Уроки на помилках: поради партизан щодо контрпартизанської боротьби

В ході родезійської війни в буші, представники Генерального штабу Родезійських Сил Безпеки були зайняті постійним пошуком способів ефективної боротьби з терористичним рухом. Для того, аби підвищити бойову ефективність підрозділів використовувалися усі доступні джерела інформації: аналіз проведених операцій, розробка теоретичних матеріалів, вивчення досвіду іноземних армій. Але одним із найцінніших джерел, звичайно, виявилися полонені терористи.

Штаб і представників Секретної служби дуже сильно цікавило питання: як терористи оцінюють діяльність родезійської армії? Кожного із полонених ретельно допитували: їх питали, які недоліки вони вбачали в діяльності військових та що вони думають про ефективність їх активності та рівень підготовки.

Родезійці вміли працювати з полоненими: деяка частина колишніх терористів навіть була перевербована та вступила до лав елітних підрозділів армії, як от Скаути Селуса. Невелика частина інших виступала в ролі інструкторів- як в базових тренувальних таборах, так і в секретних- наприклад, таємному таборі для навчання Скаутів методикам терористичної діяльності в так звану "Темну фазу" підготовки.

За результатами численних опитувань серед полонених- як простих бійців, так і польових командирів, було впроваджена велика кількість змін в методики навчання солдат та проведення бойових операцій. І хоча більшість з цих змін було запроваджено ще в першій половині 70-х років серед елітних підрозділів, повний список зауважень був підготовлений у вигляді документу у 1977 році. Цей документ, під грифом "секретно", був розісланий командирам армійських та поліцейських підрозділів для обов'язкового ознайомлення. Нижче наведено його переклад.

"Секретно: Погляд терористів на тактику дій Сил Безпеки

У управління з'явилася можливість інтерв'ювати захоплених в полон терористів у таборі Гвело, з метою виявити, чи не спостерігали вони помилок у діяльності Сил Оборони, або ж не чули вони про такі помилки від своїх товаришів або інструкторів в тренувальних таборах.

Наведені нижче помилки, хоча є базовими, за словами терористів мають постійний характер. В разі їх усунення, бойова ефективність підрозділів Сил Безпеки буде значно підвищена.

Має сенс сповістити про ці помилки представників інших силових відомств. Ми можемо використати поради полонених терористів під час внесення корективів у тренувальну програму Сил Безпеки.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

Цей аспект найчастіше піддавався критиці, в першу чергу щодо бійців резерву: як армійських, так і поліцейських частин. Саме з причини низької фізичної підготовки велика частина терористів не була знайдена та знищена. Для успішного переслідування та знищення терористів, солдати Сил Безпеки мають підвищити мінімальну відстань бігу зі спорядженням- до 25 кілометрів. В найкращих таборах терористів, наголошували полонені, усі пересування особового складу виконувались виключно бігом.

ВЛУЧНІСТЬ СТРІЛЬБИ

Багато разів наголошувалося, що терористи проходять гарну партизанську підготовку: вони намагаються уникати боєзіткнень з Силами Безпеки, за виключенням тих випадків, коли вони ведуть бій на своїх умовах. Влучність стрільби усіх підрозділів терористи оцінюють як погану. Найвищу наполегливість при переслідуванні терористичних груп має Родезійська Легка Піхота- втім, в бійців цього підрозділу не відпрацьована навичка стрільби з ходу по рухомим цілям. Таким чином, результативність стрільби є невисокою, а нанесені противнику пошкодження- незначними. Влучність Родезійських Африканських Стрільців, резервістів та підрозділів Британської Південноафриканської Поліції оцінюється як найнижча. Солдати цих підрозділів при боєзіткненні мають звичку залягати та вести неприцільний вогонь у повітря. Військовослужбовцям рекомендується (разом з підвищенням рівню ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ) проводити тренування зі стрільби по рухомим цілям. Рухомі мішені мають імітувати терориста в позі "навпочіпки"- типової позиції для ведення вогню терористами.

БУШКРАФТ

Відсутності навичок виживання у буші терористи надавали високого значення. Полонені надавали знижку на те, що більшість солдат була міськими жителями- проте те ж твердження справедливе і стосовно самих терористів. Після проходження базової тримісячної підготовки, велика увага інструкторів у партизанських таборах приділялася проходженню великих дистанцій по дикій місцевості. Група у 8-10 терористів отримувала у якості орієнтиру об'єкт у значній віддаленості та висувалася на марш. Перших декілька разів групу супроводжував інструктор, надалі ж група виконувала марші самостійно, щоразу в групі призначали нового командира. Для проходження таких дистанцій групам надавався свідомо неможливий час. Терористів мотивували тим, що ті, хто пройдуть дистанцію вчасно, отримають у якості винагороди воду та їжу. Ті ж, хто не встигне- будуть змушені пройти марш ще раз. Пізніше цю методику навчання було вдосконалено: інструктори обстрілювали групу на марші бойовими патронами (над головою) для оцінки діяльності бойовиків в умовах засідки і змушували останніх використовувати методи відриву від переслідування та маскування слідів. Ідентичні методи навчання дуже рекомендується застосовувати у збройних силах.

СПОСТЕРЕЖНІ ПУНКТИ

Процедура розбивання спостережних постів та поведінка на них серйозно критикується бойовиками. Особовий склад на НП протягом дня здійснює непотрібні переміщення, носить кітелі з короткими рукавами (або ж закочує рукави). Деякі спостерігачі взагалі знімали сорочки і засмагали, судячи з усього не розуміючи, що оголені частини тіла видно на значній відстані. На СП курять, не бувши проінформованими, що запах тютюнового диму можна відчути на значній відстані- аж до 200 метрів. Також були повідомлення про те, що особовий склад слухав музику. Терористи стверджували, що в ряді випадків, якби вони мали снайперську зброю, вони могли б легко ліквідувати спостерігачів. Особовому складу пропонується камуфлювати своє спорядження та озброєння, адже вони, судячи з усього, вважають, що подібної необхідності немає. Крім того, часто СП споруджують на вершинах пагорбів- в результаті чого силуети спостерігачів гарно помітні, в той час, як терористи споруджують свої НП на схилах.

