Види усного ділового спілкування виробничої сфери - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Види усного ділового спілкування виробничої сфери

Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування та його особливості. Усне професійне та ділове спілкування як складова частина ділового спілкування. Види усного професійного мовлення. Основні етапи підготовки публічної промови.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

з української мови за професійним спрямуванням
на тему: «Види усного ділового спілкування економічної сфери»
РОЗДІЛ 1. КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
1.1 вимоги до усного ділового спілкування
1.2 ОСОБЛИВОСТІ УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
РОЗДІЛ 2. УСНЕ ПРОФЕСІЙНЕ ТА ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
2.2 види і жанри усного професійного мовлення
2.3 основні етапи підготовки публічної промови
Ділова розмова сприймається як усний мовний контакт між людьми, що зв'язані інтересами справи і мають повноваження для встановлення ділових стосунків, рішення ділових проблем і здійснення конкретних підходів до їх вирішення.
Тобто ділова розмова - це «дракон із чотирма головами», де:
* перша голова відповідає за грамотність і вірність мовлення (мовний склад розмови);
* друга - завідує логікою і обмірковує доведення (логічний склад);
* третя - думає про створення гарного психологічного клімату бесіди, про враження, що справляє на оточуючих (психологічний склад);
* четверта - керує нашою мімікою, жестами, манерами
При цьому тулуб дракона - це наш мозок, який контролює діяльність всіх чотирьох голів.
Метою даної курсової роботи є дослідити усі види і способи усного ділового спілкування виробничої сфери.
Відповідно до поставленої мети розроблено наступні завдання:
- дослідити культуру усного ділового спілкування, а саме: основні вимоги, особливості, вимоги та форми;
- визначити, що є складовою частиною ділового спілкування;
- розглянути основні етапи підготовки публічного виступу.
Об'єктом дослідження є процес спілкування людей у виробничій сфері.
Предметом дослідження курсового проекту є особливості ділового спілкування, вимоги до нього та його види і форми.
Науково- методологічною базою даного дослідження стали праці: Шевчука [13], [14], [15], Томана [7], Хмеля [8], Чайки [12], Чмута [13], Здоровенка [1], Мацька [5], Ликсона 34], Чайки [12], Палехи [5], Цицерон [4],
Обсяг курсової роботи становить 30 сторінок, кількість використаних джерел - 15.
Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти «технікою» спілкування й застосовувати її у щоденній практиці. Під «технікою» спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.
Центральною ділянкою мистецтва спілкування є мовний етикет, що охоплює засоби ввічливості, зорієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності.
Мовний етикет - це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти - кліше) в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.
Серед виражальних засобів української мови - типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, поздоровлення, подяки, прохання, вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини - спонукає її у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.
Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення [8].
Сучасна наука визначає спілкування як обмін інформацією ( комунікація, від лат. communico - «спілкуюсь з кимось»), як взаємодію (вербальну і невербальну) (інтеракцію, від англ. interaction - «взаємодія»), як сприймання людини людиною (перцепція, від лат. perceptio - «сприймання, пізнання»). Отже, спілкування охоплює різні сторони процесу контактування між людьми.
Будь-яка інформація під час спілкування передається словесно (вербально) і невербально (за допомогою міміки, жестів, інтонації, штучних умовних знаків, предметів). Але попри велике розмаїття невербальних засобів спілкування та збільшення їх кількості з поступом цивілізації, основним засобом спілкування між людьми залишається пиродна мова. Нею опосередковані усі види суспільної діяльності, без неї неможливі контакти у побутовій, виробничій, науковій, культурній та інших сферах суспільного життя. Тому очевидним є зв'язок спілкування із мовою та мовленням. Якщо мова - це система засобів спілкування, мовлення - вибір цих засобів у процесі спілкування, то спілкування - процес обміну інформацією за допомогою мови, тобто мовленнєва діяльність. Отже, основним засобом передачі інформації при спілкуванні є мова.
Інформація сама собою безпосередньо не може сприйматися і передаватися. Вона потребує матеріального втілення, тобто певного носія, якого можна чути, бачити, торкнутися, і того, хто її сприйматиме. Отже, спілкування відбувається за певних обставин, які мають назву «комунікативна ситуація». Параметри ситуації в основному визначаються такими її складовими: ХТО - КОМУ - ЩО - ПРО ЩО - ЧОМУ - ДЛЯ ЧОГО - ДЕ - КОЛИ.
