Віктимблеймінг

Пропонуємо сьогодні розібратись з терміном, який, на жаль, став особливо актуальним в нашому суспільстві – віктимблеймінг.

Віктимблеймінг, або звинувачення жертви (від англ. victim blaming), – це повне або часткове перекладання відповідальності за злочин на постраждалих, ствердження того що саме поведінка постраждалого привела до такого злочину. Таке явище виникає через ряд чинників, переважно – культурних і релігійних. Так, наприклад, жертви побутового насильства та сексуальних злочинів часто стають жертвами вдруге, коли до них дістається громадська думка. У теперішній час прикладом цього явища є фрази «сама винна», «у що ти була одягнена?».

Когнітивні помилки, що ведуть до віктимблеймінгу, – «помилка атрибуції», «гіпотеза справедливого світу».

Фундаментальна помилка атрибуції – схильність пояснювати вчинки й поведінку інших людей їхніми особистими рисами, а власну – впливом обставин. Наприклад, ми запізнились, бо через аварію на дорозі утворився величезний затор, а колега запізнився, бо він непунктуальний. Ми сердимось, бо нас щось розлютило, а хтось інший сердиться, бо він злий і нестриманий.

Гіпотеза справедливого світу – бажання вірити, що світ фундаментально справедливий, що спричиняє здатність раціоналізувати навіть найбільш жахливу несправедливість як «заслужену» її жертвою. В експерименті здійсненому Ліндою Калі та її колегами, науковці надавали двом групам учасникам абсолютно однаковий опис спілкування чоловіка та жінки. Різнилась кінцівка: у тексті для однієї групи вона була нейтральною, а для другої — закінчувалась зґвалтуванням жінки тим ж чоловіком. Учасники другої групи зазначили, що зґвалтування в кінці було неминучим, і звинуватили поведінку жінки.

До потенційних обвинувачів жертви також можемо віднести людей, які мають слабкі уявлення про кордони. Їм важко визначити свої і складно не перетинати чужих. І не забуваймо про відсоток людей, які відверто виражають свою прихильність до ґвалтівників. Таким чином вони неофіційно декларують, що їм також хочеться чинити насильство, яке вони навіть можуть вважати правосуддям. Але поки такі особи не спроможні самостійно чинити насильство, насолоджуються безпечним для себе проявом насильства у вигляді віктимблейдингу.

Одним із жахливих наслідків думки про те, що жертва винна, може стати байдужість та небажання втрутитись в ситуацію, коли вчиняється очевидне насильство. Існує відомий приклад з насиллям над Кітті Дженовезе, яку в 1964 році зґвалтували і вбили просто на вулиці. Як стверджувалось у статті New York Times, це трапилося на очах у 38 людей, але ніхто не зателефонував у поліцію і не втручався цілих пів години. Одним з найважливіших факторів, які впливають на наше рішення втрутитись, є рівень відчуття відповідальності. Він залежить від таких факторів: чи вважаємо ми, що людина гідна того, аби їй допомогли; чи вважаємо ми себе достатньо компетентними, щоб надати допомогу; які стосунки між нами та жертвою. Якщо ми переконані, що жертва сама спровокувала насильство, то чи вважатимемо ми її гідною нашої допомоги?

У соціальних мережах недавно набула розголосу ситуація зі зґвалтуванням дівчат, де молодики влаштовують вечірки, на яких запрошують дівчат, «накачують» їх алкоголем та транквілізаторами, а після цього ґвалтують.

Обурливими є вчинки хлопців, та ще гірше – коментарі аудиторії, яка споживала цей контент. Більшість з них підтримують хейт у мережах проти жертв. Причиною може бути ще одне когнітивне викривлення – ефект приєднання до більшості – тенденція робити (або вірити у) речі тому, що багато людей роблять (або вірять у) те саме. Коментатори побачили, що їх знайомі так чинять, і, не маючи власної думки, спираються на чужі судження.

У кінці зазначимо, що ходити на вечірки законодавство не забороняє, проте зґвалтування – злочин. Закон не забороняє носити короткі сукні чи спідниці, проте чітко прописано, що насильство – злочин. Ніхто не може заборонити робити яскравий макіяж, але насильство – злочин. Пам’ятайте, звинувачувати жертву у насильстві над нею – підігрувати злочинцю. Жертва НІКОЛИ не винна. Співчуття та емпатія – єдине, що може допомогти проти віктимблеймінгу, адже у злочинах і насильстві винні тільки ті, хто їх чинить. Люди повинні допомогти і підтримати людину, а не вчиняти додаткове насильство своїми звинуваченнями та знеціненням.

Працювали над статтею:

Аліна Зомчак

Ольга Мартинюк

Ольга Іванців