Управління сферою житлово-комунального господарства - Государство и право магистерская работа

Главная

Государство и право
Управління сферою житлово-комунального господарства

Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Теоретичні основи функціонування державного управління сферою житлово-комунального господарства України
1.1 Сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України
1.2 Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством
1.3 Закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства
2. Аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні
2.1 Загальна характеристика органу державного управління
2.2 Діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства
2.3 Проблеми управління розвитком житлово-комунального господарства у Печенізькому районі
3. Удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
3.1 Впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації
3.2 Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні
3.3 Формування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства
Актуальність теми. Становлення ринкової, соціально орієнтованої економіки вимагає нових підходів до регулювання такої важливої сфери як житлово-комунальна, через яку реалізуються інтереси кожної людини. Ця надзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідні житлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільного організму.
Відсутність надійних джерел для самофінансування житлово-комунального господарства і його непривабливість для приватних інвесторів призвели до значного погіршення виробничих потужностей цього сектора, підвищення їх аварійності, збільшення питомих та непродуктивних витрат матеріальних й енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг.
При цьому, відсутність комплексного підходу до розвитку ринкових відносин у галузі житлово-комунального господарства, недосконалість нормативно-правової бази поряд з незавершеністю інституційних перетворень призвели до кризового стану галузі.
Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якої економічної системи, державне управління ним входить складовою соціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання. Це виводить проблематику державного управління житлово-комунальним господарством у ранг найважливіших теоретико-прикладних досліджень. Практичним результатом має стати визначення ефективних механізмів управління підприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх форм власності.
Донедавна у вітчизняній економічній літературі загалом і в працях з державного управління господарськими процесами зокрема питання розвитку житлово-комунального господарства, його демонополізації, створення ринку житла та житлових послуг взагалі не стояло. В наукових публікаціях обґрунтовувалась необхідність централізованого управління житлово-комунальним господарством, дотаційного утримання підприємств, які його обслуговують, а фактично субсидіювання усіх верств населення незалежно від рівня доходів.
З основними положеннями функціонування житлово-комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як Д. Віккерса, Р.Вона, В. Віскусі, П. Габора, Д.Гарднера, Р. Грін, А.Кумара, Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу та інші.
у той же час рринковим трансформаціям житлово-комунального сектора присвячені роботи таких вчених: В. Бабаєва, В. Вакуленка, О. Дзядь, А. Дроня, Г. Крамаренко, В. Кукси, В. Ніколаєва, Г. Онищука, І. Осипенка, О. Попова, М. Руля, Г. Семчука, Т. Строкань, Р. Сиротюка, В. Хомякова та інших.
Водночас, далеко не всі питання знайшли своє концептуальне цілісне відображення, що не дозволяє поставити аналіз механізмів управління житлово-комунальним господарством на адекватну теоретичну основу і сприяти широкомасштабним ринковим перетворенням в галузі
Метою магістерської роботи є аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.
Для досягнення мети було визначено такі завдання дослідження:
- розглянути завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України;
- визначити закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством;
- розглянути закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства;
- проаналізувати діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі;
- запропонувати шляхи удосконалення діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.
Об'єктом дослідження є організаційно-управлінські відносини, що складаються при провадженні діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства України.
Предметом дослідження є діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі.
Методи дослідження. Методологія роботи базується на загальнотеоретичному осмисленні й окресленні об'єктивних закономірностей застосування загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отож, у ході магістерської роботи використовувалися такі методи: аналізу; єдності історичного й логічного; систематизації; дедукції та індукції.
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, аналітичні й статистичні дані Державного служби статистики України та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації.
У першому розділі розглянуто сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України та визначено закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством. Також у цьому розділі роботи розглянуто закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства.
У другому розділі дано загальну характеристику та проаналізовано діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також визначено основні проблеми та недоліки у роботі аналізованого відділу.
У третьому розділі запропоновано впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації. Окрім цього, у роботі визначено шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та розглянуто формування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства. державний управління комунальний господарство
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання органами виконавчої влади, зокрема, відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації методичних рекомендацій щодо розвитку житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також актуальними є пропозиції щодо покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та щодо активізації створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у Печенізькому районі.
