Вдосконалення основного виробництва на перспективу - Экономика и экономическая теория курсовая работа

Главная

Экономика и экономическая теория
Вдосконалення основного виробництва на перспективу

Види, принципи та методи організації виробничих процесів. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Сумський мясокомбінат". Аналіз управління підприємством, форми його організації і діяльності допоміжного, обслуговуючого та підсобного господарства.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1. Теоретичні аспекти організації основних виробничих процесів
1.2 Принципи організації виробничих процесів
1.3 Типи та методи організації виробництва
1.4 Організація виробничих процесів у просторі і часі
2. Організаційно економічна характеристика підприємства
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.3 Допоміжне обслуговуюче та підсобне господарство
2.5 Технічна підготовка виробництва ковбасних виробів
3. Резерви вдосконалення основного виробництва на перспективу
Актуальність питання обумовлено тим, що сучасне виробництво є складною динамічною системою. Наука про організацію виробництва зародилась понад сто років тому. У її становленні за цей час брало участь багато відомих вчених та виробничників-практиків, серед яких Ф. Тейлор, К. Адамецький, О. Розмирович, П. Керженцев, Р. Фатхутдінов та інші. Серед українських вчених слід виділити В.Бабича, Л. Гармат-Курека, О.Ковальова, О. Проскурякова, О. Туровця, Д. Львова, І. Черевка, С. Ямпольського. Їхні наукові праці, навчальні посібники та навчально-методичні розробки сприяли і сприяють глибокому аналізу підготовки виробництва та підготовці висококваліфікованих спеціалістів для потреб виробництва.
Всі процеси основного виробництва тісно пов'язані між собою і впливають на кінцевий продукт підприємства. Вдосконалення процесів виробництва підвищує його ефективність, що призводить до зростання прибутку - кінцевого результату діяльності любого підприємства. Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.
Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.
Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.
Метою роботи є формування системи теоретичних і практичних знань з раціональної організації та напрямів підвищення результативності основного виробництва підприємства.
Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:
- дати загальну характеристику теоретичних основ вивчення основного виробництва продукції;
- дати організаційно-економічну характеристику підприємства;
- розкрити правову форму організації, управління підприємством;
- проаналізувати діяльність допоміжного, обслуговуючого та підсобного господарства.
Об'єктом дослідження було обрано Відкрите акціонерне товариство „Сумський мясокомбінат”.
Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують діяльність підприємств в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз діяльності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові резерви вдосконалення організації основного виробництва на перспективу.
Під час написання дипломної роботи застосовувалися аналітичний метод, метод порівняння, метод експертних оцінок.
Курсова робота скається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури. В першому розділи роботи розкрита економічна сутність та роль основного виробництва, організаційні механізми основного виробництва. В другому розділи роботи дана характеристика діяльності ВАТ „Сумський мясокомбінат”. В третьому розділи роботи розкрито напрями підвищення результативності основного виробництва підприємства.
Виробничий процес - це поєднання предметів і знарядь праці з живою працею для задоволення потреб виробництва. (рис. 1.1.)
Рис. 1.1. Схема елементів виробничого процесу.
- задоволення потреб (продукція) 15.
Разом вони формують системне поняття “виробничий процес”. Суть цих понять можна виразити наступним чином:
1. Предмет праці - предмет, на який діє людина в процесі праці зі створення проміжного або кінцевого продукту для задоволення певних потреб 18.
2. Знаряддя праці - засоби виробництва (інструменти, пристрої, верстати тощо) якими користується людина у процесі праці (діє на предмети праці) 18.
3. Жива праця - це свідома, доцільна діяльність людини, яка за допомогою знарядь праці діє на предмет праці для його перетворення та задоволення певних потреб.
4. Простір - місце протікання виробничого процесу.
5. Час - тривалість виробничого процесу.
6. Задоволення потреб - виготовлення продукції, надання послуг або виконання роботи для задоволення певних потреб відповідно до плану.
Виробничі процеси є трьох видів - основні, допоміжні, обслуговуючі 28.
Тому можна дати наступне визначення: виробничий процес - це сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, у результаті яких вихідні матеріали перетворюються у готові вироби.
