В огні

Три роки у вогні повномасштабної війни і перед нами знову похмурі перспективи. Сильні світу цього, сили реакції, нового фашизму і темного просвітництва хочуть оповити нас мороком безнадії і визнання права сили, хочуть покарати українство як приклад будь якому іншому спротиву.

Ці три роки ми билися з несправедливістю, вгризалися зубами в землю, рвали тілом залізо, втрачали націнніших і найцінніше. Наше життя стало запереченням зневіри, морального нігілізму, політичного постмодернізму. При цьому українське суспільство зберегло такий рівень свободи, якого не було у жодному воюючому суспільстві в історії (хоча ми хочемо більшого). Це крихке життя, але воно варте того. Це правдива боротьба, хоч і виглядає подекуди безнадійною. І направду ми не можемо бути певні, чим вона закінчиться.

Агресію Росії проти України (формально вона почалась 20 лютого 2014 у Криму) можна розглядати у кількох площинах. Це і давня історична імперська амбіція підкорювати і асимілювати народи. Це і геополітичний ресентимент поразки у Холодній війні. Але це (що, мабуть, найважливіше для нас) і боротьба автократії з хоч якою деформованою, та все ж демократією. Боротьба системи ультраавторитарного олігархічного капіталізму з ліберально-корупційним капіталізмом, що кожні 10 років переживає революції. Все абсолютно як у бородатих класиків ХІХ ст.

На початках світ цю агресію просто ігнорував, чи якось кволо засуджував. З початком повномасштабки - допомагав Україні не впасти, але і Росії не розвалитися. Сьогодні ж у багатьох країнах до влади приходять ультраправі політики-”миротворці”, що намагаються віддати Україну у жертву своїм геополітичним інтересам. Для нових фашистів у всьому світі режим Путіна - це мало не ідеал традиціоналізму, спротиву “сучасному світу”. Для нових колоніалістів Україна - це бунтівне плем’я, яке проте має природні ресурси. І його треба примусити до покірності і підкорити білим людям, що завжди зможуть між собою домовитися.

Ми - не єдині у цьому важкому становищі. США більше 10 років підтримувало курдів-апочистів у Сирії. Надавало їм ресурси, зброю, авіаційну підтримку у боротьбі з ІДІЛ. А своєю присутністю на землі - стримувало турецькі проксі-сили від атак на курдів (курди для турків, це щось схоже з українцями для росіян). З приходом до влади крайньоправих, США готується до виведення свого контингенту з пост-асадівської Сирії. Вочевидь на курдський народ чекає новий трагічний період історії. Як і на український. Як і на всіх волелюбних людей у світі.

Так похмуро бачиться світ у треті роковини повномасштабного вторгнення. Хмари фашизму згущаються над Європою і Америкою. Вони можуть розродитися сталевими грозами. А можуть - вогким тлінням в окремих місцях. Але майбутнє творимо ми самі. Не підкоритися 3 роки тому було зламом усталеного порядку. Не підкорятися обставинам попри непідйомний тягар сьогодні - все що залишається. Боротися і любити.

Смерть фашизму! Слава Україні!

Слава життю!