Управління продуктивністю організації. Реферат. Менеджмент.
👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Управління продуктивністю організації
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Управління
продуктивністю організації
Проектування послуг та вибір процесу обслуговування
Зараз
у державі значення сфери послуг для розвитку економіки не можна недооцінювати.
Багато принципів управління однаково застосовуються як для виробничого сектора
економіки, так і для сфери послуг, але є і цілий ряд специфічних принципів.
Одна
з найважливіших відмінних рис сфери послуг полягає в характері проектування цих
послуг і в процесі, використовуваному для їх створення.
Сфера
послуг має ряд важливих з погляду управління операціями характеристик.
По-перше,
тут споживач, звичайно, присутній у виробничому процесі, тобто є тісніший
контакт або взаємодія із споживачем , ніж у сфері промислового
виробництва. Робітник в автомобілебудуванні, наприклад, не контактує із
споживачами, в лікарні ж або в кінотеатрі виробничі службовці тісно взаємодіють
з клієнтами.
По-друге,
у сфері послуг потрібен, мабуть, вищий ступінь індивідуалізації продукту відповідно
до вимог споживача.
По-третє,
роботи у сфері послуг, звичайно, більш трудомісткі , ніж у
промисловості.
Ці
три особливості роблять управління операціями у сфері послуг більш важливою
справою з погляду забезпечення ефективності. Дійсно, чим вищий ступінь
взаємодії із споживачем, чим вищий ступінь індивідуалізації продукції, чим вище
трудомісткість процесу, тим важче забезпечити його високу економічну
ефективність. Саме ці характеристики відрізняють сферу послуг від промислового
виробництва в плані операційної діяльності.
2.
Проектування сервісних організацій
При
розробці системи надання послуг необхідно враховувати ряд вельми важливих
чинників:
1
Місцерозташування підприємства по наданню послуг в основному визначається
місцерозташуванням споживачів, а не початкових матеріалів або якими-небудь
іншими чинниками.
2
Потреби і бажання споживачів звичайно йдуть попереду міркувань ефективності.
3
Календарне планування робіт залежить в основному від споживачів.
4
Визначення і вимірювання якості може виявитися скрутним.
5
Працівники повинні володіти гарними навиками спілкування із споживачами.
6
Виробничі потужності, звичайно, розраховуються по «піковому» попиту з боку
споживачів, а не по середньому рівню попиту.
7
Створення запасів продукції в періоди низького попиту для їх використовування
при «піках» попиту, звичайно, не представляється можливим.
8
Ефективність роботи службовця важко піддається вимірюванню, оскільки низька
продуктивність може бути обумовлена відсутністю попиту з боку споживачів, а не
поганою роботою службовця.
9
Великі підприємства у сфері послуг не типові.
10
Маркетинг і виробництво іноді важко відрізнити один від одного.
Характеристики,
властиві підприємствам сфери послуг, утрудняють забезпечення ефективності
операцій, проте, існує ряд методів підвищення продуктивності , які
необхідно тут розглянути. Ці методи направлені на зростання не тільки ефективності,
але і конкурентоспроможності шляхом внесення різноманітності в послуги, що
надаються споживачам.
Метод
самообслуговування . Деякі фірми добилися успіху на ринку за рахунок посилення
участі споживача у виробництві послуг . Організація продажу товарів по
поштових замовленнях, бензозаправні станції самообслуговування, кафетерії – ось
приклади застосування цього принципу. Він же використовується і в організації
роздрібного продажу товарів, «які треба самому зібрати». Відзначимо проте той
факт, що, пропонуючи споживачу самому виконати якусь частину послуги, що
надається, ми фактично змінюємо і саму природу цієї послуги.
Метод
потокової лінії. Багато років вважалося, що основна сфера застосування нової
техніки і технології – це виробництво, перш за все, оброблювальне. Керівники у
сфері надання послуг повинні усвідомити помилковість цього твердження і шукати
можливості заміни праці технікою там, де це вигідно . Торгові
автомати, що прочитують пристрої в касах продовольчих магазинів, автоматичні
станції миття автомашин. Прямий набір в міжміському телефонному зв'язку, автомати
для обробки чеків у банках виявляють собою приклади одночасного застосування
обох вищеназваних принципів.
