Відповіді на найбільш поширені запитання про номінаційне досьє ЮНЕСКО

Питання включення історичного центру Одеси до основного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО знаходиться на фінішній прямій. Підготовку номінаційного досьє завершено, наразі воно знаходиться в Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Чим ближче Одеса до омріяної мети, тим більше з’являється чуток навколо документа. Ми зібрали запитання, що виникають найчастіше, та поставили їх менеджеру робочої групи з питання включення історичного центру Одеси до основного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Миколі Вікнянському. 

Що дасть Одесі включення до основного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?

Під час війни це питання стоїть особливо гостро. Руйнування якоїсь будівлі в умовах війни - це результат війни. Але коли руйнується будівля, яка є у Списку всесвітньої спадщини, то сторона, яка зруйнувала, визнається злочинцем, і вона має відбудувати та реставрувати зруйноване, не зважаючи на те, визнає вона це чи ні. Ми вже маємо кілька прикладів, коли наші пам’ятки архітектури були пошкоджені, і вже маємо можливість подавати заяви у міжнародні інстанції на відшкодування грошей і ремонт. Але взагалі ідея в тому, що після того, як Одеса стане членом ЮНЕСКО, агресор сто разів думатиме перед тим, як атакувати наше місто. І якщо щось буде зруйновано, то це надасть дуже вагомі аргументи для наших дипломатів, військових, Міністерства оборони в тому, що нам потрібна противповітряна оборона, зброя і все решта. Тому це є культурною зброєю проти агресора.

Чому ми маємо зберегти нашу культуру? Тому що москалі хочуть знищити саме нашу культуру, вони хочуть захопити наші міста і оголосити, що це є росія. Але це не є росія, це є Україна, і це є наша культура. Тому ми зараз фіксуємо, що це українське місто, і заявляємо, що ми можемо жити тільки у вільній Україні, ми - частина вільної України, вільної держави. І в номінаційному досьє ми багато разів можемо побачити, що Одеса була щонайбільше антиімперським містом, а потім антирадянським. Що таке місто? Це територія. Але передусім це люди, які в цьому місті живуть. І саме одесити завжди були вільними. Вони займалися торгівлею, бізнесом. А вільна економіка та бізнес - це вибір вільної людини. І коли у радянські часи це було неможливо, всі займалися цим, але незаконно. Бо ми були проти насадження нам своїх імперських і радянських наративів! Одесити були завжди антиімперським та антирадянським народом. Це дуже важливо і це відображено у досьє.

До Списку світової спадщини ЮНЕСКО планується включити не весь історичний центр, а лише його частину. Чим це обумовлено?  

Насамперед для подачі номінаційного досьє необхідно обрати критерії, за якими ми це робимо. У нас їх два: #2 та #4. Це критерії ЮНЕСКО. Критерій #2 - про мультикультуралізм. Тому в архітектурі, яку ми номінуємо, ми маємо показати саме ознаки мультикультуралізму.

Наприклад, вулиця Жуковського. Чому ми її включили? Тому що тут є Бродська синагога, яка є дуже цікавим прикладом мультикультуралізму, бо Леся Українка та Іван Франко були відвідувачами цієї синагоги, а в самій синагозі по суботах грав орган, що було неприпустимо в жодному іншому місті. Так і інші вулиці. Ми мали підібрати такий формат, щоб була максимальна концентрація пам’яток архітектури, які демонструють той самий мультикультуралізм Одеси.

Критерій #4 більш архітектурний. Але ми номінуємо не якісь окремі будівлі, ми номінуємо міський план, який розробив де Волан. І саме у тих межах цей план дуже добре показаний. Тому саме такі межі, і саме ця територія буде визнана пам’яткою архітектури державного значення. 

Чому Одеський порт потрапив до охоронної зони? Та як це вплине на його подальший розвиток? 

Місто-порт Одеса. У нашому досьє об’єкт - «Історичний центр портового міста Одеси». Одним із перших зауважень експертів із ЮНЕСКО було те, що якщо мова йде про місто-порт, то порт має бути частиною охоронної зони.

 Зважаючи на те, що для Одеси порт є дуже важливим індустріальним об’єктом, мова не йде про зупинку його розвитку та роботи. Для ЮНЕСКО насамперед важлива культура. А якщо порт задає культуру підприємництва, мультикультуралізму, торгівлі, то ми, навпаки, маємо його розбудовувати, але за умови збереження кількох знакових будівель. 

Досьє містить проросійські міфи та наративи, серед яких міф про те, що Катерина заснувала Одесу. З чим це пов’язано?  

У досьє жодним чином не вказується, що наше місто заснувала Катерина. Ми вказуємо лише те, що в часи, коли вона була імператрицею, Одеса отримала наступний етап свого розвитку, адже саме тоді було прийнято рішення побудувати порт. І це дуже важливий факт.

Передусім ми маємо розуміти, що номінаційне досьє - це документ не політичний, а технічний. І він описує якісь історичні факти. Якщо ми хочемо зберегти архітектуру, яка була побудована 150-200 років тому, то ми маємо описати саме ті часи. А поштовхом для побудови цих споруд стало саме заснування порту. Бо до цього моменту це було старе, традиційне і дуже маленьке містечко, що не створювало передумов для появи великого міста.

Чому мовою одеського досьє обрано англійську? Чи передбачено професійний переклад українською? 

Співавторами досьє є 15 іноземців. Якби нашою вимогою до італійців, французів, греків, які допомагали нам у роботі, було б спочатку вивчити українську, а вже потім працювати над досьє - це було б дуже цікаво.

Номінаційне досьє - це науковий документ, який розроблено в співавторстві з іноземними фіхавцями, і воно розроблено мовою, яка офіційно передбачена ЮНЕСКО.

Не виключено, що після того, як ЮНЕСКО включить офіційно історичний центр Одеси до основного Списку всесвітньої спадщини, наше досьє буде перекладено українською і викладено на офіційному сайті міста або інших інформаційних майданчиках. Адже одна із вимог ЮНЕСКО - щоб все було відкрито для мешканців міста.

В офіційному документі фігурує туристичний символ Одеси «Якір-серце», навіщо?

Включення до основного Списку ЮНЕСКО - це насамперед збереження нашої історичної спадщини. Але також це і поштовх для розвитку туризму. Саме тому туристичний символ Одеси було взято за основу.

 Що стосується національних символів. У мене є близько 15 досьє європейських міст, у жодному з яких немає національних символів країн, а є лише туристичні символи міст-кандидатів. Що стосується тексту, то все «від імені України» та «заради України». Тож у таких питаннях я не бачу нічого, крім політичних спекуляцій. Я ще раз наголошую, що номінаційне досьє - технічний документ, а не політичний. Його оцінюватиме комісія в ЮНЕСКО, до якої увійдуть представники всіх країн, які є членами ЮНЕСКО. Ті, хто дають оцінку досьє, є істориками та архітекторами. Там не буде президентів, парламентарів чи інших політиків. Крім того, співавторами нашого документа є італійці: Міністерство культури Італії, Links Foundation, які були або є діючими членами номінаційного комітету ЮНЕСКО. 

У документі відлік історії міста ведеться з дня будівництва порту. Цей документ - гра на користь пропаганди країни-агресора.

Структура номінаційного досьє - дуже важлива річ сама по собі. Але треба розуміти, що історія, яку ми надаємо в досьє, - це історія тих часів, коли центр міста було побудовано. Але це 20 сторінок. А досьє налічує 350 сторінок. І чомусь ніхто не питає, що на решті сторінок? А там написано про те, що після того, як ми доєднаємося до основного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, на нас будуть покладені дуже великі обов’язки. Бо одне з основних питань ЮНЕСКО: «Як ми збираємось це зберегти і передати наступним поколінням?». Тому все це робиться з однією метою - зберегти те, що ми маємо. І мова не про будівлі, а про культуру і дух нашого міста. У нас є самобутність. І ми маємо це зберегти. 

На історичному плані до документа є пам’ятники, які підлягають перенесенню. Зокрема й пам’ятник «Засновникам міста». Це зроблено з метою зберегти його?

Ніхто з тих людей, хто намагається спекулювати на цьому питанні, не розуміє ні що таке ЮНЕСКО, ні для чого воно потрібно. ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) - це організація, яка займається освітою, наукою та культурою під егідою ООН. Тому найважливішим, що є для ЮНЕСКО, - це розвиток культури або народу, або чогось ще, що важливе: культури, освіти чи науки. Тому для ЮНЕСКО немає ніякого значення, чи приберемо ми той пам’ятник, чи він там буде стояти. Подаючи досьє в ЮНЕСКО, ми ніяк не фіксуємо статус кво стосовно саме цього пам’ятника. Але якщо буде прийнято рішення щодо перенесення цього пам’ятника, ми маємо написати аргументацію, чому йому не місце в нашому місті. Це все.

Чи є вже оцінка досьє від міжнародних експертів?

Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць ІКОМОС підтримав ініціативу внесення історичного центру Одеси до основного Списку всесвітньоі спадщини ЮНЕСКО. Їх оцінка - один із обов’язкових пунктів для подачі номінаційного досьє.

 Про це вони написали в офіційному листі за результатами аналізу поданих на розгляд документів номінаційного досьє Одеси: «Номінаційна документація об’єкта «Історичного центру портового міста Одеси» виконана на належному рівні. Універсальна цінність та критерії номінації визначені коректно, порівняний аналіз достатньо обґрунтований. Виходячи з наведеного, УНК ІКОМОС підтримує ініціативу внесення об’єкта «Історичного центру портового міста Одеси» до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

 У документі також зазначено, що Україні необхідно забезпечити найвищий захист об’єкта, що номінується до Списку всесвітньої спадщини на державному рівні, а саме - надати офіційний статус пам’ятки.

Одеса: шлях до ЮНЕСКО

Досьє Одеси передано до Міністерства культури та інформаційної політики України

4 жовтня Номінаційне досьє Одеси для включення до основного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО передано до Міністерства культури та інформаційної політики України. «Я вдячний всім нашим друзям з інших країн, міжнародним партнерам, експертам та, звичайно, професійній команді, яка підготувала це досьє. Я впевнений, що вже найближчим часом ми поставимо крапку в цьому питанні, а наша унікальна спадщина буде під надійним захистом ЮНЕСКО. Працюємо далі. Разом до перемоги!» - сказав мер Одеси Геннадій Труханов.

Це ще один крок Одеси до ЮНЕСКО, адже незабаром це досьє буде передано до Парижа, в саму Всесвітню організацію.

«Захист ЮНЕСКО - це парасоля над Одесою, яка захищатиме її», -сказав Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

«Одеське досьє повністю готове, і стане прикладом для інших країн», - зазначила заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.