Вакцина "Б", "доктор Гейл" та київський прорив: як лікували постраждалих Чорнобиля

Вакцина "Б", "доктор Гейл" та київський прорив: як лікували постраждалих Чорнобиля

LEGIO Historica

Завдяки серіалу "Чорнобиль" від HBO навколо ядерної катастрофи 1986 року шалений резонанс. У серіалі в цілому достовірно передані причини аварії, дії штабу з ліквідаці та наслідки. Утім, зрозуміло, що в умовах обмеженого хронометражу не вдасться охопити усі аспекти катастрофи. Одним з них був процес лікування постраждалих пожежників і операторів станції. Про це і будуть наступні кілька абзаців.


Одними з найбільш моторошних у ІІІ епізоді серіалу були сцени з Московської клінічної лікарні №6, куди починаючи з 26 квітня направляли постраждалих співробітників станції та пожежників. Очіма однієї з героїнь, Людмили Ігнатенко, ми бачимо як радіація вбивала їх...

Василь Ігнатенко та його товарищі у період "ходячого небіжчика" - після перших симптомів променевої хвороби (рвоти, ядерної засмаги) вона характеризується нормальним самопочуттям. Утім, це передує фатальному загостренню...

Сильні кадри не дають відповіді, як медики намагались лікувати і рятувати постраждалих. А це теж цікава сторінка історії катастрофи: лікарі комбінували відомі методи з експерементальними, їм часто доводилось імпровізувати...

СРСР не вперше зіткнувся з випадками променевої хвороби - уся історії поступу "країни рад" у атомній сфері наповнена випадками опромінення внаслідок аварій на виробництві, у процесі експлуатації ядерних підводних човнів тощо. Постраждалим ставили діагноз "хронічна променева хвороба" - це означало, що протягом тривалого часу вони отримували значні дози радіації. Щоб вилікуватись, важливою була гарно налагоджена діагностика (щоб вчасно визначити наявність симтоми), повний вивід людини із під дії джерела опромінення. Далі, найчастіше, організм відновлювався, звичайно, не без участі медиків. Досвід кількох осередків був акумульований при створенні тієї самої 6 клінічної лікарні у Москві. Проблема була у тому, що у випадку вибуху на ЧАЕС постраждалі стали жертвами гострої променевої хвороби - вона виникає при короткочасному опроміненні надвеликими дозами радіації. З нею давно зіткнулись японці після атомних бомбардувань у 1945 році. Після - ніхто, тож було дуже мало часу розібратись, що потрібно робити...

Фаза "разгару" - початок невідворотних процесів у організмі, відмирання костного мозку, руйнування судин тощо.

Перші екіпажі швидкої були біля станції вже за десять хвилин після вибуху. Кілька годин вони надавали першу допомогу та евакуйовували постраждалих у міську лікарню Прип'яті. Там до третьої години ночі максимально мобілізували персонал. Тоді ж зателефонували Ангеліні Гуськовій у Москву - провідному фахівцю у променевій хворобі. З опису симптомів вона зрозуміла, що пожежники постраждали від радіації, попри те, що на місці вважали, що справа у отруєнні паром. Гуськова за кілька років згадувала, що вже о 5 годині була готова група професійних лікарів для виїзду на місце - але Москва довго не давала "зелене світло". Медики відбули лише о 14 годині 26 квітня: одразу організували відправку найбільш "важких" у Москву, але багато часу було втрачено.

Найбільш важких хворих вміщували у спеціальну асептичну палату - це потрібно було для уникнення смерті від інфекцій. Ми впізнаємо її і по ширмах, які мали захищати медперсонал від випромінення.

Медики розуміли, що головна мета - зберегти кістковий мозок, який відіграє величезну роль у процесі утворення клітин крові. Якби він не помер, то міг би через певний час забезпечити регенерацію організму. У Москві в цьому плані дуже розраховували на міжнародну підтримку - до СРСР прилетіли фахівець з трансплантології Роберт Гейл з бізнесменом Армандом Хаммером, який вкладав кошти у дослідження теми захворюваннь, спричинених радіацією. Гості запропропонували лікувати методом, яким борються з раком крові - знищити власний кістковий мозок пацієнту та зробити пересадку донорського. Такий курс був санкціонований "зверху" і почали... З 13 пацієнтів у найбільш важкому стані, з якими провелу процедуру, вижили лише двоє. Це пояснювали спочатку великими дозами опромінення, несумісними з життям. Пізніше стали виникати сумніви у правильності самого лікування. Виявилось, що "доктор Гейл", по перше, не мав медичної освіти, по друге - очолював невеликий центр з трансплантацій, і мав справу з лейкозами, а не з випадками променевої хвороби. Хай там як, але усі відмічають мужню поведінку американця, який не боявся спілкуватись з хворими, "пробивав" підтримку у свого мецената та сприяв міжнародному розголосу теми.

Стадія некрозу тканин і остаточної відмови кісткового мозку передувала смерті.

Більшість усім відомих документальних фільмів і стрічок концентруються навколо допомоги постраждалим у Москві. Зовсім на переферії залишилось лікування постраждалих від радіації у Київському рентгенрадіологічному та онкологічному інституті (КРОІ) під керівництвом лікаря Леоніда Кіндзельського. Кияни обрали зовсім іншу методику, яка використовується при цитостатичній хворобі - нею страждають люди з онкологією від наслідків променевої терапії. Метод Джорджа Мате випробували під час аварії на одній з АЕС в Югославії у 1967 році: пацієнту вводять клітини крові не вбиваючи їхній кістковий мозок. Поки радіація атакує "гостей", він регенерувався. У цей же час організм максимально "чистився" від радіації - постраждалі постійно лежали під крапельницями, багато пили та чудово харчувались. В результаті з більш ніж 50 пацієнтів з ознаками променевої хвороби у Києві помер лише один! Кіндзельський постійно вступав у дискусії з функціонерами з Міністерства охорони здоров'я, які прагнули схилити його до "московської методики". Погрожували у випадку смерті одного з пацієнтів внаслідок операції позбавити звання професора...


P.S. Виявляється, ще до аварії в СРСР була розроблема вакцина, яка знижує вплив радіацію на людський організм - так звана "вакцина Б". Вона не була використана у перші дні після вибуху і на початку ліквідації, її обмежено вводили "біороботам", які прибирали графіт з даху реактора. А книга, яку підготувала Ангеліна Гуськова зі своїми колегами ще на початку 1970-х років, де йшлося про дії у зоні радіоційного опромінення, опублікують лише після катастрофи у 1989 році... Що ви знаєте про те, як стріляти самому собі в ногу?