Війна в уривках

-Давай краще я з ним поговорю.

-Вперед, не маю нічого проти.

Гарлі зайшов до кімнати, де лежав прикутий до ліжка Глоклір, а Юка лишилась в дверному пройомі. Хвороба вдарила саме тоді, коли Глоклір був найбільше потрібен.

-То що, як воно? - З вуст хворого віяло надією. - Монтана допоможе?

-Пригадується мені, ти був ладен каміння їсти аби лише не покладатись на них.

-Обставини змінились. Не тягни вже, кажи.

-Все котиться до сраки. В Монтани серйозні проблеми, солдати не хочуть воювати і їх лідер намагається все владнати.

-КУРВА! - Глоклір тримався за голову і рвав на собі волосся. -А Я КАЗАВ! Я КАЗАВ! Який же він підарас, Датілірофка, чи хто він там. Я знав з самого початку, що…

-Глокліре, заспокойся, нервувати не найкраща затія в твоєму стані.

Та зупинити головнокомандувача ЗС ЗК ве було неможливо

-…Вбий мене. Нащо ти взагалі мені це сказав?!Краще б я дізнався вже коли анкапівець вдерся б до мене в хату. Ну для чого? Чому саме зараз я… - Глоклір вже перейшов на незрозуміле бурмотіння і втупився поглядом в стіну. Здавалося, він вже й не з Гарлі розмовляв.

-Глокліре.

Той різко стрепенувся, перевів погляд на нього, застиг, проте за секунду повернувся до тями

-А, ну неси карти, я адаптую нашу оборону. Хоч мене й трафила ця холєра, я не дам ЗК програти.

-Холера - трошки інше.

-До дідька! Я сказав тягни карти.

-Немає потреби. Старий план все ще ідеальний. Командир Римського легіону залучив більше гарних бійців, ніж планувалось. Решту доберемо новачками.

-Новачки? Які ще вбіса новачки? Ми йдемо воювати з професійними військами Анкапу. Наш фронт посиплеться в перші ж секунди, якщо ти це зробиш.

-Деякі визначні стратеги і класики пера, яких ти знаєш і сам, вважають що селянин із списом і 2 тижнями підготовки - військова одиниця вищого класу.

-Ой, тільки не починай.

-Нам вже треба йти. Часу на підготовку все меншає. Я розумію, що ти багато із чим не згоден і не дозволиш нам програти цю війну, проте цього не дозволимо і ми.

-З щитом…

-…Або на щиті. Побачимось коли все скінчиться.

***

-Хто це зробив?!

-Йому вказали на парубка що сидів в кутку і тремтів, та й не дивно: Маузек, командир Римського легіону, щойно побачив власну смерть.

-Де ти взяв той тотем? Хіба ти не чув, що це військовий злочин?

-То що ж тепер п-п-помирати?

-Ні. Ні. Хвала Зіркам, що ти вижив і що цей бій виграно. Але порушення правил війни - це серйозно. Тепер в них будуть претензії. Тепер нам прийдеться штурмувати фортецю.

Його погляд був відстороненим і глибоко вдумливим. Врешті він все ж підвів голову:

-Гаразд, - повернувся Гарлі до своїх людей, - всі готуйтесь! Битва ще не виграна.

***

Кров, піт, крики поранених і рик ще боєздатних. Всю ніч спавн не затихав. Гудіння цього рою озброєних під зав'язку і надзвичайно вмотивованих бійців відбивалося навіть в найвіддаленіших стінах борукви. Всі очі зараз були прикуті до фортеці на спавні, де мала вирішитись доля ЗК, Анкапу, шітпосту і всього серверу.

Гарлі з розмаху ввалив якомусь зухвальцю їжакопатиком по шиї, той впав замертво одразу. На що цей Като сподівався, вилазячи на нього голяка, без броні? Парубок стояв під стіною фортеці і чекав, поки на нього вискочить ще хтось. На лиці в нього виднілись рани від голок. В минулому бою йому вже прилетіло, та і зараз він був не в найвигіднішій позиції. Очі заливали піт, сльози і кров, а сам він вже валився з ніг і був готовий впасти замертво навіть без втручання ворога. Його взагалі не мало б тут бути. Він мав би сидіти в штабі і командувати, битись - не його парафія. Ще від діда йому передався ген беброчера. Це був доволі тяжкий недуг, лікувати його майже неможливо. Ззовні він не відрізнявся від інших, та і загалом був майже нічим не гірший за них. Проте фізично він був слабший, а рухи його були незграбні. Як би добре людина з геном беброчера не билась, в суперника завжди була перевага. Це проявлялось і в інших сферах, проте в бою йому було надзвичайно тяжко. З роздумів його вирвав увалень, що вилетів на нього зз-а рогу і мітко вивільнив свій удар прямо на груди Гарлі. Броня на витримала цього удару, голки прошили її наскрізь і пройшлись Гарлі по ребрах. З глухим зойком, що вилітаючи з легенів наче забрав всі сили, він впав під стовбур ялини, під гіллям якої весь цей час ховався.

***

Цю сутичку вони теж виграли, Гарлі допомогли дістатись до фортеці, а залишки Анкапу знов опинились ззовні. Він зустрівся поглядами з Юкою. Втомленою і знесиленою Юкою. Не зважаючи на свою тендітність, вона билась як справжній звір. В такі моменти дійсно вірилось, що в її тілі живе колишній король Тальхейму - Юкатан.

