Вчення про державу і право Полібія - Государство и право реферат

Главная

Государство и право
Вчення про державу і право Полібія

Праці Полібія як одна зі сполучних ланок між політико-правовими вченнями Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Теоретичні погляди історика на розвиток держави з аристократичних позицій проримської орієнтації. Суть різних форм державного устрою.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Із дисципліни «Історія вчень про державу і право»
На тему: «Вчення про державу і право Полібія »
Розділ 2. Вплив на Полібія попередників, його заслуги
2.1 Суть різних форм державного устрою
Перебороти круговорот політичних форм здатний тільки мудрий законодавець. Для цього йому необхідно, запевняв Полібій, встановити змішану форму держави, яка сполучить монархію, аристократію і демократію, щоб кожна влада служила протидією іншої. Така держава “незмінно перебувала б у стані рівномірного коливання і рівноваги”. Історичні приклади змішаного ладу Полібій знайшов в аристократичній Спарті, Карфагені, на Криті. При цьому він особливо виділяв політичний устрій Риму, де представлені всі три основних елементи: монархічний (консулат), аристократичний (сенат) і демократичний (народні збори). Правильним сполученням і рівновагою цієї влади Полібій і пояснював могутність римської держави, яка скорила “майже увесь відомий світ”. Теоретичні погляди Полібія на розвиток держави суперечили його ж власним спостереженням над конкретними фактами з історії виникнення різних видів державної влади. Його теорії, як і попередні теорії “змішаної держави” (Платона, Аристотеля), були покликані обґрунтувати панування аристократії. Полібій, який діяв в епоху втрати грецькими полісами незалежності, виступав з аристократичних позицій проримської орієнтації і закликав греків підкоритися завойовникам. Політична концепція Полібія послужила однією зі сполучних ланок між політико-правовими вченнями Стародавньої Греції і Стародавнього Риму.
Видатна праця Полібія - його Історія, яку він задумав, імовірно, ще в Італії, бажаючи пояснити, «яким чином весь цивілізований світ менше ніж за 53 роки опинився у владі римлян». Згодом Полібій розширив тимчасові рамки свого твору, довівши його до руйнування Карфагена в 146 р. до н.е. "Майже всі події світу, доля владно направила в один бік і підкорила їх єдиній цілі; згідно з цим і нам слід представити читачам у єдиному огляді ті шляхи, якими доля здійснила велику справу".
Історія окремих народів або подій вдається автору непридатною для розуміння таких заходів римської держави, які відбувалися одночасно у всіх частинах світу або одночасно змінювали долю багатьох країн і народів. Таким чином, загальна історія Полібія є, по суті, історією Риму за 53-літній період часу, коли військові справи Італії, Лівії, Азії, Еллади, Галлії, Іберії перепліталися між собою, одержували направлення з Риму і завершувалися згідно з вигодами римської республіки. Виконати свій план Полібій розраховував за допомогою синхроністичного способу викладу, у послідовному ряді олімпіад і років кожної олімпіади; від цього порядку викладу автор ухиляється лише у виняткових випадках, хоча й усвідомлює деякі його незручності. Яким чином, силою яких установ і попередньо розрахованих планів Рим став у світовою державою, якими засобами він зберігав своє панування над завойованим світом, які сили мав на початку своїх завойовницьких дій, до якого опору були здатні народи, які воювали з ним, і владики - ось питання, вирішення яких Полібій вважає завданням і предметом загальної історії. Успіхи Риму автор не вважає випадковим дарунком долі, чимось незаконним, добутим несправедливо; навпроти, могутність римлян цілком заслужена їх перевагою над іншими народами і для цих народів є добродійним; "підкорення світу римляни задумали і здійснили за допомогою вірно розрахованих засобів.
Розділ 2. Вплив на Полібія попередників, його заслуги
Як політичний мислитель Полібій зазнав впливу помітних вчень Платона, Аристотеля і їх послідовників про державу і право. Крім того, у його поглядах відчувається деякий вплив концепцій стоїцизму. Однак, будучи особистістю самобутньою, глибокою, такою, що гостро відчуває сучасність, він своєрідно інтерпретував досвід попередніх когнітивних структур, запропонувавши власне розуміння явищ державної сфери. Усю державно-правову проблематику Полібій, наслідуючи Платона й Аристотеля, піддає аналізу і систематизації, залишаючись при цьому на власних позиціях. Так, він багато уваги приділив традиційній для античної політичної науки темі аналізу форм держави, їх ознак, розходжень.