ЗАСІДКИ

Терористи піддавали критиці те, як організовувались засідки. Вони стверджували, що особовий склад хропів, курив, використовував парфумерні вироби (лосьйони після гоління) та мило з сильним запахом. Терористи перебували в буші довгий час, а тому набували запахів, характерних бушу. Військовослужбовцям рекомендується не повертатись на базу раз на кілька днів, а натомість залишатися на завданнях в буші на довгий час, для отримання ідентичної акліматизації.

МІСЦЯ ЗУСТРІЧІ

В ході пересування терористичної групи, командир призначав точки зустрічі. Якщо в ході боєзіткнення з військами група розділялася, то терористи, що відірвалися від переслідування висувалися до найближчої точки зустрічі, де очікували 10 хвилин. У разі відсутності товаришів, вони висувалися до наступної точки, де очікували 15 хвилин. Чим далі від місця бою знаходилась така точка, тим довше бойовики очікували. Це вказує на те, що бойовики скептично ставились до вміння особового складу вести переслідування. Полонені доповідали, що в разі миттєвої організації переслідування при відступі терористів, їх втрати були б значно вищими, адже у погано підготовлених рекрутів після бою рівень морального духу завжди є дуже низьким.

ДІЯЛЬНІСТЬ ПІСЛЯ БОЮ

Окрім того, що після бою рідко організовується оперативне та тривале переслідування, терористи зауважували, що збройні сили, як правило, виконували малоефективну кругову зачистку місцевості. Полонені стверджували, що в ході такої зачистки більша частина терористів встигала втекти, або ж сховатись. Використання службових собак- бажано одразу після бою- може суттєво підвищити ефективність дій підрозділу.

ТЕХНІКА ПАТРУЛЮВАННЯ

Цей аспект також критикували. Перед тим, як армійський чи поліцейський підрозділ входив в крааль (село), його необхідно було тримати під таємним спостереженням протягом декількох днів. Як тільки підрозділ з'являється в зоні видимості селян- до бойовиків одразу вибігав підліток, аби їх попередити. Вчасно розпочате переслідування противника підрозділом могло б закінчитися поразкою терористів. Щоденне патрулювання часто ні до чого не приводило, адже за патрулем велося таємне спостереження- як терористами, так і місцевими жителями. Для підвищення ефективності збройним силам варто використовувати деякі методи терористів, як от приховані СП. Крім того, було вказано, що СП та патрулі, що складалися тільки з європейців- були неефективними. Білі часто не розуміють ні мови, ні звичаїв місцевих жителів. Для солдата-африканця будь-яка зміна в життєдіяльності села та зміна звичайного темпу життя одразу кидається в очі, в той час, як європеєць нічого не помічає.

ПОВЕДІНКА У ВІЙСЬКОВОМУ ТАБОРІ

Терористи часто відвідували тимчасові військові табори в буші вже після того, як солдати їх покидали. Вони часто знаходили покинуті пайки- інколи абсолютно нові й запечатані- що, з очевидних причин, приємно урізноманітнювало раціон бойовиків. Крім того, вони знаходили і викинуті листи від дружин/дівчат, а також втрачені документи.

КАМУФЛЯЖ ОЗБРОЄННЯ

Терористи згадували, що зброю дуже гарно видно в будь-якої відстані, особливо на фоні камуфляжної форми, яку носить армія та поліція. Через цей факт багаторазово були зірвані засідки- блиск зброї видавав бійців. Полонені пропонували наносити на зброю маскувальну фарбу чи тканину.

МІНИ

Як правило, після мінування дороги, терористи вели за цією дорогою спостереження- з метою оцінки ефективності. Усі, кого нам вдалося допитати, стверджують- дисципліна підрозділу, що зазнав мінного підриву- дуже низька. Після підриву, особовий склад не розбігався, а зосереджувався навколо підбитого транспорту чи пораненого товариша- тим самим надаючи чудову можливість себе атакувати. Допитувані відмічали, що якби одразу після вибуху солдати починали б вести вогонь по усім підозрілим місцям, де міг би знаходитись НП- терористи, ймовірно, почали б відступ- або видали себе зворотнім вогнем. Крім того, постраждав би і бойовий дух бойовиків- вони б пересвідчилися, що група, що щойно зазнала підриву, не постраждала- і готова розпочати атаку."

Всі пропозиції, що були зазначені в цьому документі, були враховані. В масштабах цілої країни- в кожному тренувальному таборі та в кожній військовій чи поліцейській частині були внесені необхідні зміни. Методика пересування виключно бігом в тренувальних таборах, тотальне камуфлювання зброї, зміна в організації патрулів та спостережних пунктів- все це було прийняте до виконання ще до того моменту, як документ було опубліковано.

І хоча рекомендації, які були отримані родезійцями від власних ворогів стосувалися, в першу чергу, африканських реалій- деякі з них можуть опинитися корисними для будь-якого підрозділу в будь-якій частині світу.

Методика використання полонених як джерела інформації для підвищення власної боєздатності виявилася настільки успішною, в результаті її впровадження рівень ефективності ведення контрпартизанської війни значно підвищився.

Адже немає кращого вчителя, ніж допущена помилка. Мудрий той, хто вміє винести з неї урок та не допустити знов. Той же, хто цих уроків не винесе- ризикує зазнати поразки.