить і майбутнього процвітання країни.
В основі функціонування будь-якого підприємства, організації чи установи, у тому числі навчального закладу, лежить злагоджена та організована належним чином робота кадрового складу цього підприємства, організації або установи. Кадровий склад має велике значення для будь-якої установи.
Для того, щоб робота кадрів була організована належним чином і сприяла досягненню мети діяльності установи перш за все необхідно, щоб робота з документами цієї установи була організована чітко і раціонально. Зважаючи на те, що в розпорядчій документації фіксуються найважливіші управлінські рішення; розпорядчі документи є основним джерелом офіційної інформації, яка спрямована від вищих ланок управління до нижчих; розпорядчі документи з особового складу є основним документом задля дотримання прав громадян на працю та соціальне забезпечення; інформація, що міститься у документах розпорядчого характеру, сприяє поліпшенню внутрішньої організації будь-якої установи, удосконаленню змісту, способів та засобів здійснення основної діяльності установи, дозволяє здійснювати оперативне керівництво, забезпечуючи реалізацію поставлених завдань й отримання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності підрозділів, що входять до складу установи, дуже важливо приділити увагу роботі перш за все саме з цими управлінськими документами.
Складання розпорядчих документів з особового складу є дуже відповідальним завданням, виконання якого потребує здійснення певної процедури. Можливість автоматизації, яка існує у наш час дає змогу раціоналізувати, спростити цю процедуру, позбавляючи працівників кадрових служб від виконання рутинних операцій, звільняючи тим самим час для роботи безпосередньо з персоналом установи.
Усвідомлення важливості, з одного боку, кадрової діяльності, з іншого - розпорядчої документації обумовило вибір теми дослідження.
Проблема розпорядчої документації, основних видів розпорядчих документів і особливостей їх оформлення досліджувалася багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, З.А. Сафіулліна звертала увагу на складність визначення видів офіційних документів і тенденції до змін у системі видів документів. Провідний фахівець ВНДІДАС А.Н. Сокова аналізувала особливості наказу в системі управлінської документації, зверталась до історії виникнення наказу. В. Рожнов розглядав підготовку та оформлення розпорядчих документів з кадрових питань. У праці Ю.І. Палехи всебічно розкрито питання організації діловодства в кадрових службах, наведено зразки оформлення основних документів по роботі з персоналом, детально описана технологія, порядок роботи з документами, організація контролю за їх виконанням, систематизація та збереження документів. В цілому, розпорядчу документацію як основну групу управлінських документів розглядали у своїх працях більшість фахівців з документознавства: В.І. Адрєєва, А.Н. Діденко, Т.В. Іванова, М.В. Кірсанова, Н.М. Кушнаренко, В.О. Кудряєв, Л.Г. Погиба, Л.А. Руминіна, Т.В. Кузнєцова, М.В. Стенюков, А.Б. Фельзер.
Однак, неможна стверджувати, що проблема вирішена цілком і остаточно. Інтенсивне зростання потреб практики у більш ефективній роботі кадрових служб все більше вступає у протиріччя з виробленою практикою діловодства. Постають все нові й нові питання, які потребують уваги документознавців. А постійний розвиток інформаційних технологій дає змогу обирати нові шляхи вирішення цих питань або вдосконалювати вже обрані.
Об'єктом роботи є організаційно-розпорядча документація технікуму.
Предмет роботи - використання розпорядчої документації у роботі відділу кадрів навчального закладу.
Мета роботи - вивчення системи розпорядчої документації кадрової служби технікуму та визначення шляхів вдосконалення роботи відділу кадрів з цією документацією.
