Від Останкіно до MEGOGO: як Україна дивилася чемпіонати світу та Європи

Напередодні старту чемпіонату світу з футболу – події, що зазвичай привертає увагу навіть тих, хто у «звичайні» дні цим видом спорту не цікавиться, згадаємо, які мовники свого часу давали змогу насолодитися матчами ЧМ та ЧЄ українським глядачам. Такий собі екскурс в історію, який шлях пройшло вітчизняне телебачення і до чого ми прийшли нині.

Отож, першим великим святом футболу для незалежної України стало швецьке Євро-92. Але тут без сенсацій: як і всі чемпіонати досі, цей ЧЄ на нашу територію транслювали мовники з Москви. До розвалу Союзу це були 1 і 2 канали ЦТ, а в 1992-му – 1 канал Останкіно та РТР (у рамках міксованого виходу з УТ-2). УТ-1 ще не встиг оклигати, там було, як-то кажуть, не до футболу. Поняття ринку реклами на ТБ, прав на конкретні території в наших краях тільки зароджувалося, тому хоч і країна була вже інша, але всі ще дивилися ефіри «за радянським зразком».

1994-го чемпіонат світу проходив у Штатах. І тут – жодних змін. Подивитися матчі український глядач міг лише на російських каналах, які досі вільно мовили на найпотужніших частотах. 1 канал Останкіно та РТР знову «правили бал», УТ-1 ще не мав змоги включитися в боротьбу.

Але вже в 96-му все змінилося, і причому доволі в несподіваний бік. Здавалося б, права на показ ЧЄ нарешті мала вибороти «перша кнопка» України, одначе в підсумку вони опиняються в… новоствореного каналу ICTV! Амбіційний мовник отримав змогу продемонструвати всі матчі, що й зробив. І, на відміну, від попередніх показів на радянських всесоюзних та російських федеральних каналах, показ вівся повністю наживо. ЦТ, а потім Останкіно з РТР, мали практику показувати деяку кількість матчів у запису, якщо вона заважала важливій передачі в сітці. Або ж якщо матч накладався на святе – програму «Врємя», його без проблем могли розбити, показавши 1-й тайм у прямому ефірі, а 2-й – вже в запису після завершення випуску новин. ICTV ж не мало таких «забаганок» і сміливо демонструвало футбол прямою трансляцією, на початкових стадіях віддаючи під матчі весь ефірний вечір (три матчі поспіль з перервами на півгодини). Виняток – паралельні матчі третього туру групового етапу. Тут два виходи – або показувати якийсь матч наживо, а інший – у запису, або, як і вчинив ICTV – транслювати так звану «перекличку», себто кращі моменти з матчів, що тривають в один час. І ніби-то ж усе добре, нарешті права в українського мовника, але ж питаннячко стояло в тому, що ICTV в 96-му році мало хто міг дивитися. Більшість українців досі приймали три, а подекуди лише два канали (а в окремих сумних випадках взагалі один). До цього моменту в країні вже відбулася перекомутація, інакше кажучи, обмін мережами між наступником Останкіно ОРТ, УТ-1 та УТ-2. Тепер ОРТ мав «найслабшу» частоту серед «великої трійки», однак усе одно був у рази доступніший за ICTV. Оскільки до осені 96-го перший російський канал ще транслювався в Україні у повному обсязі, то й свою частину чемпіонату також показував паралельно з ICTV. Матчі, що дісталися РТР, український глядач уже не бачив, бо до тієї пори УТ-2 тотально облаштувався на своєму місці, забивши сітку власним контентом. Підсумуємо: першим офіційним мовником Євро в історії сучасної України став канал ICTV. Однак через недоступність більшість глядачів дивилися матчі знов-таки на ОРТ (звісно, ті, які показував саме цей канал, РТР-івська частина ЧЄ була досяжна лише на ICTV).

Настає рік 98-й, ОРТ у всеукраїнському ефірі замінив Інтер, а 1+1, що спочатку існував у якості блоку на УТ-1, уже перетворився на великий канал і потіснив на частоті УТ-2. І ось здійснилося: ЧС-98 демонструватиметься на першій кнопці України (тепер уже з назвою Перший національний). Та що ще цікавіше: разом із державним каналом мундіаль показуватиме… 1+1. З цікавого варто відзначити, що матч-відкриття і фінал обидва мовники показували водночас, що рідко трапляється. У третьому турі групового етапу канали без проблем розбирають паралельні матчі та показують їх одночасно наживо, тобто жодних проблем чи претензій. Слід додати, що рейтинги, певно, не дуже вдовольнили керівництво 1+1, адже більше ЧМ і ЧЄ там не показували.

