Війна за вулицю 2021

Дуже давно назріла потреба написати саме цей матеріал. 

Мотивом написання стала одна особа, яка колись була націоналістом. У своїй публікації один ліберальний активіст зауважив, що розпакована вулична війна. І це війна не за принципом «Ти за Україну чи ні», а війна де градацією є ідеологічний спектр, та теми відношення до ЛГБТ, та проблематика нацменшин і міграції. 

Ситуація, коли градація ти за Україну(будь-яку) чи ні була актуальною у 2014 році, далі нагальним стало питання, за яку саме Україну?

І про це я хочу трошки детальніше розібратись, адже питання «за яку саме Україну», є ключовим у розв’язаному протистоянні між націоналістами і антифа.

Частина 1.

Трошки історії.

Оскільки український політикум періоду до 2014 року мав специфічний дзеркальний спектр, то це кардинально вплинуло на опозиційність тих чи інших сил.

Якщо спробувати зрозуміти цю кашу, то може почати боліти голова.

От ситуація за останні роки правління Януковича. Наприклад БЮТ, то класичні соцдемократи, тобто лівий центр. З ними в союз входить партія Свобода, яка займає крайні праві позиції, та чисто центристський проект «УДАР». В опозиції їм всім виступає консервативна, між іншим, партія Регіонів, та ліва КПУ. Окрім цього є різні Ляшки, Морози, анархісти та ще купа усього.

Не заболіла голова? Так ось для розуміння усього цього процесу нам потрібно усвідомити одну просту річ.

У період до 2014 року Україна була зовсім іншою державою ніж зараз.

Україна періоду 1991-2014 це прямий нащадок УРСР. З її політичною побудовою, кордонами, традиціями, святами та навіть спадковою політичною елітою.

Тобто, це такий собі комуніст, на якого одягнули вишиванку розміром менше, від чого він комуністом бути не перестав.

Так от, подобається це комусь чи ні, але при аксіомі, що Україна була тоді прямим нащадком УРСР, наш політичний спектр виглядає більш гармонічно.

У нас є крайні консерватори у вигляді КПУ, є помірковані консерватори у вигляді ПР.

І є всі інші, які залежно від радикалізації політ сили перебувають в опозиційно революційному сегменті.

Після Революції Гідності стались насправді ключові й кардинальні зміни, про які усі чомусь на жаль забувають.

Україна з прямого нащадка УРСР перетворилась на нащадка УНР.

Із усіма витікаючими проблемами. Ми опинились на роздоріжжі й стоїмо на місці, оскільки не знаємо яку країну хочемо побудувати. 

З усіма тими політичними метаморфозами. Тут тобі й білі і червоні і націоналісти й прости Боже анархісти.

І у чинному політичному спектрі все виглядає логічно:

Після Заборони КПУ, лінію Україна нащадок УРСР, - гне ОПЗЖ.

Лінії УНР й повну залежність від «західних заклятих друзів» дотримується ЄС і частково СН.

Голос же взагалі повністю є рупором заходу.

Якусь самостійну лінію намагаються тягнути олігархат за залучення Батьківщини й РПЛ.

Націоналісти опинились поза бортом не тому, що вони не є актуальними, не мають грошей чи не відповідають якісними кадрами. Кадри у правих партій ліпші за подібні кадри у будь-яких інших партій, ресурсу для отримання владних повноважень достатньо, а актуальність правих сьогодні є як ніколи високою. Праві партії втратили електоральну підтримку й актуальність через те, що головною їхньою ціллю було знищення спадку УРСР й перехід до національно-патріотичних позицій у державі. Що було кінцевою метою не тільки цих партій, а й у цілому націоналізму. Таким чином можна стверджувати, що український націоналізм який був до 2014 року виконав свою кінцеву мету, та втратив після цього актуальність. Рештки правого електорату перейшли до ЄС, та інших політичних сил.

Найбільш дурним було б стверджувати, що українська політична система є бінарною. Наша політична система це боротьба різних політичних напрямків, та проектів України як такої. І все це тягнеться ще з буремного XX ст.

Проект України як нащадка УНР у поєднанні із сильним іноземним впливом і ліберальними ідеями. Цей проект є основним для партій Голос, СН, ЄС. І всі вони ведуть між собою боротьбу за монополізацію цього вектору.

