Вальбона: подорож автомобілем

Інтернет запевняє що стартувати треба з Шкодера і там все розкажуть про добирання. Шкодер не являє собою нічого цінного крім поміняти валюту і запастись припасами в маркеті. Їхати треба в місцевість Koman по дорозі SH25. Навігатор покаже 1.30., але дорога розбита, тому якщо шанувати авто, то треба більше часу. Дорога вздовж гір і ріки - красиво, особливо на заході.

В Koman є два простеньких готелі та два гостьових будинки. На букінгі їх немає. Їхали навмання. Поруч є кемпінги яки були резервним варіантом. Готель був заповнений на 60 %, на трьох зі сніданком заплатили 40 євро (на двох 30)

Тепер з білетами на ранок. Ми не резервували, а треба було на сайті https://komanilakeferry.com/en/. По факту вияснилось що білетів немає. Допомогла власниця готелю. Виявилось що є ще паром в 11.00. Вона допомогла з резервацією інакше чекали б 2 дні. Власне про доп.рейси сайт не пише. Але це треба уточнювати у місцевих на місці якщо попадете в таку ситуацію.

Завантаження на паром

Чергу починають формувати відразу при виїзді з Koman на спеціальному паркінгу. Ми приїхали за годину до початку завантаження. Цікаво що «черга» після команди «можна їхати» формується хаотично з тих хто ближче до виїзду і хто нагліший. Треба на це зважати та не ставати сильно далеко.

Заїзд на паром відбувається через вузький тунель відразу на паром. Дивно, але резервацію в нас запитатись вже на самому в’їзді на паром. Так і не зрозумів що б вони зі мною зробили якби ми не мали резервації. :)

Грошей за мінівен і трьох людей заплатили 5000 лек. Це менше ніж нам показував сайт. Сайт оцінив в 70 євро. «Комплектація» машинами парому тривала на годину більше ніж він мав відчалити. І таке враження що не всі машини попали на паром. (припущення)

Плили дві години. З них дві третини маршруту дивились на загажене сміттям озеро. Печальна картина. Ближче до фінішу вода стала краще і гори вище і гарніше.

До Вальбони їхати біля години. Дорога гарна, значно краще ніж від Шкодера. По дорозі буде містечко де є заправки та магазини - це остання точка де можна закупатись і заправитись. Види навколо неймовірні.

Вальбона

Це розкинуті на 10 км пару будинків і готелів. Більше нічого. Ми взяли резиденцію Rezidenca: Quku i Valbones, поруч є ще симпатична Villa Dini й пару хостелів. Рахую що вгадали з місцем. Бо «козирні» готелі стоять всі на купі при трасі, поруч будівництво і сміття. Ввечері люди гуляють просто по трасі. А тут як в селі - куди не підеш - вже трек і гори й тиша.

Сходження на «круговий маршрут»

З першої обзорної точки видно наш готель. Трішки важко знайти початок. Орієнтир - міст на куті дороги та великий новозбудований готель на повороті.

Маршрут ділиться на декілька частин. Перша - 1100 м до села Kukaj. Це три будинки. В одному з них «типа кафе». Можна відпочити, запастись водою та навіть поїсти легенько. Маршрут майже легкий.

Далі починається 1500 м суцільного підйому до першого оглядового майданчика. 600 м набір висоти під кутом 70 градусів. Рекомендую мати тренінгові палки та зручне взуття - без цього підйом жорсткий вийде дуже. І багато води.

Останні 50 м вздовж прірви.

Можна вернутись до авто або йти далі. Якщо далі, то 1000 м досить легкого маршруту треба до наступного оглядового майданчика і досить важкі 3000 м спуску. Якщо є вода і сили - вперед. Вийдете трохи далі від старту і треба буде повернутись.

Що представляє з себе долина Вальбона.

Вона затиснута горами. Дуже класне враження що ти в центрі цих велетнів. Гори звісно не «Доломіти», але максимально їх нагадують. Що робити крім трекінгів. Можна гуляти вздовж річок. Ми ходили купатись на озеро біля нашого готелю. Є ще трекінг на водоспад, але через те, що в серпні він мало ефектний то ми не пішли.

Перехід в Теті також не робили, бо плануємо їхати туди машиною. На Вальбону ми потратили 3 ночі / 4 дня. Як на мене - це оптимальна кількість часу. Щоб не спішити та вдосталь насолодитись. Зараз Вальбона сильно забудовується тому думає вже за декілька років вся її самобутність зникне.

Сподіваюсь звіт стане корисним