Крокуємо далі. Рік 2000-й, і чергова цікавинка в показі Чемпіонату Європи. До Першого національного цього разу доєднується… СТБ, що тоді доволі активно показував футбол. Кожен мовник транслював наживо по 16 зустрічей. Ситуацію третього туру вирішено аналогічно 98-му року. Фінал, якщо вірити архівній телепрограмі, наживо демонстрував СТБ, та Перший також показував його, але з запізненням на годину. Певно, мала місце деяка домовленість, мовляв, СТБ має право прямого ефіру, але в силу невеликого порівняно з Першим покриття не всі вболівальники зможуть насолодитися фіналом, тому держканал також включиться, але з таймшифтом. І справді, досі конкретно фінали були завжди доступні широкому колу глядачів (на ОРТ та у 98-му на Першому і 1+1 відразу). Також варто відзначити, що СТБ для коментування запрошував російських спеціалістів Уткіна й Андронова. Перший канал у ці ігри не грався і наймав українських коментаторів. А що ж у результаті? Ситуація повторилася: рейтинги, мабуть, не надто вдовольнили власників СТБ, тож більше той ЧМ і ЧЄ не показував.

Настає 2002-й, мундіаль приймають Японія та Південна Корея, відповідно, час проведення матчів буде «своєрідним». Цього разу показ одноосібно бере на себе Перший національний і у груповому етапі безпроблемно транслює всі матчі наживо (йдуть зранку і вдень у слотах 9.30 – 12.00 – 14.30), а ще о 19-й вечора демонструє повтор кращого матчу дня. Випливла проблема третього туру та пересікання кількох матчів в одному часовому слоті, адже мовник цього разу лише один. Перший канал, на відміну від ICTV свого часу, не став робити «переклички» двох зустрічей, а просто показував один матч у прямій трансляції, а інший – одразу після завершення минулого в запису. Цей нюанс виявився, скажімо так, єдиним у плані показу, в іншому – загалом без питань. На відміну від сусідньої Білорусі. Там стається цікаве: німецький тримач прав заборонив російському Першому каналу подавати сигнал матчів на інші країни (а канал досі відкрито мовив у Білорусі «як є» за аналогією, як мовив в Україні до осені 96-го). І стається так, що білоруський держмовник БТ прав не купив, сподіваючись на росіян, а росіяни в підсумку замість матчу-відкриття пускають в ефір старий випуск новин і кінофільм про Македонського. БТ терміново вирішує поставити матч, але ж не має прав на показ і робить хід конем – вмикає піратський ефір від НТВ+, закривши логотип компанії сірим квадратом. Піратство помічають німці й одразу подають на білорусів до суду. В підсумку, БТ починає транслювати мундіаль вже офіційно, та лише зі стадії 1/8, доти ж легально подивитися ЧМ у Білорусі було неможливо.

Євро-2004 проходить у Португалії. Сюрпризів не сталося, права на показ знову одноосібно реалізував Перший. Відомо, що вартували вони чотириста тисяч євро й у сплаті допоміг великий і популярний у ті роки бренд горілки «Союз-Віктан», ставши завдяки своїй «пожертві» генеральним спонсором показу. Цього разу у третьому турі канал також застосував формат «переклички». Цілі матчі можна було побачити вже наступного дня зранку в повторі. В принципі, зі своєю задачею мовник впорався, вболівальники не мали б бути невдоволеними.

Просуваємося далі й потрапляємо у 2006-й, мундіаль у Німеччині. Офіційний логотип того чемпіонату у вигляді трьох радісних смайликів згадується в пам’яті й донині. В плані прав на показ відбувається нестандартна на той момент річ – їх уперше викупають спільно Інтер та ICTV (зіграла свою роль участь національної збірної). З огляду розкладу видно, що матчі було розподілено нерівномірно, Інтер брав собі більшу їхню кількість (два матчі в день проти одного на ICTV в рамках групового етапу). Завдяки двом мовникам знову вирішувалося питання третього туру, канали показували зустрічі паралельно, а вже глядач обирав, за якою з них йому цікавіше спостерігати. Стадію плей-оф було поділено вже порівну, також ICTV показував матч за третє місце, а Інтер – фінал. На момент 2006-го року зрозуміло, що проблем із покриттям ICTV вже не мав, був доступний в усіх кабельних мережах, на багатьох частотах у аналоговому мовленні, тож ситуація десятирічної давнини не повторилася.

2008-й, Євро у Австрії та Швейцарії. Права на широку публіку реалізує Перший національний, але також їх отримують спеціалізовані канали «Поверхности» «Спорт-1» та «Спорт-2». Ці мовники тоді були на своєму піку, маючи права на показ багатьох топових подій. Оскільки каналів було два, то питання третього туру для них не стояло, а ось Перший цього разу зробив так: більш інтригуючий матч показував наживо, а другий – в запису о 1.20, коли з ефіру йшов реп’ях у вигляді ТРК Ери, і ще раз наступного дня ввечері (далі у програмі йшли підсумки дня та прямий ефір більш важливого матчу нового ігрового дня). На сайті УП «Чемпіон» досі зберігся повний розклад трансляцій на обох каналах навіть зі списком коментаторів.

