Від Макрона до Мікрона Першого: як президент Франції поступився країні

Якби ви опинилися в Парижі 2 тижні тому, ви могли б подумати, що перенеслися на машині часу на Майдан - там палили коктейлі Молотова і розбирали на барикади бруківку. Якби їхали на початку листопада на трасі під Бордо, то могли б подумати, що і тут вас наздогнали "євробляхери" зі своєю розмитненням.

Але після того, що трапилося в Парижі тиждень тому, українські фейсбук-експерти почали писати про плебс, що здобув перемогу. У минулі вихідні протестуючі розмалювали Тріумфальну арку, відбили голову статуї Наполеона і спалили і розгромили кілька бутиків.

"Я не народжений для спокійних часів. Я народжений для шторму", - сказав якось на початку президентства Макрон. Він його отримав. Три тижні президент Франції уникав публічних розмов усередині країни і переконував соратників, що вони не можуть відступити у своїх реформах. Вчора він пішов на частковий компроміс з собою - і відклав на півроку вступ в силу податку, що так розлютив французів.

Коли кінець світу не такий страшний як кінець місяця

Головною причиною протестів стало бажання французького уряду підняти в наступному році податок на дизельне паливо на 6,5% і на 2,9% на бензин. Цей крок був продовженням великої кліматичної стратегії Макрона, з якою він йшов на вибори.

За останній рік ціни на бензин у Франції виросли десь на 15%, на дизельне пальне - на 24%. Місячні витрати на паливо французи оцінюють у 200-250 євро.

Як компенсацію до підвищення податків уряд Франції заклав в бюджет 500 мільйонів євро на програму по заміні автомобілів на більш екологічні. При купівлі нового автомобіля француз зміг би заощадити десь 4 тисячі євро.

Але ... Спадкоємці якобінської революції зазирнули в свої кишені і замість курток-карманьолок (символів минулої революції) одягли жовті жилети, що лежать в багажнику кожного автомобіля, а потім забарикадували половину доріг Франції.

Для того, щоб зрозуміти суть протесту, і де думати, що повстав плебс, варто розуміти, як виглядає робоча логістика в регіонах Франції.

Як і в будь-якій країні економічне життя тут прив'язане до мегаполісів, але житло там дороге. Тому вже багато років жителі міст перебиралися в пошуках спокійнішого і дешевого життя навіть не в передмістя, а в так звані périurbains.

Ці французи мріяли про пасторальне життя, а отримали 4 години на день в дорозі на роботу, дітей без нагляду після школи і їжу розігріту в мікрохвильовці, тому що ні вранці, ні ввечері готувати сил немає.

Середня відстань, пройдена до роботи, становить для такого француза 50 км на день.

«Потяги пізно йдуть, на роботу в Париж не встигнеш, дві машини необхідні для того, щоб відвезти і забрати дітей зі школи, а майно знецінюється. Ми - середній клас, який програє і обурення накопичується »- розповідає Жан-П'єр, учасник протестів в інтерв'ю le Figaro.

Середній заробіток такого француза 1600 євро, бензин з'їдає до 250 євро і зайві центи до ціни в 1,24 євро за літр бензину при такому кілометражі виявляться істотним ударом по їх сімейному бюджету.

«Вони розповідають нам про кінець світу, але ми не можемо звести кінці з кінцями», - так відповідали "жовті жилети" на ініціативи уряду Макрона.

Одержимий ідеями

2 тижні уряд Франції робив вигляд, що нічого не відбувається. Коли обурені "жовті жилети" готові були штурмувати Єлисейський палац, президент Франції виступав в берлінському університеті з лекцією про цінності Євросоюзу. А потім поїхав з візитом до Бельгії.

Віддуватися за президента і прем'єра довелося не так давно призначеному міністру внутрішніх справ Крістофу Кастанеру. Він тільки чемно просив протестуючих не порушувати права інших людей. Адже після першого дня акцій постраждало від сутичок з поліцією 500 осіб, а одна учасниця загинула від наїзду автомобіля.

Можливо, в уряді сподівалися, що все закінчиться як зі страйками залізничників на початку року. Навесні уряд скоротив соціальні гарантії для працівників залізниць, ті у відповідь зупинили рух поїздів. Але в результаті протести захлинулися, тому що стосувалися однієї групи робітників, а їхати на роботу потрібно було всім. Тепер зовсім інша історія. Вона стосується майже кожного.

Акції підтримали 80% французів. Це був аполітичний протест без політиків і лідерів, з якими б можна було вести перемовини.

Французи чекали виступу президента в минулий вівторок на презентації екологічної доктрини, щоб він нарешті прокоментував ситуацію в країні.

Замість цього Макрон заявив, що до 2035 року Франція відключить 14 реакторів АЕС, буде переходити на поновлювані джерела енергії і що протягом 3 місяців мери будуть проводити дискусії, як вирішити проблему транспорту і передмість.

