Видовий склад та чисельність птахів лісу - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Видовий склад та чисельність птахів лісу

Ліс як складний рослинний біоценоз. Видовий склад птахів лісу Чернігівського району, особливості його флористичного складу і площа. Опис видів птахів, які найбільш зустрічаються в даному районі дослідження. Діяльність людини та її вплив на птахів лісу.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Маючи ряд прогресивних особливостей птахи заселяють різноманітні, іноді малосприятливі кліматичні зони земної кулі. Здатність до польоту дає можливість знаходити найбільш сприятливі умови існування. Широко розселившись, птахи пристосувались до різних умов життя, споживанню різних видів кормів, використовуючи при цьому різні способи добування корму.
Ліс як досить складний рослинний біоценоз, для якого характерна ярусність, являється місцем існування великої групи птахів, які населяють різні його яруси. Від видового складу і чисельності птахів залежить життя лісу.
Мета дослідження - розглянути та проаналізувати видовий склад птахів лісу досліджуваного району.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити в процесі дослідження певне коло питань, що стосуються розмноження птахів.
встановити флористичний склад, площу особливості досліджуваного району;
розглянути особливості та дати загальний опис видів птахів, які найбільш зустрічаються в даному районі дослідження;
дати характеристику діяльності людини та її впливу на птахів лісу.
Предмет дослідження - представники класу Птахи, що належать до лісового біоцеозу.
Об`єкт дослідження - видовий склад та чисельність птахів лісу.
При дослідженні проблеми були використані методи дослідження: описовий, науковий, аналізу та синтезу, порівняння, спостереження та інші методи дослідження.
Нарешті, не можна забувати, що птахи поряд зі ссавцями і більшістю безхребетних тварин, збагачують ґрунт органічними речовинами за рахунок екскрементів, розкладання трупів.
Досить різноманітна та мальовнича природа Чернігівщини. Навколо міста Чернігова досить багато зелених насаджень: є парки, лісові насадження листяні та хвойні. Коли ми заходимо до лісу нашу увагу привертають, перш за все, різноманітні пташині голоси, що лунають з усіх боків.
На узліссях і лісових галявинах з ранньої весни до пізньої осені можемо ми почути дзвінкий, але трохи сумний голос звичайної вівсянки .Поряд можна зустріти й лісового щеврика, коричнювату пташку розміром з горобця, але стрункішу, з світлим поздовжньо смугастим горлом. Любить він сидіти на верхівках дерев [4, 15].
У листяних і мішаних лісах, переважно на узліссях, зустрічається невеличка (значно менша за горобця) зеленувато-оливкова зверху і світло-жовта знизу пташка - берестянка.
Серед чагарників на узліссях зустрічаються славка сіра, але пісні їх за красою значно поступаються попередньому виду. В більшості, це - типовий славчачий "говірок".
З кущів може долинути до нас голос, що трохи нагадує скрекотання сороки. Голос цей належить сорокопуду-жулану. А ось сороку-білобоку, напевно, знають усі.
Високо в кронах дерев постійно перегукуються щебетливими трелями зграйки щигликів, яких відразу можна впізнати за лимонно-жовтими смугами на крилах та яскраво-червоній широкій смузі навколо дзьоба). З глибини лісу лунають ніжні голоси вівчариків. Помітити цих маленьких пташок дуже важко - всі вони сірувато-зеленого кольору, через що добре маскуються на фоні зеленого листя крон дерев, де постійно тримаються.
Ближче до вологих місць можна почути пісню нашого найкращого співака - соловейка. Ще один наш гарний лісовий співак - співочий дрізд прилітає до нас на Чернігівщину раніше за соловейка, ще на початку квітня. Відзначається він також і тим, що його спів можна почути і восени під час перельотів. Одним з найбільш помітних птахів нашої авіафауни є дрізд-горобинник, або чикотень [5, 18].
Звичайний у нас і чорний дрізд, який цілком виправдовує свою назву : має чорне забарвлення тіла і голови та яскраво-жовтий дзьоб (у самців навесні).
А рано-рано-вранці, майже у повній темряві, коли інші птахи ще мовчать, подає свій ніжний голос, який нагадує дзюрчання струмочка, малинівка, або вільшанка. Пісня її починається якось невиразно, розтягнутими звуками (здається , наче пташка хоче взяти високі ноти, але не може), а потім переходить у красиву переливчасту трель.
