Уважно слідкуйте за тим, у що вірите

У 1988 році на психотерапії, журналістка та феміністка Мередіт Маран усвідомила страшну річ: коли була маленькою, батько вчинив над нею акт сексуального насилля.

Вона була вражена: її пам'ять цілковито витіснила це жахіття, і більшу частину свого дорослого життя Мередіт перебувала у невіданні про цю подію.

У віці 37 років, вона поговорила з батьком, а також розказала своїй сім'ї про те, що сталось.

Новина шокувала усіх її близьких. Батько категорично заперечував свою провину. Одні члени сім'ї стали на сторону Мередіт, інші на сторону її батька. Сім'я розкололась. Біль, у стосунках з батьком, яка мала місце ще задовго до цього звинувачення, розповзлась як пліснява.

А у 1996 році, Мередіт усвідомлює другу несподівану річ: сексуального насилля не було. (Уявляєте її відчуття, на секунду.)

А ось як:

З допомогою доброзичливого терапевта, вона просто вигадала свої спогади. Виснажена відчуттям вини, вона вклала колосальні зусилля щоб помиритись з батьком та іншими родичами. Постійно вибачалась та пробувала все пояснити. Та на жаль, було вже пізно. Батько невдовзі помер, а попередні стосунки у сім'ю вернути так і не вдалось.

Мередіт не одна така. У своїй автобіографії «My Lie: A True Story of False Memory», у 1980 роки багато жінок звинувачували родичів-чоловіків у сексуальному насиллі, а через роки усвідомлювали свою помилку. У те десятиліття безліч людей повідомляли про сатанинські культи, які розбещують дітей. Поліція провела безліч розслідувань, та доказів так і не було знайдено.

Ми всі грали у гру «Поламаний телефон», коли останній у ланцюжку говорить те, що не має жодного стосунку до того, що було сказано на початку.

Наш розум завжди усвідомлює поточну ситуацію виходячи із наших поглядів та нашого досвіду. Кожна нова інформація співвідноситься з цінностями та висновками які ми вже маємо. В результаті мозок постійно упереджений стосовно того, що ми вважаємо істиною на даний момент.

Наприклад, якщо у нас чудові стосунки з сестрою чи братом, ми інтерпретуємо більшість спогадів про них в позитивному ключі.

Історія Мередіт

Стане зрозумілим як сформувалась вигадана Мередіт історія про сексуальне насилля, якщо розглянути цінності з яких виходили її вірування.

Більшу частину життя її стосунки з батьком були натягнутими та непростими. Також у неї була серія невдалих інтимних стосунків з чоловіками, включаючи нещасливий шлюб.

Якщо говорити про її цінності, вона налаштувала себе, що слід чекати чогось хорошого від близьких стосунків з чоловіками.

Пізніше, на початку 1980 років, Мередіт стала радикальною феміністкою та почала досліджувати насилля над дітьми. Вона мала справу з численими страшними історіями, без кінця і краю спілкувалась з людьми, в основному жінками, які в дитинстві стали жертвами інцесту. Вона читала повідомлення про найновіші наукові дослідження, як пізніше виявиться, неточні зі значною завищеною оцінкою на частоту розтління: найвідоміше на той момент дослідження стверджувало, що третина дорослих жінок в дитинстві були жертвами таких замахів. Пізніше було доказано що ця цифра помилкова.

Та це не все, Мередіт закохалась.

У неї почались стосунки з жінкою, яка сама була жертвою інцесту. Стосунки нездорові, бо Мередіт перебувала у шаленій залежності від подруги, окрім того постійно намагалась "врятувати" її від травматичного минулого. А та, у свою чергу, використовувала старі травми, як зброю, звинувачуючи інших, щоб отримати співчуття Мередіт. На той момент, стосунки з батьком погіршились ще більше (він був не в захваті від її лесбійських вподобань), і вона почала відвідувати психотерапевтів.

Поведінка психотерапевтів, у свою чергу визначалась їх власними цінностями та переконаннями. Знов і знов запевняли її, що вона нещаслива не тільки через стреси на журналістській роботі та невдалому особистому житті: є ще щось, щось значно глибше.

Приблизно у цей період в моду входить так звана «терапія подавленої пам'яті»: Психотерапевт вводить клієнта у трансоподібний стан з ціллю заново пережити забуті випадки з дитинства щоб забрати негатив. Часто такі спогади позитивні, та ідея у тому, що серед них є спогади про травми.

Що ж трапилось?

Бідна Мередіт, нещаслива та погрузла з дня в день в історії інцесту та насилля над дітьми, сердита на батька та з досвідом одних лиш негативних стосунків з чоловіками, здавалось, отримала єдину людину, яка розуміла і любила її: жінку, яка сама пережила інцесту. Окрім того, Мередіт потрапила до психотерапевта, який щоразу підштовхував згадати те, чого вона згадати не могла.

І Бінго: перед вами ідеальний рецепт видуманого спогаду про сексуальне насилля.

Історія Мередіт не унікальна. Більше того у 1980 і на початку 1990 сотні невинних людей були звинувачені в сексуальному насиллі. Багато хто потрапив в тюрму.

Цей процес і стан розуму став настільки розповсюдженим що отримав назву «синдром неправдивої (хибної) пам'яті». Це почали враховувати в судах. Тисячі психотерапевтів втратили ліцензії.

А сучасні дослідження лиш підтвердили болючий урок того часу: наші переконання піддаються впливу, а наші спогади надто ненадійні. Довіряйте своїм відчуттям, хоча можливо краще, все ж менше довіряти собі.

Післяслово від адміністратора каналу

Психотерапія — це не обов'язково про людей, у яких «проблеми з головою», це про людей які хочуть значною мірою покращити своє життя, «переформатувати» себе у значно ефективнішу особистість.

На сторінках книги Карен Хорні «Невротична особистість нашого часу» можна знайти рядки, що під кінець своєї практики, Фройд працював над зовсім новими методиками, оскільки вже на той час, вважав свої методи застарілими.

Значною мірою методами психоаналізу Фройда користуються по сьогодні. Це ставить під питання ефективність роботи багатьох спеціалістів.

Моїм особистим запитом до психоаналітичної психотерапії було вирішення питань, які тривалий час заважали підняти рівень життя на значно вищий рівень. Іншими словами, пошук та усунення бар'єрів взаємодії з реальністю — перетворення себе у ще більш гармонійну особистість.

Маючи за спиною досвід понад шістдесяти годин психоаналітичної психотерапії, мушу визнати, що нічого окрім навичок самоаналізу вона мені не принесла. І це не камінь в город психоаналітика з яким працював. Мій психоаналітик успішно допоміг вирішити проблеми багатьох людей, та у моєму випадку психоаналітична психотерапія лише навчила аналізувати та звертати увагу на власні переживання.

Значно ефективнішими виявились методи асоціативного підходу, коли проблемне переживання, переводиться у асоціативний образ, з яким проходить робота. Розгляд даних технік це тема для окремого каналу.

Мій меседж — психолог психологу психолог, не слід зупинятись на одному спеціалісті та на одному методі. Експериментуйте. Шлях це завжди воля вибору.

Ставайте кращими, та нехай вдається усе!