Важливість досвіду історичних попередників України та створення подальшого курсу для держави

Ситуація в Україні зараз дуже схожа на ту, що була 100 років назад, і дуже важливо не повторювати помилок минулого та визначити курс України, заснований на досвіді історичних попередників нашої держави, таких, як УНР, Українська Держава Скоропадського, Карпатська Україна та ЗУНР. Всі вони були дуже різними та мали відмінну зовнішню політику, проте в всіх них є одне спільне.
Вони покладалися на інших, вони думали, що їм допоможуть союзники, і не прагнули до самостійності.

Карпатська Україна, покладала надії на Гітлера та німецьку армію, проте їм було відмовлено і вони, не маючи достатньої армії, втратили державу. УНР та Українська Держава покладались на Німеччину, Польщу та інші держави Антанти, проте, як ми знаємо, потрібної допомоги вони не отримали, і через повну залежність від союзників, знову-таки, втратили державу. А тепер подивимось на ситуацію в Україні. В 1994, на Будапештському меморандумі, Україна втратила не тільки ввесь ядерний потенціал, а й самостійність, разом з ним, адже поклала надії на союзників, одним з яких є наш сьогоднішній ворог, що за час російсько-української війни, вбив близько 14 000 наших громадян. І, знову-таки, потрібної підтримки від наших союзників ми не отримали, і тому зараз тисячі дітей стали сиротами, сотні тисяч залишились без житла, а росія окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей, включно з обласними центрами.

Так який же має бути курс України? Це має бути курс на самостійність, відновлення ядерного статусу та підсилення армії.

Чому ж вступ в НАТО не є виходом з цієї ситуації, ми ж зекономимо величезну кількість коштів? Вся проблема в тому, що після вступу в НАТО, Росія не буде чекати створення тут їхніх військових баз та введення військ, вони одразу почнуть повномасштабний наступ, і ми, вкотре, втратимо державність.