Це тільки розлютило протестувальників і вони оголосили черговий збір на 1 грудня. Результат відомий

Минулого тижня Макрон за інформацією ЗМІ скликав на закриту нараду міністрів і депутатів, щоб знайти вихід. Але не вийшло.

Оскільки ініціатива про знижку в 4 тисячі євро за нову машину вже була озвучена, то тепер команді Макрона нічого було запропонувати учасникам протесту. Там розуміли, що градус напруги треба знижувати, але не знали як.

На запитання одного з міністрів, чи варто аж так триматися за підняття податку, президент відповів, що безперечно. Інакше вони повторять шлях Саркозі і Олланда, так і не завершили своїх реформ. Проведення реформ - це одержимість Еммануеля Макрона, кажуть в його команді, пише Le Figaro. Але, схоже, вона вже викликає як мінімум стурбованість у соратників.

На носі у партії Макрона вибори в Європарламент, а протести "жовтих жилетів" можуть і зовсім вбити його рейтинг.

Соратники президента також пам'ятають, що закон Макрона про економічне зростання, протягнутий силою в 2012 через парламент, коли він був міністром економіки, убив рейтинг попереднього президента Франсуа Олланда.

Після того як Макрон дав три місяці на розмови з обуреними французами, його соратники запанікували, що у них для цього немає досвіду.

Створюючи свою "Республіку на марші", Макрон використовував об'єднання позицій лівих і правих і таким чином отримав собі більшість в парламенті. При цьому він завів туди нових людей, які не мали досвіду роботи в державному секторі.

"У нас багато людей, які заповнили форму заявки в Інтернеті і отримали свій виборчий округ від Amazon Prime, який був доставлений їм протягом 48 годин", - скаржаться і іронізують в оточенні Макрона.

Програму Макрона аналітики називали найдинамічнішою з часів де Голля, але вона обернулася провалом перших реформ по перебудові ринку праці та посилення етичних правил в держсекторі.

Оточення Макрона стало заручником його ж ініціатив.

Спочатку президент вирішив дати своїй дружині офіційний статус першої леді з зарплатою, офісом і підлеглими.

Французи обурилися і назвали це лицемірством, адже Макрон в запалі боротьби проти Франсуа Фійона, чия дружина незаконно використовувала кошти від Європарламенту, запропонував законопроект про те, щоб заборонити депутатам брати на роботу родичів.

Далі був скандал з його міністрами.

У червні 2017 пішов у відставку міністр регіонального розвитку Рішар Ферран - причиною стало розслідування прокуратурою факту, що він, очолюючи медичний страховий фонд, скористався службовим становищем і посприяв тому, щоб його дружина уклала вигідну угоду з нерухомістю.

Через тиждень пішла у відставку глава міністерства оборони Франції Сільві Гулар. Теж після того як розслідування виявило, що її партія - Демократичний рух - платила партійним працівникам з коштів ЄС.

Після цього депутати президентської більшості не проголосували за посилення податкової звітності для міністрів, яке обіцяв Макрон.

У травні 2018 начальник охорони президента Франції Олександр Беналль побився з учасниками маніфестації. Після цього Беналля стали звинувачувати ще і в тому, що він незаконно отримав свою посаду, не маючи освіти.

Макрон двічі вже посварився з пенсіонерами через неіндексацію пенсій на рівень інфляції і прохання потерпіти великі збори на користь молоді.

Є така легенда про те, як виникла назва партії Макрона. Ще в школі президент і його дружина - викладачка філології ставили "Жака і його пана" Мілана Кундери.

У п'єсі є діалог. Слуга Жак просить свого господаря: "Я хочу, щоб ви мене вели ... вперед!" Той озирається в розгубленості по сторонам: "Але де це - вперед?" "Відкрию вам велику таємницю, - говорить йому Жак. - Тисячолітній трюк людства. Куди не подивіться - тільки вперед! Уперед - це всюди".

Але, як виявилося, вперед не завжди можуть пустити інші. І Макрон виявився швидше в ролі Растиньяка з "Батька Горіо", який стоїть перед Парижем і вимовляє: "А тепер хто з нас!".

Президент Франції спішно покинув саміт 20-ки в Аргентині, де повинен бути як завжди відстоювати свою кліматичну доктрину, тому що в Парижі горіли вулиці через цю ідею.

Він резонно заявив, що те, що сталося - це не мирний протест. Але у відповідь почув лише свист. Він здійснив кілька виходів у люди без преси, і кожен раз невдало. Навіть після всього що було поліцейський союз Віжи підтримав "жовті жилети", заявивши, що розділяє їх вимоги.

І хоча Макрон ще у вівторок, за даними французьких ЗМІ, переконував соратників не відступати, він поступився. Введення податку перенесли на півроку.