Відповідно до об'єкту, предмету та мети було поставлено такі завдання:
- проаналізувати визначення складу розпорядчих документів у кадровому діловодстві та охарактеризувати історію виникнення основного розпорядчого кадрового документу;
- дослідити законодавчу і нормативно-методичну базу кадрового діловодства та функції відділу кадрів установи;
– розглянути порядок складання та оформлення розпорядчих документів з особового складу;
– проаналізувати розпорядчу документацію, що циркулює у відділі кадрів технікуму та стан інформаційної технології її обробки;
- надати рекомендації щодо вдосконалення опрацювання розпорядчих документів кадрової служби технікуму.
Гіпотеза дослідження: впровадження програмного пакету “Деканат” сприятиме раціоналізації та оптимізації роботи відділу кадрів навчального закладу з розпорядчою документацією.
Методологічною основою дослідження є положення про розпорядчий документ як основний документ у системі управлінської документації (Ю.І. Палеха); державний стандарт України, а саме ДСТУ 4163 - 2003. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів; Кодекс законів про працю України.
У процесі виконання випускної роботи бакалавра було використано наступні методи:
- теоретичні: аналіз і синтез, індукція та дедукція, інформаційний підхід, термінологічний підхід, класифікаційний підхід;
- емпіричні: власні спостереження, огляд літератури за темою.
Випускна робота бакалавра складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст складає сторінок, список використаних джерел містить 25 найменувань.
документація діловодство кадровий законодавчий
Розділ 1. Теоретичні аспекти обігу розпорядчої документації у відділі кадрів установи
1.1 Аналіз визначень складу розпорядчих документів у кадровому діловодстві та історія виникнення основного розпорядчого кадрового документу
Вислів “кадри вирішують все”, який з'явився за часів СРСР, не втрачає своєї актуальності й у наш час в період ринкової економіки. Кадри дійсно вирішують якщо не все, то багато.
Робота працівника в будь-якій установі починається і завершується спілкуванням з фахівцями кадрової служби. Саме в документації з особового складу відбивається діяльність суб'єкта господарювання щодо найму, обліку, переведення, підготовки, перепідготовки, атестації, нагородження та пенсійного забезпечення кадрів.
Кадрова документація з особового складу є підставою для надання документів, що засвідчують особу працівника, посаду і фах. Вона є основою для отримання пільг, стипендій, пенсій чи фінансової допомоги. Документація з особового складу використовується також у довідкових цілях.
Отже, правильна організація кадрового діловодства має вирішальне значення для дотримання конституційних прав громадян на працю та соціальне забезпечення.
Кадри - це основний (штатний) склад кваліфікованих працівників державних, приватних установ і громадських організацій.
В результаті роботи з кадрами підприємства, установи, організації утворюється документація з особового складу. Ця документація характеризує правові, трудові та службові взаємовідносини окремої особи з установою. Найхарактернішою рисою кадрової документації є те, що вона завжди відображає управлінську діяльність конкретних осіб, тобто є іменною документацією.
Діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами стосовно особового складу підприємства, установи, організації з питань приймання, звільнення, обліку працівників тощо визначається як кадрове діловодство.
Єдиної думки щодо класифікації кадрових документів не існує ані в українських, ані в російських фахівців у галузі документознавства. Так, вітчизняний фахівець Юрій Палеха виділяє за функціями управління кадрами такі основні групи документів:
- особисті та особові документи працівників;
- організаційно-розпорядча документація (закріплює трудові відносини громадян з установами, підприємствами. Умовно її можна поділити на ті ж самі різновиди, що застосовуються в загальному діловодстві);
- первинна облікова кадрова документація [16, с. 10-11].
Російський фахівець М.І. Басаков вважає, що в системі управління персоналом організації використовується:
- організаційно-кадрова документація (статут, штатний розклад, правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції тощо);
- документація з оформлення трудових правовідносин (резюме, заяви, анкети (або особисті листки з обліку кадрів), рекомендації, автобіографія, трудові договори, накази (розпорядження) з питань руху кадрів, трудові книжки, особові справи тощо) [2, с. 24].