-То що тепер? - Запитала вона. -Зійдемось із ними ще раз, а потім ще раз, поки і наші і їхні не виздихають?

-Принаймні ми в фортеці, решта вже не так суттєво.

-Ти ж розумієш, що так не може продовжуватись? Я йду вирішувати це все з Суневурсом.

***

-До зброї! Негайно!

Юка влетіла до фортеці такою злою і розлюченою, якою він її ще не бачив.

-Що він сказав?

-О, тобі передати що він сказав?! Ось тобі слово в слово: "Провалюй, жінко, я говоритиму лише з Гарлі. Передай йому, нехай волоче свою сраку сюди, якщо хоче зберегти життя солдат."

Вона розвернулась

-Ну, чого застигли?! До роботи, ми маємо натовкти їм пики!

-Ні, ти права, так продовжуватись не може. Я йду домовлятись.

-Ні, ти не підеш! Я не дозволю тобі домовлятись із цією гнидою!

-Я сказав, що я йду! Ти зовсім не цінуєш життя своїх людей? Гнів тебе засліпив. Агов, хтось! Допоможіть підвестись!

***

-То що, ще одна сутичка? - Невпевнено запитав Синевир.

-А хто її переживе? Ти? Я? Хтось з наших солдат? В нас вже були 3 сутички, досить цього. Треба вирішити це раз і назавжди.

-Ми втомились! Хай б'ються найсильніші! - пролунало з натовпу.

Це викрикнув якийсь анкапівець, чи все ж солдат ЗК? Гарлі вже нічого не розумів, в голові паморочилось, його лихоманило, а сам він навіть не міг стояти, його притримували під руку. Їх погляди із Суневурсом пересіклись. Це була гарна ідея.

***

В одному кутку стояв могутній і коренастий Рік, в іншому - не менш могутній Олаф. Напруга досягнула кульмінації, цей бій один на один мав вирішити хід всієї битви та завершити війну раз і назавжди. Гарлі запрокинув голову і молився до Зірок. Він знав, Зірки не дадуть їм програти. Тільки не сьогодні. Тільки не після всього, через що вони пройшли. Відлік, старт поєдинку. Ці два титани зійшлись і обсипали одне одного ударами. Олаф навалився на Ріка і випустив на нього поток ударів. Він лупив його зверху. Раптово Олаф вирвався і наніс кілька сильних ударів, проте одразу отримав під підборіддя і впав. Здавалось, це кінець. Ось і завершилась ця битва, навіть сам Рік пронизався зневірою. Проте він підвівся і кинувся в бій і цього разу він опинився згори і ще сильніше заходився накидувати Олафу їжакопатиком. Удари дощем навалились на Ярівця і пройшлись його тілом. Наче метеор, здоровий і могутній Рік загорівся гнівом і не зупинявся. Їжакопатик свистів і раз у раз опускався на тіло Олафа. Бризки крові розлітались навколо. Коли Рік підвівся, Олаф вже був ледь живий і страх який покалічений. Навіть якби Гарлі без знання про битву показали його і сказали, що його переїхав потяг, то він всеодно не повірив би, настільки відмутизив Рік хлопця. Воїни ЗК зустрічали новоспеченого героя могутніми криками, риками і ревами. Кожен із них зараз використовував свої голосові зв'язки на межі їх можливостей, а дехто і поза нею. Цей гул наповнив простір навколо, як якась пелена. Він накривав від голови до ніг. Побратими кинулись обіймати Ріка.

-Ти щойно заробив собі на пам'ятник! - Прокричала йому Юка.

Гарлі підкликав його до себе.

-Віднині і навіки, Ріку, ти, безумовно, герой Зоряного Королівства. Коженого, хто поставить під сумнів це, твої можливості чи твій вклад в цій війні буде покарано, а тобі віддані найвищі почесті. ЗК, вітай свого героя! Слава Зіркам!

-Навіки слава! - віддалось в натовпі.

***

-Це кінець. - Голова Анкапу потис Гарлі руку, після чого став на коліно і схилив голову.

Та Гарлі цього вже було мало. Він підвівся і, не зважаючи на свій тяжкий стан почав лізти драбиною на стіну. Ось вже він нагорі. Поодинокі вранішні променці лоскочуть йому обличчя, а зірки, що їх досі видно на небі, гріють серце і все його єство. Тоді ця мить здавалась однією з найпрекрасніших за все його життя. Врешті він загаворив. Голос його відбивався громом у вухах всіх, хто був внизу.

РЕЗУЛЬТАТИ ЇЖАКОБИТВИ

В неділю 8.10 о 20:48 відбулася битва між Анкапом та Зоряним Королівством.

У режимі Бедварс з великим відривом перемогли бійці Анкапу.

У режимі Облоги фортеці, Зоряне Королівство відбило атаку Анкапу, проте деякі учасники порушили правила.

В наступному раунді Анкапівці гордо боролись, проте поступились силі ЗК.

І в кінці відбувся двобій найсильніших бійців двох сторін: OLAFnoo13 [А] та Rick [ЗК]. На початку Олаф сильно нашкодив супротивнику, проте Рік здійснив CUMбек і напівживим добив Олафа, чим і знаменував перемогу Зоряного Королівства.

Орест, який мав стрімити війну сидів без інтернету

СЛАВА ЗІРКАМ!!!

Автор тексту: HarleyQuinnSO2

Підорас: Datilirofca

ТРУХА ЗК | ПІДПИСАТИСЬ