Венесуельський Майдан

Події у далекій країні Венесуела вкотре підтверджують думку про те, що чинна українська дипломатія безхребетна і беззуба. Замість того, аби визнати за президента Хуана Ґуайдо і відіслати за відомою ще з часів Віктора Януковича адресою фальсифікатора Ніколаса Мадуро, наше МЗС лише заявило про підтримку венесуельського народу. Отакої, може на знак солідарності висловимо наше глибоке занепокоєння ситуацією, що склалася на Батьківщині Сімона Болівара?!

Мабуть почали забувати чинуші, що прийшли до влади завдяки зимовому Майдану та народному повстанню, тому так скупо демонструють свою дипломатичну позицію. А ми ще дивуємося, чого це Захід вперто висловлює стурбованість щодо московської агресії? Та тому що треба самим мати характер, щоб не тільки європейські сусіди, але й весь світ бачив — Україна здатна до реальної відсічі на всіх фронтах, а не до угодовства заради чергового траншу МВФ.

А між тим, майданний президент і голова Національної асамблеї Венесуели Хуан Ґуайдо (до слова — ревний католик і соціал-демократ) кожен свій виступ перед народом завершує молитвою та сподівається на підтримку країн вільного світу. Звісно, що на його бік вже стали праві лідери США, Бразилії, Аргентини та центристські уряди Ізраїлю, Данії, Грузії. Картина вимальовується своєрідна, бо ж скажімо ліберальний моноліт ЄС (у вигляді Брюсселя і Страсбурга) намагається відмовчатися, вкотре очікуючи на завершення внутрішнього конфлікту за посередництвом ядерних світових потуг.

Цікаво ще й те, що народне повстання підтримує Католицька Церква — від ченців і настоятелів найменших каплиць до архієпископа і нунція Ватикану у Венесуелі. Не дивно, що Ніколас Мадуро у чисто троцькістській манері прагне побороти цю тенденцію: парохів, яких помічають на мітингах, поліція заарештовує й катує, а майно парафії забирає "на потреби боліваріанської держави". Папа Римський, який цими днями відвідує Панаму, вже встиг засудити репресивну політику нелегітимної венесуельскої влади та закликав до діалогу з власним народом в ім'я Бога, але навряд урядовці пристануть на цю пропозицію Франциска.

Ми ж, розуміючи відмінність венесуельської політичної шахівниці від української, можемо припустити, що період двовладдя у країні з найбільшими покладами нафти не буде тривалим. По-перше, без фінансової допомоги КНР і РФ, а також армійської лояльності, режим Ніколаса Мадуро не протримається і року. А по-друге, надто хиткою є ситуація у латиноамериканському регіоні, у більшості країн якого при владі відверті борці з червоною чумою, котрі ладні на закордонні авантюри за кремлівським сценарієм.

© Павло КОВАЛЬОВ