Метод
індивідуального підходу . У багатьох випадках для завойовування
переважного положення на ринку можна вдатися до спрощення або усунення
частини процесу за поданням послуги. Прикладом може служити завчасна
«виписка» з готелю. Клієнт наперед заповнює платіжні документи і указує дату
виїзду, що економить працю працівників і час клієнта.
Розміщення виробничих та сервісних
об’єктів
1.
Критерії розміщення виробничих об’єктів
Наступний
крок у створенні операційної системи передбачає ухвалення рішень за розміром
виробничих потужностей, їх місцерозміщенням і проектуванням
матеріально-технічних об'єктів, підприємств.
На
цій стадії розроблення операційної системи виникають два взаємозв'язані
питання: скільки об'єктів і яку потужність намагається створити (іншими
словами, чи створювати декілька великих підприємств або велику кількість
дрібніших підприємств) і де розмістити кожний з об'єктів?
Рішення
про кількість і продуктивність матеріально-технічних об'єктів, звичайно,
визначаються чинниками ефективності і маркетингу. Деякі цілком певні чинники
вказують на користь створення великих централізованих підприємств, інші чинники
– про перевагу невеликих, розсіяних підприємств.
Чинником,
що доводить користь великих централізованих підприємств, найчастіше є велика капіталоємність
перероблюючої підсистеми. Як приклади можна назвати електростанції і госпіталі,
де потрібне дороге спеціальне устаткування, або коли вимагається організований
збір в одне місце багато людей або різних виробів. Прикладами можуть бути
автоскладальні підприємства, аеропорти, регіональні склади мережі універсальних
магазинів.
Найчастіша
ситуація, що вказує на користь великої кількості дрібних підприємств, це коли
клієнти сильно розосереджені і вимагають забезпечити для них зручний доступ до
підприємства. Як приклад назвемо банки, бістро, пожежні станції.
У
деяких операційних системах береться комбінований підхід, де використовуються і
великі, і дрібні підприємства. Типовими прикладами можуть служити фабрики
хімічного чищення і лабораторії з обробки фотоматеріалів. У цих випадках,
звичайно, є велика кількість маленьких розосереджених підприємств, що
здійснюють безпосередній контакт з клієнтурою, і централізовані капіталомісткі
виробничі центри, що виробляють обробку матеріалів.
2.
Методи розміщення виробничих об’єктів
Рішення
про місцерозміщення підприємств, звичайно, йдуть від загального до окремого.
Припустимо, що виробник побутової електронної апаратури вирішує питання про розміщення
заводу з виробництва програвачів компакт-дисків. При ухваленні рішення будуть
послідовно розглянуті наступні питання: на якому континенті будувати завод, в
якій країні, в якому штаті або в якій провінції, в якому місті, на якому
майданчику або в якій існуючій будівлі. Звичайно, не у всіх випадках потрібно
розглядати всі ці рівні.
Для
зручності розгляду питання виділяють два рівні рішень про місце розміщення
підприємства:
·
макрорівень – рішення про континент, країну, провінцію і
місто;
·
мікрорівень – вибір конкретного майданчика або будівлі для
підприємства.
Чинники,
що враховуються при ухваленні рішення на кожному з цих рівнів, будуть різними. Основні
чинники, що розглядаються на макрорівні , наступні:
1)
демографічні і
економічні чинники, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту
продукції операційної системи;
2)
джерела і
транспортні витрати по доставці матеріалів, потрібних для операційної системи;
3)
кількість і
якість трудових ресурсів;
4)
наявність
достатньої кількості енергії і води;
6)
податкова
політика і заохочення економічного розвитку;
7)
питання
захисту навколишнього середовища;
8)
вартість
земельної ділянки і будівництва;
9)
умови мешкання
(наприклад, клімат, система освіти, медичне обслуговування, культура,
відпочинок, злочинність).
До
найважливіших чинників на мікрорівні відносяться:
1) обмежувальні норми на розвиток
промзони, сумісність з об'єктами, що є сусідами;
2) розмір, конфігурація та інші
технічні аспекти майданчика;
3) наявність переважних видів
транспорту;
4)
обсяг транспортних перевезень у клієнтів, під'їзди;
5)
наявність і вартість енергопостачання та інших послуг, зокрема пожежної охорони
і видалення відходів;
6)
зовнішній вигляд майданчика, який може відповідати або не відповідати характеру
підприємства;
7)
близькість до житлових масивів і інших об'єктів, необхідних для службовців;
8)
місцерозміщення конкурентів, особливо підприємств роздрібної торгівлі або за
поданням послуг.