Відкат до 2013 року і проект України, як нащадка УРСР є головною ідеологічною програмою ОПЗЖ, Шарія та усіх інших подібних структур. Які у цілому теж ведуть боротьбу на цьому полі.

Проект Махна, а тобто ліквідація держави як такої, та впровадження анархії(вважай хаосу), є ключовою програмою анархістів та інших лівих різних мастей: частина лгбт-активістів, антифашистських угрупувань, прозахідних сил тощо.

Ну й проект сильної України Скоропадського. На цьому полі пасеться частина політиків на кшталт Турчинова і Смешка. Також на його монополізацію націлені праві рухи.

І ключовим питанням сьогодні є не за Україну ти чи ні, а за яку саме ти Україну?

За Україну, яка друг Росії, чи за Україну маріонетку заходу? Чи може ти за вільну незалежну Україну? 

Саме це питання є ключовим під час розгортання нової вуличної війни яка почалась між правими і лівими.

Частина 2

Вулиця

Вулиця до 2014

До 2014 року на українських вулицях хоч і домінували праві(десь так з 2008-2009 років), проте антифашисти теж мали суттєві сили і уцілому були спроможні на локальний опір правим.

Перевага правих, хоч і була значною, проте вона не була абсолютною. У ті часи дуже сильно на ситуацію впливали навколофутбольні фірми. Завдяки яким декілька разів фанатів Арсеналу дуже сильно прибивали(Лук’янівка, Ультрамарин), що у цілому негативно впливало на їхню мораль.
Та й серед лівих чи не єдиною організованою силовою групою були фанати столичного Арсеналу.

Значна частина лівих рухів починаючи з 2010 року перебували в вигідних для себе позиціях, адже проти антифашистів на відміну від націоналістів режим Януковича не здійснював майже ніякого тиску. Правим тоді, працівники поліції розбивали голови біля будинків, та закривали за сфабрикованими справами.
Увесь цей політичний тиск майже ніяк не задів ліворадикалні групи.

Вулиця 2014-2020

Праві
Після Майдану праві були на підйомі, адже саме завдяки націоналістам була досягнута ключова перемога над режимом Януковича. Оскільки вони перевели протест у силовий формат у якому й була досягнута перемога над режимом Януковича.
Водночас праві одні з перших поїхали на війну, завдяки чому примножили свій майданівський соціальний капітал.

Підйом правих сил був зупинений влітку\восени 2015 року.
Адже для влади були не вигідні потужні сили пасіонарної націоналістичної молоді і тодішня влада Порошенка розпочала брудну кампанію проти націоналістів.

Після бійки з поліцією і вибуху гранати під ВРУ в серпні 2015 у правих почався спад.

Націоналісти не потрапили у Раду в 2014 році, й програли безліч місцевих виборів у 2015 році.

Потім черга нових політичних невдач. 

Хоча не дивлячись на вище згадані труднощі, за рахунок війни, за рахунок естетики правий рух ріс, середовище розросталось і вулиця фактично перейшла під контроль націоналістів, принаймні політична її складова.

Велике середовище, монополія на вулиці та доступ до сірих схем фінансування сприяли розвитку правих рухів, які росли не тільки кількісно, але й якісно.
Створювались нові ініціативи, готувались лідери, проводились потужні кампанії.

Головною проблемою правих рухів на сьогодні є відсутність нової правої ідеї. Ідеї яка б зберігала у собі всі ті цінності, проте була б сучасною і зручною для кожного українця.

Ідеологічна криза привела до того, що значна частина правих рухів виявились послабленими, що дало їхнім ворогам у обличчі ватників і антифа можливість підняти голови.

Проросійські сили

Проросійські сили почали піднімати голову лише в 2019 році через ОПЗЖ, проте у цілому на вулиці у них немає постійної серйозної сили, а ті стили які є, то лише ситуативно найняті спортсмени.

Варто відмітити, що якась пародія на силові блоки є лише у партійців Шарія, та у ОПЗЖ.

Антифа

Після 2014 року в Україні на короткий період антифа фактично зникла, найбільшою глибиною їхнього падіння був 2015 рік, коли десь на протязі року-півтора майже взагалі не було лівих організацій, а ті акції, які намагались проводити АСТ, Соцрух й інші були жалюгідними.

