Управлінський облік доходів і витрат на підприємстві - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Управлінський облік доходів і витрат на підприємстві

Організаційно-правова характеристика підприємства. Управлінський облік та класифікація витрат виробництва. Документальне оформлення операцій з реалізації продукції. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Розділ 1. Управлінський облік витрат на ТОВ фірма «Лазорчик»
1.1 Організаційно-правова характеристика підприємства
1.2 Особливості управлінського обліку витрат виробництва
1.3 Класифікація витрат виробництва в управлінському обліку
Розділ 2. Управлінський облік прибутку на підприємстві
2.1 Характеристика управлінського обліку реалізації продукції
2.2 Документальне оформлення операцій із реалізації продукції в управлінському обліку
Розділ 3. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку
Актуальність теми курсової роботи. Перехід до економічних методів управління вимагає докорінної перебудови та удосконалення обліку. Насамперед, він повинен орієнтуватися не стільки на зовнішніх споживачів інформації, скільки на задоволення потреб апарату управління підприємством. Об'єктивна потреба посилити інформаційно-аналітичні функції обліку, ліквідувати розрив між можливостями інформаційної системи і потребами управління підприємством обумовлює необхідність створення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.
Прийняття Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та Плану рахунків позитивно вплинуло на бухгалтерський облік, але не вирішило проблем, пов'язаних із внутрішньогосподарським (управлінським) обліком, який цими нормативними документами не регулюється. Практично відсутні методичні вказівки щодо ведення внутрішньогосподарського обліку, особливо його визначальної частини - обліку витрат і доходів.
В умовах динамічної ринкової кон'юнктури вирішення проблеми ефективного розвитку й економічного зростання промислових підприємств неможливе без оновлення, насамперед, системи управління доходами та витратами на виробництво продукції, переосмислення і реформування методології їх обліку та контролю. Вивчення і застосування передового світового й вітчизняного досвіду є основою успіху таких реформ та одним з найважливіших завдань сучасної теорії й практики. Створення якісно нової концепції бухгалтерського обліку й контролю тісно пов'язане з впровадженням у практику міжнародних стандартів фінансової звітності та системи управлінського (внутрішньогосподарського) обліку інтегрованого з діючою методологією фінансового обліку.
Сьогодні мають місце вкрай негативні наслідки тривалого занепаду промисловості, відставання інформаційних можливостей бухгалтерського обліку від потреб менеджменту, невміння керівництва організувати процес планування, обліку та контролю витрат і доходів як найважливіших показників діяльності підприємства.
Як наслідок на підприємствах спостерігаються: неоптимальність і обмеженість облікової політики; недосконалість форм облікової документації; ведення обліку витрат і доходів без використання обчислювальної техніки, що унеможливлює застосування методів економічного аналізу, прогнозування ключових показників фінансово-господарської діяльності та підготовку бюджетів; відсутність ефективних методів вивчення поведінки витрат; ненадійність оперативного контролю за витрачанням запасів; необґрунтованість нормативів витрат; недостатнє поєднання результатів діяльності із системою мотивації співробітників тощо. Ведення бухгалтерського обліку відповідно до діючих нормативних та інструктивних документів не вирішує всіх проблем, пов'язаних із формуванням інформації, необхідної для внутрішніх користувачів (менеджерів).
Вибір теми курсової роботи та її актуальність обумовлені гострою необхідністю вирішити згадані вище проблеми за допомогою розробки раціональної моделі внутрішньогосподарського (управлінського) обліку витрат і доходів для підприємства.
Проблеми побудови управлінського обліку витрат і доходів, калькулювання собівартості продукції, аналізу та контролю розглядалися у працях відомих українських вчених М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, В.І. Єфіменка, М.В. Кужельного, А.М. Кузьмінського, Ю.Я. Литвина, Л.В. Нападовської, В.О. Озерана, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького, В.В. Сопка, Б.Ф. Усача, М.Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана та інших.
Метою дослідження є розробка теоретичних, методичних й організаційних засад внутрішньогосподарського (управлінського) обліку витрат і доходів.