Полібій, так само як і Аристотель, вважав форму держави уособленням верховної влади в суспільстві. У залежності від кількості представників правлячої верхівки він розрізняв так звані «правильні» форми, внутрішній стан яких характеризується спокоєм, гармонією відносин між тими, хто керує, і керованими, пануванням «добрих» законів і звичаїв. Їх в історичному розвитку супроводжують «перекручені» форми, у яких при збереженні однієї ознаки змінюються на протилежні інші характеристики: цар перетворюється на тирана, місце деяких обраних займають кілька багатіїв, демократія як правління більшості поступається місцем пануванню простонароддю, очолюваному честолюбцями. Загальним для цього ряду форм є стан - беззаконня, соціальна напруженість та ін.
Таким чином, категорія «форма держави» має у Полібія такі ознаки, як число правлячих і спосіб здійснення ними своєї влади, стан законності і т.д. Слідом за Аристотелем Полібій вважав кращим політичним устроєм змішану форму держави. Він також проводить розходження між правлячими і керованими, царем і тираном, найкращими людьми і простонароддям (масою).Поряд з певною спільністю поглядів Полібія і його попередників існують особливості, що відрізняють його погляди від інших політико-правових теорій. Наприклад, якщо Аристотель, досліджуючи явище державно-правової природи, розчленовує його як складне поняття на прості, які не піддаються подальшому розподілу на частини, то Полібій застосовує трохи інший спосіб аналізу досліджуваного об'єкта, прагнучи виявити тимчасові, причинні й інші зв'язки між подіями політичної історії. Але основна особливість його поглядів полягає в тому, що, на відміну від Платона й Аристотеля, він підходить до явищ держави і права з погляду їх «всесвітнього» тобто становлення, розвитку і знищення.
2.1 Суть різних форм державного устрою
Історію виникнення державності і наступної зміни державних форм Полібій зображує, як природний процес, що відбувається згідно з "законами природи". Всього, згідно з Полібієм, є шість основних форм держави, які в порядку їхнього природного виникнення і зміни займають наступні місця в рамках їхнього повного циклу: царство (царська влада), тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія. Початковий вождь-самодержець непомітно і природно перетворюється, за концепцією Полібія, в царя, у тій мірі, в якій "царство розуму змінює собою панування відваги і сили". Царська влада наділяє кожного за заслугами, а піддані підпорядковуються їй не стільки від страху насильства, скільки за велінням розуму і по добрій волі.
З часом царська влада стає спадковою. Царі змінюють попередній спосіб життя з його простотою і турботою про підданих і починають понад міру віддаватись розкошам. Внаслідок викликаних цим заздрості, ненависті, незадоволення і гніву підданих, "царство перетворилося в тиранію". Цей стан і форму держави Полібій характеризує, як початок занепаду влади.
Тиранія -- час змов проти володарів. Але ці змови походять від людей шляхетних і відважних, які не бажають переносити свавілля тирана. При підтримці народу ці шляхетні люди скидають тирана і утверджують аристократію. Цю форму держави Полібій характеризує, як таке правління меншості, яке встановлюється за згодою народу і при якому ті, хто править є "найсправедливіші і найбільш розсудливі за вибором". На перших порах аристократичні правителі керуються у всіх справах турботою про "спільне благо". Коли ж влада в аристократії стає спадковою і опиняється в руках людей "абсолютно незнайомих з вимогами суспільної рівності і свободи", тоді аристократія перетворюється в олігархію. Тут панують зловживання владою, користолюбство та беззаконня. Виступ народу проти олігархії супроводжується вбивством одних та вигнанням інших. Не довіряючи попереднім формам правління, народ встановлює демократію і бере на себе турботу про державу. Демократією Полібій вважає такий устрій, при якому вирішальна сила належить рішенням більшості народу, панує підпорядкування законові та традиційна пошана до богів, батьків і старших.
Але, поступово відходячи від цих цінностей, натовп вибирає собі вождем відважного честолюбця (демагога), а сам усувається від державних справ. Таким чином, демократія вироджується в охлократію. Цей процес Полібій характеризує наступним чином: "Коли розгніваний народ, слухаючи тільки голос власного гніву, відмовляє владі у підпорядкуванні, не визнаючи її навіть рівноправною з собою, і всі справи бажає вирішувати сам.