І звичайно ж у кожному лісі або парку, та й на вулицях наших міст і сіл завжди можна побачити зябликів та багаточисельних і всюдисущих синиць . Зяблики - це одні з найпоширеніших наших співочих птахів.
Рідше з глибини лісу долинають до нас голоси звичайної горлиці та зозулі. Побачити цих птахів можна не часто, хоча вони є звичайними на Чернігівщині. А от голоси їх, особливо зозулі, мабуть всім добре відомі.
Тільки рано навесні ми можемо почути тиху, схожу на плач чи нявчання, невибагливу пісню крикливої сойки, птаха, завбільшки з галку, що має на крилах білі плями і голубе "дзеркальце", біле надхвістя.
Також тільки навесні можна почути знаменитий "барабанний дріб" дятлів, який розноситься по лісу - "тррр... тррр..." і створюється ударами дзьоба по сухій гілці.
Найчисленніший у наших лісах великий строкатий дятел загального чорно-білого забарвлення. Схожі на нього також середній їй малий строкаті дятли (останній розміром з горобця).
Ще один дуже цікавий птах нашої фауни - дрімлюга.
Спостереження за птахами лісу проводилися в околицях міста Чернігова.
Протягом тривалого часу нами проводилися спостереження та вивчення видового складу лісового масиву, велися підрахунки чисельності видового складу. Нами було виявлено декілька видів птахів, які найбільш часто зустрічалися під час наших екскурсій до лісу. Нижче наводимо опис та особливості певного виду птахів.
ЩЕВРИК ЛІСОВИЙ - ANTHUS TRIVIALIS (L.)
Маса 26--27 г. У дорослих птахів верх тіла жовтувато-бурий, з темними поздовжніми плямами. Надхвістя без плям. Над оком жовтуваті брови. Забарвлення нижньої частини тіла білувате, на волі рудувате по боках, з темними смугами і темними поздовжніми рисками на горлі, волі і грудях з боків. У зимовому оперенні верх тіла більш плямистий, а низ -- рудуватий. Молоді птахи зверху строкаті, з жовтими плямками. Низ тіла плямистіший, ніж у дорослих.
В Україні звичайні гніздові і перелітні птахи Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму. Під час перельотів бувають і в інших областях. Улюблені місця -- лісові галявини, зруби, узлісся, розріджені, світлі лісові ділянки [2, 25].
У природі їх визначають за характерним плямистим забарвленням. Часто тримаються на землі. У шлюбний період у самців дуже характерний токовий політ. Починаючи пісню, самець злітає з гілки, піднімається вгору, а потім з розправленими крилами, мов метелик, «планерує» вниз, подаючи вже інші звуки: «ціцціцці цціві-з-ві-з-ві-зре-ррр» (летить вгору), потім («планерує» вниз) -- «ціе-ціе-ціе». Позивні звуки -- «зіб», «псіі» або «ціт». Живляться комахами, яких збирають переважно на землі, та іншими безхребетними. Улітку й восени зрідка їдять насіння.
Прилітають на місця гніздування в квітні. Гнізда роблять у ямці, на землі, вимощують стеблами трав, мохом, кінським волосом. Яйця різного типу: зеленувато-сірі або рожевуваті, з темними плямками, рисочками, крапками. Повна кладка з 5--6 яєць, двічі на рік -- у першій половині травня і другій половині червня. Насиджує самка, 12--13 днів, причому сидить так міцно, що коли людина проходить біля гнізда, випурхує тільки з-під самих її ніг. Пташенята залишаються в гнізді близько 12 днів. Після цього батьки продовжують годувати їх ще тиждень.
Птахи корисні й декоративні, прикраса лісового ландшафту. Потребують ретельної охорони.
БЕРЕСТЯНКА - HIPPOLAIS ICTERINA (VIEILL)
Маса 14--15 г. Дорослі птахи зверху сірувато-зелені, знизу жовті. Навколо ока жовте кільце, над оком жовті «брови». Махові і стернові пера бурі. Молоді птахи знизу блідіше, білувато-жовті.
Птахи перелітні, зимують в Екваторіальній і Південній Африці. На Україні гніздові і перелітні птахи майже всієї території республіки, крім безлісих і високогірних районів. Гніздяться в листяних і мішаних лісах, парках і садах.
У природі визначають за характерною поведінкою і голосом, відмінним від інших, схожих за забарвленням дрібних деревних птахів. Тримаються на верхівках дерев, дуже рухливі. Самці під час співу часто настовбурчують пір'я на голові. Спів досить гучний, тріскучий; в нього вплітаються різні запозичені звуки, в тому числі звуки співів і криків інших птахів, за що берестянка дістала російську назву «пересмішка». Позивні і тривожні крики -- «вед», «тце», дуже характерне «дедеві-дедеві», «еррр». Живляться деревними комахами і павуками, яких збирають у кронах дерев. На землю не спускаються. Улітку і восени охоче їдять ягоди, в тому числі й садові [2, 32].
Прилітають на місця гніздування в травні, коли дерева вже вкриті листям. Гнізда роблять на деревах, у розвилці гілок. Це дуже ретельно сплетені з різних рослинних матеріалів глибокі кошики, вимощені рослинним пухом, пір'ям, шерстю і обов'язково прикрашені зовні для маскування шматочками березової кори -- берести (за що дістали українську назву «берестянка»). Повна кладка з 5 рожевих, з чорними крапками і штрихами яєць, у кінці травня -- на початку червня (іноді і в липні). Насиджують обидва птахи, 13 днів. Пташенята залишаються в гнізді також 13--14 днів. Відлітають на південь у серпні -- на початку вересня.
Птахи корисні, хороші співаки. Заслуговують охорони.
СЛАВКА САДОВА, АБО КРОПИВ'ЯНКА - SYLVIA BORIN (BODD.)
Маленькі птахи. Маса до 25 г. Дорослі самці зверху сірі з буруватим відтінком. Низ тіла брудно-білий, з легким буруватим відтінком на волі й грудях. На тілі з боків теж буруватий відтінок. Після линяння низ тіла має більше бурого відтінку. Самки світліші за самців. Молоді птахи Схожі на дорослих в осінньому оперенні, але боки тіла в них рудуваті.
Поширені майже по всій Європі, крім Крайньої Півночі, в західній частині лісової зони Сибіру, на схід до Єнісею. Птахи перелітні, зимують у Південній Африці. В Україні гніздяться майже по всій території, в лісових насадженнях різного типу, по узліссях, полянах, просіках, у паркових насадженнях, де є чагарниковий підлісок.
У природі тримаються в гущавині чагарників або в кроні дерев. Визначаються за розміром і забарвленням. Самці співають, пісня гучна і мелодійна, трохи нагадує пісню славки чорноголової. Позивний крик -- «чак-чак» або «так-так». Живляться переважно дрібними комахами і павучками. Улітку і восени охоче їдять різні ягоди, навіть виноград [2,35].
Прилітають на місця гніздування в кінці квітня -- на початку травня. Гнізда у вигляді чаші, пухкі, із стебел трав, вимощені дрібними корінцями і кінським волосом. Птахи будують їх у розвилці гілок кущів або молодих дерев, низько над землею. Яйця білувато-жовті, з темними розмитими і чіткими плямами. Повна кладка з 4--5 яєць, у кінці травня -- на початку червня. Насиджують обидва птахи, 12--14 днів. Пташенята вилітають з гнізда на 10--11 день, але ще кілька днів батьки продовжують годувати їх. Відлітають у вересні.
Птахи корисні й декоративні, Потребують охорони.
Маленькі птахи. Маса до 15 г. Дорослі самці зверху рудуваті або бурувато-сірі. Низ тіла білий, з блідо-рожевим відтінком на грудях.
У самки низ тіла рудувато-бурий; молоді птахи схожі на самок, але зверху рудіші.
Поширені в Європі, Малій і Середній Азії, в лісовій і лісостеповій зонах Сибіру, на схід до Єнісею. Птахи перелітні. Зимують в Африці, Аравії, Індії. В Україні гніздові перелітні птахи всієї території. Гніздяться в чагарникових заростях різного типу.
У природі їх визначають за особливостями поведінки: самець під час співу надуває горло, піднімає пір'я на голові й горлі, іноді злітає вертикально вгору. Голос -- хрипле «вед-вед-вед» і шипіння. Пісня -- тихе щебетання і гучна кінцівка з кількох складів, де іноді повторюються звуки співу інших птахів. Живляться комахами, павуками. Улітку і восени -- ягодами.
Прилітають у квітні. Гнізда -- типові кошики з трави, корінців. Будують їх у кущах, іноді в кущиках високих трав. Яйця плямисті, схожі на яйця інших славок. Насиджує самка, 11 днів. Пташенята сидять у гнізді 10--12 днів. Відлітають на зимівлю в кінці серпня -- у вересні.
Корисні і декоративні птахи, яких слід охороняти.
СОРОКОПУД-ЖУЛАН - LANIUS COLLURIO L.
