Вбивство мурахи
Нога чоловіка тремтіла сама по собі. В його голові була купа думок стосовно вбивства у кабінеті річдоків.
Влад Сапольский звинувачується в вбивстві дружини - Врен Сапольскої. Свідком був Рей Отто - молодий детектив, який розв'язав декілька гучних історій.
- Що ви робили в кабінеті річдоків, містер Рей? - спитав старий слідчий пильно спостерігаючи за чоловіком навпроти.
- Мені потрібно було взяти речовий доказ на впізнання. Дозвіл в мене був. Ось. - Рей дістав чорну папку з рюкзака та поклав на стіл просуваючи старшому.
- Що сталось коли увійшли в кабінет? - питав старий знову беручи до рук реквізит.
- Коли я увійшов то побачив, як він душив Врен. Я відклав Влада від неї, але вже було пізно.
- Ви були знайомі зі жертвою?
- Так. Ми були друзями.
- А з ймовірною вбивцею?
- Особисто ні. - Рей відвів погляд від слідчого. - До цього дня.
Старший глянув на Отто, після чого відклав папку молодшого та просунув йому свою.
- На Владиславу Сапольському були зафіксовані побиття.
Шатен скривився та відклав щойно прочитану папку в бік.
- Я намагався захистити... - потім зрозумів що він так себе виправдовує, опустив голову та промовив. - Це було на емоціях.
Слідчий холодно промовив:
- Я розумію Вас, але це є некомпетентністю. Це загрожуватиме вашій кар'єрі.
- Знаю.
- Є ще щось що Ви могли б розповісти? - спитав старий після короткої мовчанки. - Наприклад що робила Ваша подружка в кабінеті чи як вона могла там опинитись?
- Нажаль я не знаю.
- Добре. - промовив той зітхнувши. - Цю справу передадуть Натаніелю, тож якщо щось дізнаєтесь ви згадаєте, повідомте його.
- Гаразд.
Взявши свої папери слідчий на останок сказав:
- Ви можете бути вільні.
- Дякую.
- На все добре.
Після чого він пішов.
Рей зібрав речі та теж вийшов. Він дуже хотів поговорити хоча б з кимось.
Набираючи знайомий номер чулися гудки.
- Слухаю. - промовив злегка втомлений та тихий голос.
- Привіт. Зайнятий?
- Ні. Я для тебе завжди вільний Рейчику. Щось сталось? Чи допитати мене хочеш? - промовив він останні слова жартома.
- Хочу зустрітися. Ти де зараз? - говорив Рей виходячи з відділку.
- В барі, де й завжди.
- Добре. До зустрічі.
Після чого Рей вимкнув слухавку та одягнув шлем, який дістав з рюкзака. Впевнившись що нічого не забув сів на мотоцикл.
Дорога на "Красуні" завжди були, є та будуть прекрасними хвилинами насолоди. Такі короткі поїзди детектива заспокоювали, хоча без причини їздити не любить.
Через декілька хвилин він доїхав до місця.
Висівка бару з надписом "Where and Always" сяяла яскраво попри те що на дворі тільки вечоріло.
Рей відчинив двері закладу. Ті зі скрипом відкрилися, хоча за галом, який був у барі цього навіть не чути. Знявши шолом чоловік увійшов в середину.
Кожний говорив про щось з кимось, від чого гуділа голова. А від різких запахів був ком в горлі. Потім чоловік зупинився біля столику.
- Кьоске?
- Рейчику привіт. А ти швидко. - сказав він грайливо.
- І тобі привіт. Та ти бачу теж.
Рей глянув на стіл, там була пляшка коньяку та холодного чаю та ще пара стаканів.
- Звичайно. Повна та бойова. Чи тобі може щось міцніше? - спитав він з посмішкою спостерігаючи.
- Ні мені й чаю вистачить.
- Та бляха. Так не цікаво. - промовив він насупивши брова та почав наливати в стакан. - Що в тебе?
- Врен вбили.
Кьоске підняв погляд, зі стакану на Рея, повного шоку.
- Ти серйозно?
- Я по твоєму жартую?
Той трохи промовчавши дивився на Рея неначе вивчаючи його.
- Та ти й не вмієш.
Отто лиш зітхнув відкривши пляшку свого чаю.
- А хто вбив? - спитав Кьоске.
- Її чоловік.
- Вау. - промовив той ставлячи пляшку на місце. - Сімейні інтриги?
- В кабінеті річдоків.
Той ще більш здивовано дивився на детектива.
- І ніхто не знав що вони там?
- Я не знаю. Я увійшов у кабінет а-...
- Що? - спитав він перебивши Рея. - Ти свідок? Як це сталось?
Рей відпив трохи чаю та промовив:
- Я коли приїхав зі сусіднього кварталу зайшов до відділку. Мені потрібен був речовий доказ на впізнання. Зайшов до кабінету, а там вбивство.
Кьоске відвів погляд.
- Співчуваю. Як вони туди потрапили?
- Й самому цікаво.
- Окей. - промовив Кьоске відпивши трохи коньяку. - Ти не можеш взяти цю справу. А хто її взяне?
- Нат.
- Той самий?
Рей кивнув.