ХТО і КОМУ - це учасники спілкувального акту, тобто спілкувальники, комуніканти. ХТО - це той, хто говорить (пише, вживає невербальні знаки). Його називають по-різному: адресант, перша особа, надавач (емісор), відправник тощо. КОМУ - той, до кого говорять (пишуть, сигналізують невербальними знаками). Він також має низку назв, співвідносних із назвами ХТО: адресат, друга особа, сприймач, отримувач, реципієнт (від лат. recipiens (recipientis) - «той, що одержує»).
Для комунікативної ситуації важливою є наявність або відсутність третьої особи (осіб, аудиторії), яка (-і) не бере (-уть) участь в діалозі, але від присутності якої (яких) залежить спілкувальна поведінка першої (адресанта) і другої осіб.
ЩО - це те, що сказано (написано, виражено невербальними знаками), тобто повідомлення, текст, який може мати обсяг від одного звука (літери, жесту) до розлогої доповіді чи роману-епопеї.
ПРО ЩО - це змістова сторона тексту.
ЧОМУ - спричиненість мовлення, його мотивація.
ДЛЯ ЧОГО - цільова обумовленість мовлення. Залежно від мети, яку ставить перед собою адресант: поінформувати, переконати, створити настрій, вивести з рівноваги, згаяти час, розважитись тощо - він організовує своє мовлення, добираючи відповідні виражальні засоби, способи побудови тексту, дотримується певної стратегії і тактики у своїй комунікативній поведінці.
ДЕ - це місце спілкування. Воно так само створює вплив на спілкувальну поведінку комунікантів.
Адресант і адресат є обов'язковими учасниками комунікативного акту. Третя особа є факультативною (фр. facultatif - «необов'язковий», від лат. facultas - «можливість»), тобто спілкування може відбутися як у її присутності, так і без неї.
Адресант починає розмову і спрямовує своє мовлення на адресата, який сприймає мовлення. Третя особа теж сприймає його. Але участі у розмові не бере.
Спілкувальники відрізняються своїми змінними і постійними ознаками. До постійних ознак належать вік, стать, національність, віросповідання, соціальне становище, рівень і характер освіти, місце праці тощо. Ці ознаки не є абсолютно незмінними. Мається на увазі, що вони не змінюються впродовж усього часу спілкування. Постійними ознаками визначається комунікативний статус мовця (його становище під час спілкування).
Змінні або ситуативні ознаки мовця - це ті ролі, які людині доводиться «грати» у різних спілкувальних ситуаціях - «пішохід», «пасажир», «супутник», «господар», «сусід у черзі» та ін.
Від того, який у людини статус і яку роль вона грає, залежить її комунікативна поведінка. Комунікативні статуси і ролі можуть бути симетричними(студент - студент, викладач - викладач, пацієнт - пацієнт) і несиметричними (студент - викладач, викладач - ректор, пацієнт - лікар). Симетричність, статусно-рольова однаковість спілкування дає більшу свободу, «розкутість» у виборі засобів спілкування, але вона не звільняє від дотримання норм спілкувальної поведінки. Збільшення статусно-рольової відмінності між комунікантами вимагає підвищення комунікативної дисципліни і неухильного дотримання норм спілкувального етикету.
Комунікативна поведінка залежить також від особливостей психіки спілкувальників. Враховують їхні типи темпераментів, біоритми.
В актах спілкування також виявляється характер взаємин між комунікантами (спілкувальниками), їхнє ставлення один до одного. В одних ситуаціях переважає орієнтованість на зміст (наукова доповідь, навчальна лекція), в інших - на взаємини (з'ясування стосунків, освідчення в коханні). Якщо співвідношення «зміст - взаємини» зміщене, то спілкування має низьку ефективність. У виступах парламентарів орієнтація на взаємини 64 %, тому їх часто критикують як балакунів, демагогів, політиканів тощо.
Отже, запорукою успішного спілкування є: урахування плану змісту і плану взаємин у спілкуванні, рівень спілкувальної культури, вміння враховувати думку співрозмовника.
Особливим видом спілкування є ділове спілкування - цілеспрямований процес обміну інформацією, що здійснюється з конкретною метою.
Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі такого спілкування лежить рух до успіху в певній справі. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.
Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах виробничої та суспільної діяльності людей. Найважливіші особливості усного спілкування найкраще видно у зіставленні з писемним. Таб 1( додаток 1)
Отже, для усного спілкування визначальними є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність.