Відповідно до поставленої мети у курсовій передбачено вирішення таких завдань :
· визначити та обґрунтувати теоретичні й методичні засади внутрішньогосподарського (управлінського) обліку витрат і доходів підприємств;
· проаналізувати класифікацію витрат виробництва в управлінському обліку;
· охарактеризувати управлінський облік прибутку на підприємстві;
· проаналізувати шляхи оптимізації та контролю витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку.
Об ' єктом дослідження обрано систему обліку витрат і доходів підприємства.
Предметом дослідження є методика, організація та інформаційне забезпечення внутрішньогосподарського обліку витрат та доходів на підприємстві.
Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному методі, використанні аналізу та синтезу, індукції і дедукції, абстрагування та конкретизації, аналогії і порівняння для виявлення закономірностей розвитку внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та формулювання логічних науково-обґрунтованих висновків.
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Основна частина складається з трьох розділів.
У вступі курсової роботи обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження.
Розділ 1 . Управлінський облік витрат на ТОВ фірма « Лазорчик »
1. 1 Організаційно-правова характеристика підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Лазорчик”, в подальшому Товариство, створено згідно установчого договору від 05.01.1993 р. У відповідності із законами України „Про господарські товариства”, „Про підприємництво”, „Про власність”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Учасниками товариства є громадяни України: Лазорчик Володимир Михайлович, Лазорчик Тетяна Василівна та Рунович Раїса Яківна.
Товариство є юридичною особою, має права та обов'язки і здійснює свою діяльність згідно дійсного Статуту, Установчого договору та чинного законодавства. Товариство має розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, початку та штампи зі своєю назвою (фірмовим знаком), а також інші реквізити і проводить свою діяльність на засадах самофінансування і самоокупності. У всіх випадках, що не передбачені чинним Статутом та Установчим договором, Товариство керується рішеннями зборів учасників та вимогами чинного законодавства.
Адреса Товариства: 266000 Україна, м. Рівне, вул. Вінницька, 15.
Адреса виробничої бази: м. Рівне, вул. Павлюченка, 3 тел. 62-20-96
Товариство створено з метою більш повного забезпечення суспільних потреб в товарах народного споживання та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективу. Предметом діяльності Товариства є здійснення у встановленому законом порядку всіх видів діяльності, які відповідають меті його створення і не заборонені чинним законодавством України. Основним видом діяльності Товариства є торгівля, зокрема:
· виробництво та реалізація рибної продукції;
· створення та утримання пунктів громадського харчування, барів, ресторанів;
· товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі, в тому рахунку з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
· організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі, в тому числі й у власних торгівельних точках;
· участі в господарських, фінансових, громадських та інших об`єднаннях, в тому числі й з зарубіжними партнерами;
· інші види діяльності крім тих, які прямо заборонені чинним законодавством України.
Проведемо у таблиці 1.1 аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ фірми „Лазорчик” за 2004-2007 рр. Для аналізу були використані наступні форми звітності:
- Ф.№2 «Звіт про фінансові результати»;
- Ф.№5 «Примітки до річної фінансової звітності»;
Таблиця 1.1 Основні економічні показники ТОВ фірми „Лазорчик” за 2004-2007 рр.
Середньорічна вартість основних засобів
Середньоспискова чисельність працівників
Середньомісячна зарплата 1 працівника
Середньомісячний виробіток працівника
Дані таблиці показують, що обсяги виробленої продукції з 2005 р. почали знижуватись і становили у 2007 р. трохи більшу половину того, що було у 2005 р. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в останні два роки значно прискорилися. Загальна динаміка обсягів виробництва оцінюється як незадовільна. Це пов'язано із високим рівнем інфляції та виходом з робочого стану деякої техніки. Балансовий прибуток у 2007 р. зменшився наполовину у порівнянні з 2006 р. і становив 30,6 тис. грн. Це зумовлено збільшенням витрат на виробництво і реалізацію продукції, зростанням собівартості реалізованої продукції, збільшенням прямих матеріальних витрат та умовно-постійних витрат. Відповідно, збільшення собівартості продукції у 2007 р. негативно вплинуло на рентабельність виробництва - вона знизилась на 80%.