Російський фахівець В.І. Адрєєва до розпорядчих документів, які оформлюються або використовуються у кадровому діловодстві відносить накази, розпорядження та вказівки з питань вдосконалення роботи з кадрами і накази (розпорядження) з особового складу, які відображають конкретні управлінські ситуації процесів руху кадрів, їх обліку, оцінки тощо, тим самим підкреслюючи, що розпорядчі документи, які відносяться до основної діяльності установи, теж функціонують у відділі кадрів [1, с. 10].
Більшість фахівців до розпорядчих документів з особового складу відносять різного виду накази, при цьому єдиної усталеної точки зору теж не існує. Наприклад, Ю. Палеха вважає, що до групи кадрових документів належать накази з особового складу, які регламентують питання прийняття на роботу, переведення, звільнення, надання різного виду відпусток, стягнення, заохочення і відрядження [16, с. 54]. Науковий консультант Віктор Рожнов відносить до наказів щодо персоналу накази з питань прийняття, переведення і звільнення; надання відпусток; застосування заходів заохочення і дисциплінарного впливу; зміни анкетних даних. Накази щодо відряджень, а також щодо внесення змін до штатного розпису, встановлення неповного робочого часу В. Рожнов вважає „некадровими наказами в кадровій службі”, тобто наказами з основної діяльності, які, за дорученням власника або уповноваженого ним органу, на невеликих підприємствах готують кадрові служби [18, с. 34].
Начальник управління формування та зберігання Національного архівного фонду та діловодства Державного комітету архівів України Світлана Сельченкова виділяє чотири групи кадрових наказів:
- з особового складу (про прийняття, переведення, звільнення, сумісництво працівників, про матеріальну допомогу, про заохочення працівників);
- про накладання стягнень працівників.
Ці накази реєструються відділом кадрів у окремих журналах і відділ кадрів формує їх у чотири справ, що мають різни строки зберігання (накази з особового складу - 75 років, про надання відпусток - 5 років, про відрядження та про накладання стягнень на працівників - 3 роки).
С. Сельченкова зауважує, що документи про оформлення відряджень належать до кадрової документації, оскільки вони стосуються конкретних співробітників. Крім того, трапляються тривалі відрядження, закордонні відрядження, відрядження, пов'язані з роботою у шкідливих умовах праці, у вихідні і святкові дні тощо, тому відділ кадрів має вести їх облік [21, с. 24].
Таким чином, фахівці в галузі документознавства не мають розбіжностей з приводу того, що основним видом кадрового документу розпорядчого характеру є наказ. Розбіжності викликають лише конкретні різновиди наказів, які можна віднести до складу розпорядчих документів з особового складу.
Розглянемо історію виникнення та розвитку основного розпорядчого документу з особового складу.
З появою писемності виникла необхідність складати документи як засіб збереження державної і приватної інформації. Різні види офіційних документів формувались історично, а саме видове розмаїття відповідає потребам в організації і управлінні різними видами та рівнями діяльності. Виникнення і розвиток документаційних процесів нерозривно пов'язаний з організацією і діяльністю апарату управління. З далеких часів дійшли до нас різні види документів, кожен з яких має свою історію виникнення і розвитку. Сучасні організаційно-розпорядчі документи теж сягають своїм корінням сивої давнини.
Розпорядчі документи, які складали органи управління, виділяють в період діяльності наказів ХV - ХVІІ ст.: жаловальні грамоти, акти та листи [15, с. 27]. У Генеральному регламенті від 28 лютого 1720 р. зазначалося, що службовці мали працювати з такими документами, як регламенти, інструкції та укази.
Одним з найбільш розповсюджених управлінських документів на сьогодні є наказ. Зародження наказу як документу термінологічно співвідноситься з Наказом як державним органом управління допетровського періоду Росії. Само слово „наказувати” у тлумачному словнику Володимира Даля пов'язується з повелінням, розпорядженням своєю владою, правом старшого, начальника. Тлумачний словник російської мови під редакцією Д.Н. Ушакова подає характеристику наказу у пізніший історичний період - ХІХ ст. „Наказ” - офіційне розпорядження органу влади (військового начальника, начальника установи), звернене зазвичай до підлеглих і таке, що потребує виконання певних дій, додержання тих чи інших правил і яке встановлює який-небудь порядок, положення”.
У Генеральному регламенті 1720 р. наказ у переліці документів відсутній. Однак Т.В. Кузнєцова відмічає, що вже у XVIII ст. у системі документації між воєнними установами згадується наказ. У середині ХІХ ст. розпорядча діяльність міністерств стала оформлюватися наказами. Напрямки використання наказів - силові відомства, розпорядження категоричні, які не потребують узгодження і домовленостей. Наказ з'являється в учбових організаціях і при оформленні кадрових документів (документування прийому та переміщення за громадянською службою, возведення до чину). Всі зміни „у складі громадських чинів” мали затверджуватися „найвищими наказами”. У законодавчому акті давалося визначення „найвищого наказу” як „вираження найвищої волі, яке відноситься до всіх випадків стану громадських чинів з самого возведення до першого класного чину”. Найвищі накази замінили іменні укази у всіх випадках щодо громадянської служби. Було встановлено формуляр найвищого наказу і порядок його заповнення.
Вимоги до оформлення наказу вперше було викладено у Положенні про письмоводство і діловодство у Воєнному відомстві.
Треба відмітити, що Словник видів і різновидів документів розташовує наказ тільки у розділі сучасних документів, вказуючи тим самим на відсутність або на обмежене використання наказу до ХХ ст. З 1917 р. поряд з наказом починає активно використовуватися такий новий вид розпорядчого документу як декрет - “правовий акт органу державної влади або державного правління радянської держави у період 1917 - 1936 рр.” [13, с. 59]. Радянський енциклопедичний словник подає наступне визначення наказу - “акт керівника органу державного управління, державної установи” [23, с. 1070]. Тож, декрет можна співвідносити з наказом. Елемент розпорядчого і єдиновладного характеру наказу на багато років вводить його до групи основних документів державних установ. Наказ на сьогодні займає одне з провідних місць серед документів вітчизняного діловодства. Його використання забезпечено достатньою правовою базою.
Аналіз визначень наказу, які включено до нормативних актів, словників, учбових посібників тощо, дозволяє зробити висновок, що наказ є документом командного плану, за якого розпорядження, доручення, обов'язки подаються у категоричній формі, без констатації умов та домовленостей. Такими є накази воєнні, кадрові, виконання судових рішень, що дозволяє віднести їх до документації командного характеру. На думку лінгвістів, слово „наказ” походить дієслова „наказувати” - „доручати”. Тобто у самому терміні вже тоді було закладено правову природу власних повноважень.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що наказ з'являється приблизно у середині ХІХ ст. у воєнних або воєнізованих відомствах, відомствах внутрішніх справ, де вони використовувалися у якості наказів з основної діяльності. Накази громадського відомства торкалися питань призначення, переміщення, звільнення з посади, затвердження та присвоєння чинів тощо.
У ХХ ст. характер наказу в Росії, а потім і в СРСР змінюється. Посилення розпорядчого елементу та елементу єдиновладдя вводить наказ на багато років до групи основних документів державних установ.
Протягом останнього десятиріччя відбувається зрівняння у правовому відношенні наказу і розпорядження [24, с. 32-36]. Можна припустити, що саме тому більшість фахівців у галузі документознавства у якості синоніму до наказів з особового складу подають у дужках „розпорядження”.
Розпорядження “у радянському державному й адміністративному праві - акт управління, що видано у межах компетенції посадової особи, державного органу; має обов'язкову силу” [23, с. 1114]. У Державній системі документаційного забезпечення управління накази пропонувалося видавати у якості “нормативного або індивідуального акту з загальних питань компетенції організації”, а розпорядження і вказівки - “з оперативних питань і для організації виконання постанов, рішень і наказів” [4, п. 2.1.4.]. В.Ф. Янкова відмічає зниження значущості наказу і підвищення значущості розпорядження [19, с. 39].
З вищевикладеного випливають наступні висновки:
- кадровий склад має велике значення, навіть вирішальне для будь-якої установи. Документація з особового складу характеризує правові, трудові та службові взаємовідносини окремої особи з установою;
– кадрова документація з особового складу є підставою для надання документів, що засвідчують особу працівника, посаду і фах. Вона є основою для отримання пільг, стипендій, пенсій чи фінансової допомоги. Документація з особового складу використовується також у довідкових цілях;
– класифікація кадрових документів є дискусійним питанням. Розбіжності виникають у фахівців в галузі документознавства і з приводу видів розпорядчих документів з особового складу. Однак, фахівці збігаються на думці, що основним розпорядчим документом з особового складу є наказ. Деякі документознавці поряд з наказом подають розпорядження, підкреслюючи можливість взаємозамінності цих документів;
- зародження наказу як документу термінологічно співвідноситься з Наказом як державним органом управління допетровського періоду Росії;
- наказ на сьогодні займає одне з провідних місць серед документів вітчизняного діловодства. Його використання забезпечено достатньою правовою базою.
1.2 Законодавча і нормативно-методична база кадрового діловодства та функції відділу кадрів установи
Суб'єктом кадрового діловодства є кадрові служби, які є різними за напрямками роботи та за кількістю працюючих в них незалежно від специфіки конкретного суб'єкта господарювання.
Структура кадрової служби залежить від організаційної структури установи, напрямків діяльності, а також чисельності працюючих.
Якщо структура установи передбачає наявність відділу кадрів, начальник відділу кадрів безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства. В такому разі керівник установи координує кадрову роботу в установі через начальника відділу кадрів.
В установах із невеликою чисельністю працюючих за відсутності спеціальної кадрової служби штатним розписом може бути передбачена посада інспектора кадрів, який веде в установі кадрову роботу [17, с. 4].
Організація будь-якого підрозділу установи починається із складання положення, у якому перераховуються завдання, функції, права й обов'язки підрозділу.
У розділі “Завдання” мають міститися чітко сформульовані напрямки дії відділу кадрів, найважливішими з яких є організація роботи із забезпечення добору, розстановки, використання робочих і фахівців; формування стабільно працюючого колективу; створення кадрового резерву; організація сист6еми обліку кадрів.
У розділі “Функції” розглядаються функціональні обов'язки в галузі кадрової роботи, зокрема:
- розробка планів комплектування кадрів відповідно до програми розвитку установи;
– оформлення приймання, переведення та звільнення працівників відповідно до трудового законодавства;
– зберігання та заповнення трудових книжок, ведення документів з діловодства;
– контроль за виконанням керівниками підрозділів наказів та розпоряджень щодо роботи з особовим складом;
– вивчення руху кадрів, аналіз плину кадрів, розробка заходів з його усунення;
– аналіз складу, ділових якостей фахівців установи з метою їх раціонального використання;
– створення умов для підвищення їх освітнього та кваліфікаційного рівня фахівців;
– робота зі створення резерву на висування;
– підготовка пропозицій щодо покращення розстановки та використанню працівників;
– підготовка та систематизація матеріалів для атестаційної комісії;
– підготовка матеріалів для подання працівників, фахівців, службовців для заохочення і нагороди;
– вживання заходів щодо працевлаштування працівників, які звільнюються;
– забезпечення контролю та інструктажу працівників відділу кадрів;
– організація контролю за станом трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку;
– ведення всієї звітності за кадровими питаннями [5, с. 5-6].