Своєю чергою основні виробничі процеси поділяються на: підготовчі (заготовчі), перетворюючі (обробні), заключні (складальні).
Взаємозв'язок виробничих процесів в організації наведений на рис. 1.2.
Основний процес виробництва має три етапи:
Підготовчий - це процес підготовки живої праці у просторі і часі і знарядь праці для перетворення предмету праці у корисний продукт.
Перетворюючий - це процес перетворення предмету праці шляхом зміни його форм, розмірів, фізичних або хімічних властивостей, зовнішнього вигляду, характеристик, показників, стану або потенціалу відповідно до плану або творчого задуму.
Заключний - це процес підготовки перетвореного предмету праці з наданням йому форми товару для передачі замовнику.
Допоміжний процес - це процес, що сприяє нормальному протіканню основного процесу з перетворення предмету праці шляхом безпосереднього забезпечення його обладнанням, інструментом, паливно-енергетичними ресурсами.
Обслуговуючий процес - забезпечує нормальний хід основних і допоміжних процесів шляхом виконання транспортних послуг, послуг з логістики на “вході” і “виході” та ін 22.
Рис. 1.2. Види і взаємозв`язки виробничих процесів в організації
Наведена вище схема характеризує процес взаємодії виробничих процесів в організації за ходом виробництва (по горизонталі).
За рівнем ієрархії (по вертикалі) виробничі процеси є:
- виробничий процес на робочому місці - це будь-який вид процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого), що протікає на конкретному робочому місці;
- виробничий процес на рівні підрозділу - це процес, який протікає у підрозділі між робочими місцями;
- міжцеховий виробничий процес - це процес, який протікає між підрозділами організації.
За складністю кожний із названих процесів може бути простим і складним.
Простий виробничий процес - це ряд послідовних операцій, результатом яких є виріб (рис. 1.3).
Складний виробничий процес - це поєднання декількох простих процесів (рис. 1.4).
Організація виробничого процесу полягає у забезпеченні раціонального поєднання в просторі і часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, а також людей і матеріальних елементів виробництва.
Незважаючи на різні відмінності, виробничі процеси можна організувати згідно з такими спільними принципами 15:
1. Спеціалізація - розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або виконання технологічного процесу (технологічна спеціалізація).
2. Пропорційність - однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження обладнання з метою виконання виробничої програми без гальмування на “вузьких місцях” та недопущення нерівномірності завантаження чи простоювання устаткування.
Пропорційність визначається за формулою:
де - мінімальна пропускна здатність, або параметр робочого місця в технологічному ланцюзі (потужність, розряд робіт тощо);
3. Паралельність - одночасне виконання частин виробничого процесу (стадій, операцій) з метою створення необхідного “перекриття”. Коефіцієнт паралельності визначається за формулою:
де - тривалість стадій та операцій, що виконуються відповідно паралельно та послідовно.
5. Ритмічність - рівномірний випуск продукції в певні проміжки часу:
де - фактичний обсяг виконаної роботи за певний період (місяць, квартал) в межах плану;
6. Прямоточність - це забезпечення найкоротшого шляху проходження виробами стадій і операцій виробничого процесу - від запуску матеріалів до виходу готової продукції.
7. Безперервність - означає зменшення перерви під час виробництва конкретних виробів. Визначається відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:
- загальна тривалість процесу, яка включає простої або невикористання предмету праці між робочими місцями, на робочих місцях тощо.
Найповніше перелічені принципи відтворюються в умовах потокового виробництва.
Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.
Залежно від поєднання перелічених форм організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:
2. Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне).
Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.
Віднесення заводу до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може мати поєднання різних типів виробництва.
Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється - широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.
Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів - обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості детале-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.
Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.
Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.
Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повторюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговуючих операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масового і крупносерійного типів виробництва.
Попартійний метод організації виробництва - це такий метод, при якому періодично виготовляється відносно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для серійного типу виробництва.
Одиничний метод організації виробництва - це метод при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.
У літературі зустрічаються й інші класифікації форм організації виробництва: індивідуальна, групова (непотокова), потокова; групова (технологічна), предметна, потокова.
Вибір методу організації виробництва визначається такими факторами:
- характером технології виробництва.