1.2 Особливості управлінського обліку витрат виробництва
Витрати виробництва характеризують ефективність управлінської діяльності на підприємстві загалом, оскільки відображають сукупні затрати живої й уречевленої праці, тобто поєднання основних засобів, сировини й матеріалів за допомогою праці робітників підприємства. Раціональність такого поєднання залежить від якості управлінських рішень. Таким чином, у витратах виробництва відображається рівень управлінського обліку на підприємстві, оскільки вся діяльність менеджерів центрів відповідальності спрямована в підсумку на мінімізацію затрат живої й уречевленої праці.
Необхідну ж інформацію для прийняття обґрунтованих рішень менеджерів центрів відповідальності про доцільність витрачання сировини й матеріалів, праці робітників, використання машин і механізмів, інших основних засобів забезпечує управлінський облік.
Управлінський облік витрат виробництва має за мету забезпечення інформацією менеджерів підприємства для прийняття ними обґрунтованих рішень щодо ефективного використання праці, виробничих запасів та основних засобів [18, с. 12]. Тому інформація про витрати виробництва в управлінському обліку має бути якнайдетальніша і оперативна. Цінною вона для менеджерів центрів відповідальності може бути лише за умови, що вона конкретизована і надається їм, як правило, до завершення виробничого процесу або й до його початку - як прогнозна. Витрати виробництва в управлінському обліку також узагальнюються, але з метою забезпечення аналітичності інформації, що дає змогу оцінювати ефективність витрат на виробництво конкретного виду продукції і за кожним центром відповідальності окремо. Ефективною управлінська діяльність може бути лише у випадках, коли менеджери отримують вичерпну інформацію про взаємозв'язок витрат за кожним їхнім елементом (а не за сукупністю “матеріальні витрати” чи інші групи, як у фінансовому обліку) з виробництвом конкретних видів (найменувань) продукції. Оскільки управлінська діяльність менеджерів будь-якого підприємства в умовах ринку спрямована на отримання максимально можливої суми прибутку, що визначається як різниця між цінами продажу (доходами) і собівартістю реалізації продукції, то реальний вплив на прибутковість підприємства менеджери можуть здійснювати лише через формування витрат виробництва, оскільки ціновий фактор від них, як правило, не залежить, бо формується в результаті попиту та пропозиції.
Управлінський облік витрат виробництва здійснюється за різними об'єктами, що визначаються специфікою підприємства. Чим більше видів продукції виробляє підприємство, тим більше об'єктів (рахунків) аналітичного обліку відкривають в управлінському обліку. Всередині цих рахунків витрати обліковують за встановленими елементами, котрі групують у статті [18, с. 15]. У фінансовому обліку достатньо узагальнених даних за групами елементів витрат, необхідних для складання зовнішньої звітності. У зв'язку з цим до синтетичних рахунків класу 8 “Витрати за елементами”, призначених для фінансового обліку витрат виробництва, аналітичних рахунків не відкривають. Натомість до рахунка 23 “Виробництво” в управлінському обліку відкривають субрахунки за видами виробництв - основне, допоміжне тощо чи центрів відповідальності, а в їхній розвиток - аналітичні рахунки щодо видів продукції.
В управлінському обліку творчо застосовують різні методики класифікації витрат, калькуляції собівартості продукції залежно від визначеної мети перед менеджерами конкретних центрів відповідальності.
Фінансовий облік витрат виробництва жорстко регламентований Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, а класифікація обмежується лише групами елементів, передбаченими у звіті про фінансові результати, ф. № 2.
Управлінський і фінансовий облік витрат взаємопов'язані. Їхні дані відображаються здебільшого за однаковими первинними документами, на основі даних про витрати виробництва визначаються прибутки чи збитки в системі рахунків фінансового обліку, зрештою загалом по підприємству сума витрат виробництва є однаковою, незалежно від того, за якою підсистемою обліку вона відображається [28, с. 34].