Запропоновані у магістерській роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
- вищими та центральними органами виконавчої влади під час формування та реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
- органами влади всіх рівнів управління для обґрунтування та здійснення оперативних і тактичних рішень у сфері державного регулювання житлово-комунальним господарством;
- у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутів та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема при розробці та викладанні модулів, пов'язаних з державним управлінням.
Апробація результатів роботи і публікації. Основні результати магістерської роботи було обговорено на науково-практичнiй конференції НАЗВА (дата, ХарРI НАДУ), засіданнях кафедри права та європейської інтеграції Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.
1. Теоретичні основи функціонування державного управління сферою житлово-комунального господарства України
1.1 Сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України
Однією з пріоритетних галузей національного господарського комплексу є житлово-комунальне господарство, яке забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.
Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах.
Єфименко І. А акцентує увагу на тому, що це самостійна сфера економіки, основною метою функціонування якої є задоволення потреб населення і підприємств в послугах, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності, зокрема, в області обслуговування житлового фонду, до складу якого входять будинки і помешкання, що використовуються в якості житла.
Торкатюк В. І та Усенко Ю. Ю. надають найбільш розширену дефініцію житлово-комунального господарства: це багатогалузева комплексна сфера господарювання, до якої належать підприємства та організації, які утримують житловий фонд в належному стані (виробники житлових послуг) і підприємства, які спеціалізуються на наданні послуг тепло-, енерго-, газо-, водопостачання і водовідведення (виробники комунальних послуг), які діють в умовах різних факторів зовнішнього середовища, що в складному взаємозв'язку формує житлово-комунальні структури міста, які необхідно оцінити і забезпечити економічну ефективність їх функціонування [13,c.96].
З позиції теорії систем житлово-комунальне господарство України являє собою складну ієрархічну систему, яка об'єднує ряд окремих підсистем (житлове господарство, теплопостачання,водопостачання і водовідведення, інфраструктура обслуговування житла, збір і переробка сміття тощо), що функціонують як на макрорівні, так і на рівні окремих регіонів.
З позиції внутрішньої структури та організації, житлово-комунальне господарство являє собою сукупність підприємств та організацій, які формують комплекс підгалузей, покликаних забезпечувати умови нормальної життєдіяльності населення та функціонування міських структур.
Варто зазначити, що у сфері житлово-комунального господарства зайнято 5 % працездатного населення країни, які обслуговують близько 25 % основних фондів держави. При цьому, понад 14,2 тис. спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг [48, c.25].
Житлова сфера включає управління житловим фондом і об'єктами комунального господарства, їх утримання, будівництво й ремонт.
Житловий фонд - це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він складається з:
- фонду житлово-будівельних кооперативів;
Житлово-комунальне господарство має низку специфічних особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему.
Характер та особливості житлово-комунальних послуг, які відносяться до універсальних, тобто передбачають повсюдне поширення, рівномірно високу стандартизовану якість і загальну доступність, справедливу, розумну та доступну для населення ціну визначають специфіку житлово-комунального господарства, яка проявляється у наступному.
По-перше, житлово-комунальні послуги є залежними від розташування джерел ресурсів, оскільки місця виробництва послуг та їх споживання співпадають. Відповідно, місцезнаходження об'єктів комунальної інфраструктури впливає на стан житлово-комунальної сфери.
Крім того, як зазначає Губерна Г., ця особливість проявляється ще й у тому, що, на відміну від інших товарів, цей товар не можна вивезти в інші місто, район, країну, а споживач не може звернутися до іншого постачальника. Тут закладена база протиріччя між ними. З боку постачальника це проявляється в монополізмі, а з боку споживача - в необмежених економічними можливостями вимогах [59, c.94].
Отож, функціонування житлово-комунального господарства представлене ,,чистими" природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо.
Високий рівень локалізації виробництва та споживання житлово-комунальних послуг зумовлює необхідність управління цією галуззю на місцевому рівні з урахуванням конкретної специфіки населеного пункту: чисельності населення, території міста, природно-кліматичних умов, архітектурно-містобудівних особливостей, соціальної структури та ін.
По-друге, для комунальних послуг, як обов'язкового суспільного блага, властива колективна організація споживання у формі загальних систем обслуговування. Характерна для комунальних підприємств велика кількість мережевих споруд та їх пряма прив'язка до споживачів послуг обумовлює неефективність їх надання декількома підприємствами.
Ефективність житлово-комунального господарства досягається за рахунок економії від масштабу наданих послуг, яка пояснюється специфікою технологічних умов виробництва та експлуатації, що робить економічно і соціально виправданим функціонування монопольно функціонуючих суб'єктів господарювання у сфері ресурсного забезпечення міста.
По-третє, призначенням та метою діяльності комунальних підприємств є життєзабезпечення міста. Тобто, практично вони є некомерційними, хоча і віднесені на регіональному та на державному рівнях до виробничо-промислових. В Україні підприємства житлово-комунального господарства, зокрема водопостачання та каналізації, є прирівняними державою до комерційних, з чого витікають підходи до регулювання їх діяльності. Держава не займається фінансуванням підприємств житлово-комунального господарства, а встановлює режим їх оподаткування такий самий, як для всіх комерційних підприємств.
При цьому існують певні обмеження при встановленні тарифів на послуги. Заслуговує на увагу те, що, на відміну від комерційних підприємств, що мають право обирати самостійно ринок збуту та конкретних контрагентів, підприємства житлово-комунального господарства вимушені безперервно надавати свої послуги і на практиці не мають права їх припинення навіть при відмові абонентів від оплати. В результаті таких дій з боку держави підприємства комунального сектора заздалегідь є дотаційними або збитковими.
По-четверте, визначальний вплив соціальних чинників обумовлює ще одну особливість житлово-комунального господарства, а саме специфічність критеріїв оцінювання ефективності його функціонування.
Характерні для сфери виробництва економічні критерії ефективності, такі як рентабельність, продуктивність, фондовіддача досить часто виявляються недостатніми для підприємств житлово-комунального господарства. На перше місце тут висуваються критерії якості обслуговування населення, комфортність, естетика, екологічні чинники, яким надається перевага.
По-п'яте, житлово-комунальне господарство характеризується галузевою специфікою та регіональною цілісністю, враховуючи обласний та міський рівень функціонування [7, c.146].
Інша характеристика житлово-комунального господарства пов'язана з комплексністю галузі, яка характеризується великою кількістю підгалузей, що входять до її складу:
- водопостачання та водовідведення;
- санітарне очищення міст (вуличне прибирання, будинкова очистка з утилізацією твердих побутових і харчових відходів);
- зелене господарство (озеленення міст, квітництво);
- ремонтно-будівельне виробництво, монтаж;
- капітальний ремонт та експлуатація ліфтового господарства;
- власна промисловість і капітальне будівництво;
- проектні, конструкторсько-технологічні та науково-дослідні роботи;
- технічна інвентаризація основних фондів[19, c. 144] .
Зважаючи на те, що за своїм змістом і структурою житлово-комунальне господарство - це складний та багатогранний об'єкт управління, він обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системи управління та державного регулювання для забезпечення надійності функціонування підприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу.
Взагалі державне регулювання є діяльністю держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики.
Раціональне державне регулювання ставить за мету не протистояння механізму ринкового регулювання й не підміну його, а свідоме виконання регулюючого потенціалу, надання ринковим регуляторам цілеспрямованого характеру, що сприяє досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з найменшими економічними та соціальними витратами.
Державне управління в сфері житлово-комунального господарства охоплює всі види житлових фондів, зокрема приватний, і полягає у встановленні обов'язкових для всіх власників житла правил щодо експлуатації житлових будинків, організації комунального обслуговування населення, проведення заходів з охорони, реконструкції тощо.
Відповідно до твердження Димченко О. В. державне управління в сфері житлово-комунального господарства - це система цілеспрямованих дій держави, її органів на суспільство в цілому, ті або інші сфери його життєдіяльності на основі застосування об'єктивних законів, що допомагають реалізовувати певні завдання і функції відповідних органів у сфері житлово-комунального господарства.
