Види торгових угод - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа

Поняття торгової угоди, її суб’єкти і об’єкти. Зміст та сфера застосування договорів купівлі-продажу і поставки. Права, обов’язки і відповідальність сторін. Угоди, пов’язані з бартером, контрактацією сільгосппродукцій, використанням складських приміщень.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТОРГОВОЇ УГОДИ ТА СУБ'ЄКТИ ТОРГОВОЇ УГОДИ
Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
3.1 Характеристика та сфера застосування договору купівлі-продажу
3.2 Зміст договору купівлі-продажу. Права та обов'язки сторін за договором
3.3 Правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу
4.1 Поняття та особливості договору поставки
4.2 Зміст договору поставки. Права та обов'язки сторін за договором
4.3 Відповідальність за порушення зобов'язань за договором поставки. Припинення договору поставки.
Розділ 5. ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ МІНИ (БАРТЕРУ)
Розділ 6. ДОГОВІР КОНТРАКТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Розділ 7. ДОГОВІР СКЛАДСЬКОГО ЗБЕРІГАННЯ
В економічній системі, що формується в Україні на ринкових засадах, вирішального значення набувають якісно нові для вітчизняної економіки товарно-грошові відносини. Відповідно виникає необхідність створення адекватних правових умов їх розвитку та механізму правового регулювання цих відносин в процесі товарно-грошового обміну.
Взагалі торгівля являє собою галузь господарства, яка виконує функції обігу товарів і являє собою будь-які операції, які здійснюються за договорами купівлі-продажу, поставки, міни та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають посвідчення права власника на товари. До торгівельної діяльності закон відносить роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгово-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові засоби та з використанням кредитних карток з метою отримання прибутку.
В системі правового регулювання товарно-грошового обміну особливе місце займають торгові угоди, як універсальні і доцільні правові форми опосередкування товарно-грошових відносин, які зокрема являють собою усну чи письмову угода між споживачем і продавцем про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля продаж товару. В свою чергу, письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом. Це угоди про товарообіг і платежі, що регулюють торгово-економічне співробітництво, умови і форми платежів.
Метою цієї курсової роботи є комплексне дослідження та науковий аналіз основних угод у сфері торгівлі, зокрема угод купівлі-продажу, поставки, угод, пов'язаних з проведенням громадських видовищ, продажів з аукціону, використанням складських приміщень, діяльністю промислових і транспортних підприємств, обмінних операцій, комісійної торгівлі, тощо та виявлення їхніх особливостей.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері торгівлі при укладенні торгових угод.
Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТОРГОВОЇ УГОДИ ТА СУБ'ЄКТИ ТОРГОВОЇ УГОДИ
Торгівля - це галузь господарства, яка виконує функції обігу товарів (забезпечує їх рух із сфери виробництва у сферу споживання) і являє собою будь-які операції, які здійснюються за договорами купівлі-продажу, поставки, міни та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають посвідчення права власника на товари. Крім того, торгівля являє собою роздрібну і оптову торгівлю, діяльність в торгово-виробничій сфері за наявні кошти чи інші платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Торгова угода - це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля продаж товару. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом. Торгові угоди - це міжфірмові або міжурядові угоди, договори про товарообіг і платежі, що регулюють торгово-економічне співробітництво, умови і форми платежів.
В юридичній літературі розрізняють три види торгових угод:
1) які визнаються торговими за своєю природою: купівля рухомого та нерухомого майна з перспективою перепродажу, пов'язані з проведенням громадських видовищ, продажів з аукціону, використанням складських приміщень, діяльністю промислових і транспортних підприємств, обмінні та банківські операції, комісійна торгівля, посередницькі послуги у сфері торгівлі, страхування тощо;
2) які є торговими за формою укладення: вчиняються торговими товариствами в процесі їхньої основної діяльності, пов'язані з обігом торгових активів, видача тратти (переказного векселя);
3) які є торговими за приналежністю: усі інші, за винятком перерахованих; діє презумпція, що будь-яка угода, яка укладається комерсантом, є торговою за приналежністю, якщо не доведене протилежне (наприклад, що вона мала особистий або сімейний, побутовий характер).