Головна складність в оволодінні усним спілкуванням - уміння правильно оцінити мовленнєву ситуацію (визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації) [9].
Роблячи спробу класифікації видів спілкування, варто зазначити, що єдиного підходу з цього питання в психологічній науці не досягнуто. З огляду на це скажемо, що спілкування може виступати в двох основних варіантах. Воно може бути предметно зорієнтованим, тобто здійснюватися в ході сумісної не комунікативної діяльності. Це генетично вихідний вид спілкування (як у філо-, так і в онтогенезі). Але навіть і в цьому випадку варто розмежовувати взаємодію та власне спілкування. Спілкування необхідне для взаємодії, але одне і теж спілкування може бути різної спрямованості, різного характеру та обґєму. Складніший варіант спілкування являє собою "чисте" спілкування, не включене в не-комунікативну сумісну діяльність. Тут можна розглянути соціально орієнтоване спілкування та особистісно-орієнтоване спілкування.
Людина, перебуваючи в суспільних відносинах з іншими людьми, може спілкуватися:
I. За критерієм просторового існування
Безпосереднє спілкування -- це вид спілкування, при якому відбувається прямий контакт між субґєктами спілкування. Наприклад, студенти, слухаючи лекцію викладача, спілкуються з ним безпосередньо, при прямому контакті (бачачи, слухаючи його живу мову).
Опосередковане спілкування -- це вид спілкування, протилежний до безпосереднього спілкування, і є таким, при якому субґєкти спілкування не контактують один з одним, але одночасно вступають у комунікативні звґязки. Наприклад, читаючи будь-яку книгу, ви опосередковано спілкуєтеся з автором цієї книги; не знаючи його, не бачачи його, не контактуючи з ним ви отримуєте певну інформацію в інтерпретації цього автора.
II. За критерієм мотивації до спілкування
Бажане спілкування -- це вид спілкування до якого ми прагнемо, якого бажаємо. Наприклад, в анонсі телепрограм ви знайшли цікаву для себе
програму чи телефільм і в певний час вмикаєте телевізор, тобто ви прагнете до такого спілкування.
Небажане спілкування -- це вид спілкування, від якого людина уникає, ухиляється, втікає. Наприклад, ви заходите в громадський транспорт у "час пік"; багато людей, тісно, люди стоять близько один до одного, тримають малу дистанцію між собою, безумовно, що це для людей є певним дискомфортом. Дехто відхиляється, відвертається в інший бік, дивиться постійно у вікно, інший читає газету, книгу, хтось слухає музику -- все це задля того, щоб уникнути прямого небажаного контакту.
III. За критерієм орієнтації на співрозмовника
Міжособистісне спілкування цей вид спілкування найбільше поширений у житті людини, а конкретно -- це безпосередні суспільні звґязки людей у контексті "субґєкт-обґєктних" та "субґєкт-субґєктних" відносин.
Масове спілкування -- це вид спілкування, яке спрямоване не на
конкр етну людину, а на масу людей. Таке спілкування здійснюється через телебачення, засоби масової комунікації. Через такий вид спілкування відбувається обмін інформацією від покоління до покоління, від однієї нації до іншої.
ІV. За критерієм часового обмеження
1. Короткотривале спілкування-- цей вид спілкування обмежений у часі. Наприклад, є люди, для яких спілкування є необовґязковий у цьому житті, основна функція їх спілкування полягає в чіткому обміні інформацією. Вони намагаються не допустити того, щоб спілкування їх поглинуло.
2. Довготривале спілкування -- це вид спілкування, при якому люди відчувають дискомфорт у стосунках, якщо не отримають задоволення від спілкування як безпосереднього, так опосередкованого. Для таких людей спілкування є самоціллю в житті, вони схильні до довготривалих контактів, їм постійно потрібно блокувати свою потребу в отриманні певної інформації від партнера по спілкуванню.
V. За критерієм кількості учасників
1. Монологічне спілкування -- це вид спілкування, яке передбачає одностороннє спрямування інформації, коли лише один із учасників взаємодії викладає свої думки, ідеї, почуття, тобто відсутній зворотній звґязок. За таких умов відбувається субґєкт-обґсктне спілкування.
2. Діалогічне спілкування -- це вид спілкування, в основі якого лежить гуманне ставлення до іншої людини з якою спілкуються. При такому спілкування обоє є активними учасниками процесу спілкування, відбувається зворотній звґязок.