Маса до 35 г. У дорослих самців верх голови і шия сірі, спина руда, із сірим відтінком, поперек рудувато-сірий, надхвістя сіре. Лоб і голова з боків чорні. Низ тіла білий, з рожевим відтінком на грудях, череві й боках. У самок верх тіла рудий, зі слабо помітними темними плямами. Низ тіла білуватий, з помітними темними поперечними смугами. Голова бурувато-сіра. Молоді птахи схожі на самку, але на верхній частині тіла і на голові у них темний поперечний візерунок. Темні смуги на нижній частині тіла більш помітні.
Поширені майже по всій Євразії, крім Крайньої Півночі і південних тропічних країн. Птахи перелітні.
Зимують у Східній Африці, Аравії, Південній Азії, Індонезії. На Україні гніздові і перелітні птахи всіх областей [2, 45].
У природі визначаються за характерним зовнішнім виглядом (майже вертикальна постава, довгий хвіст, міцний гачкуватий дзьоб) і яскравим забарвленням. Позивні крики «чак-чак», «чек-чек» або «чекк». Пісня -- мелодійне тихе щебетання, в яке вплітаються «ноти», запозичені в інших птахів. Здобич (комах, дрібних ящірок, жабок) часто наколюють на голки рослин «про запас». Живляться переважно комахами.
Прилітають у кінці квітня -- на початку травня. Гнізда, найчастіше в густих кущах або на низькому гіллястому деревці, у вигляді глибокої чаші, із стебел трав, гілочок, корінців, іноді вимощене кінським волосом. Яйця різноманітне забарвлені. Найчастіше вони зеленувато-білі або рожевувато-білі, з темними плямками. Повна кладка з 5--7 яєць, у травні -- червні. Насиджує переважно самка, 14--15 днів. Пташенята залишають гніздо через 15 днів, але ще не вміють добре літати, і їх близько двох тижнів годують батьки.
Відлітають у вересні. Птахи корисні і декоративні. Потребують охорони.
Довгохвості строкаті птахи, розмірами такі, як галка. Маса 230--250 г. У дорослих птахів голова, шия, воло і частина грудей чорні, із зеленуватим металічним блиском. Задня частина грудей, черево, поперек і плечові пера білі. Хвіст довгий, чорний, з металічним блиском. У молодих птахів оперення тьмяне, без блиску. Білі частини оперення з буруватим відтінком.
Поширені майже в усіх країнах північної півкулі, крім Крайньої Півночі і Східного Сибіру. На Україні гніздові осілі птахи всієї території. Улюблені місця -- узлісся, молодняки, зарості чагарників по берегах водойм, у ярах, балках, садах, пришляхових і полезахисних смугах. У природі їх визначають завдяки характерним забарвленню, поведінці і зовнішньому вигляду. Голос -- гучне стрекотання і дзвінке «чак-чак» [2, 75].
Живляться комахами, зерном, маленькими тваринами, падлом, покидьками. На місцях гніздування з'являються дуже рано, бо зимують у тих самих місцях або поблизу від них. Гнізда у вигляді великих, закритих зверху куль, із сухих палок, будують найчастіше в густих колючих чагарникових заростях або високо на деревах. У середині гніздо обмазане глиною і вимощене сухою травою, корінцями. Повна кладка з 5--7 зеленуватих, з темними плямками яєць, у середині -- кінці квітня -- на початку травня. Насиджує самка, 17--18 днів. Пташенята залишаються в гнізді 22--24 дні.
Знищуючи шкідливих комах і гризунів, сороки приносять велику користь, але вони іноді руйнують гнізда інших співочих і навіть мисливських птахів. Тому в мисливських господарствах кількість сорок обмежують, руйнуючи гнізда під час їх будування. Але самих птахів слід охороняти і ні в якому разі не знищувати.
Чималі птахи. Маса до 750 г. У дорослих птахів чорні голова, горло, передня частина грудей, крила і хвіст. Решта оперення попелясто-сіра, з чорними рисками. Молоді птахи мають буруватий відтінок.
Поширені майже по всій північній півкулі, крім Крайньої Півночі і частково тропічних країн Азії. В УРСР звичайні, досить численні, місцями осілі, частково кочові птахи всієї території. Тримаються в лісах, лісосмугах степової зони, часто поблизу і в межах населених пунктів.
Голос -- хрипле і досить гучне «карр-карр».