Для
багатьох видів підприємств при рішенні питання про місце розміщення домінуючим
виявляється який-небудь один чинник. Наприклад, пошивні підприємства
розташовуються поблизу джерел щодо дешевої праці, тому велика частина цієї
галузі промисловості емігрувала в країни, що розвиваються. Заводи для
виробництва алюмінієвих банок для напоїв, звичайно, розміщуються поряд з
виробництвом самих напоїв через високі витрати на перевезення порожніх банок.
Станції обслуговування автомобілів розміщуються на вулицях або на дорогах з
інтенсивним рухом або на перехрестях, що полегшує під'їзд до них.
Наступним
кроком після визначення виробничої потужності і місця розміщення підприємства
при створенні операційної системи буде проектування самого підприємства. Ця задача
зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми будови
і розміщення виробничих ресурсів усередині нього. Ми розглянемо основні типи
проектів або планування виробництва і обговоримо загальні процедури розробки
проекту. При проектуванні виробничих підприємств залежно в основному від типу
перероблюючої підсистеми застосовують три основні види планувальних рішень:
післяопераційну функціональну схему, лінійну потокову схему планування і
фіксоване позиційне планування.
Всі
три схеми планування іноді можна знайти на одному підприємстві. Госпіталь,
наприклад, має післяопераційне планування (кардіологічне, радіологічне,
хірургічне відділення спеціалізовані на різних видах операцій). Разом з тим, в
госпіталі може бути клініка для проведення обстежень, планування якої
відповідатиме потоковій схемі. Приклади фіксованого позиційного планування
можна знайти в операційних і в палатах інтенсивної терапії.
3.
Елементи процесу розміщення матеріально-технічних об’єктів
Процес
проектування матеріально-технічного об'єкта, виробничого підприємства
складається з ряду логічно зв'язаних між собою етапів. Порушення послідовності
виконання етапів може вести до згубних для виробництва помилок, виправлення
яких обходиться дуже дорого. Ці етапи включають:
1
Збір початкових даних. Проектувальник повинен мати в своєму розпорядженні
докладну інформацію про:
а)
схему планування виробничого процесу, розміщеної на підприємстві;
б)
задану продуктивності і асортименту продукції, що випускається;
в)
дані по майданчику (розмір, конфігурація) і будь-яким існуючим на майданчику
будівлям (висота перекриттів);
г)
будівельні норми і будь-які інші нормативні акти, що відносяться до техніки
безпеки, охорони, захисту навколишнього середовища.
2
Визначення кількості і типів виробничих ресурсів, потрібних для забезпечення
заданої продуктивності. Наприклад, скільки касових місць необхідно передбачити
в банку для обслуговування очікуваного числа клієнтів?
4
Аналіз зв'язків між різними ділянками включає визначення того, які з них слід
розміщувати ближче один до одного, а які можна або необхідно рознести. У
аеропортах, наприклад, контори з прокату автомашин завжди розміщують поряд з
відділенням видачі багажу. Деякі ділянки доводиться розносити за вимогами
екології, техніки безпеки і т.д. Ділянку фарбування, наприклад, необхідно
розміщувати подалі від ділянки піскоструминної обробки, де виділяється пил і
високий рівень вібрації.
5 За
наслідками етапів 3 і 4 розробляється генеральне компонування з вказівкою всіх
розмірів і місця розміщення кожної виробничої і допоміжної ділянки. При цьому,
звичайно, опрацьовують декілька можливих варіантів.
6
Чітке визначення точного місця кожної одиниці устаткування, меблів і інших
виробничих ресурсів на кожній ділянці. Часто цю роботу виконують за допомогою
шаблонів, які накладають на креслення генерального компонування і, переміщаючи
їх в різні положення, добиваються оптимального розміщення устаткування.
Останнім часом цю роботу виконують за допомогою ЕОМ.
Процес
проектування підприємства ведеться з урахуванням багатьох чинників і включає
цілий ряд компромісів. Звичайно, зважаючи на вельми високий ступінь складності
проблеми, єдино прийнятним підходом є прагнення до «погоджувального», а не до
«оптимізованого» результату. Для проектування важливі як аналітичні, так і
творчі здібності розробників.
Управління
трудовими ресурсами в системі операційного менеджменту
Трудовий
процес – це вплив людини на предмет праці за допомогою знаряддя праці
або внаслідок дії керованого людиною знаряддя праці, щоб створювати продукт,
який знаходиться в певних природних або штучних умовах. Трудовий процес є
найскладнішим, головним і одночасно завершальним етапом будь-якого виробничого
процесу. Трудовий процес охоплює всі сфери діяльності людини, отже, слід чітко
визначити види трудових процесів за їх класифікаційними ознаками (табл. 4.1).
Трудовий
процес складається з декількох етапів.
1
Аналіз ситуації (проблеми плану робіт, програми, технології,
задуму тощо).
2
Формування певного уявлення про технологію виробів, умови і вимоги
зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу.
3
Підготовка робочого місця і забезпечення його всім необхідним
(матеріальними ресурсами, робочою силою, інформацією, технологією тощо).
4
Виконання роботи, тобто власне трудовий процес.
5
Оформлення результатів виконання роботи.
6
Завдання і втілення (реалізація) роботи.
7
Стимулювання високих результатів праці.
Організувати
трудовий процес означає об’єднати в просторі й часі за кількістю і якістю предмет
праці, її засоби та живу працю. При цьому організатори, технологи, економісти
мають відповісти на питання: що виготовляється, з якими параметрами, хто
виготовляє, де, коли, які витрати і які результати супроводжують трудовий
процес (діяльність)?
Організація
трудової діяльності має спиратися на досягнення науки та передовий досвід,
забезпечувати підвищення продуктивності праці та збереження здоров’я людини.
Наукова
організація трудової діяльності спрямована на розв’язання таких взаємопов’язаних
завдань, як економічне, психофізіологічне, соціальне.
Економічне
завдання полягає в якнайповнішому використанні обладнання, матеріалів,
сировини, підвищенні продуктивності праці.
Психофізіологічне
завдання передбачає створення сприятливих виробничих умов для забезпечення
здоров’я робітників та їх працездатності.
Соціальне
завдання спрямоване на задовольняння робітників умовами й результатами
праці.
Таблиця
4.1 – Класифікація трудових процесів
· матеріальні процеси, що пов’язані з виготовленням
конкретного продукту
· документовані процеси, що пов’язані зі створенням
нематеріальних активів
· віртуальні процеси, що пов’язані з інформаційним
або духовним обслуговуванням
Мета трудових процесів для їх споживачів
· створення матеріальної бази для задоволення
потреб
· задоволення матеріальних потреб людини
· задоволення духовних і соціальних потреб людини
Галузь виробництва, де має місце трудовий процес
Роль і місце трудового процесу у виробничому процесі
· в основних процесах – випуск продукції, виконання
роботи або надання послуг
· у допоміжних процесах – забезпечення нормального
функціонування основних та обслуговуючих процесів
· в обслуговуючих процесах – забезпечення
нормального функціонування основних і допоміжних процесів
Рівень автоматизації трудових процесів
· машинно-ручні (механізовані) процеси
Найважливішими
складовими організації трудової діяльності є розподіл і кооперація праці.
Розподіл
праці – це розмежування діяльності людей у процесі їхньої спільної
праці.
Розподіл
праці на підприємстві означає уособлення окремих частин трудових процесів з
метою скорочення виробничого циклу завдяки одночасному виконанню різних робіт і
підвищенню продуктивності праці. Остання мета досягається внаслідок формування
виробничих навиків робітниками завдяки спеціалізації робіт.
Високий
рівень спеціалізації свідчить про культуру виробництва.
Найпоширенішими
формами розподілу праці на підприємстві є операційна,
професійно-кваліфікаційна, постадійна і функціональна.
1
Операційний розподіл праці зумовлюється поділом
виробничого процесу на складові частини з додержанням певних технічних та
економічних вимог (висока точність оброблення, раціональне використання
обладнання, оснащення тощо).