Конфліктне спілкування -- це особливий вид спілкування, для якого характерне зіткнення поглядів людей, їх інтересів і дій. Таке спілкування негативне, оскільки супроводжується негативними емоціями, стресами, переживаннями, розчаруваннями.
Маніпулятивне спілкування -- це вид спілкування при якому один із комунікантів хоче переважати, мати домінуючу позицію, пригнічуючи інтереси, бажання та потреби іншого учасника комунікативного процесу [6].
Сфера використання усного літературного мовлення сьогодні
надзвичайно розширюється - в суспільно-політичному житті, виробничій, науково-освітній, військовій, культурно-мистецькій галузях, дипломатії тощо. Виникають нові функціональні різновиди, жанри і форми усного мовлення, вдосконалюються засоби і технічні можливості усномовного спілкування.
Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог та діалог.
Усний моноло - це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. Зважаючи на функціональні особливості, характер контакту мовця зі слухачами, форми монологічного мовлення систематизують:
- за функціональним критеріями, наприклад, монолог публіцистичний, судовий, виробничо-службовий, науковий, навчальний;
- за ситуаційними ознаками виділяють два загальні різновиди - прямо контактний та посередньо контактний (різні форми монологічної мови по радіо і телебаченню) [11].
Усне ділове монологічне мовлення з усіма його функціональними різновидами характеризується специфікою словесної організації, яка підпорядковується позамовним факторам та узгоджується із загальними етичними вимогами ділового спілкування.
Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками, є публічне монологічне мовлення. В ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій - уміле використання форм людського мислення (логічного, образного) та мовних засобів їх вираження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з постійним виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також високої культури мовлення та спілкування в цілому.
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь - виголошується здебільшого керівниками держави. Вона є поширеною формою донесення та роз'яснення суспільству питань внутрішньої і зовнішньої політики країни. З нею офіційні особи виступають на масових зібраннях людей - з'їздах, сесіях, міжнародних форумах.
Ділова доповідь - виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації- Своєрідним різновидом ділової доповіді можна вважати звітну доповідь, у якій робиться повідомлення про результат усієї роботи за певний період, тобто повідомляється не про одну чи декілька ділянок роботи, а про всю діяльність.
Наукова доповідь - узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень. Заслуховується на різноманітних наукових зібраннях - конференціях, симпозіумах, семінарах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення низки публікацій інших дослідників, називаєтьсярефератом.
Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошують на мітингах, масових зборах. Загальна мета може полягати в тому, щоб розважити, інформувати, надихнути, переконати,
закликати до дії. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні.
Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, відкритих слуханнях, семінарах тощо). Поширеним є виступ за доповіддю (дебати). У такому виступі орієнтовно має бути вступна частина (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиції, оцінка роботи).
Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька - повідомлення [6].
Сучасна наука визначає спілкування як обмін інформацією ( комунікація, від лат. communico - «спілкуюсь з кимось»), як взаємодію (вербальну і невербальну) (інтеракцію, від англ. interaction - «взаємодія»), як сприймання людини людиною (перцепція, від лат. perceptio - «сприймання, пізнання»). Отже, спілкування охоплює різні сторони процесу контактування між людьми.
Інформація сама собою безпосередньо не може сприйматися і передаватися. Вона потребує матеріального втілення, тобто певного носія, якого можна чути, бачити, торкнутися, і того, хто її сприйматиме. Отже, спілкування відбувається за певних обставин, які мають назву «комунікативна ситуація». Параметри ситуації в основному визначаються такими її складовими: ХТО - КОМУ - ЩО - ПРО ЩО - ЧОМУ - ДЛЯ ЧОГО - ДЕ - КОЛИ.
Усне професійне та цілове спілкування є основчою складовою частиною ділового спілкування.
Усне ділове мовлення - це спілкування людей під час виконання ними службових обов'язків (під час бесіди, нарад, у години прийому відвідувача тощо). Це може бут мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням.