Живляться рослинною і тваринною їжею. Поїдають дрібних гризунів, жаб, ящірок, дрібних птахів, пташенят і яйця інших птахів, комах, падло і всякі покидьки, їдять також зерно, горіхи тощо.
Гнізда з уламків гілок мостять на деревах. Повна кладка з 5 зелених, з темними крапками яєць, у кінці березня -- до середини квітня. Насиджує переважно самка, 17 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько 35 днів.
Виконуючи санітарні функції і знищуючи гризунів і комах-шкідників, ворони приносять користь. Але водночас вони руйнують гнізда і поїдають яйця і пташенят мисливських і дрібних співочих птахів, молодих зайченят, каченят, тобто завдають шкоди мисливському і лісовому господарству. Отже, кількість ворон, особливо в мисливських господарствах і населених пунктах, слід регулювати. Але в ніякому разі не можна винищувати ворон.
Зрідка на Україну залітає ворона чорна (С. согопе согопе L.). Забарвлення суцільно чорне. Гніздиться в Західній Європі.
Невеликі птахи. Маса до 200 г. Забарвлення строкате. У дорослих птахів голова білувата, з темними поздовжніми рисками і невеликим «чубчиком». Загальне забарвлення верхньої і нижньої частин тіла рудувато-коричневе. По боках шиї, від кутів рота проходять чорні поздовжні плями -- «вуса». На покривних перах крила чорні, білі та блакитні смужки. Горло і підхвістя брудно-білі. У молодих птахів забарвлення менш яскраве.
Поширені в лісах Європи, помірної смуги Сибіру, в Передній і Південно-Східній Азії до Тихого океану. Птахи осілі й кочові. На Україні гніздяться в листяних і мішаних гірських і рівнинних лісах Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму. Під час кочувань залітають також у безлісі райони. Улюблені місця -- листяні й мішані ліси, де є дуб, бук, ліщина, насінням яких птахи живляться восени і взимку.
У природі визначаються за яскравим забарвленням і голубувато-синім «дзеркальцем» на крилі. Голос тріскучий, пронизливий, ніби розривають ганчірку. Іноді подають пронизливий звук «піійа», схожий на крик канюка звичайного. Іноді тихенько щебечуть, «співають», наслідуючи голоси інших птахів. Живляться жолудями, горіхами, ягодами, буковими горішками, навесні й улітку комахами, іноді яйцями і пташенятами дрібних птахів, невеличкими мишовидними гризунами, жабами та іншими дрібними тваринами [2,85].
Гнізда на деревах, на різній висоті, з тоненьких гілочок, паличок, стебел трав, корінців тощо. Повна кладка з 5--6, рідше 8 сірувато-зелених, з буруватими плямками яєць, у кінці травня. Якщо гніздо зруйновано, може бути додаткова кладка в червні. Насиджують обидва птахи, 16--17 днів. Пташенята залишаються в гнізді 19--20 днів. Після вильоту пташенят птахи утворюють сімейні зграйки і кочують по лісах у пошуках їжі.
Птахи корисні, хоч іноді і руйнують гнізда інших птахів. Відіграють велику роль у житті лісових біогеоценозів. Ховають у землі в різних місцях запаси жолудів, горіхів, які згодом проростають. Птахи декоративні. Заслуговують на повну охорону.
ВІВЧАРИК ВЕСНЯНИЙ - PHYLLOSCOPUS TROCHILUS (L.)
Маленькі пташки. Маса до 10 г. Забарвлення верхньої частини тіла бурувато-сіре, із зеленуватим відтінком, нижньої -- жовтувате або бурувато-біле, з жовтими поздовжніми плямами і бурим відтінком на грудях і боках тіла. Підкрила жовті. Молоді птахи яскравіші, ніж дорослі.
Поширені в помірній і північній смугах Європи і Азії, на схід до басейну р. Анадир. Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці, частково в Ірані й Аравії. На Україні гніздові і перелітні птахи Полісся, Карпат, Лісостепу і Криму. Під час перельотів трапляються всюди, де є деревна або чагарникова рослинність. Гніздяться переважно в листяних лісах з густим підліском.
У природі схожі на інших вівчариків, але тримаються переважно в кронах дерев, у густому листі. Спів коротенький, тріскотливий, але приємний» трохи мінорний. Позивний звук -- протяжливе «фьюі-іть». Живляться комахами, павуками. Улітку і восени їдять також лісові ягоди.