2
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці здійснюється з
урахуванням спеціальності робітників і складності виконуваної ними роботи. Це
потрібно, щоб відокремити кваліфіковану працю від менш кваліфікованої.
4
Функціональний розподіл праці передбачає розподіл
усього комплексу робіт між різними категоріями працівників (робітників тощо)
залежно від характеру участі їх у виробничому процесі та виконуваних функцій
(закріплення робіт, технологічних процесів, технічної підготовки виробництва,
технічного обслуговування й управління за конкретними виконавцями).
Розподіл
праці неможливий без її кооперації, завданням якої є забезпечення
взаємоузгодженості дій окремих робітників або груп робітників у процесі
виконання різних трудових функцій. Розподіл і кооперація праці становлять дві
взаємопов’язані та доповнюючі одна одну функції трудової діяльності.
Однією
з найважливіших форм кооперації є бригада (або ланка) – первинний виробничий та
соціальний осередок колективу працівників (робітників), які разом виконують
планові завдання і несуть колективну й індивідуальну відповідальність за
результати своєї праці.
Залежно
від характеру виконуваних технологічних робіт і професійного складу робітників
бригади поділяються на:
·
спеціалізовані. Як правило, це робітники однієї професії, які
виконують однорідну технологічну операцію в одну зміну (бригади різників,
штампувальників та інші, які найчастіше використовуються при технологічній
спеціалізації виробництва);
·
комплексні, що складаються з робітників різних професій, які
виконують технологічно неоднорідні, однак взаємопов’язані операції.
Комплексні
бригади доречно використовувати на дільницях із предметною спеціалізацією, а
також у цехах машинобудівних підприємств із комплексно-механізованим і автоматизованим
виробництвами при організації предметно-замкнутих дільниць (заготівельні,
обробні, складальні, зварювальні та малярні процеси).
Залежно
від часу (періоду) роботи виконавців спеціалізовані та комплексні бригади
можуть бути змінними або добовими (наскрізними).
Крім
перерахованих форм кооперації робітників у бригади для забезпечення
ефективності трудових процесів важливе значення мають принципи організації
цехів і дільниць (технологічний, предметний, змішаний), допоміжних служб
(централізований або децентралізований), ступінь неперервності технологічних
процесів, трудомісткість виготовлення продукції. Наукова організація трудової
діяльності потребує реалізації таких заходів: розроблення плану впровадження;
визначення матриці відповідальності; створення системи навчання й атестації персоналу;
створення системи матеріального та морального стимулювання робіт.
Ефективність
трудового процесу залежить насамперед від організації робочих місць.
Під робочим
місцем розуміється виробничий простір (площа) з розміщеним на ньому
устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або
групою робітників (бригадою, ланкою тощо) виробничого завдання чи окремої
виробничої операції.
Робоче
місце є первісною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу,
підприємства. Організація робочого місця – це комплекс заходів, спрямованих на
те, щоб створити на робочому місці всі необхідні умови для високопродуктивної
змістовної праці, та на охорону здоров’я працівника. Вона передбачає вибір
раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням,
обладнанням, інструментом та інвентарем; створення комфортних умов праці; раціональне
планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і
виробничого процесу); безперебійне обслуговування робочого місця за всіма
функціями.
Конкретний
зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох
факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка чи легка; різноманітна чи
монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва і т.д.
Організація
та обслуговування робочих місць значною мірою залежать від типу виробництва. В
одиничному і дрібносерійному виробництвах на робочому місці виконується велика
кількість різноманітних операцій; робочі місця облаштовані універсальним
устаткуванням, різним технологічним обладнанням та інвентарем. У серійному
виробництві переважають робочі місця, на яких виконується обмежена кількість
операцій. Такі робочі місця обладнані спеціалізованим устаткуванням,
облаштуванням та інструментом. Для масового виробництва характерне закріплення
за робочим місцем однієї (рідко двох) технологічної операції, що дозволяє
обладнати його спеціальним устаткуванням та інструментом.
Залежно
від характеру робочі місця можуть бути стаціонарними або пересувними. Стаціонарні
робочі місця не міняють свого розміщення у просторі й часі, а нестаціонарні,
або пересувні, можуть переміщуватися по площі, у просторі й часі (наприклад, на
складальному конвеєрі автозаводу). За професійною ознакою працівників розрізняють
робочі місця для основних робітників (верстатник, оператор, радіомонтажник,
ливарник та ін.); допоміжних (наладник, комірник тощо); інженерно-технічних
працівників і службовців.
За
механоозброєністю розрізняють робочі місця для виконання ручних, механізованих,
автоматизованих та автоматичних робіт. У процесі організації робочих місць із
перевагою ручних операцій і прийомів в операціях визначається можливість
механізації робіт. При цьому особливу увагу звертають на проектування і
втілення раціональних методів праці. На механізованих робочих місцях зусилля
спрямовуються на узгодження роботи людини й машини, забезпечення синхронності
трудового та технологічного процесів, зручність і безпеку роботи.
На
автоматизованих робочих місцях весь технологічний процес виконується без
безпосередньої участі працівника, за яким зберігаються тільки функції
обслуговування (контроль, регулювання, ремонт, подача і вивезення деталей).
Поява промислових роботів дозволяє створювати автоматичні робочі місця, де всі
операції та роботи виконують машини за спеціально розробленими програмами. Це
дозволяє утворювати роботизовані робочі місця (РРМ).
Під
спеціалізацією робочого місця розуміється визначення його раціонального
виробничого профілю, який формується шляхом закріплення схожих деталеоперацій,
згрупованих за ознаками конструктивно-технологічної подібності, точності
обробки тощо. Основою спеціалізації робочих місць є проведення робіт з
уніфікації виробів та їх конструктивних елементів, а також типізація
технологічних процесів.
Облаштованість
робочих місць визначається їх виробничим профілем, спеціалізацією, ступенем
механізації та автоматизації технологічних процесів.
Головною
вимогою при виборі основного технологічного устаткування є забезпечення на
робочому місці потрібної продуктивності праці за умови виконання заданих
параметрів технологічних процесів. Устаткування має відповідати вимогам
ергономіки та естетики, а робітникам мають бути забезпечені комфортні й
безпечні умови праці. Для цього необхідно втілювати автоматизовані й
комп’ютеризовані технологічні процеси та поточні лінії.
Допоміжне
обладнання робочого місця має бути зручним і безпечним в експлуатації,
відповідати антропометричним характеристикам робітників, бути оформленим згідно
з вимогами виробничої естетики.
Створення
єдиного комплексу роботизованих робочих місць, поєднаних з автоматизованою (за
допомогою комп’ютерів) системою виробничого обслуговування робочих місць, яка
має можливість швидко адаптуватися до зміни номенклатури та асортименту виробів
(продукції) за найбільш ефективних форм організації праці і технології
виготовлення, утворює гнучкі виробничі системи (ГВС), виробничі модулі, гнучкі
лінії, дільниці.
Одним
із головних питань організації робочих місць є їх раціональне планування. Під плануванням
робочого місця розуміють ефективне просторове розміщення всіх матеріальних
елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного й
організаційного оснащення, інвентаря й ін.), що забезпечує економне
використання виробничих площ, високопродуктивну та безпечну працю робітника.
Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочого місця.
Зовнішнє
планування
є
раціональним розміщенням на робочому місці основного та допоміжного
устаткування, оснащення, інвентаря й організаційного обладнання. Воно враховує
робочий та допоміжний простір (зону). Робоча зона – частина тривимірного
простору, яка обмежена досяжністю рук працівника в горизонтальній і
вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса (тіла) на 180° та
переміщення на один-два кроки. У цій зоні розміщуються знаряддя й предмети
праці, які постійно використовуються в роботі.
Раціональне
внутрішнє планування робочого місця передбачає найбільш ефективне
розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі,
раціональне розміщення заготовок і деталей на робочому місці.
Для
виконання виробничих завдань кожне робоче місце має забезпечуватися різними
видами обслуговування: постачанням матеріалів, ресурсів, заготовок, проведенням
ремонтних і регулювальних робіт для устаткування тощо. Сукупність різних видів
обслуговування становить систему обслуговування робочих місць, дільниць, цехів.
Під системою
обслуговування розуміють регламентацію обсягу, термінів і методів виконання
допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.