Обов'язковими елементами торгових правовідносин є суб'єкти, об'єкти правовідносин та сукупність прав та обов'язків. Суб'єктами торгової угоди є споживач і продавець. Споживач -- це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживачами можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Продавцями при укладенні торгової угоди можуть виступати фізичні або юридичні особи, яким у встановленому законом порядку не заборонено займатися торгівлею, зокрема це:
- громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і реалізують на ринку вирощену у особистому підсобному господарстві продукцію рослинництва, тваринництва, як у сирому виді, так і продукцію первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва.
- громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів.
- фізичні та юридичні особи які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.
Продавці, які укладають торгову угоду повинні мати торгову дієздатність, тобто здатність продавців від свого імені укладати торгові угоди. Для фізичних осіб, які здійснюють не систематичну торгову діяльність і не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, достатньо цивільної дієздатності, а для фізичних та юридичних осіб які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - торгова діяльність повинна бути передбачена в установчих документах.
Варто сказати, що сама торгова діяльність є ширшою за підприємницьку, проте найчастіше вона здійснюється саме у формі підприємництва. Тому варто розглянути встановлені в законодавстві України заборони на заняття підприємницькою діяльністю.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. та ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність. Заборона безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування встановлена Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. Це, однак, не виключає їхнього права отримувати дивіденди по акціях, а також доходи від інших корпоративних прав (доходи відповідно до своєї частки майна в статутному фонді господарського товариства тощо).
Посадовими особами, на яких поширюється дія зазначеного Декрету, вважаються працівники, діяльність яких пов'язана зі здійсненням державно-владних повноважень, виконанням організаційних, розпорядчих, адміністративних і господарських функцій, прийняттям управлінських рішень. Збереження за цими особами лише права на отримання дивідендів (доходів) означає, що право на управління належним їм майном (це друга складова корпоративного права) зазначені в Декреті посадові особи на період зайняття вказаних посад можуть передавати довіреним особам відповідно до чинного законодавства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах їх спілках (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Продавець і споживач, як суб'єкти торгової угоди, мають певну сукупність прав та обов'язків, зокрема продавець має право:
- на отримання оплати за товар (ст. 692 Цивільного кодексу України);
- на отримання попередньої оплати товару (ст. 693 Цивільного кодексу України);
- на відмову від договору та повернення проданого товару, якщо покупець прострочив платіж (ст. 685, 697 Цивільного кодексу України);
- передати товар у власність покупцеві, у тому числі з доставкою товару (ст.ст. 662-665 Цивільного кодексу України);
- передати приналежності товару та документи, що стосуються товару (ст. 666 Цивільного кодексу України);
- зберігати проданий товар (ст. 667 Цивільного кодексу України);
- страхувати товар (ст. 696 Цивільного кодексу України);
- на отримання у власність товару (ст. 655 Цивільного кодексу України);
- на перевірку додержання продавцем умов договору купівлі-продажу (ст. 687 Цивільного кодексу України);
- на належну якість товару (ст. 675 Цивільного кодексу України);
- прийняти товар від продавця (ст.ст. 655, 689 Цивільного кодексу України);
- зберігати товар, не прийнятий ним (ст. 690 Цивільного кодексу України);
- оплатити товар (ст. 692 Цивільного кодексу України);
-договором може бути встановлений обов'язок покупця страхувати товар (ст. 696 Цивільного кодексу України);
Об'єктами торгових угод є правовідносини суб'єктів з приводу товару.
Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91р. товар - це будь-яка продукція, послуги, робота, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).Разом з тим не всі товари є оборотоздатними.
Оборотоздатність товару-- це спроможність його до обігу, тобто переходу із власності однієї особи до іншої (вільно чи з певними обмеженнями). Оборотоздатність об'єктів цивільних прав означає допустимість здійснення угод і інших дій, спрямованих на їхню передачу в межах цивільно-правових відносин. Залежно від цього всі об'єкти розділено на три групи: вільні в обороті, обмежені і вилучені з обороту.
За загальним правилом об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися (продаватися, даруватися, обмінюватися і т. п.) або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва без будь-яких заборон чи обмежень, чи іншим способом. Винятки з цього правила можуть встановлюватися законом у відношенні повного вилучення об'єктів з обороту у встановленому ним порядку -- для обмеження їх обороту.
Вилученими з цивільного обороту вважаються об'єкти, що не можуть бути предметом угод і іншим способом переходити від одного до іншого в межах цивільно-правових відносин. Такі об'єкти повинні бути прямо визначені в законі. Так, Закон України "Про охорону навколишньої природного середовища" до об'єктів, вилученим з обороту, відносить особливо охоронювані природні території -- державні природні заповідники, державні природні заказники, національні природні парки і т. ін.
Обмеження оборотоздатності полягає в тому, що окремі об'єкти можуть належати лише певним учасникам цивільного обороту або їх придбання і (чи) відчуження допускається тільки на підставі спеціальних дозволів. Види таких об'єктів визначаються в порядку, установленому законом. Це означає, що в законі повинні передбачатися вихідні критерії віднесення об'єктів до обмежено оборотоздатних і вказуватися державні органи, уповноважені визначати конкретні їхні види.
Спеціальні правила оборотоздатності встановлюються для таких об'єктів, як земля й інші природні ресурси, їхній оборот допускається в тому обсязі і мірі, що передбачені законами про землю й інші природні ресурси. Відповідно до закону про надра, ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, внеску, застави чи відчужуватися в іншій формі. Вони можуть передаватися в користування тільки на підставі ліцензії для видобутку корисних копалин, будівництва й експлуатації підземних споруджень, геологічного вивчення та інних цілей. Без ліцензії дозволяється видобуток загальнопоширених корисних копалин для власних нестатків власниками, власниками земельних ділянок у межах цих ділянок.Обіг водних об'єктів і лісу регулюється відповідно Земельним, Водним і Лісовим кодексом. Забороняється купівля-продаж, застава і здійснення інших угод, що можуть викликати відчуження ділянок, які як входять, так і не входять у лісовий фонд. Допускається передання ділянок лісу в користування на підставі договору і лісорубального квитка (ордера чи лісового квитка), а водних об'єктів -- ліцензії. Також слід зауважити, ті що знаходяться на земельних ділянках громадян і юридичних осіб деревно-чагарникова рослинність, а також невеликі по площі і непротічні штучні водойми, що не мають гідравлічного зв'язку з іншими водяними об'єктами, можуть відчужуватися ними за своїм розсудом (останнє -- тільки разом із земельною ділянкою) і передаватися іншим способом.
Виходячи з національної безпеки України, безпеки громадян та охорони громадського порядку окремі види майна не можуть знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань та юридичних осіб інших держав на території України. Такі речі вилучені із громадського обігу і не можуть бути об'єктами торгових угод. До них згідно Постанови Верховної Ради України від 17.06.92 р. “Про право власності на окремі види майна” віднесені:
-зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
- вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.
- наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).
- державні еталони одиниць фізичних величин.
- спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.
- електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
Крім цього відповідно до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення не можуть бути об'єктом торгівлі: відомості, які становлять державну, службову або лікарську таємницю; підробні гроші та цінні папери; самогон, інші міцні спиртні напої домашнього виготовлення та апарати для їх виготовлення; продукція, яка не відповідає вимогам стандартів, з простроченим терміном зберігання та деякі інші речі.
Окремі види товару можливо придбати тільки після отримання спеціального дозволу, це: вогнепальна мисливська зброя, холодна та деяка пневматична зброя, газові пістолети та револьвери, пам'ятки історії та культури, радіоактивні речовини та деякі інші товари.
3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
3.1 Характеристика та сфера застосування договору купівлі-продажу
Договір купівлі-продажу -- це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст.224 Цивільного кодексу України).
Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до Закону України «Про власність» (1991 р.) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, -- на праві оперативного управління.
Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму. Це оплатний, двосторонній і консесуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, і, отже, є юридичною підставою виникнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює появу у покупця абсолютного речового права. Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. В окремих випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно (як матеріальний об'єкт), а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад, у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майна повинна здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом. Двосторонній характер купівлі-продажу обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі. Іншими словами, в договорі купівлі-продажу відповідним правам і обов'язкам продавця кореспондуються відповідні права і обов'язки покупця і навпаки.
Договір купівлі-продажу є консесуальним, оскільки права і обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо усіх істотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною.
Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України (ст.ст.224--240), Законами України «Про захист прав споживачів», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про товарну біржу», «Про приватизацію майна держав них підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», численними підзаконними нормативними актами.
З урахуванням особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання договору існує кілька різновидів договору купівлі-продажу, зокрема:
- договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;
- договори, які укладаються на біржах і аукціонах;
- договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;
- договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;
- договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;
- договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;
- форвардні і ф'ючерсні угоди купівлі-продажу.
Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, визначення прав і обов'язків сторін та правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору. Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава. Однак умови участі кожного з цих суб'єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового режиму та інших обставин.
Законом можуть визначатися певні спеціальні умови щодо участі відповідних юридичних осіб у товарообігу з урахуванням статутних цілей їхньої діяльності (наприклад, щодо комерційної діяльності політичних партій, громадських, релігійних об'єднань). В умовах переходу до ринкових реформ держава відмовилася від монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Відтепер суб'єкта ми зовнішньоекономічної діяльності (в тому числі торговельної) можуть бути як фізичні, так і юридичні особи на засадах, визначених спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
За статтею 225 Цивільного кодексу України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Іншими словами, це положення закону означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього (право повного господарського відання чи оперативного управління). Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною в договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності (ст.11--16 Цивільного кодексу України). Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а угоди, що ними укладаються, не повинні суперечити цілям їхньої діяльності, передбаченим в установчих документах,
3.2 Зміст договору купівлі-продажу. Права та обов'язки сторін за договором
Зміст договору купівлі-продажу становлять його умови. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (про строк, місце, спосіб виконання тощо). Інші умови також можуть набути значення істотних, якщо щодо них за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди (ст.153 Цивільного кодексу України). Наприклад, у разі продажу товарів у кредит з наступним погашенням платежів встановлення в договорі строку повернення кредиту набуває значення істотної умови.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною матеріальні блага), а також певні зобов'язальні права, які пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на можливе отримання майнових вигод (зафіксованих, наприклад, у цінних паперах). У сучасних умовах значного поширення набув обіг цінних паперів. За Законом України “Про цінні папери і фондову біржу» (1991 р.) цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. За чинним законодавством предметом договору купівлі-продажу не можуть бути боргові зобов'язання, авторські права. Відносини переуступки чи переходу їх до інших осіб регулюються нормами інших правових інститутів.
Предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, визнане законом об'єктом права власності і не вилучене з товарообігу.30 січня 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про форми власності на землю», яким впроваджено поряд з державною колективну і приватну форми власності на землю. У Земельному кодексі України прямо передбачена можливість виникнення у громадян права власності за договорами купівлі-продажу, дарування та обміну (ст.6).
Наступною істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна-- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ. Ціна повинна бути обов'язково визначена в договорі шляхом досягнення сторонами щодо цього обопільної згоди. Згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом «Про економічну самостійність України» 3 грудня 1990 р. був прийнятий Закон України «Про ціни і ціноутворення», який фактично започаткував основи самостійної української цінової політики. За цим Законом у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, створюються необхідні економічні гарантії для виробників; ціни внутрішнього ринку мають бути орієнтовані на рівень світового ринку.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорі купівлі-продажу, які займаються підприємницькою діяльністю, вправі вільно визначити ціну предмета угоди, а в передбачених законом випадках повинні керуватися державними фіксованими чи регульованими цінами. Абсолютно вільно визначають ціну громадяни, які укладають разові угоди купівлі-продажу, наприклад, на речових ринках.
Особливий порядок визначення цін передбачений для зовнішньоекономічних угод. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України усіх форм власності при здійсненні експортно-імпортних операцій (у тому числі купівлі-продажу) повинні враховувати так звані індикативні ціни, які встановлюються з метою збільшення надходжень валютних коштів, зменшення валютних витрат на закупівлю товарів за імпортом, запобігання демпінгу. Залежно від організаційно-правової форми торгівлі ціни на товари (продукцію) можуть бути оптовими або роздрібними. У роздрібній торговельній мережі вони фіксуються в прейскурантах, цінниках тощо. Придбання продукції на підставі державного замовлення здійснюється за закупівельними цінами. Національним банком України закупівельні ціни встановлюються також на дорогоцінні метали. Звичайно ж у договорі купівлі-продажу, крім предмета й ціни, сторони можуть визначати й інші умови, наприклад, порядок розрахунків, доставки товару, строки виконання договору.