1.3 Класифікація витрат виробництва в управлінському обліку
В управлінському обліку витрат виробництва одним із найважливіших аспектів є їхня класифікація (схема 1.1). Саме розчленування загальної суми витрат та групування їх за певними ознаками дає змогу оцінювати їх поведінку та залежність від обсягу виробництва або вплив на нього.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Об'єктивний аналіз та оцінка поведінки різних елементів витрат дає змогу менеджерам приймати рішення щодо регулювання виробництва, що зводиться, як правило, до вибору з кількох альтернативних варіантів такого, який у цій ситуації є оптимальним. При цьому не завжди можна віддати перевагу нарощуванню обсягів виробництва навіть за сприятливої кон'юнктури на ринку, оскільки воно, як правило, здійснюється при певній обмеженості ресурсів. Наприклад, відсутність достатнього обсягу сировини може стримувати збільшення виробництва продукції, що користується попитом на ринку, хоч наявні виробничі потужності та робоча сила не є лімітуючими факторами. Або ж, навпаки, виробництво обмежується недостатньою забезпеченістю технологічним обладнанням, що при перевищенні його нормативної завантаженості призводить до зростання браку продукції, а отже, наднормативних витрат.
Тому в процесі виробництва менеджерам центрів відповідальності доводиться оперативно вирішувати ряд завдань, зумовлених змінами умов виробництва, що відображаються в підсумку через поведінку витрат.
Враховуючи, що поведінка різних елементів витрат неоднакова і кожний з них реагує на зміни умов виробництва по своєму, активний вплив на це менеджерів можливий за умови, що в управлінському обліку буде виокремлена вичерпна інформація про залежність витрат від цих змін. У той же час треба мати на увазі, що не всі витрати виробництва піддаються впливу менеджерів, а оперативний контроль за поведінкою кожного елемента зокрема утруднюється. Тому в управлінському обліку витрати виробництва також узагальнюються, тобто класифікуються, хоч і не настільки синтезовано, як у фінансовому [35, с. 53].
При класифікації витрат виробництва насамперед базується на їхній поведінці, тобто реагуванні на зміни в процесі діяльності певного центру відповідальності. Разом з цим, одні витрати мають об'єктивний характер, тобто не залежать від рішень менеджерів, а інші піддаються їхньому впливу.
Відповідно до цього витрати поділяють на релевантні - залежні від рішень менеджерів та нерелевантні, на які менеджери відповідного центру відповідальності впливати не можуть [30, с. 28]. Прикладом релевантних витрат може бути вартість придбаного технологічного обладнання, оскільки рішення про здійснення такої операції приймають менеджери відповідних центрів відповідальності. Амортизаційні відрахування, що виникають у зв'язку з придбанням такого обладнання, є нерелевантними витратами, оскільки за умови, що обладнання встановлено, альтернативи в менеджерів щодо нарахування амортизації немає. При прийнятті ж рішення щодо придбання обладнання в менеджерів були альтернативні варіанти його оренди, переробки сировини на інших підприємствах, зрештою наднормативного завантаження потужності. В останньому випадку це зумовлює нерелевантні витрати у зв'язку з непередбаченим зношуванням обладнання і збільшенням затрат на ремонт.
Щодо впливу менеджерів на рівень витрат виробництва, їх поділяють на контрольовані та неконтрольовані [30, с. 30]. Контрольованими вважають такі витрати, що менеджер відповідного центру відповідальності може безпосередньо контролювати. Всі релевантні витрати одночасно є й контрольованими, оскільки менеджер відповідного центру відповідальності може активно впливати лише на ті витрати, котрі формуються в межах його компетенції. Неконтрольовані витрати - це такі, що формуються поза сферою повноважень менеджера конкретного центру відповідальності.
Однак неконтрольовані витрати щодо одного центру відповідальності можуть бути контрольовані відповідно до компетенції менеджерів інших центрів відповідальності. Наприклад, оплата праці, сировина й матеріали належать до контрольованих витрат, а відрахування на соціальні заходи чи амортизація основних засобів - до неконтрольованих.
В управлінському обліку застосовується поділ витрат підприємства на вичерпані та невичерпані. Невичерпаними вважають витрати, пов'язані з придбанням запасів чи основних засобів, неспожитих у виробничому процесі (невведених в експлуатацію). При витрачанні запасів на виробництво та експлуатації основних засобів їхня вартість (амортизація) є вичерпаними витратами [30, с. 31].