Положення про кадрову службу розробляється відповідно до „Типових положень про кадрову службу органів виконавчої влади”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.96 р. № 912 і затверджується керівником підприємства. Положення повинно передбачати різною мірою деталізацію нормативного акта незалежно від рівня органу управління.
Правильна організація кадрового діловодства має вирішальне значення при дотриманні конституційних прав громадян на працю і соціальне забезпечення. Кадрове діловодство є однією з основних частин спеціального діловодства. Ведеться кадрове діловодство за правилами та принципами, встановленими для загального діловодства, згідно з вимогами Єдиної державної системи діловодства.
Спеціалісти кадрових служб організацій, підприємств та установ мають керуватися у своїй діяльності законодавчими актами та нормативно-методичними документами, які стосуються кадрового діловодства.
Провідне місце в системі законодавства України посідає Конституція України, норми якої мають найвищу юридичну силу. В Конституції України викладено й основні конституційні принципи трудового права.
Другим за юридичною значимістю джерелом трудового права є закони, до яких відноситься Кодекс законів про працю, та інші закони, які також містять норми трудового права.
До інших актів трудового законодавства відносяться:
– закони, які регулюють трудові відношення, наприклад, Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закон України „Про оплату праці”, Закон України „Про відпустки”, Закон України „Про охорону праці”, Закон України „Про порядок вирішення трудових суперечок (конфліктів)”, Закон України „Про зайнятість населення”;
– другу групу джерел у сфері трудового права складають підзаконні акти. Серед них слід перш за все відмітити укази та розпорядження Президента України, наприклад, Указ Президента України „Про організаційні заходи з посилення соціального захисту малозабезпечених громадян”, Указ Президента України „Про концепцію реформування оплати праці в Україні”. Сюди ж входять нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, наприклад, „Про затвердження Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю”;
– третю підгрупу складають підзаконні акти Міністерства праці й соціальної політики України, які видають накази, інструкції, наприклад, наказ „Про затвердження порядку надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного”;
– четверту підгрупу складають нормативні акти міністерств та відомств. Ці органи державного управління можуть створювати акти, які містять норми трудового права у випадках та межах, передбачених законами України, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
В умовах переходу до ринкової економіки зростає роль локальних нормативних актів про працю. Локальні нормативні акти розробляються власником або уповноваженим ним органом за участю виборного профспілкового органу та приймаються загальними зборами (конференцією) даного підприємства, організації. До локальних джерел можна віднести: колективні угоди, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, угоди з питань охорони праці.
Крім вказаних вище нормативних актів, соціально-трудові відношення працівників і власника або вповноваженого ним органу регулюються відповідними видами угод.
Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи, якщо вони не суперечать Конституції України. Важливе значення у теперішній час набуває використання міжнародних трудових норм у нашому національному законодавстві. Значна роль у цьому питанні конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці, таких, наприклад, як Конвенція „Про примусову або обов'язкову праці”, „Про припинення трудових відносин за ініціативою підприємця” тощо.
За питаннями, які не врегульовані законодавством України на території нашої країни до прийняття власних нормативних актів з відповідних питань, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р. „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”, діють акти СРСР, за умов, що вони не суперечать Конституції та законам України. Це забезпечує певну спадковість у правовому регулюванні трудових відносин.
У кожному випадку, вирішуючи питання про застосування тієї чи іншої союзної норми з трудового права, варто перш за все зіставити її з українським законодавством [11, с. 14-16].
У своїй роботі працівник відділу кадрів також керується Конституцією України, Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України, інструкціями та іншими нормативними документами Міністерства праці та соціальної політики України.
У довідково-інформаційному фонді кадрової служби обов'язково мають бути:
- Кодекс законів про працю України;
– Інструкція про порядок ведення трудових книжок;
– Закони України „Про вищу освіту”, „Про відпустки”, „Про зайнятість населення”, „Про оплату праці”, „Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні”, „Про охорону праці”, „Про пенсійне забезпечення”, „Про підприємства в Україні”, „Про правовий статус іноземців”;
– Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій;
– Довідник кваліфікаційних характеристик працівників;
– перелік законів, якими дозволяється укладання трудового договору у формі контракту;
– науково-практичний коментар до законодавства України про працю;
– Статут, положення про підприємство, установу, організацію, товариство.
Крім того, в практичній роботі кадрової служби використовуються внутрішні розпорядчі документи установи, зокрема:
– колективний договір (стаття 10 КЗпП України);
– правила внутрішнього трудового розпорядку (стаття 142 КЗпП України);
– положення про структурні підрозділи підприємства;
– посадові інструкції на працівників;
– книга обліку та руху трудових книжок та вкладишів до них;
– книга реєстрації особових справ працівників;
– книга обліку прийому, звільнення, дисциплінарних стягнень та нагороджень державними, урядовими нагородами, відомчими відзнаками;
– книга вхідної та вихідної кореспонденції кадрової служби;
– книга обліку виходу на роботу [12, c. 28 - 29].
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
- класична форма організації кадрової служби на підприємстві -створення відділу кадрів;
– кадрова служба є дзеркалом установи, і від того, як у ній організоване документаційне забезпечення управління, складається враження про установу і її керівника;
– на кадрову службу покладено дві основні функції: управління персоналом та кадрове діловодство;
– для виконання функцій і обов'язків з основних напрямів роботи кадрової служби розробляються і впроваджуються нормативні документи;
– в своїй роботі працівники відділу кадрів мають керуватися положеннями чинного законодавства та будувати свою роботу на основі нормативно-методичної бази кадрового діловодства. Вищий рівень у структурі законодавчих документів, які регламентують кадрове діловодство, займають Конституція України та закони України; далі йдуть Укази Президента, Постанови уряду, постанови та нормативні акти міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади з питань діловодства; наступний рівень - нормативні документи, відповідно до яких оформлюються документи, нормативні документи з організації діловодства, нормативні документи з організації архівного зберігання документів, нормативно-методичні документи організацій, підприємств, установ та місцевих органів виконавчої влади з діловодства;
– найважливішим правовим документом для працівників відділу кадрів є Кодекс законів про працю України;
– важливе значення набуває використання міжнародних трудових норм у нашому національному законодавстві. Суттєве значення у цьому питанні мають конвенції та рекомендації Міжнародної організації пр
Використання розпорядчої документації у відділі кадрів навчального закладу курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Курсовая работа по теме Врахування вікових психологічних особливостей та інтересів у навчанні іноземної мови
Эссе На Тему Болезни Современного Общества
Реферат: 1090-е
Реферат: Западно-Сибирский экономический округ. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Логопедическая работа по коррекции нарушений лексики у детей с двуязычием
Сочинение На Тему Сказка 3 Класс
Контрольная работа: Метод капитализации дохода и его использование при оценке объектов недвижимости. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Правление Наполеона Бонапарта. Первая Империя Во Франции
Реферат по теме Судьи – носители судебной власти
Психология Личностного Роста Реферат
Курсовая Работа Особенности Ипотечного Кредитования В России
Реферат по теме Обучение организаций
Реферат На Тему Алкоголь Кратко
Примеры Сочинений По Литературе В Декабре
Реферат На Тему Социологический Подход К Реализации Национальных Проектов
Курсовая работа по теме Анализ продукции в соответствии с классификацией ТН ВЭД
Курсовая Работа На Тему Ознакомление Учащихся С Химическими Производствами В Курсе Средней Школы
Курсовая работа по теме Голограммы
Эссе Сущность И Смысл Служения Народу
Интернет-торговля в России
Мембранные потенциалы - Биология и естествознание реферат
Правовое регулирование пожарной безопасности - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Особенности поведения рыжих полёвок (Myodes glareolus), определяющие выбор живоловок - Биология и естествознание курсовая работа