Олійник О. Б. зазначає, що державне регулювання житлово-комунального господарства - це механізм реалізації програми розвитку житлово-комунального господарства області, який несе відповідальність за його стан, координує діяльність підприємств, установ та організацій галузі житлово-комунального господарства .
На думку Данилишин Б. М., державне регулювання житлово-комунального господарства - це формування системи заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток житлово-комунального господарства, вдосконалення або докорінну зміну існуючих форм і методів державного управління на різних рівнях, їх взаємодію між собою. Першочергове завдання держави в цьому випадку полягає у:
- створенні механізму ринкових відносин у житлово-комунальній сфері;
- формуванні єдиної фінансової та соціальної політики на територіях самоврядування;
- запровадженні нових форм управління житлово-комунальним господарством на рівні територіальних громад, зокрема делегованого управління;
- впровадження системи договірних відносин, зумовлених появою в цій сфері суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм.
- підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством;
- упорядкування відносин власності у цій сфері;
- забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресного соціального захисту населення;
- технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі її розвитку [28, c. 133].
Метою державного управління щодо регіонального розвитку житлово-комунального господарства є урівноваження показників не лише добробуту, а й соціального розвитку територій, де спостерігаються значні відмінності у забезпеченні населення комунальними послугами.
Головними принципами державного управління у цій сфері є:
- спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за розвиток житлово-комунального господарства, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;
- доступність для всіх верств населення житлово-комунальних послуг, що відповідають вимогам державних стандартів;
- пріоритетне спрямування державної підтримки на забезпечення соціальним житлом визначених законом категорій громадян з одночасним створенням доступної для інших верств населення системи довгострокового кредитування житла;
- формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;
- створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством;
- забезпечення ефективного використання людських, грошових та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального господарства;
- відповідальність держави (щодо управління, регулювання, стимулювання і технічної підтримки) та органів місцевого самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури, ефективного використання майна територіальних громад) за ефективність функціонування житлово-комунального господарства;
- встановлення економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальні послуги, надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг;
- створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;
- забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення під час виконання програм житлового та промислового будівництва;
- забезпечення населення високоякісною питною водою;
- технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій;
- стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;
- розвиток публічно-приватного партнерства у сфері будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної інфраструктури;
- гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку житлово-комунального господарства, інформування населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо основних принципів та завдань державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
- створення рівних умов для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів [50, c. 20].
Відповідно, до головних функцій державного управління відносяться такі:
- підготовка пропозицій щодо формування державної політики;
- нормативно-правове забезпечення, проведення моніторингу;
- ліцензування певних видів господарської діяльності;
- організація та виконання робіт зі стандартизації в сфері житлово-комунального господарства;
- координація діяльності місцевих органів виконавчої влади;
- забезпечення контролю за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів тощо.
Державне регулювання житлово-комунального господарства базується на основних засобах впливу на ринок, таких як:
- прогнози розвитку національної економіки;
- державні замовлення і державні контракти;
- галузеві загальнодержавні норми і стандарти;
- системи фіксованих граничних і вільних цін;
- встановлення єдиної тарифної системи та ін. [59, c. 94].
Отож, розглянувши особливості функціонування житлово-комунального господарства України та мету і завдання державного регулювання у цій сфері, варто розглянути закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством.
1.2 Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством
Правове забезпечення діяльності підприємств і організацій ЖКГ представлено, в першу чергу законами України, в яких закладені правові основи їх взаємовідносин як господарюючих суб'єктів із зовнішнім середовищем в ринкових умовах господарювання. До складу цих законів відносяться:
- Кодекс про адміністративні правопорушення;
- закони України: ,,Про місцеві державні адміністрації ", ,,Про місцеве самоврядування в Україні", ,,Про оренду державного та комунального майна";
- постановах Кабінету Міністрів України та ін.
Таким чином, у сучасний період існує досить велика кількість нормативно-правових актів, які як безпосередньо регулюють здійснення державного управління у сфері житлово-комунального господарства, так і опосередковано торкаються цього питання. Крім того багато законодавчих актів знаходиться на стадії розгляду або їх проекти відхилено [56, c.70].