Наприклад, підрядник на підприємстві виконав пусконалагоджувальні роботи лінії з фасування готової продукції в січні поточного року, а оплату за це здійснено в лютому. Отже, на основі акта про виконані роботи їхню вартість буде відображено як вичерпані витрати, а за платіжним дорученням чи іншим документом про проведені розрахунки (видатковим касовим ордером - при оплаті готівкою, товарно-транспортною накладною - при бартері, розрахунковим чеком або платіжним дорученням-вимогою чи акредитивом - при інших формах безготівкових розрахунків) ці витрати будуть віднесені до невичерпаних.
Ця класифікаційна ознака тісно поєднана з поділом витрат на поточні та майбутнього періоду. Поточні - це такі, що стосуються виробництва продукції цього звітного періоду: місяця, кварталу, календарного року.
Витрати майбутнього періоду, хоч вони і здійснені в поточному звітному місяці (кварталі, році), не можуть бути віднесені на вироблену за цей час продукцію.
До цієї класифікації належить і заснована на співвідношенні витрат до виробництва конкретного виду продукції. З огляду на це, витрати поділяють на пов'язані з виробництвом продукції, тобто такі, що включають в її собівартість (пряма оплата праці з нарахуваннями, сировина й матеріали, електроенергія, паливо, амортизація тощо), та витрати періоду, які за складом можуть бути такими самими, але не включаються в собівартість продукції (адміністративні витрати, витрати на збут). Поділ витрат на пов'язані з виробництвом продукції (витрати на продукцію) та витрати періоду стосується, як правило, поточних витрат, оскільки при багатопрофільному (багатогалузевому) виробництві в більшості випадків неможливо заздалегідь розділити майбутні витрати за цією ознакою.
За періодичністю витрати поділяють також на поточні та одноразові. Однак розуміння поточних витрат дещо інше, ніж за попередньою класифікацією. Як поточні розглядаються виробничі витрати, а як одноразові - витрати на капітальні інвестиції, тобто будівництво й придбання основних засобів. Таким чином, поточні витрати - це всі виробничі витрати, незалежно від того, стосуються вони поточного або майбутніх звітних періодів, пов'язані з виробництвом продукції чи відносяться до витрат періоду.
Однією з найважливіших в управлінському обліку є класифікація витрат за впливом на їх формування обсягів виробництва, що зумовлено співвідношенням витрат до виробничого процесу. За останньою ознакою витрати поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі витрати безпосередньо пов'язані з технологічними особливостями переробки сировини й матеріалів (чи їх обробки) в готову продукцію [30, с. 35].
Саме виробничі витрати відображають поєднання трьох факторів виробництва: сировини й матеріалів, робочої сили, основних засобів, завдяки чому відбувається створення нової вартості, що матеріалізується в готовій продукції. Оскільки витрати виробництва власне ним і зумовлюються, очевидно, що між ними є певний взаємозв'язок. Вивчення поведінки витрат за їх складовими елементами показує, що їхня реакція на зміну обсягів виробництва неоднакова. Одні витрати змінюються майже адекватно щодо збільшення чи зменшення обсягу виробництва, інші ж залишаються незмінними протягом доволі значного діапазону кількості виробленої продукції. Тому залежно від поведінки витрат щодо динаміки обсягу виробництва продукції їх поділяють на змінні та постійні. Як правило, змінними є такі витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції: сировина й матеріали, оплата праці основних робітників з нарахуваннями тощо. Постійними здебільшого є витрати на збут, накладні витрати, витрати на утримання й експлуатацію приміщень і споруд, їхня амортизація тощо. Як невиробничі витрати відображають адміністративні витрати та витрати на збут. Вони вважаються одночасно витратами періоду і в собівартість продукції за П(С)БО 16 “Витрати” не включаються.