З 2015 року Олексієм Боленковим, Олександром Францкевичем, та згодом Романом Халіловим у столиці була заснована ліворадикальна група Революційна дія.

За все те лайно яке зробила РД думаю знають всі, фактично це розв’язування вуличної війни, принаймні спроби це зробити. З самого початку діяльності РД їм активно допомагав один з лідерів ультрас Арсенал, Куликов Антон(Псіх).

Бувши ідейним антифа і фактично тим завдяки кому антифа в Україні сформували силову групу він прекрасно розумів наслідки постмайданної кризи для лівих. Для того, щоб не включати у війну з правими своїх людей (навколофутбольна фірма Hoods), оскільки у той час це протистояння привело б до ліквідації фірми як такої. Думаю всі ви пам’ятаєте, що тоді антифашизм=підтримці РФ. А праві б згадали як на сектор арсеналу ходили відверті сепаратисти «Віскас», Голишкін з боротьбою та інші. Саме тому він прийняв рішення усіляко підтримувати Ревдію, проте робити це приховано, десь так само, як свого часу вони починали ганяти за Арсенал, ховались і нікому не казали, що вони антифа. Наприклад на перші марші РД ходила певна кількість людей з оточення Псіха. Саме тому худси тренували малолітніх відморозків з Ревдії, тощо. 

У 2018 році Боленков йде з РД, оскільки(цитую одного ексучасника РД): не поділив з Францкевичем паперову корону анархо-короля. Як привід для відходу від справ використовує ситуацію з нападом на Вербича в травні 2018 року. Після чого РД як така загинається. У 2019 з України виганяють Францкевича, а у 2020 він сідає за ґрати. Халілов втік з України в червні 2021 року.

Боленков після виходу з РД скооперувався з Псіхом. Вони навіть таксували на одній машині певний час. З часом на пару запустили фірму Ля-Рівольт, яка стала основою економічного підґрунтя платформи антифа руху який формується.

Через цю фірму відмивали крадені гроші в Київ Прайд, через фіктивну закупівлю одягу, та й у цілому Ля Рівольт стало одним з двох ключових джерел фінансування столичної антифа структури.  

Другим джерелом фінансування була охорона деяких клубів які кришує Масі Наєм, та у яких неодноразово була помічена торгівля наркотиками. у

Антифашисти охороняють значну частину цих закладів, там відбуваються специфічні вечірки\концерти. Наприклад Отель, Клозер, Хвильовий, Ламповий тощо.

За період 2018-2020 у столиці відбулось кілька нападів антифашистів на націоналістів, більша частина з яких були організовані Куликовим-Боленковим.

Фактично Боленков починає відігравати ключову роль в комунікації між антифа й ліберальними силами. На короткий час навіть ця особа отримала контроль над Київ-Прайдом, де разом з Лапіною виганяла людей через зв'язки з націоналістами.

Окрім цього подібну роль відігравав власник видання "Букви", колись учасник угрупування Псіха, який свого часу намагався вербувати на роботу на посольства представників націоналістичного руху. 

Вулиця 2021

Отже, ми з вами визначились з тим фактором, що в країні умовно веде боротьбу 4 проекти самої України, проте на вулиці як такій фактично представлені два. Це праві рухи та антифа-угрупування. 

Вулиця важлива тим, що вона є потужним трампліном для реальної політики, за рахунок вулиці можна створити потужні структури, та й у цілому той хто контролює вулицю має суттєвий важель впливу на прийняття будь-яких рішень в нашій країні, будь то суди, голосування за ті чи інші законопроекти, чи просування певної повістки дня.  

Це протистояння йде у фінансовому сегменті(війна за потоки, відкати, кормушки тощо)

Війна йде в політичному секторі, та в громадському фактично на вулиці. Що з себе сьогодні представляє вулиця 2021 року?

Як вище згадано, що силові блоки у прихильників проекту УНР(демократичних сил) немає.

А силовий блок у представників проросійських сил(проект УРСР) хоч і може бути чисельним, але не є ідеологічним і ситуативно формується під ті чи інші задачі, хоч і їм не варто нехтувати.

Тому поговоримо з вами за протистояння лівих і правих. 

Праві
Напевно найпотужнішою силою(якщо не брати в розрахунок силовиків) є праві рухи.
Кількість правих в Україні нараховується в кілька десятків тисяч.

Це і футбольні фанати, це і праві організації різних мастей, це і праві партії.

Головних проблем правої вулиці є три.

Перша це слабкий мобілізаційний потенціал. Тобто, якщо у цілому в місті є близько тисячі правих, то якусь участь в організаціях приймає від сили сотні дві та з цих двохсот людей зібрати 50 дуже важко. Так з одного боку велика кількість малоактивних правих формує середовище, проте у цілому низька їх активність приводить до проблем з мобілізацією активу.

Друга проблема уже фактично вирішена, це проблема координації дій, та роздробленості. Хоч в Україні й є десятки правих партій, рухів, груп. Більшість з них діють спільно, та координують свої дії в тих чи інших кампаніях.

І третя напевно найбільш значуща, це проблема втрати «первинного бульйону», тобто втрати тих середовищ, які постійно були притоком нових людей у праві рухи. У вузах все частіше чути лекції на ліву тематику, а опозиційна націонал-патріотичність студентів поступово змінюється протестом проти традиційних цінностей під ширмою боротьби з патріархатом.

На фанатські сектори ходить все менше і менше людей, а через тиск клубів на керівництво ультрас багато де поступово починає зникати права символіка.

Навіть у Пласті відбуваються не дуже здорові процеси. 

Основні ідеї парвих:

- Захист традиційних цінностей

- Етнічний націоналізм

- Збереження національної ідентичності

Головні джерела притоку людей

- Військові, ветерани війни, студенти військових вишів.

- Ті на кого вплинула у цілому естетика правих рухів

- Фанатське середовище

- Учасники націонал-патріотичних об’єднань, які з часом радикалізувались і еволюціонували до правих ідей

- Громадський сектор, активісти які з часом долучились до правих рухів

Основні структури які можуть брати участь у протистоянні з антифа

На сьогоднішній момент:

Національний Корпус (всеукраїнська політична сила, була зроблена відповідна заява щодо об'єднання проти боротьби з антифа)

Свобода і Сокіл (всеукраїнська політична сила, представники приймали участь у подіях пов’язаних з протидією антифа структур)

Традиція і Порядок (всеукраїнський рух консерваторів, приймає участь у протистоянні з антифашистами)

Правий Сектор (всеукраїнський правий рух, бере участь у протистоянні з антифа)

Суспільство Майбутнього (всеукраїнський громадський рух, приймає участь у протистоянні з антифа)

Національний Спротив (всеукраїнський рух ідентаристів, фактично завдяки проектку організації: Вольєру СБУ вийшли на засновників ревдії та почали проти них кампанію, таким чином з’явилась можливість ліквідувати структури анархістів в зародку)

АКС (Вирішили долучитись до кампанії проти антифа)

Праві навколофутбольні фірми (підтримали війну проти антифа)

Інші праві рухи скоріш за все долучаться до кампанії по-мірі можливості.

У цілому праві сьогодні в Україні контролюють вулицю(в політичній площині)

З міст де правим на цей момент потрібно боротись за контроль вулиці або тримати паритет, є Київ, Львів, Кривий Ріг.

В усіх інших містах перевага правих настільки колосальна, що ліві не можуть сформувати, хоча б якусь структуру для активної діяльності, не те щоб спробувати воювати з націоналістами.

Загальна чисельність правих

У столиці понад 5 тисяч

В Україні понад 30 тисяч, проте мобілізаційний потенціал дуже не високий.

Антифа.

 Через багаторічну кризу лівих в антифашистських рухах виникла проблема з набором людей. Хоч останнім часом антифа-структури позбулись атомізованості, яка протягом багатьох років дробила їхній рух і їм було важко об'єднати принаймні хоча б якусь адекватну кількість людейі сьогодні цієї проблеми не має, але все ж загальне число антифашистів у порівнянні з правими мізерне.

Основні ідеї:

- Антифашизм

- Космополітизм

- Абсолют свободи як ціль

Основні джерела притоку людей в антифашистські рухи не змінились.

- загальна естетика, пропаганда в мережі

- випадкові жертви правих(випадково накрита неполітизована субкультурна молодь)

- відповідні\тематичні концерти

- ліві профспілки, студентські рухи, відповідні кіноклуби

Основні структури які будуть брати участь у війні за вулицю.

Київ

Група Псіха.

Сюди відноситься склад його фірми Худс, та ті хто їх підтримує і кого вони мобілізують на свої акції.

Усього до 60-70 осіб, більшість з яких є бойовими.

Сам Псіх є дуже непоганим польовим командиром з партизанських дій.

Проте, що він, що його колектив мають кілька серйозних вразливих точок.

Соцрух

До 10 людей, бойових одиниці, переважно медійна підтримка.

Ревдія

Структура залишилась без керівництва і фактично знаходиться на межі зникнення

20 осіб, бойових половина.

На даний момент перебувають у конфлікті з Боленковим. 

Віндікта161

З тої інформації яка є, це молодіжка Арсеналу. Псіх має над ними прямий контроль. Група займається переважно вуличною пропагандою дегенеративних ідей.

До 20-30 людей, кількість бойових обмежена.

Та певна кількість без організаційних антифа.

Окрім цього більш-менш організовані структури лівих є у Кривому Розі(де досі діє негласне перемир’я з правими)

Також є певна кількість антифа у Львові і Вінниці.

Загальна кількість антифа

У столиці чоловік 200, з яких бойових буде десь 70-80

В Україні 500-600 осіб, з яких бойових буде 120-150

Мобілізаційний потенціал високий.

Третьою силою яка хоче отримати свою вулицю є західні структури, які через своїх кураторів(прикл. Власник букв) намагаються об’єднати вулицю під своє крило. Роблять це вони з метою об’єднати як правих так і лівих. Враховуючи особливості української політики вони почали збивати кістяк не через ті чи інші політичні теми, а через ситуативні громадські кампанії. Наприклад справа вбивства однієї активістки, та спроби закрити іншого активіста.

Потім все це перекочувало на кампанію проти неугодного для посольств міністра. До об’єднання входять як ліві, так і «праві» сили. Але якщо ліві під час цього об’єднання не залишають свого ідеологічного поля і не йдуть з теми антифашизму, яку продовжують активно просувати, то праві фактично вимушені позбуватись власних ідеологічних переконань і відкочовувати в бік лібералізму.

Уся ця «пропосольська тусовочка» у кращому випадку не зіграє ніякої ролі, у гіршому підтримає антифашистів у їхньому протистоянні з правими. Прикладом є підтримка Міллера і фонду сприяння демократії Боленкова.

Частина 3

Розвиток і результати протистояння

Фактично єдиним районом столиці де антифашисти можуть себе більш-менш вільно почувати є район Контрактової Площі.

На Подолі у них формується напівзакрита спільнота. Яка складається з тих чи інших закладів, магазинів, компаній, тусовок, ініціатив, тощо.

В іншій частині міста антифашисти не концентруються, якщо не говорити за точкові локації біля закладів освіти де ті навчаються. 

У Києві праві не контролюють жодного району та є рівномірно розподілені по-більшій частині міста.
Окрім Контрактової, праві можуть будь-де вільно себе почувати без загрози стати жертвою нападу.

Якщо говорити за особливості протистояння, то ми можемо відмітити наступні Переваги й недоліки кожної зі сторін:

Праві

Переваги:

Величезний людський ресурс

Контроль більшої частини України й монополізація тамтешнього політичного життя.

Розвинена інфраструктура.

Наявність координації дій між різними групами.

Наявність баз даних на антифашистів. (Бази, як закриті, так і відкриті)

Недоліки:

Пошук голки в копиці сіна(на 10 виходів на полювання на антифа лише один може бути успішним)

Проблеми з мобілізаційними спроможностями

Якість значної частини активу незадовільна.

Антифа:

Переваги

Невелика добре підготовлена група, яка постійно разом тренується. Вік половини учасників групи давно за 30.

Підтримка юридичних контор і посольств.

Легкість при пошуку цілі

Власні закриті бази на правих активістів

Потужний мобілізаційний потенціал

Мінуси

Низький людський ресурс

Проблеми з морально-вольовим станом(якщо не наступають, тоді майже завжди починають бігти)

Накрив 10 осіб зі структури буде більш болючим ніж аналогічні втрати у правих.

Антифашизм в Україні є медійно прирівняним до сепаратизму.

Для ліворадикальних рухів початок вуличного протистояння саме зараз є не дуже бажаним, адже вони ще не окріпли остаточно, а праві ще недостатньо втратили в позиціях.

Тож якби це протистояння розпочалось роки на 2-3 пізніше, то воно було б зовсім іншим і у лівих були б більш глобальніші цілі.

Проте суд над Боленковим, й актуалізація цієї проблематики серед правих змусили їх перейти до активних дій. Поступове обережне відновлення силових акцій антифашистів проти правих не у футбольній, а в політичній площині збоку угрупування Псіха показало, що плавно і впевнено ця особа почала натаскувати своїх людей на операції проти правих. 

23.11.2019 виставили приманку і напали на групу бійців з Традиції і Порядок, після переважаючим числом накрили групу Нацспротииву. 

14.10.2020 спроба полювати на правих учасників маршу УПА, після самого маршу, однак були помічені націоналістами і вимушені відступати. (Спроба атаки на учасників Маршу УПА перша в історії) 

На даному етапі цілі у сторін є наступними:

Праві:

Захистити свою монополію на вулиці.

Ліквідувати лівих структурно

Мобілізувати ресурси на цю боротьбу, коштом яких посилити власні організації

Фактично цілями правих у цьому протистоянні є: ліквідація загрози, яка уже в близькій перспективі може створити суттєві проблеми для руху.

Антифа:

Частково ліквідувати монополію правих на вулиці.

Остаточно закріпитись на Подолі, який перетворити на район який контролюватиметься лише ними

Об'єднатись з ліберальними силами задля виходу з маргінесу

Мобілізувати неполітизовану субкультурну молодь у власні структури.

Цілями для лівих є підрив монополії правих на вулиці, та створення платформи на основі якої уже за кілька років виростуть сильні антифашистські структури, які зможуть взяти контроль над вулицею у великих містах.

Хронологія протистояння виглядає десь так

за кілька місяців:

2021 весна

Антифа нападають на молодь біля Гуліверу. Одну 16 річну дівчину троє забивають ногами за те, що вона націоналістка.

21 Квітня СБУ приходить з обшуком до Боленкова, його збираються депортувати.

Червень 2021 Боленков програє суд

Липень 2021

Боленков приводить на акцію антифашистів, Худс, та ті хто його підтримують, загалом до 60 осіб

Націоналістів виходить 40 осіб

20 липня Сутичка під судом у Боленкова

21 липня На наступний день сутичка у метро з антифашистами, тактична перемога антифашистів, втрати з обох сторін.
Праві перегрупувались і поїхали на акцію ,антфиа на акцію не явилась.

Саме ця сутичка стала ключовою, оскільки більшість правих організацій перестали не помічати загрозу збоку антифашистів і вирішили долучитись до протистояння.
Боленков виграє апеляцію, поки залишається в Україні.

Того ж дня більша частина правих пішли під Хвильовий, оскільки там могли переховуватись учасники нападу в метро.

23 липня на день народження Ореста Квача близько сотні правих влаштовують сафарі на антифашистів на Подолі, присвячене пам'яті Ореста. Дуже символічно було б розкатати лівих у цей день, але нажаль клуб де зібралась частина антифа охороняло 5 автобусів поліції і сутичка не вдалась.

26 липня націоналісти вибили зуби антифашисту і забрали футболку

Того ж дня ледь не сталась сутичка між антифа числом 8-10 осіб і правими числом 2 людини. Обидвсі сторони були озброрєні ножами, пістолетом.
Праві були змушені відступити.

Осінь обіцяє бути гарячою.

Це протситояння за вулицю не тільки війна конкретних людей, структур, груп. Це війна світоглядів, неомарксиського антифашиського, та націоналістичного.
Боротьба волі проти свободи, протистояння крові проти інтернаціоналу, війна традиції проти лібералізму.
Це війна за те, якою саме буде Україна вже завтра.

Далі буде...