В.З.П.

3

— Що таке В.З.П.? — спитав Саймон, роззираючись з одного боку в інший.

Вони йшли асфальтованою односмуговою дорогою. З обох боків височіли будівлі — пекарня, бібліотека, кафе, перукарня, тату і пірсинг салон, маркет і магазини одягу.

Тео зауважив, що жодної аптеки та лікарні тут нема.

— В.З.П. — філософія корпорації, — діловито почав Паркер. — Відновлення.

Зміцнення. Покращення.

— Вей... ви тут не збираєтеся надлюдей робити?

— Авжеж ні, — посерйознішав Паркер. — Мета нашої корпорації полягає в тому, щоб покращити якість життя людей. Різноманітні хвороби дуже ускладнюють і без того важке існування. Ми просто ділимося тим, що винайшли.

— І що це? — спитав Тео. — Таблетки чи, може, сироватки?

— Сироватки. Препарат В.З.П. ліквідує уражені ділянки, покращує ДНК і зміцнює імунітет, роблячи організм невразливим до захворювань.

— Ви проводили експерименти на тваринах? — влилася в розмову Іларія.

— Певна річ. Результати були втішними, тож прийшов час допомагати людям.

Паркер зупинився біля двоповерхівки.

— У кожного з вас буде своя однокімнатна квартира. Житимете в одному будинку. Ми завжди поселяємо нові групи разом задля полегшення процесу адаптації.

— А до цього я жив у підвалі в хаті батьків, — скривився Саймон. — Хто знав, що я отримаю квартиру за те, що шизонутий?

— Вже сьогодні до вечора кожен з вас позбудеться своїх недуг, — запевнив Паркер, перераховуючи ключі.

— Що ти про все це думаєш? — тихо спитав у Евелін Генрі, лишившись у хвості групи.

— Поки не знаю, що про це думати, — підвела на нього очі Евелін. — Якщо їхня сироватка справді допоможе, то інше мене не обходить, принаймні зараз. А ти, порцеляновий хлопчику?

— Порцеляновий хлопчику? — хихикнув Генрі. — Буду радий, якщо позбудуся свого недугу. Про все інше й справді подумаю трохи згодом.

— Квартира сто три — Генрі, — почав перераховувати Паркер, вручаючи ключі.

— Квартира сто п'ять — Тео. Квартира сто вісім — Саймон. Леді житимуть на іншому поверсі.

Паркер вручив дівчатам ключі.

— Квартира двісті два — Евелін, двісті шість — Іларія. У вас буде кілька годин для того, аби оглянути свої апартаменти. Мої помічники зайдуть по вас і проведуть до місця введення сироватки.

— А що стосується фортуни? — спитав Тео. — В рекламі на цьому наголошували.

— І про це ви дізнаєтеся згодом, — хитрувато усміхнувся Паркер, а тоді відкланявся, лишивши групу посеред коридору.