Однак категорично стверджувати про те, що витрати є змінними чи постійними, не можна. Насамперед слід пам'ятати, що змінні витрати - це постійні в розрахунку на одиницю продукції, а за довготривалий період часу будь-які витрати змінюються. На ТОВ фірма «Лазорчик» щороку переглядають штатний розпис, що зумовлює зміну адміністративних витрат. Тому йдеться лише про умовний поділ витрат на змінні й постійні.
До того ж на практиці деякі змінні витрати реагують на динаміку обсягу виробництва не прямолінійно, а еластично. Наприклад, при підвищенні продуктивності праці витрати на її оплату та за рядом інших елементів, що є класично прямими, знижуються навіть у розрахунку на одиницю продукції (робіт): витрати на подачу пари, тепла, кисню, на технологічні потреби тощо. Можливі й протилежні варіанти, коли внаслідок додаткового завантаження змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції можуть збільшуватись.
Таким чином, зі збільшенням випуску продукції не завжди спостерігається пропорційна зміна витрат за всіма елементами, оскільки частина з них поводить себе як напівзмінні, інша ж взагалі підпадає під категорію змішаних витрат, тобто таких, що включають частково змінні й постійні витрати (витрати на внутріцеховий транспорт, де амортизація є постійними, а спожита електроенергія чи пальне - змінними витратами).
Оцінка поведінки витрат за таких умов є підставою їхнього поділу на інкрементні, маржинальні й середні. Інкрементні витрати - це витрати в розрахунку на додатковий обсяг продукції після рівня, коли вони починають поводити себе як напівзмінні. Наприклад, витрати на перших 60 одиниць продукції становлять 5 тис. грн., а наступних 30 одиниць - 1,8 тис. грн.
Маржинальні витрати - це також витрати на додатковий обсяг продукції, але в розрахунку на одиницю [24, с. 41]. Отже, маржинальні витрати на одиницю продукції в цьому випадку будуть 1800 : 30 = 60 грн., тоді як середні (5000+1800):(60+30) =75,55 грн.
Реакція витрат на зміну обсягів виробництва залежить від їхнього взаємозв'язку. З'ясовано, що одні витрати безпосередньо стосуються виробництва конкретного виду продукції (сировина й матеріали, оплата праці основних робітників з нарахуваннями тощо). Такі витрати вважають прямими, оскільки їх можна прямо віднести на собівартість певного виду продукції. Інша ж частина витрат не може бути віднесена безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом. Таке визначення непрямих витрат не є абсолютно точним, оскільки передбачає можливість віднесення до цієї групи й таких, що насправді є прямими, однак визначення їх частин щодо конкретного виду продукції є економічно недоцільним.
Загалом класифікація витрат за їхнім поділом на прямі й непрямі, тобто способом включення до собівартості продукції, викладена в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Зокрема, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) відповідно до фактичної потужності звітного періоду [11, с. 65].
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляють на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, що не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяють на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Поряд з наведеною вище використовується класифікація з поділом витрат на прямі й накладні. Продовженням чого є групування витрат відповідно до процесу виробництва, за яким вони визначаються як виробничі й невиробничі, оскільки накладні витрати також складаються з виробничих і невиробничих. Визначення прямих витрат збігається з однойменним за попередньою класифікацією. Щодо накладних і непрямих витрат, то між ними є певні розбіжності. Непрямі витрати дещо ширші за накладні витрати, оскільки можуть включати не тільки накладні, а й такі прямі, що економічно доцільним способом віднести до виробництва конкретного виду продукції неможливо. Наприклад, витрати на освітлення цеху теоретично можна прямо включити до виробничої собівартості конкретних видів продукції. Але це потребує складних розрахунків, пов'язаних з визначенням часу на освітлення при їх виробництві, що при значній номенклатурі виробів, ураховуючи порівняно невеликі абсолютні суми таких витрат, навряд чи економічно доцільно.
Отже, накладні витрати - це частина непрямих витрат. Зокрема, це такі витрати, котрі не становлять безпосередню субстанції продукції і котрі важко віднести на конкретний її вид, але вони необхідні для її виробництва та реалізації. У вітчизняній практиці накладними витратами прийнято вважати загальновиробничі витрати. З прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” та впровадженням Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу і зобов'язань, адміністративні витрати і витрати на збут до собівартості продукції не включають, а списують за рахунок фінансових результатів.