На місця гніздування прилітають у квітні. Гнізда на землі, з кришечкою і бічним входом. Повна кладка з 4--7 білих, з червонуватими плямками яєць, в другій половині травня -- на початку червня. Насиджує самка, 13 -- 14 днів. Пташенята залишаються в гнізді до 18 днів, потім ще близько тижня батьки годують їх поблизу гнізда. Відлітають на зимівлю у вересні -- жовтні.
Як і інші вівчарики, корисні та декоративні птахи.
Невеликі птахи. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих самців оксамитово-чорне, дзьоб жовтий. Самки темно-бурі зверху і сірувато-бурі знизу. На горлі й волі рудуватий і білуватий відтінки і темні поздовжні плями. Молоді птахи зверху рудувато-бурі, з рудуватими світлими плямками, знизу рудувато-бурі, з темними плямками.
Поширені майже по всій Європі, крім північних областей, у Північній Африці, Передній і Центральній Азії, на схід до Індійського океану. Птахи частково перелітні, частково осілі і кочові. Зимують у південних районах зони поширення.
Крім лісових, є «міські», урбанізовані популяції, які ведуть осілий спосіб життя в населених пунктах, навіть у великих містах (Західна Європа). На Україні осілі, почасти перелітні і кочові птахи всієї території. У Києві та його околицях живе урбанізована осіла популяція дроздів, які були завезені близько десяти років тому з Польщі й успішно акліматизувалися. Улюблені місця -- листяні ліси і парки з добре вираженим підліском. У природі їх можна визначити завдяки характерному чорному кольору оперення, довгому хвосту і жовтому дзьобу. Часто спускаються на землю і швидко бігають між кущами, шукаючи їжі. Мають характерну звичку смикати хвостом. Самці весною дуже добре співають, сидячи на верхівці дерева, особливо під час сходу і заходу сонця. Позивний крик -- «чак-чак» або «так-так». Якщо птах лякається, подає пронизливий несподіваний крик «тікетікетіке». Під час польоту подають коротенькі позивні звуки «сірр» або «црісс».
Живляться комахами та іншими безхребетними. Восени охоче поїдають різні ягоди [2, 105].
На місця гніздування прилітають у середині березня, на півночі -- в кінці березня -- на початку квітня. Гнізда у вигляді кошиків, сплетених із стебел трав, гілочок, моху вимощують у розвилці гілок дерев або кущів, іноді зовсім низько над землею або під корінням на землі чи на схилі яру. У населених пунктах нерідко бувають гнізда в щілинах стін, під дахами будинків тощо. Повна кладка з 5--7 зелених з коричневими або рудуватими плямками яєць, двічі за сезон, у квітні й червні. Насиджує переважно самка, 13--15 днів. Пташенята сидять у гнізді до 15 днів. Годують їх обидва птахи, майже виключно безхребетними.
Птахи корисні, знищують багато комах, шкідників сільського і лісового господарства. Чудові співаки і красиві птахи, які прикрашають природний ландшафт. Потребують ретельної охорони.
ДРІЗД-ГОРОБИННИК - TURDUS PILARIS L.
Розміром майже такі, як дрозди чорні. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих птахів зверху сіре, спина і крила каштаново-коричневі над оком світлі брови. Горло жовтувато-біле, з темними поздовжніми плямками, воло, верх і боки грудей рудувато-бурі, з бурими поперечними смужками. Середина грудей і черево жовтувато-бурі. Молоді птахи зверху сірі, з буруватим відтінком. На горлі і грудях більше рудого кольору, низ тіла більш плямистий.
Поширені в лісовій смузі Центральної і Східної Європи і Азії, на схід до р. Алдана і Забайкалля. Птахи частково перелітні, частково кочові. Зимують у південних районах поширення. На Україні -- гніздові, кочові птахи Полісся, Лісостепу, Карпат і перелітні в усіх областях. Улюблені місця в гніздовий період -- узлісся, острівні ліси, парки.
У природі визначаються за сірим з коричневим забарвленням і порівняно довгим хвостом. Тримаються завжди зграями, гніздяться невеликими колоніями. Голос характерний. Позивні крики -- «чак-чак-чак» або «тррр-тррр». Налякані, подають тріскотливий, гучний крик. Співають тихо, скоріше це не пісня, а щебет і скрип, який можна почути біля гнізда. Живляться комахами, черв'яками, наземними молюсками. Восени переходять майже виключно на живлення ягодами і кочують у пошуках цього корму. Свою назву дістали «за пристрасть» до ягід горобини.