Договір купівлі-продажу має певну форму. В Цивільному кодексі України відсутня стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усіх різновидів договору купівлі-продажу. Однак цей Кодекс та інші законодавчі акти містять норми, в яких обумовлюється особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу. Якщо спеціальними правовими нормами не визначена форма того чи іншого різновиду договору купівлі-продажу, то необхідно керуватися загальними правилами цивільного законодавства про форму угод. Тобто, договір купівлі-продажу може укладатися в усній чи письмовій (звичайній або нотаріальній) формі, а також шляхом здійснення так званих конклюдентних дій залежно від умов, передбачених статтями 42--43 Цивільного кодексу України.
З укладенням договору купівлі-продажу, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, у кожної із сторін виникають права і обов'язки, які становлять його зміст. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Так, одним з найважливіших обов'язків продавця є передача ним майна у власність (у повне господарське відання або оперативне управління) покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. В свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно вправі вимагати прийняття покупцем проданого майна (якщо він у цьому зацікавлений) і сплати за нього належної грошової суми. Тому аналіз змісту обов'язків дає одночасно уявлення і про відповідний зміст прав сторін, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав сторін. Виконання зазначених обов'язків має здійснюватися обома сторонами одночасно, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.171 Цивільного кодексу України).
3.3 Правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу
Кожна зі сторін договору купівлі-продажу повинна належним чином виконувати усі обумовлені в ньому або передбачені законом обов'язки. У разі порушення їх продавець або покупець несуть майнову відповідальність чи інші правові наслідки, які можуть і не бути мірою цивільно-правової відповідальності, яка настає, зокрема, за наявності умов, передбачених законом за порушення зобов'язань (глава 18 Цивільного кодексу України).
Як зазначалося, основним обов'язком продавця є його обов'язок передати продану річ покупцеві. Невиконання цього обов'язку надає покупцеві право вимагати від продавця передачі купленої речі в примусовому порядку або, з свого боку, відмовитися від подальшого виконання договору. При цьому і в першому, і в другому випадках покупець має право вимагати також відшкодування понесених внаслідок таких дій продавця збитків. У разі невиконання продавцем обов'язку попередити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ (право наймача, право застави, право довічного користування тощо) останній набуває право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власності (права повного господарського відання, права оперативного управління) у покупця, інакше за законом для нього настають певні негативні наслідки. Проблеми з цього приводу, як правило, виникають тоді, коли продавець не є власником майна і не має спеціальних повноважень на здійснення дій по його відчудженню, а лише є законним або незаконн
Види торгових угод курсовая работа. Маркетинг, реклама и торговля.
Темы Рефератов Бакалавриат Очуво Международный Инновационный Университет
Отчет по практике по теме Организация туристической деятельности на примере предприятия ООО Туристическое агентство "GLOBAX"
Курсовая Работа На Тему Кримінальна Відповідальність За Незаконне Виробництво, Виготовлення, Придбання, Зберігання, Перевезення, Пересилання Чи Збут Наркотичних Засобів, Психотропних Речовин Або Їх Аналогів В Теорії Та Судовій Практиці
Реферат: Основы инновационного менеджмента
Изложение: НДС по новым правилам
Курсовая работа по теме Этимологическое изучение местоимений
Курсовая Работа На Тему Дозування В Аптечній Практиці
Реферат: Иск пример
Реферат: Общество и социальные процессы
Каменный Век Реферат
Эссе Труд В Жизни Человека
Курсовая работа по теме Разработка компьютерной игры 'Японские кроссворды'
Реферат по теме Вивченні розвитку культур: біологічний і психологічний напрямки
Анализ Временных Рядов Курсовая Работа
Русский Язык 7 Класс Сочинение По Фото
Реферат по теме Свободомыслие в средние века
Анализ дебиторской и кредиторской задолженностей предприятия
Реферат: Методические рекомендации «По оборудованию и организации санитарно-обмывочного пункта» Подготовлены
Контрольная работа: Церковная благотворительность в Самарском крае
Реферат: Анализ чемпионата Европы по баскетболу. Скачать бесплатно и без регистрации
Пособия гражданам, имеющим детей - Государство и право курсовая работа
Возвышение Московского княжества - История и исторические личности реферат
Имущество супругов - Государство и право курсовая работа