Аналіз діючого законодавства з даного питання показав, що більшість нормативно-правових актів присвячена вирішенню поточних проблем галузі, а саме вирішенню питань регулювання тарифів, соціального захисту населення, реструктуризації боргів тощо. У той же час, конкретно питанням реформування житлово-комунального господарства концептуального характеру присвячена невелика кількість правових актів.
У діючому законодавстві нечітко визначена компетенція усіх суб'єктів у сфері управління житлово-комунальним господарством, не сформульовані пріоритетні напрямки державної політики та завдання щодо її реалізації. Це не дозволяє повною мірою реалізувати завдання щодо реформування житлово-комунального господарства.
В умовах існуючого нечіткого розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування неможливо забезпечити і ефективне державне регулювання процесів реформування на підприємствах житлово-комунального господарства , а саме на суб'єктах природних монополій тощо.
Аналіз показав, що має місце і суперечність положень чинних законодавчих актів із Конституцією України стосовно суб'єктів права комунальної власності. Досі не розробленими залишаються базові закони по підгалузях житлово-комунального господарства та ряд нормативних актів, спрямованих на стабілізацію фінансового стану підприємств галузі.
Спеціальні правові та організаційні засади управління житлово-комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є закони України:
- ,,Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки " [36];
- ,, Про Загальнодержавну програму " Питна вода України " [35];
- ,, Про житлово-комунальні послуги " [34];
- ,, Про міський електричний транспорт " [40];
- ,, Про питну воду та питне водопостачання " [44];
- ,, Про благоустрій населених пунктів " [31];
- ,,Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду " [38]та інші закони.
З 1 січня 2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України ,,Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки", прийнятий 11 червня 2009 року Верховною Радою України, яким затверджено ,,Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки " [36].
Варто зазначити, що ціль Програми полягає у визначенні принципів реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів з підвищення ефективності й надійності його функціонування, забезпечення стійкого розвитку для задоволення потреб населення й господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.
Відповідно до Програми реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, впровадження недискримінаційних економічних відносин, між суб'єктами ринку й державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта ведення господарства й посиленням його впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:
- проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики й політики в сфері розвитку внутрішнього ринку;
- реалізацію ефективної антимонопольної політики й здійснення інституціональних перетворень на ринку житла й житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин і конкуренції;
- стимулювання інноваційної, інвестиційної й енергозберігаючої активності суб'єктів ведення господарства;
- підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);
- розробку прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію й послуги підприємств, які здійснюють діяльність у житлово-комунальній сфері.
– розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;
– формування державної житлової політики, створення розвинутої конкурентного середовища на ринку обслуговування житла;
– забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;
– технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво послуг, у тому числі створення діючого й прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії й видів палива;
– залучення інвестицій і співробітництво з міжнародними фінансовими установами й донорськими організаціями;
– залуч
Управління сферою житлово-комунального господарства магистерская работа. Государство и право.
Курсовая работа по теме Совершенствование системы управления предприятием железнодорожного транспорта
Контрольная работа: Способи організації доступу до інтелектуальної мережі (IN)
Дипломная работа по теме Развитие педагогической мысли в России и Беларуси
Реферат по теме Линейное программирование
Контрольная работа: Анализ передачи "Ледниковый период"
Реферат Соусы Промышленного Производства
Сочинение Русский Язык В Современном Обществе
Сочинение На Тему Осенний Ветерок
Контрольная работа по теме Государственное регулирование национальной экономики и экономическая политика
Сочинение На Тему Искусство Общения
Реферат: Observer Review The Hidden Life Of Otto
Эссе По Английскому Проблемы Молодежи
Реферат: Отчет о прохождении практики по бухучету в СХПК Кочетовский Мичуринского района Тамбовской облас
Курсовая работа по теме Теоретические основы анализа финансовых результатов деятельности предприятия
Клише Для Сочинение Егэ 2022 Русский
Сочинение На Тему Летнее Событие
Реферат: Professional Sports As A Business Essay Research
Сгюа Титульный Лист Реферат
Реферат: Предмет экологии
Характеристика Преддипломной Практики Бухгалтера
Рассмотрение уголовного дела - Государство и право контрольная работа
Исковая форма защиты права - Государство и право контрольная работа
Хромосомная теория наследственности - Биология и естествознание реферат