В ході роботи було встановлено, що ділове спілкування поділяється на види, які, в свою чергу, поділють на категорії:
II. За критерієм мотивації до спілкування
III. За критерієм орієнтації на співрозмовника
ІV. За критерієм часового обмеження
V. За критерієм кількості учасників
Також, у ході роботи опанували основні етапи підготовки публічного виступу:
1. Обдумування та формулювання теми
2. Добір теоретичного та фактичного матеріалу рмулювання теми
3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту
Монологічне, діалогічне, полілогічне
Розраховане на певних адресатів у конкретній ситуації
Найчастіше - з невизначеним адресатом, без урахування ситуації
Здебільшого непідготовлене заздалегідь
Живе, без старанного мовного оформлення
Реальний, дбайливий добір фактів та їх мовне оформлення
Докладний і ґрунтовний виклад думок
Інтонація, міміка, жести та інші невербальні засоби
Поглиблена робота над словами і текстом
Редагування думки і форми її вираження
Повтори, перебивання, повернення до вже сказаного тощо
Самоаналіз написаного, можливість багаторазової зміни формулювань
Особливості комунікативної ситуації
Опис просодичного оформлення діалогічного англомовного та російськомовного дискурсу в квазіспонтанних ситуаціях офіційно-ділового спілкування. Огляд реплік, що входять до складу діалогічних єдностей, виокремлених з офіційно-ділового діалогічного дискурсу. статья [83,1 K], добавлен 31.08.2017
Українська орфоепія її характеристика значення та суть. Додержання норм орфоепії та її застосування на практиці. Орфоепія як один з найважливіших компонентів багатогранного комплексу різноманітних засобів мовного спілкування. Культура усного мовлення. реферат [24,8 K], добавлен 10.01.2009
Основні складові стилю мовлення. Головні напрямки усного мовлення, переваги та недоліки. Переваги письма, процес читання. Особливості розмовного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилю. Будова тексту, види зв’язків у ньому. презентация [201,7 K], добавлен 13.01.2012
Поняття, класифікація та види процесу спілкування. Основні правила ведення мовлення для різних видів мовленнєвої діяльності та правила для слухача. Взаємозв’язок етикету і мовлення. Поняття культури поведінки, культури спілкування і мовленнєвого етикету. реферат [20,4 K], добавлен 16.08.2010
Специфіка ділового спілкування. Стильові, лексичні та граматичні аспекти дискурсу - комунікативної події, що обумовлюється взаємозв'язком між мовцем та слухачем. Зв'язок дискурс-аналіза з текстолінгвістикою, психолінгвістикою, філософією, стилістикою. реферат [42,6 K], добавлен 30.11.2015
Усна і писемна форма спілкування. Граматична правильність мовлення. Досконалість звукового оформлення. Мовний етикет та виразність мовлення. Багатство і різноманітність мовлення, культура діалогу. Основа орфоепічних або вимовних норм літературної мови. реферат [32,5 K], добавлен 17.12.2010
Етикетне спілкування - складова лінгвокраїнознавчої комунікації. Принцип організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації. Мовні кліше - репрезентати ситуаційного етикету. Етикетні моделі знайомства, привітання, прощання, вибачення, подяки. курсовая работа [96,0 K], добавлен 01.02.2014
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Види усного ділового спілкування виробничої сфери курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Сложный План Сочинения Описания Помещения
Курсовая работа: Бухгалтерский учет прибылей и убытков
Нефтегазовое Дело Рефераты
Реферат: Инвестиционные операции
Тяжелая Атлетика Реферат Кратко
Курсовая работа по теме Доходы населения: экономическая основа формирования и регулирования
Дипломная работа по теме Организация работы предприятия общественного питания на примере кафе на 30 посадочных мест
Сочинение по теме Салтыков-Щедрин : Премудрый пискарь
Курсовая работа по теме Теория и практика рекреационного использования карстовых полостей Кавказского региона
Курсовая работа по теме Механизм проявления законов организации
Реферат: Современное состояние и тенденции развития консталтинговых услуг
Реферат: Лицейские годы и их отражение в творчестве А.С. Пушкина. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Внешнеэкономическая деятельность и внешнеэкономические связи
Попов Первый Снег Сочинение
Реферат по теме Внешнеполитическая стратегия США после холодной войны
Курсовая Работа На Тему Международные Выставки И Ярмарки
Реферат: Великое молчание Вселенной: почему основной кризис современного естествознания смыкается с будущим кризисом нашей цивилизации?
Контрольная работа: АРМ ведения тетради ф. 47 на выданные посылки
Образец Сочинения Огэ 9.2 Примеры
Реферат На Тему Планирование Как Функция Государства
Редкоземельные металлы - Геология, гидрология и геодезия реферат
Генезис минералов. Методы выращивания кристаллов - Геология, гидрология и геодезия реферат
Перспективы развития российского федерализма - Государство и право курсовая работа