Організація виробничого процесу у просторі - це спосіб поєднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів на території організації з переробки її “входу” у “вихід”. Параметри прямих і зворотних зв'язків на “вході” визначають параметри функціонування процесів, а параметри процесів визначають параметри “виходу”. Це чітко можна прослідкувати на схемі, наведеній вище (рис. 1.1).
Організація виробничих процесів у просторі реалізується у виробничій структурі (по горизонталі і вертикалі). Тобто, щоби представити виробничий процес у просторі, необхідно накласти організаційну структуру на виробничу і визначити просторові зв'язки. На схемі це буде виглядати наступним чином (рис. 1.5).
На схемі ліва частина зображає організаційну структуру, а права - виробничу структуру.
Рис. 1.5. Взаємозв'язки компонентів структури в організації виробничих процесів у просторі.
С - секретаріат організації;1, 2, 3 - зв'язки управління організацією з виробництвом; ТГ - транспортне господарство;
Б - бухгалтерія; ПВ - підготовче виробництво; ЕГ - енергетичне господарство;
ДМ - директор з маркетингу; ПР1 Та ПРВ2 - перетворюючі виробництва;СГ - складське господарство;
КД - комерційний директор; ЗВ - завершуюче виробництво;
ТД - технічний директор; ІГ - інструментальне господарство;
ДВ - директор з виробництва; РГ - ремонтне господарство;
В структурі управління організацією на малюнку кільцями показані відділи. Це можуть бути:
Підлеглими ДМ - інформаційний відділ; відділ стратегічного маркетингу; відділ тактичного маркетингу.
Підлеглими КД - плановий відділ; фінансовий відділ; відділ аналізу ефективності.
Підлеглими ТД - СКБ; відділ головного технолога; відділ головного механіка.
Підлеглими ДВ - відділ АСУ виробництва; відділ оперативного управління виробництвом; відділ виробничо-календарного планування.
Основне виробництво: маленькими колами показані цехи, а квадратами - дільниці.
З'єднання 1, 2, 3 показують зв'язки організаційної структури з виробництвом.
Для дотримання принципу прямоточності, тобто скорочення шляху проходження предмету праці в організаційних і виробничих структурах, необхідно розміщати підрозділи на території за ходом управлінських і виробничих процесів. Крім того, підрозділи одного функціонального і виробничого призначення на території повинні розміщатися поруч. Наприклад, спочатку один за одним повинні розміщатися відділи директора з маркетингу, потім комерційного директора тощо.
Одним із найважливіших завдань організації виробництва є скорочення часу виготовлення продукції, тобто виробничого циклу виготовлення.
Під виробничим циклом розуміють календарний період часу (години, дні, місяці, інколи роки) протягом якого предмет праці проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на завершений продукт.
Тобто, організацію виробничого процесу у часі можна розглядати як спосіб поєднання у часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів з переробки “входу” організації у її “вихід”.
Виробничий процес складається з робочого періоду та перерв (рис. 1.6).
Рис. 1.6 Структура виробничого циклу
Таким чином, тривалість виробничого циклу складається з тривалості робочого періоду та перерв. Окремо виділяють час природніх процесів, які можуть бути у процесі виробництва (висихання деревини, час після термообробки, висихання бетону тощо).
Час технологічних операцій складається з часу підготовчо-заключних операцій (підготовка робочого місця; підготовка до роботи обладнання, інструменту, оснастки та зняття їх у кінці зміни) та часу виконання основних операцій.
Перерви у робочий час поділяються на організаційні (очікування звільнення робочого місця, затримка поставки комплектуючих тощо) та регламентовані (перерви на обід, на відпочинок).
У виробничому процесі виріб може бути лише у двох станах: його або обробляють, або він пролежує.
Умовно виробничий цикл можна представити наступним чином (рис. 1.7).
У загальному тривалість виробничого циклу дорівнює:
де: Тц - тривалість робочого періоду (тривалість обробки);
Тп - тривалість перерв (час пролежування).
У виробничому процесі бере участь і обладнання, яке також може перебувати у двох станах: або працює, або простоює.
