Відгуки студентів: мобільність під час війни

Луцай Катерина, третій курс ФІОТ -- ISTernship (Австрія)

Цього року мені пощастило потрапити на літнє стажування в Інституті Науки та Технологій Австрії (ISTA) за програмою ISTernship. Про саму програму я дізналась у кінці січня за декілька тижнів до закриття набору поки шукала варіанти закордонного стажування на каналі академічної мобільності КПІ. Вже через 10 днів після подачі документів почалася війна, а мені довелося спакувати валізу з невеликим рюкзаком та покинути домівку в Києві. У перших числах березня мене ощасливили листом про виграш конкурсу на стипендію, що стало чи не єдиним проблиском надії на краще серед хаосу війни в Україні. 

Через місяць, у квітні, я достроково розпочала дослідження у групі професора Ламперта, що спеціалізується на машинному навчанні. Хоча мої 2,5 курси бакалаврату за спеціальністю програмної інженерії на ФІОТі стали чудовим підґрунтям для роботи за напрямком комп’ютерних наук, все ж початок навчання був непростим. Враховуючи вимушений переїзд та швидкий темп подій на початку 2022 року, коли тиждень відчувається за три, а сил на тривогу за невизначеність у власному майбутньому вже не має, мені знадобився якийсь час для адаптації у новому середовищі.

Кампус ISTA знаходиться за 30 хвилин їзди від найближчої станції метро Відня в області що називається Нижня Австрія (Lower Austria). Приємно було дізнатися, що цей регіон має прапор та герб у блакитно-жовтих кольорах, які можна часто побачити на тутешніх вуличках. У найближчому містечку Кльойстенойбурзі можна було придбати все необхідне, що не вдалося прихопити у Києві через екстрену евакуацію у перший же день війни. Хоча помітила що, мабуть, єдине чим європейський комфорт програє рідному кіберпанку батьківщини – всі магазини працюють до заходу сонця і точно не в неділю.

У вільний час я досліджувала околиці пагорбів порослих хащами та багатих на мілку фауну. Чи не кожного дня я бачила зайців, білок та куниць поки гуляла лісовими стежками, а ранок зустрічала з щебетанням різноманітних пташок за вінком. Гарним доповненням став безплатний спортзал, що знаходився поверхом вище мого офісу. А у місцевому музеї Maria Gugging розташованому біля апартаментів на кампусі мені вдалося потрапити на безплатні заняття у художній майстерні. До того ж дозвілля студентів тут час від часу вирізняється фестивалями та вільними до відвідування виступами лекторів міжнародного рівня у різних наукових галузях, яких ISTA постійно залучає до співпраці.

З огляду на те, що в Австрію я потрапила навіть без закордонного паспорта, мені як і більшості українців довелося отримати статус тимчасово переселеної особи. В Європі нам безкоштовно надавали проїзд, медичне страхування, прохід у музеї (чим я активно користувалася у Відні) та можливість податися на соціальне забезпечення. Стосовно грошей, стипендії яку надає Агентство з Міжнародного Співробітництва в галузі Освіти та Досліджень (OeAD) то їх повністю вистачає на оренду спільної квартири на кампусі, їжу, літній одяг та інші дрібниці, хоча у порівнянні з базовим рівнем заробітку та навіть мінімальною ставкою наукового співробітника ISTA на контракті – це в рази менше.

Сотня євро у кишені зайвою не буває, тому я ділила житловий простір разом з двома іншими українськими студентками з КНУ Шевченка, що як і я проходили тут ISTernship. Повертатися кожного дня додому та чути солов'їну – чудова підтримка морального духу, а мати можливість розділити біль за власну країну та переживання за майбутнє – неоціненно. Ми розуміли, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше, а до нас доля явно була більш прихильна ніж до багатьох наших побратимів та сестер. Війна постійно давала про себе знати у новинах та історіях від знайомих, що не мали можливості покинути Україну. Доречним буде поділитися трохи кумедною історією про сирену повітряної тривоги, яку кожної суботи в один і той самий час вмикають на кампусі для перевірки її справності. Звичайно коли я почула її вперше сердечко пішло в п’яти, а я встигла подумати з ким треба попрощатися перед ядерною зимою без зв’язку та перевірити новини про початок третьої світової...

Результатом декількох місяців мого дослідження стало запрошення на продовження проєкту вже на посаді повноцінного співробітника інституту. Я працювала над машинним навчання нейронних мереж з обробки природної мови (NLP) для визначення геолокації користувачів за текстом твітів, що виявилося не безнадійним задумом. Пізніше цього року за підтримки мого наукового керівника в ISTA я продовжу розробку та буду займатися оформленням наукової публікації по даному проєкту. Безперечно, такий запис у CV відкриває дорогу до подальшого росту в європейському академічному середовищі загалом та зокрема вступу до закордонних ЗВО. Підсумовуючи, сподіваюсь що найгірші очікування не виправдаються, а надана через війну в Україні можливість наукового стажування, що стала дуже цінним для мене досвідом, буде відкрита для українських студентів і надалі.

Залозецька Аліна, третій курс ФММ -- Університет Ройтлінгену, Німеччина

Хочу поділитися корисним досвідом, який я мала можливість отримати під час навчання в Німеччині. До початку війни в України, я завжди мріяла стати студентом по обміну в іншому ВНЗ України або за кордоном. З початку третього курсу я почала цікавитися програмами обміну студентів на своєму факультеті (ФММ) і тоді обрала програму з Одеською Політехнікою, на яку мала поїхати на навчання у квітні 2022 року. Початок війни зруйнував плани більшості українців, як і моєї сім’ї, тож ми вирішили поїхати в Німеччину вже в березні 2022 року. Через місяць мого перебування в Німеччині, я зрозуміла, що потрібно шукати собі заняття, аби відволіктися від поганих новин з України та використати цей час перебування за кордоном навчаючись. Я заповнила анкету, надану КПІ, в якій вказала, що знаходжуся в Німеччині та бажаю стати студентом по обміну (в наш час тільки односторонньому) в цій країні.

Я не знаю німецької, тому звісно вказала, що навчання можливе тільки англійською мовою. Координатори з мого факультету зв’язалися зі мною і запропонували Університет Ройтлінгену. Я звісно погодилась, попри те, що університет знаходиться на півдні країни, в той час, як ми з моєю сім’єю вже облаштувалися на півночі Німеччини.

Переїзд не налякав мене, адже я не могла втратити цю можливість іноземного навчання та студентського життя. Під час війни, університети-партнери КПІ спростили систему зарахування студентів по обміну, а отже не потребували сертифікату про знання іноземної мови, який українці звісно фізично ніяк не могли б отримати. Зимовий семестр в цьому університеті почався в березні, але нам дозволили долучитися до навчання в кінці квітня, що звісно було проти правил до початку війни. Також, ми мали можливість обрати будь-яку кількість предметів з будь-якого курсу на нашій спеціальності.

Я стала студенткою бізнес-школи при Ройтлінгенському Університеті на спеціальності «Міжнародний бізнес», при тому, що в КПІ моя спеціальність «Міжнародна економіка». Оскільки, ми долучилися в кінці семестру деякі викладачі дозволили не складати екзамени. Нам також дали можливість залишитися на навчання на наступний семестр, чим я обов’язкового скористаюся. За невелику кількість пар, яку я відвідала, я була шокована інноваційним підходом до навчання, який проявлявся у новітніх приладах, розташованих в кожній аудиторії, поєднанні лекції та практики на одному уроці, а також невеликої кількості студентів в групі. Також, для українців організували додаткові курси німецької мови при університеті.

В такий важкий час для нашої країни, дуже приємно відчувати підтримку від КПІ, та від людей, які працюють там та допомагають студентам влаштуватися на якийсь період в новій країні, так і від наших університетів-партнерів, які йдуть на великі поступки задля того, щоб дати українській молоді здобувати освіту та реалізовувати свій потенціал, всупереч жахливим перешкодам, що створила війна.

Христина Іллєнко та Анна Шмельова, третій курс ХТФ -- Західнопоморський технологічний університет у Щецині

Вишневська Анастасія, третій курс ФММ -- Університет Кордови, Іспанія

Університет Кордови розташований в історичному, а тому й туристичному місті Кордова з населенням трохи більше 300 тис. осіб. Стільки традиційних святкувань та історичних пам’яток годі і шукати у всій Іспанії.

В університеті нараховується 12 факультетів і 250 спеціальностей. Також до складу університету входить 100 дослідницьких центрів, 25 бібліотек і 16 музеїв. Кампуси розташовані по всьому місту, що потрібно мати на увазі, обираючи дисципліни на різних факультетах. В університеті навчається близько 21 тис. студентів. Мені сподобались внутрішні дворики з фонтанами та озелененням на території кампусів, де студенти можуть як навчатись, так і відпочивати. На кожному факультеті є кафетерія, а в одному навіть басейн і тренажерний зал.

Загалом на факультеті права та економіки немає дисциплін, які викладаються англійською мовою в першому семестрі, тому ліпше їхати на другий семестр. Стосовно особливостей, то для більшості викладачів на цьому факультеті все ж тяжко вільно викладати на англійській мові і часто використовується іспанська. Вибір дисциплін не широкий, найкраще буде для студентів 2–3 курсів. Позитивним аспектом цього є пришвидшене опанування мови.

З мого досвіду стиль викладання і процес оцінювання студентів дещо відрізняється від ситуації в КПІ. Протягом семестру є певна кількість об’ємних робіт-проектів (не більше 5 у моєму випадку), з яких формується ваш бал. Підвищити оцінку, будучи активним під час занять, неможливо. Проте, під час семестру немає хвилювання відповісти неправильно (так як це не оцінюється), тому загалом навчання проходить у більш розслабленому середовищі. Відвідування практично не береться до уваги, проте матеріали лекцій надаються у вигляді презентацій, з яких тяжко зрозуміти матеріал без пояснень викладача. Популярним є виконання завдань у командах. Особисто про себе можу сказати, що з 4 предметів дійсно подобаються 2.

Розклад дуже цікавий, деякі пари по 3 години, деякі по 1. Пара може починатись як у 8 ранку, так і бути з 18:00 до 21:00. Вони йдуть не по порядку і в університет ви можете приходити і по три рази на день. Стосунки між викладачами та студентами часто є дружніми.

Загалом, склалось досить позитивне враження про даний університет зі своїми перевагами та недоліками. Через мовний бар’єр іноді було важко порозумітись, проте, якщо ви знаєте іспанську, то подібних проблем буде менше. Позитивним моментом, безумовно, була значна кількість інших студентів за обміном. Однозначно рекомендую даний університет для тих, хто хоче повністю зануритись в іншу культуру та більше вивчити про функціонування Європейського Союзу (цей предмет викладають тут дуже добре).