Залежно від специфіки діяльності конкретних центрів відповідальності визначається спосіб групування витрат, що може бути різним не тільки на кожному з них, а й з урахуванням поставленої мети. Наприклад, для визначення собівартості продукції головними ознаками класифікації витрат можуть бути місця виникнення і центри відповідальності, періоди відображення, спосіб віднесення. Коли ж необхідно прийняти управлінське рішення, то насамперед слід оцінювати витрати за доцільністю, роллю, залежністю від дій менеджерів, за кон'юнктурою тощо.
Розділ 2 . Управлінський облік прибутку на підприємстві
2 .1 Характеристика управлінського обліку реалізації продукції
Діяльність ТОВ фірми «Лазорчик» спрямована в підсумку на забезпечення максимально можливого для цих умов обсягу прибутку. Це можливо за умови якнайбільших обсягів реалізації продукції поряд з її низькою собівартістю, за високими цінами. Тому управлінський облік на підприємстві буде ефективним за умови безперервного контролю триєдиних складових фінансових результатів: обсягу реалізації, собівартості продукції, ціни продажу.
При цьому слід пам'ятати, що активний вплив менеджерів підприємства на формування фінансових результатів за цими складовими неоднаковий. Якщо обсяг виробництва повністю залежить від рішень менеджерів, а на витрати виробництва вони впливають частково, то їхній вплив на формування цін доволі обмежений. Причому він активніший у випадках цінової політики, головна мета якої на певному етапі - розширення ринку збуту, коли ціни продажу свідомо знижують навіть до рівня критичної точки і виручка від реалізації дорівнює собівартості реалізованої продукції, отже, немає ні прибутку, ні збитку [8, с. 37].
Досягнення ж вищих реалізаційних цін на продукцію підприємства не завжди залежить від ефективності управлінської діяльності менеджерів. Як відомо, ціни формуються під впливом попиту й пропозиції, і на них впливають насамперед такі макроекономічні показники, що не залежать від діяльності окремих підприємств. Зокрема, це грошові доходи населення, індекс інфляції, емісія грошей, облікова ставка Національного банку України.
Однак це не означає, що формування цін на продукцію перебуває поза увагою менеджерів підприємств. В умовах ринку саме продумана цінова політика є гарантом успішного функціонування підприємства, оскільки відбувається жорстке економічне регулювання і нехтування його законами призводить до банкрутства підприємств. Як це не парадоксально, але часто це трапляється не тільки при низь
Управлінський облік доходів і витрат на підприємстві курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Реферат: Утечка газа в аварийных режимах
Дипломная работа: Эффективность приминения игр – единоборств с целью отбора на этапе начальной подготовки борцов – юношей. Скачать бесплатно и без регистрации
График Проведения Итогового Сочинения
Реферат: Кабельные линии электропередач
Реферат На Тему История Письма
Реферат по теме Право: понятие, признаки, сущность
Реферат: Управление пассивными операциями в коммерческом банке
Дипломная работа по теме Учебная мотивация
Герой Нашего Времени Сочинение 6 Класс
Реферат: Понятие суицида 2
Англицизмы В Русском Языке Реферат
Реферат по теме Хроническая бронхопневмония
Как Писать Эссе На Английском Пример
Контрольная работа по теме Статистика основного капіталу
Контрольная работа: Защита достоинства любого человека государством. Способы сбора доказательств, предусмотренные законом
Реферат по теме Государственный мемориальный и природный заповедник Музей-усадьба Л.Н.Толстого Ясная Поляна
Команды ввода и вывода цепочек.
Дипломная работа по теме Проектирование информационной системы управления образовательной деятельностью по дисциплине 'Управление программными проектами'
Реферат На Тему Кризис 7 Лет
Сочинение По Русской Правде
Обыкновенный песец - Биология и естествознание реферат
Биологическое обоснование выращивания белого амура в ильменях дельты Волги - Биология и естествознание курсовая работа
Бухгалтерский учет торгового предприятия - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа