Victor's Way: парк індійських скульптур в Ірландії
Ukrainian Action, Elisabetta KaramushkaОдин із найдивніших буддиських садів для медитації у світі, створив ірландець Віктор Ландгхельд у 1989 році у горах Віклоу, біля селища Раундвуд.
...Я особисто доволі часто буваю в тих краях, бо обожнюю гори Віклоу і великий хвойний ліс, що знаходиться впритул до саду Віктора. Якби одного разу мені не потрапила на очі стаття про це дивне місце, так би і продовжувала проїздити повз невеличку, не яскраву табличку, що вказує на напрямок до саду. Вздовж дороги сад приховують високі кущі, і все тут кричить про те що це не розважальний парк для всіх бажаючих, а ретельно приховане затишне місце, куди варто приїздити лише тим, хто цілеспрямовано шукає його.
Власне, саме таким і створив сад його ексцентричний засновник.
Віктор Ландгхельд народився у далекому 1940 році в Берліні, а після його народження сім’я переїхала до Ірландії. Дуже заможна сім’я. Сім’я що мала змогу оплачувати будь-які примхи Віктора, і дозволила йому все життя займатися саморозвитком і самопізнанням. І вже в 13 років Віктор поїхав в Індію, де займався вивченням буддизму. Ще тринадцять років свого життя він провів у різноманітних монастирях в Таїланді, Шри-Ланці і Японії де повністю переродився і повернувся вже іншою людиною.
Доволі дивно на екскурсії бачити перед собою типового ірландського фермера 80-ти років, а чути при цьому справжнього монаха в якому живе цілий космос.
По поверненню в Ірландію батьки залишили йому в спадок біля 9 гектарів землі у Віклоу, де він і вирішив створити свій сад для медитації. І пішло в нього на створення саду не багато не мало - а 25 років, та 600 тис евро (за словами самого Віктора).
Кожний ескіз він створював власноруч і проживав крізь призму самого себе. В парку знаходяться сім великих статуй бога Ганеші і 37 маленьких. Великі статуї із чорного цільного граніту були зроблені в Індії, у місті Махабуліпурам, вручну, п’яттю різниками по каменю. Маленькі статуї - відлиті їз бронзи у Німеччині. Всі вони наповнені власним змістом. Великі статуї символізують різні людські слабкості. Хоча роздивитися що саме хотів сказати автор не так вже й легко, адже він не створював свої шедеври для легкості і миттєвого розуміння. Швидше навпаки, щоб прийти до розуміння вам необхідно пройти цей шлях самопізнання і відшарування самої суті себе. Сад створений для людей що проходять через кризу середнього віку, або просто життєву кризу, і має підштовхнути їх до переоцінки власних переконань і життєвих цінностей. Можливо саме тому, люди що потрапляють туди випадково, та не готові до медитації та самопізнання, лишаються із важким відчуттям чогось неприємного і відштовхуючого.
Сам парк включає в себе частину лісу і декілька озер. Плата за вхід чисто символічна -5 евро. Але правила поведінки доволі жорсткі - це сад для медитації і самозанурення, туди заборонений вхід тінейджерам, лише людям 28-65 років, заборонено вхід туристам із селфі палками і великим компаніям із дітьми. Хоча з однією тихою дитиною і навіть із однією собакою все ще можна зайти. Та головне щоб ціль вашого візиту співпадала із ідеєю саду - вас попросять зменшити швидкість пересування, не розмовляти і не використовувати телефон. Для медитації там встановлені окремі лавочки. Весь шлях займає біля 2 км, та по часу це може бути від 1 до 3 годин.
Вхід виконаний у вигляді жіночої піхви із шипами, шо символізує початок вашого переродження. Будда що тримає пост, чоловік розсічений мечем на дві половини, старий човняр в болоті, жінка що тримає і відштовхує дитину одночасно, і багато багато іншого.
Звичайно є і більш спокійні статуї, де бог Ганеші зображений за різноманітними зайняттями: читання, танці, гра на барабані… тобто саморозвитком.
Віктор ніколи не мав потреби в грошах, а коли до саду стало приходити занадто багато «туристів», та шлях самопізнання перетворився на прогулянку по парку куди приходили вже цілими сім’ями із дітьми і підлітками подивитися на дивні скульптури - Віктор, у 2015 році, просто його повністю закрив. Через рік парк скульптур відкрився знову, але правила відвідування стали жорсткішими і чіткішими.
Я розумію Віктора, він тут батько, що лише хоче захистити своє дітище і зберегти саму ціль саду для медитації та самопізнання.
Сьогодні сад відкритий, а на вході зустрічає сам Віктор.