2010-й, мундіаль в ПАР. О так, згадайте цей «прекрасний» музичний інструмент вувузелу і її неповторний звук. Порівняно з 2008-м, відбуваються цікаві зміни: рівноправним мовником разом з Першим стає ICTV. Причому вперше за історію українського ТБ обидва канали транслюють всі (!) матчі першого і другого турів одночасно. Саме так, глядач мав змогу обрати, де і з яким коментатором дивитися будь-яку зустріч. У третьому турі мовникам вимушено довелося розподілити між собою матчі (адже пам’ятаємо, що вони проходять в один тайм-слот). На стадії 1/8 та 1/4, попри різний час початку зустрічей сталося те саме, а ось півфінали та фінал Перший з ICTV знову показували обидва водночас. Такий цікавий формат показу мав той африканський чемпіонат.

А далі Його Величність Євро-2012 у Польщі й Україні. Золоті часи. Що коїлося на вулицях Львова, Донецька, Харкова та Києва, всі ми згадуємо з теплотою в душі й дотепер. Транслятор змінюється, субліцензію викупляє медіагрупа «Україна», що активно розвиває мовники «Футбол» і «Футбол+». На цих платних каналах українські глядачі могли побачити всі зустрічі, а абоненти Воля-ТБ – вперше офіційно насолодитися картинкою у FullHD-якості завдяки спеціальній версії футбольного каналу. Для широкого загалу українсько-польське Євро показували Перший і ТРК «Україна». Ігри між ними поділено порівну: на груповому етапі Перший показував матчі о сьомій вечора, а ТРК – матчі о десятій, таким чином дві гри збірної України показала «Україна», а одну – Перший. Фінал показували всі канали одночасно. Варто згадати, що керманич каналів «Футбол» Олександр Денисов покликав коментувати деякі матчі Євро Розанова й Уткіна з НТВ+ (зрозуміло, що робили вони це російською мовою). А головним мемом телевізійного Євро стала, авжеж, Іріша Блохіна.

ЧС-2014 у Бразилії показували ті самі мовники. Першому дістався матч-відкриття, а ТРК «Україні» – фінал. Всі 64 матчі було розподілено між загальнонаціональними трансляторами порівну, тож будь-який глядач мав вільну можливість перегляду свята футболу. Паралельно знов-таки всі матчі можна було побачити в ефірах спеціалізованих каналів «Футбол». Там мали місце, крім прямих ефірів, багаточисленні повтори всіх зустрічей, що було перевагою для поціновувачів. Також не забуваємо про HD-картинку.

ЧЄ-2016 у Франції Перший канал вже не показував, усі права отримала медіагрупа «Україна». Саме цього разу вперше в загальнонаціональному ефірі всі матчі показані не були. ТРК Україна ставила в сітку на груповому етапі лише матчі збірної України та зустрічі о 22-й; на стадії плей-оф – лише три поєдинки 1/8, а далі вже всі чвертьфінали, півфінали та фінал. Абсолютно все Євро було доступне тільки на платних «Футболах». HD-версії цих каналів нарешті вийшли на супутник (звісно, в закодованому вигляді), а ще з’явилися на платформі Oll.TV (також на платній основі). Поступово глядача почали позбавляти повнооб’ємного футболу безкоштовно та привчати платити за «задоволення».

Показ російського мундіаля 2018-го року в Україні міг узагалі не відбутися. Що Перший, що МГУ відмовилися від демонстрації. Умовний ICTV чи 1+1 теж не горіли бажанням висвітлювати чемпіонат. Здавалося б, game over, але «Інтер медіа груп» таки вирішує придбати права. Відповідно, вперше з 2006-го року чемпіонат світу повертається на Інтер. HD-версії канал на ту мить ще не мав, матчі хоч і показав абсолютно всі (з проблемою третього туру допоміг дочірній канал НТН), але в якості 576р – і це у 2018 році. Рішення медіагрупи тоді викликало значне обурення в частини суспільства, водночас інша раділа, що побачить-таки футбол «без танців з бубном». У різноманітних спортбарах і пабах тоді теж крутили картинку з Інтера.