Гніздяться колоніями, іноді в кілька десятків пар. Гнізда досить великі, із стебел трав, моху, гілочок, будують на деревах, іноді низько над землею. Повна кладка з 5 -- 6 зеленуватих, з бурими плямками яєць, двічі за сезон -- у травні і кінці червня. Насиджує переважно самка (самець іноді її підміняє), 13 -- 14 днів. Пташенята сидять у гнізді 14 -- 15 днів. Після закінчення гніздового періоду починають кочувати. У м'які зими нерідко залишаються зимувати і трапляються в усіх природних зонах.
Знищують багато шкідливих комах, тому птахи корисні і заслуговують охорони.
СОЛОВЕЙ СХІДНИЙ - LUSCINIA LUSCINIA (L.)
Невеликі птахи. Маса до 28 г. Дорослі птахи зверху рудувато-коричневі, знизу сірувато-буруваті. Стернові пера іржаво-бурі. Самки такі самі за забарвленням, а за розміром трохи менші. Молоді птахи плямисті, бурі, з рудими плямками.
Поширені в середній і південній смугах Європи, Азії, на схід до Красноярська, на південь до Китаю і Тянь-Шаню. Птахи перелітні. Зимують у Південно-Східній Африці. В УРСР гніздові і перелітні птахи всієї території, за винятком Криму і Прикарпаття.
Гніздяться у вологих листяних лісах і парках, біля струмків, озер, річок, ставків, де добре розвинений чагарниковий підлісок.
У природі їх визначають за рудувато-бурим забарвленням і характерною поведінкою. Тримаються в густих чагарникових заростях, часто на землі. Крик тривоги в гніздовий період -- «сі-крр-крр, сі-крр-крр». Самці навесні співають. Пісня дзвінка, багата на різні свистячі звуки, дуже мелодійна. Живляться комахами (більше жуками), павуками, черв'яками. Восени охоче їдять різні ягоди [2, 120].
Прилітають на місця гніздування пізно, в травні. Гнізда на землі, в густих заростях, із сухого листя і стебел трав. Повна кладка з 5 -- 6 шоколадно-коричневих яєць, у другій половині -- кінці травня. Насиджує самка, 13 -- 14 днів. Пташенята залишають гніздо через 11 -- 12 днів, коли ще не вміють літати. Ще тиждень батьки продовжують їх годувати. Відлітають у серпні -- на початку вересня. Птахи дуже корисні, мають надзвичайно велике естетичне, декоративне значення. Потребують ретельної охорони.
Маса до 22 г. У дорослих птахів голова зверху чорна, блискуча, спина жовтувато-зелена, надхвістя сіре. На потилиці біла пляма, низ тіла жовтий, із зеленуватим відтінком, горло і воло чорні, посередині грудей і черева чорна смуга. Молоді птахи забарвлені блідіше. Чорне оперення без блиску, бурувате, низ тіла блідо-жовтий. Поширені майже по всій Євразії (крім Крайньої Півночі) і в Північній Африці. Птахи осілі, частково кочові. На України зустрічаються скрізь у лісах, садах, скверах населених пунктів.
У природі визначаються за характерним яскравим забарвленням і поведінкою: дуже жваві. Весь час літають з дерева на дерево, шукають їжу. Людину підпускають зовсім близько. Голос -- навесні дуже характерна дзвінка трель «тіті-тю», «тіті-тю», або коротеньке «тінь-тінь», або «сі-тюіть». Живляться переважно комахами, їхніми яйцями, лялечками, гусінню. У кінці літа, восени і взимку охоче споживають рослинну їжу -- насіння, ягоди тощо. Можуть їсти м'ясо, падло, різні відходи.
Гнізда роблять з корінців, стебел трав, моху у дуплах дерев, щілинах будівель, під корінням дерев, у найнесподіваніших місцях, вимощують їх кінським волосом, пір'ям, шерстю. Повна кладка з 10--14 білих з червонувато-коричневими плямками яєць, двічі за сезон -- у середині -- кінці квітня і в червні. Кладка з 8 -- 10 яєць. Насиджує самка, 13 -- 15 днів. Пташенята залишаються в гнізді 15 -- 20 днів. Після закінчення гніздового періоду збираються в маленькі зграї з іншими видами синиць, підкоришниками, повзиками і ведуть кочовий спосіб життя.
Дуже корисні птахи, які знищують багато шкідників лісу, саду і поля. Користь від них тим більша, що вони розшукують і винищують комах на всіх стадіях розвитку. Живуть у нас протягом цілого року. Цих птахів слід не тільки охороняти, а й приваблювати в ліси, парки, сади, розвішуючи штучні гніздівлі, підгодовувати їх у сувору зимову пору.