Система
обслуговування основних робочих місць (наприклад, багатоверстатних) передбачає:
·
раціональний розподіл і кооперацію праці між основними і
допоміжними робітниками, максимально звільняючи першого від допоміжних робіт,
щоб він виконував тільки основні функції;
·
планування процесу обслуговування (шляхом узгодження календарних
графіків обслуговування з системою оперативного планування та діяльністю
основних робочих);
·
запобіжний характер обслуговування (виконання планово-попереджувального
ремонту, завчасної підготовки виробництва, у тому числі постачання до робочого
місця попередньо укомплектованих матеріалів, заготовок тощо);
·
організація комплексного обслуговування робочих місць шляхом
паралельного виконання різними службами всіх функцій обслуговування
(підготовчої, інструментальної, транспортної та ін.);
·
підвищенням якості й надійності ремонту устаткування;
·
постійний і надійний зв’язок робочих місць основного виробництва з
обслуговуючим персоналом;
·
забезпечення економічності обслуговування;
·
посилення відповідальності за вчасне і якісне виконання функції
обслуговування допоміжним персоналом.
Обслуговування
робочих місць може здійснюватися:
·
за заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) —
рекомендується для стабільного виробничого процесу в умовах масового та
серійного виробництв;
·
як планово-попереджувальне обслуговування відповідно до
календарних планів-графіків (при незначних обсягах і неритмічному виготовленні
продукції в умовах серійного виробництва);
·
як поточне обслуговування за викликами з робочих місць (при
дрібних обсягах і нерегулярному випуску продукції в умовах одиничного та
дрібносерійного виробництв із збереженням планово-попереджувального ремонту).
У правління якістю продукції, послуг
Сучасний підхід до стратегії
підприємства полягає в розумінні того, що якість є найефективнішим засобом
задоволення вимог споживачів і одночасне зниження витрат виробництва.
Розглянемо деякі основні поняття, що входять в сучасну концепцію якості.
Якість — це сукупність властивостей і характеристик
продукції, які додають їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані
потреби.
Якість продукції тісно пов'язана із споживацькою вартістю —
здатністю товару задовольняти певні потреби. Воно характеризує міру
споживацької вартості, ступінь її придатності і корисності, тобто кількісне
задоволення суспільної потреби в продукції.
У сучасних умовах якість продукції значною мірою формується
під впливом наступних основних чинників:
·
сприйнятливості підприємств до оперативного використання
(упровадження) оста
Похожие работы на - Управління продуктивністю організації Реферат. Менеджмент.
Сочинение По Тексту Конецкого Шаталов
Практическая Работа Анализ Основных
Дипломная работа: Учет и аудит расчетов с покупателями и заказчиками на примере ООО "Агма-М"
Реферат: Скворцов Сергей Борисович. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа: Розвиток батьківської сфери як особистісної стратегії у період юності і дорослості
Курсовая работа по теме Земли сельскохозяйственного назначения
Профессиональные Качества Специалиста Эссе
Государственный бюджет как инструмент финансового регулирования экономики
Дипломная работа по теме Основы деятельности банков и ведения банковских документаций на примере ЗАО МКБ 'МоскомПриватБанк'
Доклад: Общие элементы SQL
Реферат по теме Облигации, сертификаты и векселя как объекты инвестирования
Самостоятельные И Контрольные Работы 8 Класс Алгебра
Дипломная Работа На Тему Проектирование Сталелитейного Цеха
Реферат: Особенности бизнес-плана вновь создаваемой фирмы
Реферат: Муниципальное общеобразовательное учреждение «муниципальное учреждение школа №12 города горно-алтайска» «История и характер происхождения фамилий» по русскому языку (исследовательская работа)
Курсовая Работа На Тему Банковская Система И Ее Значение Для Функционирования Рыночной Экономики
Как Писать Аргументы К Декабрьскому Сочинению
Дипломная работа по теме Особенности развития студенческой группы
Реферат: Factors Affecting The Rate Of Flow Of
Реферат: АСУ целевыми программами в некоммерческой организации
Курсовая работа: Структурная геология
Курсовая работа: Формування і розподіл прибутку комерційного банку
Реферат: Отчет о практике по специальности “Финансы и кредит”