Скорочення виробничого циклу є важливою задачею технології та організації виробництва. Скорочення тривалості робочого періоду (тривалості обробки) досягається головним чином за рахунок технічних (для основних операцій) і частково організаційних (для допоміжних операцій) заходів. До технічних заходів відносяться впровадження різних пристосувань, інструментів тощо, які дають змогу скорочувати час виконання основних операцій, а до організаційних - заходи, які сприяють зміні організації виробничого процесу і робочого місця.
У виробництві існує три види руху предметів праці - послідовний, паралельний, послідовно-паралельний. Кожний з них має свої особливості передачі виробів від одного робочого місця до іншого, роботи устаткування та пролежування деталей.
На графіку виробництво предметів праці при цих видах руху виглядає наступним чином (рис. 1.8).
Рис. 1.8. Графік обробки п`яти виробів при різних видах руху:
а - послідовному; б - паралельному; в - послідовно-паралельному.
При послідовному русі обробка кожного наступного виробу починається після закінчення обробки попереднього; при паралельному виді руху обробка виробів здійснюється одночасно; при послідовно-паралельному - з використанням обох видів руху. Але якщо у перших двох випадках організація виготовлення є простою, то при послідовно-паралельному русі необхідно виконання певних умов, що буде розглянуто пізніше.
Організація виробництва партії виробів різних видах рухів має свої особливості.
При послідовному русі вироби передаються на кожну наступну операцію цілою партією після завершення обробки на попередній (рис. 1.9). При цьому устаткування на кожній операції працює без простоїв.
Рис. 1.9. Графік обробки партії деталей на п`яти операціях при послідовному виді руху.
У цьому прикладі кількість виробів у партії m=6, кількість операцій n=5, час обробки на кожній операції становить відповідно: t 1 '= 1хв., t 2 '= 2хв., t 3 '= 1хв., t 4 '= 3хв., t 5 '= 1хв.
Для даного випадку тривалість обробки деталей (Т ц ) становить:
Т ц = 6· (1+ 2 + 1+ 3 + 1) = 6 · 8 = 48 хв.
Перевагою послідовного руху є відсутність простоїв обладнання, а недоліком - велика тривалість виробничого циклу. Такий вид руху застосовується переважно в одиничному та дрібносерійному типах виробництва.
Для паралельного виду організації виробничого процесу характерним є перехід кожної деталі на наступну операцію негайно після завершення попередньої (рис. 1.10).
Рис. 1.10. Графік обробки партії виробів на п`яти операціях при паралельному виді руху.
Тривалість циклу обробки Тц дорівнює:
Підставивши ці значення у формулу 7.4 отримаємо:
де t 4 - це найбільш тривала операція (головна), позначимо її t гол
При такому виді організації мають місце простої обладнання, оскільки є перерви між обробкою деталей на менш тривалих операціях.
У випадку, коли тривалість виконання різних операцій відрізняється у кратне число разів доцільно організовувати паралельні робочі місця кількість яких визначається кратністю тривалості операцій. Для попереднього прикладу: для 1-ї, 3-ї і 5-ї операції робоче місце; доля 2-ї робочі місця; для 4-ї робочі місця. З урахуванням цього будують графік обробки (рис. 1.11).
Тривалість циклу у такому випадку становить:
де: t м - тривалість найменшої операції;
М - кількість паралельних робочих місць.
Перевагою паралельного виду руху є найкоротша тривалість циклу обробки партії виробів, а недоліком - простої обладнання в межах обробки партії деталей, зумовлених різною тривалістю операцій.
Паралельний вид руху застосовується у масовому виробництві (потоковому виробництві).
Рис. 1.11. Графік обробки партії виробів на п`яти операціях при паралельному виді руху й організації паралельних робочих місць.
Послідовно-паралельний вид руху поєднує у собі переваги послідовного та паралельного рухів виробів у виробництві.
Графік обробки партії виробів при послідовно-паралельному виді руху має такий вигляд (рис. 1.12).
Рис. 1.12. Графік обробки партії виробів при послідовно-паралельному виді руху.
При побудові такого графіка потрібно дотримуватись таких правил: якщо наступна операція більш тривала, ніж попередня, тоді вона починається пізніше на час, який дорівнює часові обробки одного виробу на попередній операції; якщо наступна операція менш тривала, ніж попередня, тоді вона завершується пізніше на час, який дорівнює часові обробки одного виробу на цій операції.
Тривалість циклу при такому виді руху дещо більша, ніж при паралельному, але менша, ніж при послідовному, але відсутні простої обладнання в межах обробки партії деталей.
Послідовно-паралельний рух найчастіше застосовують у серійному виробництві.
2. Організаційно економічна характеристика підприємства
2.1 Загальна характеристика підприємства
ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" було засновано у 1911 р. як мiську бiйню. У перiод з 1968 по 2000 роки проводилася реконструкція комбінату. У кiнцi 1980-х рокiв максимальний випуск продукцiї сягав 9 тис. тонн м'яса, 2250 тонн ковбасних виробiв, 120 тонн сухих кормiв на рiк. За 90-тi роки випуск продукцiї становив вiд 5-10% та знизився до 0,5-1% планової потужностi пiдприємства, тобто пiдприємство майже не працювало протягом цього перiоду.. Починаючи з 2002 р. та по теперiшнiй час проводиться ремонт примiщень комбiнату, реконструкцiя цехiв, модернiзацiя обладнання та придбання нового обладнання, у результатi чого випуск продукцiї у 2002-2005 р. сягав до 3311 тонн ковбасних виробiв з асортиментом до 100 найменувань, 2490 тонн м'яса та 274 тонни субпродуктiв.
ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" веде оперативний та бухгалтерський облiк та надає звiтнiсть до дрежавних органiв вiдповiдно до вимог чинного законодавства.
Облiкова полiтика затверджена наказом по ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" №1 вiд 02.01.2005 р. (дiю наказу подовжено на 2006 рiк). Протягом звiтного перiоду змiн в облiковiй полiтицi не вiдбувалося.
Метод нарахування амортизацiї основних засобiв - "податковий". Амортизацiя на програмне забезпечення нараховується прямолiнiйним методом згiдно з облiковою полiтикою товариства, якою термiн корисного використання нематерiальних активiв визнано протягом 10 рокiв. Право на товарний знак не амортизується. Метод вiдображення операцiй вибуття запасiв - метод iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв.
Основний вид продукцiї, яку виробляє ВАТ - м'ясоковбаснi вироби. Зараз пiдприємство випускає щодня 25 тонн ковбасних виробiв. Основним ринком збуту виробляємої продукцiї є мiсто Суми та Сумська область, споживачi продукцiї - населення цих регiонiв. Основнi конкуренти ВАТ - аналогiчнi пiдприємства та цехи м Харкова та Харкiвської областi.
Основною проблемою для емiтента є труднощi iз заготiвлею сировини для виробництва м'ясоковбасних виробiв.
Всi служби пiдприємства укомплектованi кадрами, що мають профiльну освiту, що забезпечує високу якiсть робiт та вiдповiдальнiсть кожного працiвника. Для пiдвищення професiонального рiвня працiвники пiдприємства проходять навчання у навчальних закладах м.Харкова.
Ведуться та будуть вестись роботи з ремонту примiщень та обладнання, а також модернiзацiї iснуючого обладнання. Ведеться будiвництво нового корпусу площею 800 кв.м., який буде сумiщено безпосередньо з ковбасним виробництвом та який планується оснастити найновiшим обладнанням.
Основними планами ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" є подальше розширення, модернiзацiя та нарощування потужностi виробництва продукцiї м'ясопереробної промисловостi (до 40-50 тонн на добу), технiчне переоснащення допомiжних служб, укрiплення транспортної дiльницi; вiдновлення цеху технiчних фабрикатiв.
Також у плани ВАТ входить розширення кола замовникiв та постачальникiв та полiпшення фiнансово-економiчних показникiв дiяльностi.