Права на Євро-2020 вкотре опинилися в МГУ. І знову в загальний ефір не потрапили всі матчі: канал «Україна» скористався старою практикою та ставив у сітку лише ті, що починались о 22-й, а також поєдинки нашої збірної. Решта зустрічей була знову доступна лише глядачам каналів «Футбол», яких на ту мить стало вже три. Причому керівництво «Футболів» пішло на деякий експеримент: під час матчу на «Футболі-1» йшла чиста картинка, на «Футболі-3» - так званий FUN TALK, коли без картинки матчу було видно лише експертів, які в невимушеній обстановці дивилися поєдинок та активно його коментували, а на «Футболі-2» - мікс цих двох картинок. «Футбол-3» при цьому був єдиним з трійки каналом, який МГУ розповсюджувала у кабельних мережах, у IPTV та ОТТ-сервісах – конкурентах Оll.TV. Він слугував такою собі вітриною, що мала заманити глядача вже на основні канали «Футбол». Ще з цікавого відзначимо, що якщо матч ішов в ефірі основного каналу (ТРК «України»), то «запорота» картинка була навіть на «Футболі-1». Там матч транслювали десь на дві третини екрану, а решту займав напис «Дивіться цей матч на телеканалі «Україна». ТРК на той момент вже мала власну HD-версію, тож глядач, по суті, нічого не втрачав, хіба що мав зайвий раз тиснути на пульт у пошуках каналу, одначе прецедент все одно був цікавим – якщо з 2012-го МГУ привчала нас до принципу «увімкни канал Футбол і не перемикай весь футбольний місяць, бо тут побачиш геть усе до останньої крапельки», то тепер навіть підписників платних каналів ганяли по кнопках (вочевидь, аби в перерві матчу всі подивилися рекламу на ТРК, піднявши каналові рейтинг).

Наближаємося до сьогодення. На черзі ЧС-2022, що відбувся в Катарі у грудні місяці. Зміни точно очікувалися, адже влітку Рінат Ахметов закриває свою медіагрупу і всі канали у її складі відповідно. В підсумку показ отримують місцеві канали Суспільного мовлення (бо основний Перший канал задіяно в телемарафоні), портал "Суспільне Спорт" та медіасервіс MEGOGO – головний конкурент уже почилого Oll.TV. Суспільне пообіцяло своїм глядачам показ усіх матчів, але наживо – лише сорока шести, решта вісімнадцять – у запису. Це був такий собі реверанс-заклик для справжніх фанатів підписуватися на MEGOGO, адже саме там усе буде доступно в прямому ефірі. Оскільки місцеві мовники Суспільного (колишні ОДТРК) були обов’язкові до розповсюдження, їх мав змогу бачити будь-який глядач будь-якого типу прийому (Т2, кабель, супутник, IPTV, ОТТ). Відповідно, більшість подивилася ЧС-22 саме на них, що, судячи з подальших подій, не влаштувало MEGOGO.

Так, відбіркові матчі збірної України на Євро-24 Суспільне тепер мало право показувати лише у кабелі й мережі Т2. А ось у IPTV й ОТТ канал мав ставити якусь іншу передачу, адже виключні права на демонстрацію поєдинків збірної цим типом прийому отримав MEGOGO. Отож, передплатники умовного SweetTV або YouTV замість матчу на Суспільному бачили якусь документальну стрічку та рухомий рядок «Це версія каналу для IPTV/OTT. Дивіться футбол у кабельних операторів чи мережі Т2» (справедливості заради, про MEGOGO не було ані згадки). Це викликало бурхливі суперечки в стилі «вже рідну збірну безкоштовно подивитись на можна». В результаті MEGOGO добився свого і в ОТТ й IPTV показував матчі збірної ексклюзивно.

Та сама схема працювала й на самому Євро-24. Суспільне показало 13 матчів групового етапу (в тому числі матч-відкриття), 4 гри 1/8 фіналу, дві зустрічі чвертьфіналу, обидва півфінали та фінал, при цьому за схемою вище – лише у кабелі й Т2. Три гри збірної України за сприяння влади також було показано в рамках телемарафону (аналогічно лише в Т2 й кабельних мережах). А повністю всі матчі були доступні лише на MEGOGO. Відповідно, все менше й менше великого футболу отримує український вболівальник безкоштовно.

Лишається додати, що медіасервіс, аби більше не бути від когось залежним, та водночас забезпечувати умову показу матчів збірної на широкий загал, вивів власний канал «MEGOGO Спорт» у мережу Т2 і тепер демонструє всі матчі одноосібно, Суспільне взагалі не залучаючи. Прийдешній ЧМ-26 сервіс також транслюватиме самостійно, а «MEGOGO Спорт», радше за все, використає як колись МГУ свій «Футбол-3», спробувавши залучити нових абонентів на сервіс.

Ось таким виявився короткий екскурс сторінками футбольно-телевізійної історії України. Різні мовники, різні рейтинги, різні коментатори та підходи до показу. Як буде далі – покаже час.

https://t.me/UkrMediaGlory