Маленькі птахи. Маса 24--25 r. У дорослих самців голова і шия сірі, на лобі чорна смуга. Спина коричнева, поперек зеленувато-жовтий. Нижня частина тіла малиново-червона. У самок червоного кольору на нижній частині тіла немає, замість нього світло-бурий. Голова й спина бурувато-зелені. Молоді птахи схожі на самку.
Поширені майже по всій Європі, помірній смузі Сибіру, на схід до Томська, в Малій Азії, на Кавказі, в Ірані, Північній Африці. Птахи частково перелітні, частково осілі і кочові. На Україні гніздові, перелітні і кочові птахи Полісся, Лісостепу, Карпат, Криму та деяких лісових насаджень степової зони. Під час кочувань їх зустрічають по всіх областях. На півдні республіки бувають і взимку. Улюблені місця зябликів -- листяні й мішані ліси, парки, сади, полезахисні смуги.
У природі самців легко визначити за характерним червоним забарвленням горла і грудей і білими смугами на крилах. У самок білі смуги менш помітні, але загальний вигляд їх характерний. Часто в пошуках їжі спускаються на землю [2, 145].
Пісня самця дзвінка, гучна і не схожа на пісні інших птахів. Приблизно можна передати її як «ціці-ціціціціцісе», «ісіс-вюрр-вюрр-ті-тіу». Позивні звуки -- «пінь-пінь». Іноді, коли наближається негода -- «рю-рю-рю-пінь-пінь». Живляться навесні і влітку комахами та іншими безхребетними, ними ж вигодовують пташенят. Охоче їдять різні ягоди і насіння трав'янистих і деяких деревних рослин. На місця гніздування прилітають у березні. Гнізда на деревах, замасковані берестою, корою, мохом і лишайниками, у вигляді глибоких кошиків, ретельно сплетених із стеблинок трав, моху, вимощені кінським волосом. Повна кладка з 5--7 зеленуватих, з темними крапками і плямами яєць, двічі за сезон -- на початку травня і в кінці червня -- в липні. Насиджує самка, 12--13 днів. Пташенята залишаються в гнізді 13 - 14 днів, після чого батьки годують їх вже біля гнізда близько тижня. Восени збираються в зграї і відлітають на південь, де частково зимують або кочують далі на південь.
Корисні й чудові декоративні птахи, яких слід охороняти.
ГОРЛИЦЯ ЗВИЧАЙНА - STREPTOPELIA TURTUR (L.)
Невеликі голуби, зі струнким, видовженим тілом і маленькою головою. Маса до 150--160 г. Дорослі птахи бурувато-сірі, строкаті. Голова зверху, надхвістя, верхні покривні пера хвоста і тіло з боків сірі. На шиї з боків плями з чорних пер, з
Видовий склад та чисельність птахів лісу курсовая работа. Биология и естествознание.
Управления Охраной Труда Реферат
Курсовая работа по теме Теория массового обслуживания
Дипломная Работа Состав Преступления
Дипломная работа по теме Взаимосвязь эмоционального интеллекта и индивидуальных проявлений самоактуализации личности у студентов ВУЗа
Контрольная Работа На Тему Объект И Предмет Правоотношений В Сфере Экологии
Современные Информационные Технологии В Коммерческом Банке Реферат
Реферат по теме Социальная природа и содержание духовной жизни
Шпаргалка: Шпаргалки по уголовному праву
Курсовая Работа Ростов На Дону
Реферат по теме Бюджетный кодекс Российской Федерации и его значение
Вариант 1 Алгебра 9 Контрольная Работа
Курсовая работа: Реструктуризация угольной промышленности в России
Святые Древней Руси Реферат
Отчет по практике: Кадмирование в цианистых электролитах
Эссе На Тему Загрязнение Природы
Сочинение По Русскому Левитан Золотая Осень
Правовые Аспекты Оказания Хирургической Помощи Реферат
Курсовая работа по теме Разработка и продвижение рекламного продукта ATL и BTL технологиями
Реферат по теме Расчет распределения примесей в кремнии при кристаллизационной очистке и диффузионном легировании
Контрольная работа: Деньги бумажные и кредитные
Хроническая свинцовая интоксикация (сатурнизм) - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Болезни сердечно-сосудистой системы - Биология и естествознание реферат
Расчет негативных факторов производства - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда контрольная работа