Товариством застосовується принцип нарахування та вiдповiдностi пiд час визнання прибуткiв та витрат. Прибутки та витрати визнаються, коли вони вiдбуваються (а не тодi, коли отримуються або сплачують грошовi кошти), та вiдображаються у бухгалтерському облiку та фiнансових звiтах тих перiодiв, до яких вони вiдносяться. Витрати визнаються у звiтi про фiнансовi результати на основi прямого зв'язку мiж ними та отриманими прибутками. Для облiку витрат використовуються рахунки класу 9 плану рахункiв. Використовується попередельний метод облiку витрат на виробництво i калькулювання фактичної собiвартостi послуг. Рахунки класiв 7 та 9 закриваються на фiнансовi результати щомiсяця. За принципом припущення у "Звiтi про фiнансовi результати" до складу прибуткiв включено: - прибутки, що пiдлягали отриманню та отриманi у звiтному перiодi; - прибутки, що пiдлягали отриманню, але не отриманi у звiтному перiодi. До складу витрат включенi: - витрати, що пiдлягали сплатi у звiтному перiодi та сплаченi, а також пiдлягали сплатi i не сплаченi у звiтному перiодi. Середньорiчна кiлькiсть простих акцiй розрахована вiдповiдно до П(С)БО 2.
ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" є акціонерним товариством, що засноване на установчому договорі та статуті, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" має особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:
· воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;
· належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);
· статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;
· має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;
· фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;
особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
· легкість створення значного за розмірами капіталу;
· обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;
· стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);
· необов'язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно - залучає нових акціонерів і їх кошти;
· можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і відповідно - розподілу прибутку AT між ними;
· можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки - державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;
· використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;
· можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.
· складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;
· значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;
· можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов'язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління AT;
· складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;
· можливість зловживань з боку засновників у зв'язку з легкістю акумулювання коштів;
· можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його акціонерам;
· значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.
Зокрема, для ВАТ "Сумський м'ясокомбінат":
· порядок розміщення акцій - шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку;
· порядок руху учасників - вільний;
· види акцій, що випускаються ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" - як іменні акції, так і акції на пред'явника;
· порядок створення - досить складний, пов'язаний з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом підписки;
· кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: засновники ВАТ протягом 2 років з моменту державної реєстрації були держателями щонайменше 25% акцій товариства;
· мінімальний розмір оплати акцій на момент скликання установчих зборів - не меншим за 30%.
2.3 Допоміжне, обслуговуюче та підсобне господарство
Діяльність ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" пов`язана з необхідністю перевезення значної кількості вантажів. Ця задача покладається на транспортне господарство ВАТ "Сумський м'ясокомбінат", яке виконує основні функції:
Основними завданнями транспортного господарства ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" є:
- пересування готової продукції тощо відповідно до вимог виробничого процесу;
- ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних роб
Вдосконалення основного виробництва на перспективу курсовая работа. Экономика и экономическая теория.
Реферат по теме Беспроводные системы передачи данных
Реферат по теме Профилактика и психические расстройства при бруцеллезе. Бруцеллез у животных
Мини Сочинение Про Байкал
Курсовая работа по теме Влияние спроса и предложения на товар как основа разработки производственной программы организации
Культура В Современной России Реферат
Реферат: Издержки производства и себестоимость продукции 5
Особенности профессиональной этики военного психолога
Роль Криминологии В Юридическом Образовании Эссе
Обслуживание Как Сервисная Система Курсовая Работа
Реферат: Молодёжь, как социальная группа
Памятники Культуры Аргументы К Сочинению
Курсовая работа по теме Межрайонная инспекция Федеральной налоговой службы России №15
Сочинение: Тридентский собор: реакция или обновление?
История Заключение Реферат
Дипломная работа по теме Регистрация в сфере недвижимости
Автореферат На Тему Механизм И Кинетика Переходных Процессов На Межфазных Границах Электрохимических Преобразователей Энергии На Основе Низкотемпературных Твердых Электролитов
Сочинение: Судьба крестьянства в произведениях современной литературы
Реферат: Историческое развитие и концептуальные основы управления
Практическое задание по теме Бюджетный процесс ( и налоговый кодекс, налоговая декларация, закон Красноярского края 'о плате за з...
Реферат: Третья Пуническая война
Классификация погрешностей измерений, возникающих при возведении зданий. Грубые погрешности - Производство и технологии курсовая работа
Социальные проблемы молодых семей в современном обществе - Социология и обществознание дипломная работа
Управленческая психология - Менеджмент и трудовые отношения реферат