З наведеного аналізу кругообігу державних форм можна робити висновок, що нестійкість притаманна кожній формі в силу того, що вона уособлює тільки одне начало, яке неодмінно виродиться у свою протилежність. Тому він зазначає, що "без сумніву, найдосконалішою формою належить визнати таку, в якій поєднуються особливості всіх форм, перерахованих вище", тобто царської влади, аристократії та демократії. Головна перевага такої змішаної форми полягає у забезпеченні належної стабільності держави, що запобігає її переходу до спотворених форм правління.
По суті, ця антична концепція поєднання принципів різних форм правління має той же зміст і розрахована на той же ефект, що й теорія розподілу влади в наш час: у "змішаній" формі держави повноваження представників різних форм правління не об'єднуються в одне начало, а, будучи розділеними, поєднуються і співіснують, взаємно стримуючи і врівноважуючи одне одного, чим стабілізують увесь державний лад.
1. Історія вчень про державу і право.
2. Історія політичних та правових вчень.
3. Мірошниченко B.I. Історія вчень про державу і право.
Загальна характеристика (закономірності виникнення державності, періодизація) та історичне значення політико-правової ідеології Стародавньої Греції. Період розквіту давньогрецької політико-правової думки. Політична і правова думка в Стародавньому Римі. контрольная работа [36,9 K], добавлен 27.10.2010
Історія формування аналітичного мислення як передумови правильного розуміння громадських подій і явищ. Особливості політичної думки Стародавньої Греції і Риму. Політичні погляди Платона та Арістотеля; формулювання принципів мистецтва управління. реферат [24,8 K], добавлен 17.05.2014
Ступінь дослідження держави та права Стародавньої Греції в науковій літературі. Аналіз суспільного ладу та правового устрою Стародавньої Греції. Джерела та характерні риси права. Стародавні політичні ідеї, які не втратили актуальності в сучасному праві. дипломная работа [167,9 K], добавлен 26.08.2013
Сутність держави та її призначення. Поняття і види форм державного устрою в зарубіжних країнах. Унітарна держава. Федерація як одна з форм державного устрою. Принципи устрою федерації. Конфедерація. Співдружність як одна з форм державного устрою. контрольная работа [31,7 K], добавлен 22.01.2008
Вчення Канта про державу і право. Політико-правова теорія Фіхте, методологічна, філософська основа загальнотеоретичних поглядів на державу і право. Особливості вчення Гегеля про державу і право, його філософський підхід до сфери об'єктивного духу. реферат [34,1 K], добавлен 08.09.2009
Проблема взаємовідносин держави та громадянського суспільства, процес посилення державного втручання в духовну, соціальну, економічні сфери. Етатизм в політичній думці Стародавньої Греції, Риму; політика етатизму в Туреччині часів Кемаля Ататюрка. реферат [32,5 K], добавлен 03.04.2014
Загальні риси і особливості міфологічних уявлень про державу і право в країнах Стародавнього сходу. Основні характеристики державно-правової думки стародавньої Індії. Огляд етико-політичних вчень Стародавнього Китаю. Етико-правовий аспект зороастризму. лекция [30,5 K], добавлен 09.03.2011
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Вчення про державу і право Полібія реферат. Государство и право.
Реферат по теме Кредитные операции коммерческого банка
Реферат: Базовая Система Ввода Вывода (BIOS) (назначение, содержание) (. Тестирование оборудования при включении ПЭВМ, CMOS-память (WinWord 97))
Курсовая работа по теме Политическое отчуждение
Журавлева Самостоятельные И Контрольные Работы
Что Такое Зависть Сочинение Рассуждение 15.3
Сочинение по теме Как я представляю себе автора Слова о полку Игореве
Контрольная работа по теме Оценка состояния потребительского рынка. Обновление содержания образования в России
Дипломная работа по теме Влияние физических упражнений на степень близорукости детей старшего школьного возраста
Расчет Сцепления Курсовая Работа
Выводы По Главе Диссертации
Доклад: Партия и пропаганда в СССР
Шпаргалки: Геополитика
История Предприятия Для Отчета По Производственной Практике
Курсовая работа по теме Характеристика уровня развития промышленности г. Омска
Реферат История И Философия Науки Аспирантура
Реферат На Тему Сердечные Заболевания
Реферат по теме Проблемы темпов роста современной экономики
Дипломная работа: О минимальных замкнутых тотально насыщенных не формациях конечных групп
Реферат: Семья и ее влияние на формирование личности ребенка
Реферат: October Revolution Essay Research Paper 61298THE OCTOBER
Аудит учетной политики - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Действие генов - Биология и естествознание реферат
Основы бухгалтерского учета - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа