Війна в Україні, 22 червня 2024 року: УМПК над Липцями

Всім привіт!

Прокинувся рано вранці цієї суботи - і не лише через чергову грозу... і, як завжди, почав перевіряти, що відбувається навколо.

І от, попиваючи капучино, не міг не прийти до висновку, що одна з найсмішніших... або, ну, не зовсім "смішних", скоріше "іронічних" речей, за якими варто стежити - це коли ЗМІ (неважливо, звичайні чи у соцмережах) починають обговорювати один одного. Так, наприклад: коли росіяни скидають дві свої "3000-кілограмові УМПК" на українські позиції в Липцях, на півночі Харкова, "новина" не про те, як це сталося, який з російських підрозділів зробив це або як, а "новина" про те, що хто сказав...

Гаразд, давайте подискутуємо на цю тему в "моєму стилі".

1.)  Так, у березні цього року Шойгу оголосив про "виробництво нових бомб" під час відвідування заводу в Нижньому Новгороді....

2.)  Але ні, бомби, про які йде мова, не є чимось новим. Як вже було сказано, вже одне їхнє позначення говорить про все: воно закінчується на "М-54", що означає рік, коли був прийнятий їхній проект і розпочато виробництво. Тобто 1954 рік.

3.)  Щоб трохи прояснити це: з 1945 року Радянський Союз розпочав виробництво трьох "сімейств" бомб вільного падіння, призначених для скидання з літаків (і, пізніше, гелікоптерів):

A) Серія М-46 (з 1946 року),

Б) серія М-54 (з 1954 року), і

В) M-62 (з 1962 року).

У сімействах М-46 і М-54 існували бомби калібром 50-, 100-, 250-, 500-, 1500- і 3000 кілограмів. Що зумовило і їхні повні позначення. Див: ФАБ-50М-46, ФАБ-100М-46 тощо... або ФАБ-250М-54... або ФАБ-500М-62, тощо.

Серія М-46 була фактично заснована на конструкціях німецьких бомб вільного падіння часів Другої світової війни. Вона була розроблена для застосування з поршневих, а отже, дозвукових літаків. Неспеціалісту це може здатися неважливим, але справа в тому, що вони мали відносно тонкі корпуси. Такі корпуси не витримують надлишкового тиску, який може виникнути, якщо вони будуть летіти зі швидкістю понад 1000 км/год (не кажучи вже про надзвукові швидкості, тобто 1200 км/год і більше).

М-54 була першою радянською серією бомб вільного падіння, призначених для застосування з внутрішніх відсіків таких реактивних бомбардувальників, як Іл-28 і Ту-16. Жоден з них не міг розвинути надзвукову швидкість, але вони літали швидше, ніж літаки з поршневими двигунами. Тому це сімейство отримало посилені корпуси, щоб їх можна було запускати з більших швидкостей. Крім того, вони вироблялися не лише у звичайних калібрах, перерахованих вище, але й у набагато більших калібрах, таких як 6000 і 9000 кг (призначених для скидання з дозвукових бомбардувальників, таких як Ту-16 і Ту-95, або навіть надзвукових бомбардувальників, таких як Ту-22).

Серія М-62 була виготовлена для скидання з надзвукових реактивних літаків. Вона була розроблена для транспортування на зовнішніх вузлах підвіски зброї і тому отримала корпус з "низьким лобовим опором" - або "аеродинамічним" корпусом, а літаки, що їх несли, могли розганятися до 1 900 км/год. Однак у серії ніколи не випускалися бомби у калібрах відмінних від 250 і 500 кг.

Зараз на Заході, окрім "вільного падіння", таку зброю називають "high explosive" (фугасною) та/або "бомбами загального призначення". Позначення "ФАБ" є абревіатурою від "Фугасная Авиа Бомба". Це "важливо", тому що паралельно з серіями М-54 і М-62, Радянський Союз розробив також сімейства інших, "спеціалізованих" бомб, таких як (кілька прикладів):

ОДАБ (объёмно-детонирующая авиабомба або термобарична),

ОФАБ (осколково-фугасна),

ОФЗАБ (осколково-фугасна запалювальна),

РБК (касетні) та

ЗAB (напалм).

Їхні конструкції були "загалом схожими", але - за винятком оперення - не таким, як у бомб серій М-54 і М-62.

***

Це все про "основи" радянських/російських бомб вільного падіння. Тепер давайте подивимося, які саме бомби росіяни насправді застосували проти українських позицій в Липцях.

Загальний висновок, здається, в стилі: "напевно, це були УМПК на базі ФАБ-3000М-54". Зазвичай так казали, бо хтось інший стверджував це десь в інтернеті. Можливо, починаючи з самих росіян...

Проте, поки що росіяни не показали жодного комплекту УМПК для ФАБ-3000M-54. Вони показали лише цей комплект для ФАБ-1500M-54:

...або такі фотографії, як ця, на якій зображено УМПК на базі ФАБ-1500М-54, встановлений під центральною лінією бомбардувальника Су-34 (між двома мотогондолами двигунів):

...і, як відомо, ця зброя - УМПК на базі ФАБ-1500М-54 - неодноразово використовувалася ПКС РФ для нанесення авіаударів по Україні, починаючи з березня цього року. Наприклад, по Харкову, де одна з таких бомб зруйнувала більшу частину вулиці і вбила жінку. Інша була скинута на Куп'янськ, а ще одна - на село за межами Харкова...

....при цьому немає жодних доказів того, що ПКС має на озброєнні комплекти УМПК для ФАБ-3000М-54.

Це важливо, оскільки, хоча ФАБ-3000М-54 не набагато довша за ФАБ-1500М-54, вона має значно більший діаметр і вдвічі важча. Розміри ФАБ-1500М-54 (на передньому плані) і ФАБ-3000М-54 (на задньому плані) досить добре видно на цій фотографії з авіаційного заводу в Нижньому Новгороді:

Тут слід мати на увазі, що вже сам комплект УМПК для ФАБ-1500M-54 дуже великий і дуже важкий. ФАБ-3000M-54 настільки важка, що комплект УМПК для неї вимагатиме набагато більшого крила, ніж для ФАБ-1500M-54. Ймовірно, це буде щось з телескопічними крилами або щось подібне.

Нарешті, корпус зброї, який видно на другому відео, опублікованому росіянами, де показана їхня "3000-кілограмова бомба" під час удару по Липцях (зверніть увагу на розмір крила і тонкий корпус бомби), просто "не підходить" для 3000-кілограмової бомби. Для 1500-кілограмової бомби він підходить:

Тому не можна не погодитися з висновком, що бомба була ФАБ-1500M-54 з комплектом крил УМПК, а не ФАБ-3000M-54.

Або ж мова йде про ОДАБ-1500:

Зрештою, росіяни вже показували УМПК-комплект для цієї бомби:

...і про їхнє бойове застосування Москва повідомляла ще в березні.

Іншими словами: незалежно від того, чи були ці два УМПК, застосовані проти українців у Липцях, на базі ФАБ-1500М-54 чи ОДАБ-1500 - вони не були "нічим новим".

Те ж саме можна сказати і про літаки, які їх запускали: майже напевно, це були "звичайні підозрювані" - Су-34.

Їх здатність нести до трьох бомб калібру 1500 кг добре відома вже не одне десятиліття. Це добре ілюструють такі діаграми, як ця:

...і дві бомби УМПК, про які йдеться, не були особливо точними: навіть деякі росіяни визнають, що обидві бомби промахнулися повз цілі на десятки метрів. Звичайно, через величезний надлишковий тиск, який вони створюють під час детонації, вони все одно завдають великої шкоди. Дійсно, вони можуть бути смертельними для повністю відкритих людей на відстані до 1000 метрів від місця вибуху. Принаймні, я не хотів би перебувати в будівлі лікарні, коли бомба калібром 1500 кг вибухає "ззовні".

***

P.S.

Перш ніж хтось запитає щось на кшталт: "А як Ту-22М-3 може запускати зброю, не призначену для запуску з надзвукового бомбардувальника, типу древньої бомби ФАБ-3000М-46?", скажу наступне.

Той факт, що Ту-22М-3 може літати на надзвукових швидкостях, не означає, що він весь час літає на надзвукових швидкостях. Насправді, 99,99% часу він летить на дозвуковій швидкості. Як авіалайнер. Так, так само і в бою. Особливо, коли для бомбардувальника немає ніякої загрози - чи то тому, що у ворога немає ППО, яка могла б йому загрожувати, чи тому, що бомбардувальник летить так високо, що ворожа зброя не може його досягти. Маріуполь у березні-квітні 2022 року: український гарнізон не міг захиститися від авіаударів Ту-22М-3, що летять на висоті 2 000 метрів і вище. Загрози для нього не було. Тому зброю завантажували в бомбовому відсіку, де вона "відносно безпечна" від надлишкового тиску, спричиненого швидкістю літака, а потім випускали її з "невеликої" швидкості 600-700 км/год - що, своєю чергою, також підвищувало точність стрільби.

Якщо є якісь сумніви: цей Ту-22 був знятий на відео під час повільного польоту над Маріуполем у березні-квітні 2022 року - і, судячи з тіней, що відкидаються його крилом, крило було повністю розгорнуте, що означає, що він летів повільно (принаймні, як для "надзвукового бомбардувальника")...

...майже так само, як на наступному фото, зробленому в 2018 році над Сирією: